Словом «екклесія» у деяких давньогрецьких полісах називались народні збори. Найбільше ми знаємо про афінську екклесію. Вона регулярно збиралась і приймала рішення по усіх важливих питаннях життя громади, в тому числі про війну і мир, про підписання і розірвання союзів та вивід колоній; на народних зборах проходили вибори на деякі особливо важливі військові та фінансові посади: обирали десять стратегів (воєначальників), двох гіппархів (командувачів кінноти), військового казначея, завідувача видовищним фондом і т.д. Екклесія мала певні судові функції, особливо у надзвичайних обставинах; саме в народних зборах проходив відомий «суд черепків» — остракізм.
Приймати участь у роботі афінської екклесії, в тому числі пропонувати закони й досягати їхнього скасування, міг будь-який афінський громадянин, який досяг двадцятирічного віку і який відслужив ефебом. У Афінах періоду розквіту демократії відвідування народних зборів, як і виконання державних посад, оплачувалось; розмір платні змінювався, але відомо, що в часи Аристотеля він дорівнював мінімальному денному заробітку. Голосували зазвичай підняттям рук чи (рідше) спеціальними камінцями, а під час остракізму — черепками.
Спочатку народні збори у Афінах проходили на агорі, з V ст. до н.е. — на пагорбі Пнікс у 400 метрах на південний схід від агори, а десь після 300 р. до н.е. вони були перенесені до театру Діоніса.
Пагорб Пнікс у Афінах
