Давні греки шанували не лише богів і богинь, але й героїв - напівбогів. У героях величі менше, аніж у богах, але при цьому більше, ніж у звичайних смертних. Певні герої вважались дітьми від змішаних зв'язків богів та людей, наприклад Геракл був сином Зевса і Алкмени, смертної жінки.
Герої - центральні фігури грецької міфології та літератури, в першу чергу «Іліади» й «Одіссеї» - видатних епічних поем Гомера. У багатьох грецьких героїв були свої культи: вони шанувались як захисники й покровителі цілих міст чи окремих сімей.
Ми чудово знаємо, яким чином герої функціонують у грецькій літературі й міфології, і погано знайомі з їх культовими й ритуальними функціями.
У літературі герой - це в першу чергу головний персонаж героїчного епосу, який прагне до воїнської слави й захищає свою честь. Він не боїться загибелі та часто обирає смерть, прославляючи таким чином своє ім'я. Так, Ахілл вирішив втрутитись у Троянську війну, хоча знав про пророцтво, яке обіцяло йому загибель на полі бою. У той же час для епічного героя характерні запальність, грубі манери, необдуманість вчинків та зухвалість.
Герої міфів часто мають близькі, але конфліктні стосунки з богами. Наприклад, ім'я Геракл означає «слава Гери»: Гера, дружина Зевса і цариця богів, з одного боку, все життя мучила Геракла, оскільки ревнувала Зевса до Алкмени, але вона ж стала непрямою причиною його слави. Гера наслала на Геракла безумство, через яке герой вбив своїх дружину й дітей, а потім, щоб спокутувати вину, був змушений виконувати накази свого двоюрідного дядька Еврисфея - саме на службі у Еврисфея Геракл і здійснив свої дванадцять подвигів.
Не дивлячись на сумнівний моральний облік, більшість грецьких героїв, такі як Геракл, Персей і Ахілл, були об'єктами поклоніння: люди приносили їм дари, молили про здоров'я. Складно сказати, що з'являлось раніше - міфи про подвиги героя чи його культ, єдиної думки серед вчених на цей рахунок немає, але зв'язок героїчних міфів з культами очевидний. Культи героїв відрізнялись від культу предків: люди, які шанували того чи іншого героя, не завжди вели від нього свій родовід. Часто культ героя прив'язувався до якоїсь давньої могили, ім'я похованого у якій було вже забуте: традиція перетворювала її у могилу героя, і на ній починали здійснювати ритуали й жертвопринесення.
У деяких місцях героїв доволі швидко почали шанувати на державному рівні: наприклад, афіняни поклонялись Тесею, який вважався покровителем міста; у Епідаврі був культ Асклепія (спочатку героя, сина Аполлона і смертної жінки, в результаті апофеозу - тобто обожествлення - який став богом лікування), оскільки вважалось, що він там народився; у Олімпії, на Пелопонесі, в якості засновника Олімпійських ігор шанувався Пелоп (Пелопонес буквально означає «острів Пелопа»). Культ Геракла був державним відразу в кількох полісах.
Геракл і Афіна
Малюнок Мішеля Стерналя з давньогрецької червонофігурної вази. 1814 р.
