Калокагатія - грецький ідеал, гармонійне поєднання фізичних і моральних переваг. Це поняття походить від грецьких слів kalos - «прекрасний, красивий», яке найчастіше використовувалось для опису зовнішньої краси, і agathos - «хороший, добрий, благородний», яке перш за все визначало переваги душі людини. Цей ідеал відходить до старовинних аристократичних уявлень про арете (arete) - досконалість і тілесного, і духовно-морального обліку, тобто поєднанні краси, мужності, благородства, воєнної доблесті й розумності.
У класичній Греції калокагатія стала одночасно етичним, естетичним, соціально-політичним, філософським і педагогічним ідеалом. Калокагатія виступала метою грецької пайдеї - системи виховання, котра повинна була сформувати ідеального громадянина полісу, який прагнув служити виконанню колективних цілей цивільної громади. Із появою софістики термін калокагатія почав уживатися також для позначення вченості й освіченості.
Про зміст цього поняття міркували Сократ, Ксенофонт, Платон і Аристотель, а потім він вплинув на формування ідеалу гармонійно розвинутої особистості у культурі Нового часу.