Фаланга - це бойовий стрій давньогрецької піхоти, який представляв щільну побудову важкоозброєних піхотинців - гоплітів у кілька шеренг (від 8 до 25).
Гопліти були найважливішою частиною ополчення давньогрецьких полісів. Повний комплект воєнного спорядження (паноплія) гоплітів включав панцир, шолом, поножі, круглий щит, спис і меч. Гопліти боролись у складі тісно зімкнутого строю. Щит, який тримав у руці кожен воїн фаланги, закривав ліву сторону його тіла і праву сторону воїна, який стояв поряд, так що найважливішою умовою успіху була узгодженість дій та цілісність фаланги. Найбільш уразливими у такій бойовій побудові були фланги, тому на крилах фаланги розміщували кінноту.
Фаланга, як вважають, з'явилась в Греції у першій половині VII ст. до н.е. У VI-V ст. до н.е. фаланга була основною бойовою побудовою у давніх греків. У середині IV ст. до н.е. цар Македонії Філіпп II створив знамениту македонську фалангу, додавши до неї певні нововведення: він збільшив число шеренг строю і взяв на озброєння довгі списи - саріси. Завдяки успіхам армії його сина Александра Великого македонська фаланга вважалась непереможною ударною силою.
Фаланга
Сучасна ілюстрація
