Слово «ордер» - порядок розташування архітектурних частин (несучих і несомих) в античних будівлях і спорудах - було вперше згадане римським архітектором Вітрувієм у трактаті «Десять книг про архітектуру». Тим не менш перші (й основні) три ордери склались вже у Давній Греції: доричний, іонічний та коринфський; римляни створили тосканський і композитний.
Архітектурний ордер є втіленням стійко-балкової системи, яка складається із вертикальних (колони, пілястри) і горизонтальних (антаблемент) елементів. Важливою (і постійною) складовою тут є не розмір, а пропорції, котрі вираховувались, виходячи із пропорцій ідеального людського тіла.
Основа ордера - колона, яка стояла на трьох щаблях фундаменту. Її стовбур закінчується капітеллю, яка підтримує антаблемент. Антаблемент складається із трьох частин: кам'яна балка - архітрав; над ним фріз, прикрашений скульптурою чи розписом, і, нарешті, карниз - нависна плита, що захищає будівлю від дощу. Розміри цих частин сувого погоджені одна з другою. Одиницею міри служить радіус колони - тому, знаючи його, можна відновити розміри всього храму.
Згідно із міфами, простий і мужній доричний ордер був вирахуваний архітектором Іоном під час будівництва храму Аполлона Паніонійського. Більш легкий за пропорціями іонійський тип з'явився у кінці VII - VI ст. до н.е. у Малій Азії. Усі елементи такої будівлі багатше декоровані, а капітель прикрашають спіралевидні завитки - волюти. Коринфський ордер був вперше застосований у храмі Аполлона в Бассах (друга половина V ст. до н.е.). Із його винайденням пов'язана сумна легенда про годувальницю, яка принесла на могилу своєї вихованки кошик з улюбленими речами. Через деякий час кошик проріс листями рослини, яка називається аканф. Цей вид надихнув афінського художника Каллімаха на створення нарядної капітелі із рослинним декором.
Грецькі ордери
Гравюра з книги «Cyclopædia: or, an Universal Dictionary of Arts and Sciences».
1728 р.
