Демом у Давній Греції називався територіальний округ, а іноді й жителі, що там мешкають. У кінці VI ст. до н.е., після реформ афінського державного діяча Клісфена, дем став важливою господарською, політичною і адміністративною одиницею в Аттиці. Вважається, що кількість демів за Клісфена досягала сотні, а пізніше значно збільшилась. Деми розрізнялись за чисельністю населення; найбільшими аттичними демами були Ахарни й Елевсін.
Деми були своєрідним полісом у мініатюрі: вони володіли самоврядуванням, жителі дема (демоти) обирали голову дема - демарха. Саме за демами велись і зберігались списки афінських громадян, присутність у яких вважалась юридичним доказом громадянського стану. Повне ім'я афінського громадянина мало включати його власне ім'я, ім'я його батька і назва дема, до якого він приписаний (наприклад, Сократ, син Софроніска з дема Алопеки). За демами вівся облік власності громадян, набиралось афінське військо, а також обирались члени в буле (державна рада Афін) і в геліею (афінський народний суд).
Відомо про існування демів і в інших грецьких полісах, окрім Афін, - на островах Кос і Родос, у Халкіді, Еретрії, Еліді. Зараз слово «дем» використовується для позначення муніципалітетів у Греції та на Кіпрі.
Таблички з іменами та демом
Афіни, IV ст. до н.е.
