Агон
Агора
Акрополь
Актор
Апотропей
Бог
Вакханалія
Герма
Герой
Гібріс
Гімнасій
Громадянин
Гомер
Грецька мова
Дем
Демократія
Діонісії
Екклесія
Епос
Ефеб
Жертвопринесення
Калокагатія
Канон
Катарсис
Кераміка
Комедія
Космос
Ксен
Лекіф
Лірика
Маска
Метр
Мімесис
Містерії
Музика
Не громадянин
Обол
Олігархія
Олімпійські ігри
Оракул
Ордер
Остракізм
Поліс
Проза
Сатирова драма
Свято
Симпосій
"Сім мудреців"
Сфінкс
Театр
Теорикон
Тиранія
Тирановбивці
Трагедія
Фаланга
Філософська школа
Хор
Хорег
Дем

Демом у Давній Греції називався територіальний округ, а іноді й жителі, що там мешкають. У кінці VI ст. до н.е., після реформ афінського державного діяча Клісфена, дем став важливою господарською, політичною і адміністративною одиницею в Аттиці. Вважається, що кількість демів за Клісфена досягала сотні, а пізніше значно збільшилась. Деми розрізнялись за чисельністю населення; найбільшими аттичними демами були Ахарни й Елевсін.

Деми були своєрідним полісом у мініатюрі: вони володіли самоврядуванням, жителі дема (демоти) обирали голову дема - демарха. Саме за демами велись і зберігались списки афінських громадян, присутність у яких вважалась юридичним доказом громадянського стану. Повне ім'я афінського громадянина мало включати його власне ім'я, ім'я його батька і назва дема, до якого він приписаний (наприклад, Сократ, син Софроніска з дема Алопеки). За демами вівся облік власності громадян, набиралось афінське військо, а також обирались члени в буле (державна рада Афін) і в геліею (афінський народний суд).

Відомо про існування демів і в інших грецьких полісах, окрім Афін, - на островах Кос і Родос, у Халкіді, Еретрії, Еліді. Зараз слово «дем» використовується для позначення муніципалітетів у Греції та на Кіпрі.

Таблички з іменами та демом 

Афіни, IV ст. до н.е.

© Діма Михайловський,
книга «Давньогрецька культура: словник».
Демократія
Коментарі