Громадянином вважався член громади, який володів усією повнотою політичних, юридичних та інших прав. Давнім грекам ми зобов'язані виробленням самого поняття «громадянин» (у давньосхідних монархіях були лише «піддані», права яких могли бути в будь-який момент обмежені правителем).
У Афінах, де поняття громадянства було особливо добре розроблено в політичній думці, повноправним громадянином, згідно за законом, який прийнято за Перикла у середині V ст. до н.е., міг бути лише чоловік (хоча поняття громадянства з різними обмеженнями поширювалось і на жінок), житель Аттики, син афінських громадян. Його ім'я за досягнення вісімнадцяти років і після ретельної перевірки походження вносилось до списку громадян, який вівся за демами. Однак фактично усю повноту прав афінянин отримував після закінчення служби ефебом.
Афінський громадянин мав права й обов'язки, які тісно пов'язані один з одним, найважливішими з яких були наступні:
- право на свободу й особисту незалежність;
- право володіти ділянкою землі — пов'язане з обов'язком її обробляти, оскільки громада наділяла кожного свого члена землею, щоб він міг прогодувати себе і свою родину;
- право брати участь у ополченні, при цьому захищати рідний поліс зі зброєю в руках було також і обов'язком громадянина;
- право виступати у народних зборах, пропонувати закони й брати участь у їхньому обговоренні, займати державні посади і т.д.; коритися обраній владі й брати участь у політичному житті було також найважливішим обов'язком;
- право на захист і заступництво афінських законів (в тому числі в суді), яким він повинен був сам підкорятися;
- право і обов'язок шанувати отецьких богів й брати участь у громадських святах.
Афінські громадяни цінували свої привілеї, тому не громадянину було дуже складно отримати громадянство: воно давалось лише у виняткових випадках, за певні особливі заслуги перед полісом.