Слово «комедія» складається з двох частин: komos («веселе дійство»), та ode («пісня»). У Греції так називали жанр драматичних постановок, змагання між якими відбувались в Афінах на щорічних святах на честь Діоніса. У змаганні брали участь від трьох до п'яти комедіографів, кожен з яких представляв по одній п'єсі. Найвідомішими комічними поетами Афін стали Аристофан, Кратін та Евполід.
Сюжет давньої афінської комедії - це суміш чарівної казки, непристойного фарсу й політичної сатири. Дія зазвичай відбувалась у Афінах і (чи) в якомусь фантастичному місці, куди головний герой вирушає заради здійснення своєї грандіозної ідеї: наприклад, афінянин летить на великому жуці-гнойовику (пародія на Пегаса) на небо, щоб звільнити й привезти назад до міста богиню світу (така комедія була поставлена у рік, коли в Пелопонеській війні було укладено перемир'я); чи бог театру Діоніс вирушає до підземного царства і судить там поєдинок між драматургами Есхілом та Евріпідом - трагедії яких пародіюються в тексті.
Жанр давньої комедії порівнюють з культурою карнавалу, в якій усе перевернуто: жінки займаються політикою, захоплюють Акрополь і відмовляються займатися сексом, вимагаючи припинити війну; Діоніс вдягається у левову шкуру Геракла; батько замість сина йде навчатися до школи Сократа; боги відправляють до людей послів, щоб домовитись про відновлення перерваних жертвопринесень. Жарти про геніталії та випорожнення сусідять із витонченими алюзіями на наукові ідеї та інтелектуальні суперечки свого часу. Комедія сміється над буденним побутом, політичними, соціальними й релігійними інституціями, а також над літературою, зокрема над високим стилем і символізмом трагедії. Персонажами комедії можуть стати історичні персоналії: політики, полководці, поети, філософи, музиканти, жреці, взагалі будь-які помітні фігури афінського суспільства. Комічний хор складається із двадцяти чотирьох осіб і часто зображає тварин («Птахи», «Жаби»), персоніфіковані явища природи («Хмари», «Острови») чи географічні об'єкти («Міста», «Деми»).
У комедії легко порушується т.зв. четверта стіна: виконавці на сцені можуть вступати у прямий контакт із глядачами. Для цього в середині п'єси є спеціальний момент - парабаза, - коли хор від імені поета звертається до глядачів і жюрі, пояснюючи, чому ця комедія краща і за неї потрібно проголосувати.
Актор комедії
Фрагмент розпису кратера.
Приблизно 350-325 рр. до н.е.
