Цю міфологічну істоту ми зустрічаємо у багатьох народів, але особливе поширення її образ отримав у віруваннях та мистецтві давніх єгиптян. У давньогрецькій міфології сфінкс (чи «сфінка», адже давньогрецьке слово «сфінкс» - жіночого роду) - это породження Тифона і Єхидни, чудовисько з обличчям та грудьми жінки, лапами і тілом лева та крилами птаха. У греків сфінкс найчастіше - кровожерливе чудовисько.
Серед оповідей, які пов'язані зі Сфінксом, в античності особливо популярним був міф про Едіпа. Сфінкс підстерігав мандрівників поблизу Фів у Беотії, задавав їм нерозв'язну загадку і, не отримавши відповіді, вбивав їх - згідно з різними версіями, або пожирав, або скидав зі скелі. Загадка сфінкса полягала в наступному: «Хто ходить зранку на чотирьох ногах, удень - на двох, а ввечері - на трьох?» Правильну відповідь на цю загадку зміг дати Едіп: це людина, яка немовлям повзає, у розквіті сил ходить на двох ногах, а у старості спирається на ціпок. Після цього, як розповідає міф, Сфінкс кинувся зі скелі та розбився насмерть.
Загадка і вміння її розгадати - найважливіші атрибути й часте позначення мудреця у античній літературі. Саме таким виявляється образ Едіпа у давньогрецькій міфології. Інший приклад - вислови піфії, служительки відомого оракула Аполлона в Дельфах: дельфійські пророцтва часто містили загадки, натяки й двозначності, котрі, на думку багатьох античних письменників, властиві мовленню пророків та мудреців.
Два сфінкси
Керамічна піксида.
Приблизно 590-570 рр. до н.е.
Піксида - кругла коробочка чи скринька з кришкою.
