Поліс - міська громада у Давній Греції - є найважливішою рисою і особливістю давньогрецької цивілізації. У історичній літературі поліс часто визначають як «місто-держава», що в цілому вірно, але не передає специфіки античної громади: на відміну, наприклад, від східних міст-держав, які, як правило, знаходились під управлінням верховної влади, грецькі поліси були незалежними, самоврядними громадами. Громада була колективним власником усієї землі полісу (яку складала і територія міського центру, і сільська округа) й наділяла кожного свого члена індивідуальною земельною ділянкою на правах приватної власності. Громадянський колектив у формі народних зборів здійснював вищу владу в полісі; ополчення громадян було його армією. Таким чином, поняття «громадянин», «власник землі», «член народних зборів» і «учасник полісного ополчення» знаходились у невід'ємному зв'язку. В ідеалі принципи полісного устрою припускали рівність усіх членів громади, однак насправді, в результаті різного історичного розвитку, одні з них мали демократичний устрій, інші - олігархічний.
Грецький поліс міг бути відносно невеликим за територією і населенням, хоча відомі й винятки, наприклад Афіни чи Спарта. Становлення полісу припало на епоху архаїки (VIII-VI ст. до н.е.), V ст. до н.е. вважається часом розквіту грецьких полісів, а у першій половині IV ст. до н.е. класичний грецький поліс пережив кризу - що, втім, не завадило йому і в подальшому залишатися однією з найважливіших форм організації життя.