Олімпійські ігри - найважливіші із загальногрецьких агонів - були частиною релігійного свята, яке було присвячене Зевсу. Вони проходили у місцевості, яка називалась Олімпія (в області Еліда у Пелопонесі). Там знаходилось найзначніше у Греції святилище Зевса, на території якого розташовувались храми, скарбниці, стадіон, іподром, палестри, гімнасії та інші споруди. Серцем святилища був давній священний гай Зевса - Альтіс. У храмі Зевса Олімпійського знаходилась статуя бога, створена скульптором Фідієм, яка вважалась одним із семи чудес світу.
Згідно із міфологічними оповідями, Олімпійські ігри заснував Геракл у сиву давнину. Тим не менш у IV ст. до н.е. вчені вирішили починати їхній відлік з 776 р. до н.е. - саме з цього часу велись списки переможців. Від цієї ж дати вели лік часу деякі грецькі історики, які рахували час за олімпіадами (наприклад, битва при Марафоні відбулась «у 3-й рік 72-ї олімпіади»).
Брати участь в іграх могли тільки повноправні громадяни полісів, не заплямовані пролиттям крові. До програми входили різні змагання, найважливішими з яких були п'ятиборство, біг на різні дистанції, боротьба, панкратій (поєднання кулачного бою і боротьби, де дозволялись усі види ударів), а також скачки і змагання колісниць. Переможці ігор (олімпіоніки) нагороджувались вінками з дикої маслини й користувались особливою шаною.
На ігри до Олімпії з'їжджались тисячі паломників - окрім спортивних агонів, під час свята укладались торговельні угоди, відбувались публічні виступи поетів та музикантів, оголошувались нові закони й договори. У той момент коли оголошувались ігри, грецькі поліси тимчасово припиняли усі воєнні дії - це називалось «священний мир» (екехерія).
У 394 р. н.е. імператор Феодосій, який утвердив християнство у якості державної релігії Римської імперії, заборонив Олімпійські ігри. За зразком античних змагань у 1896 р. було організовано Олімпійські ігри нового часу.
Метальник диска
Розпис червонофігурного кіліка.
V ст. до н.е.
