Бакхій, або Вакх, — одне з імен Діоніса. Греки вірили, що він насилає на своїх послідовників ритуальне безумство, через яке вони вдаються до диких несамовитих танців. Такий діонісійський экстаз греки називали словом «вакханалія» (bakkheia). Було також грецьке дієслово з тим же коренем — bakkheuo, «вакханствувати», тобто брати участь у Діонісових таїнствах.
Зазвичай вакханствували жінки, яких називали «вакханки» чи «менади» (від слова mania — безумство). Вони об'єднувались у релігійні общини — фіаси й вирушали в гори. Там вони роззувались, розпускали волосся й надягали небриди — шкури тварин. Обряди проходили уночі при світлі факелів та супроводжувались музикою й криками.
У трагедії Евріпіда «Вакханки» Діоніс прибуває разом зі своїм фіасом з Лідії до Фів, де до них приєднуються місцеві жінки, одержимі богом; вороги Діоніса намагаються неправдиво звинуватити вакханок у тому, що під виглядом здійснення діонісійських таїнств вони займаються розпустою. Мабуть, це було поширене звинувачення, і не тільки по відношенню до вакханаліям, але й по відношенню до різних східних культів, які почали проникати до Афін у V ст. до н.е.
Крім того, у міфах, в поезії та на вазописних зображеннях вакханки не лише танцюють, але й роздирають руками тварин (ця дія називалась «спарагмос») та їдять сире м'ясо (це називалось «омофагія»). Втім, можливо, ці ритуали існували тільки у міфах: ніяких підтверджень тому, що вакханки вчиняли так насправді, не знайдено.