Тирановбивцями називали афінських громадян Гармодія і Арістогітона, які, спонукувані особистою образою, у 514 р. до н.е. очолили змову з метою повалення тиранії Пісістратидів (синів тирана Пісістрата) Гіппія й Гіппарха. Їм вдалось вбити лише молодшого з братів - Гіппарха. Гармодій загинув одразу ж від рук охоронців Пісістратидів, а Арістогітона схопили, допитували й стратили.
У V ст. до н.е., в епоху розквіту афінської демократії, коли там були особливо сильні антитиранічні настрої, Гармодія і Арістогітона стали вважати видатними героями і оточили їхні образи особливою пошаною. Їм встановили статуї, виконані скульптором Антенором, а їхні нащадки отримали від держави різні привілеї. У 480 р. до н.е., під час Греко-персидських війн, коли Афіни були захоплені військом персидського царя Ксеркса, статуї Антенора були вивезені до Персії. Через деякий час на їхньому місці встановили нові, роботи Критія та Несіота, які дійшли до нас у римських копіях. Статуї тираноборців, як вважається, вплинули на ідейну задумку скульптурної групи «Робітник і колгоспниця», яка належала архітектору Борису Іофану; ця скульптура була виконана Вірою Мухіною для радянського павільйону на Всесвітній виставці у Парижі в 1937 р.
Гармодій і Арістогітон
Фрагмент розпису червонофігурного глечика.
Аттика, приблизно 400 р. до н.е.
