Агон
Агора
Акрополь
Актор
Апотропей
Бог
Вакханалія
Герма
Герой
Гібріс
Гімнасій
Громадянин
Гомер
Грецька мова
Дем
Демократія
Діонісії
Екклесія
Епос
Ефеб
Жертвопринесення
Калокагатія
Канон
Катарсис
Кераміка
Комедія
Космос
Ксен
Лекіф
Лірика
Маска
Метр
Мімесис
Містерії
Музика
Не громадянин
Обол
Олігархія
Олімпійські ігри
Оракул
Ордер
Остракізм
Поліс
Проза
Сатирова драма
Свято
Симпосій
"Сім мудреців"
Сфінкс
Театр
Теорикон
Тиранія
Тирановбивці
Трагедія
Фаланга
Філософська школа
Хор
Хорег
Проза

Спочатку прози не існувало: розмовній мові було протиставлено лише один тип художнього мовлення - поезія. Однак із виникленням писемності у VIII ст. до н.е. стали з'являтися оповіді про далекі країни чи події минулого. Соціальні умови полісу сприяли розвитку красномовства: оратори прагнули не лише переконати, але й задовольнити слухачів. Уже перші збережені книги істориків та риторів («Історія» Геродота і промови Лісія V ст. до н.е.) можна назвати художньою прозою. На жаль, за сучасними перекладами складно зрозуміти, наскільки естетично досконалими були філософські діалоги Платона чи історичні твори Ксенофонта (IV ст. до н.е.). Грецька проза цього періоду вражає своїми розбіжностями із сучасними жанрами: немає ані роману, ані оповідання, ані нарису; втім, пізніше, у епоху еллінізму, з'явиться античний роман. Загальна назва для прози з'явилась не зразу: Діонісій Галікарнаський у I ст. до н.е. вживає вираз «піші промови» - прикметник «піший» також міг означати «(найзвичайніший) звичайний».

© Діма Михайловський,
книга «Давньогрецька культура: словник».
Сатирова драма
Коментарі