Оболом в Античності називали найменшу монету чи міру ваги: у оболах вимірювали вагу ліків на аптекарських терезах. Шість оболів складали драхму, сто драхм дорівнювали одній міні, а шістдесят мін - одному таланту, найбільшій грошовій одиниці в Аттиці. Оболи могли чеканити з міді й бронзи, у класичних Афінах вони були срібними.
За один обол можна було купити близько трьох літрів вина. Три оболи були стандартною платою для присяжного у афінському суді (й комедіограф Аристофан жартував, що суди перетворюються у розвагу для старих, так як більше ніхто не погоджується бути присяжним за такий мізер, як три оболи) і стандартним тарифом афінських повій.
Крім того, обол був невід'ємним атрибутом поховального ритуалу. Монету клали до рота померлому (під язик чи між зубами) в якості символічної плати Харону, щоб той на своєму човні перевіз тінь покійного через річку Стікс чи Ахеронт і доставив до Аїда. Вважалось, що якщо не покласти померлому гроші на проїзд, його тінь буде сто років блукати берегом Стікса - а, можливо, не змігши дістатися до Аїда, навіть повернеться додому й почне докучати родичам. На лекіфах часто зображали момент, коли Харон отримує від померлого обол. Тим не менш археологічний матеріал показує, що родичі й друзі неюіжчика часто скупились: у грецьких могилах регулярно знаходять сильно потерті, старі, іноземні або взагалі підроблені монети.
Обол царя Деметрія I.
II ст. до н.е.
