Агон
Агора
Акрополь
Актор
Апотропей
Бог
Вакханалія
Герма
Герой
Гібріс
Гімнасій
Громадянин
Гомер
Грецька мова
Дем
Демократія
Діонісії
Екклесія
Епос
Ефеб
Жертвопринесення
Калокагатія
Канон
Катарсис
Кераміка
Комедія
Космос
Ксен
Лекіф
Лірика
Маска
Метр
Мімесис
Містерії
Музика
Не громадянин
Обол
Олігархія
Олімпійські ігри
Оракул
Ордер
Остракізм
Поліс
Проза
Сатирова драма
Свято
Симпосій
"Сім мудреців"
Сфінкс
Театр
Теорикон
Тиранія
Тирановбивці
Трагедія
Фаланга
Філософська школа
Хор
Хорег
Герма

Герма - це чотиригранний стовп, зазвичай мармуровий чи бронзовий, увінчаний скульптурною головою чи погруддям. Спочатку герми зображали Гермеса, який у давньогрецькій міфології вважався вісником богів, покровителем мандрівників, провідником душ мертвих, посередником між двома світами - життям і смертю, та між богами й людьми.

Походження герм зазвичай пов'язують з давнім звичаєм позначати місця поховань купами каменів. Потім каменями стали позначати також межі й дороги: у історичні часи герми перш за все служили путівними й межевими знаками.

Винахідниками цієї скульптурної форми античні письменники називають афінян, котрі першими стали споруджувати герми. У Афінах герми зустрічались всюди: на перехрестях, на агорі, біля входу на Акрополь, у святи­лищах й при вході до приватних будинків. Зображення Гермеса охороняли дороги, кордони, ворота. Пошкодження герм вважалось святотатством. Найвідомішим прикладом такого роду є випадок, який стався у Афінах в 415 р. до н.е., напередодні відплиття афінського флоту на Сицилію під час Пелопонеської війни: тоді за звинуваченням у нарузі герм до суду було притягнуто відомого політика Алківіада.

У деяких випадках герми могли зображати інших божеств, окрім Гермеса, в тому числі жіночих. На чоловічих гермах зображувався фалл, який символізував плодючість. З часом на гермах стали з'являтися портретні голови чи погруддя відомих людей - політиків, філософів, поетів. Існували й подвійні герми, наприклад ті, що зобра­жали поетів Гомера й Архілоха чи істориків Геродота та Фукідіда. Римляни, котрі копіювали грецькі портретні статуї, мали за звичку перетворювати деякі з них у герми, якими прикрашали свої сади й бібліотеки. З XVI ст. у Європі герми стали видом декоративної й паркової скульптур.

Юнак в образі Меркурія 

Римська герма. 

Приблизно 150-170 рр. н.е.

© Діма Михайловський,
книга «Давньогрецька культура: словник».
Коментарі