Ксенами у Давній Греції іменувались громадяни різних полісів, які уклали між собою союз гостинності, який був скріплений клятвою. Грецьке слово «ксен» (xenos - «чужинець», «гість») означало і того, хто надавав гостинність, і того, хто нею користувався. Справа у тому, що громадянина захищали лише закони його власного полісу. Громадянин іншого полісу, що приїхав, наприклад, до Афін, ставав безправним. Але його інтереси - скажімо, у випадку судового розгляду - міг представляти його ксен із Афін.
Давній звичай гостинності (xenia) був поширеною практикою серед грецьких аристократичних родів. Із розвитком дипломатичних стосунків між полісами ксенія стала основою проксенії: тепер із громадянином полісу укладала договір не приватна особа, а ціла держава, причому в цьому випадку договір поширювався не лише на громадянина (проксена), але й на його нащадків. Послуги, які могли надавати полісу його проксени, були різноманітними: вони надавали свій будинок людям, що приїхали із союзного полісу, надавали їм заступництво у своєму рідному місті, брали участь у дипломатичних переговорах між власним і дружнім полісами і т.д. Якщо ж проксен приїжджав чи навіть переїжджав до союзної держави, вона була зобов'язана надати йому ряд прав і привілегій - наприклад, звільнити його від податей, що встановлені для іноземців, дати йому право судитися в загальному порядку і виділити для нього почесне місце в театрі.