У давньогрецьких полісах формально права громадянства отримували юнаки, які досягли певного віку (в Афінах це відбувалось у 18 років), але фактично користуватися цими правами (наприклад, брати участь у народних зборах) вони могли, тільки пройшовши обов'язкову воєнну службу, яка тривала два роки. Молодих людей, які проходили цю службу, називали ефебами.
Ефебів ретельно навчали військовій справі, одночасно піклуючись про їхнє моральне виховання. Цим займались посадові особи, яких обирали на народних зборах із громадян старше сорока років: на чолі ефебів стояв космет, під началом якого знаходились десять софроністів, по одному від кожної філи (після реформ Клісфена у VI ст. до н.е. так називались територіальні округи).
Ефеби знаходились на державному забезпеченні, на їхнє утримання виділялось по чотири оболи в день. Характерними елементами одягу ефеба були крислатий капелюх і широкий плащ. Мабуть, після першого року служби влаштовувався огляд ефебів, на якому вони отримували від держави щит і спис, а також промовляли присягу. Зберігся текст клятви афінських ефебів, який послужив основою для всіх наступних військових присяг.
Ефеби зазвичай несли гарнізонну службу на кордоні держави. Зокрема, в Афінах вони охороняли головну гавань — Пірей. Крім того, ефеби обов'язково брали участь у релігійних процесіях та святах.
Після 305 р. до н.е. інститут ефебії було перетворено: служба перестала бути обов'язковою, а її строк було скорочено до року. Тепер до числа ефебів входили в основному заможні юнаки.
Ефеб зі списом
Римський рельєф.
Приблизно 180 р. н.е.
