Once upon a time на дах щось гучно впало. З гуркотом скотилося по настилу й полетіло у наметений на газоні кучугур снігу.

Дуже пощастило, що надворі вже давно зима.

Власне кажучи, зима якраз була основною порою року. Лише іноді на декілька тижнів приходила відлига та сяяло тепле сонечко.

Час збору шишок. Ялинкових, соснових, кедрових. Шишечок модрини.

…

Неподалеку від ялинкового гаю стоїть невеличка хатина. Приземкувата, наче росте з самої землі. Тож хатину легко прийняти за землянку.

Всередині все зроблене з дерева. Меблі навмисне вистругані грубо. Але з любов’ю.

Велике домашнє вогнище опалює хатину день та ніч. А ще на ньому готують їжу й напої.

Невеличка затишна хатина є притулком для трьох.

Старшої сестри, господині, що створює затишок.

Середнього брата, господаря, який добуває припаси та майструє речі.

Молодшої сестри, домашнього талісмана та помічниці.

…

Шишечки потрібні маленькі та м’які, ще зелені. Обов’язково зірвані з гілочок. Що на землю впало, то чіпати не слід. Значить дерево відмовилось від поганого плоду.

Шишки потрібно збирати вдалині від доріг. Обов’язково смолисті та пружні.

Шишки довго відмочують у воді. Адже вони набирають в себе багато бруду. Та й комашок мають.

Най відмокають не менше доби. Тільки воду декілька разів потрібно поміняти.

Для шишок потрібно відвести власний казан, в якому більше нічого варитися не буде. Адже в шишках йой як багато смоли, яка налипає на стінки посуду.

Тому персональний казан, у якому більш нічого готуватися не буде.

…

Ніхто не підкаже, коли діти тут вперше з’явилися чи де їх батьки.

Проте всі знали, що це найдружніша сім’я на всій півночі.

А ще діти завжди прийдуть на поміч.

Коли якась біда зі здоров’ям, одразу слід бігти до старшої. Вона подивиться, допоможе, розповість цікаве.

Чудодійний голос ллється, біль відступає.

Коли дрова потрібні чи будинок поремонтувати, то варто лише попросити середнього. Ніколи не відмовить й плату по совісті візьме.

Молодша завжди знає, де насіння розкидати, аби під снігом піднялись та не перемерзли.

В короткі літні тижні у дівчинки завжди багато справ. Зате селище весь рік не знає голоду.

…

Кажуть, десь на півдні вміють добувати цукровий пісок. Настільки солодкий, що однієї ложки достатньо, аби цілий глечик води підсолодити.

Мабуть чудова річ.

Але ми використовуємо мед, що подарував тепличний пасічник.

А ще кедрові горішки. Най пахне смачно.

Дивись, варити потрібно у шість етапів.

Перші чотири на повільному вогні, майже даючи закипіти. Кожного разу охолоджуючи й лишаючи на кілька годин.

Останні два най закипить.

Коли охолоне, треба декілька разів процідити. Аби прибрати залишки смоли.

…

Поки старша сестра розказувала молодшій, як варити варення з шишок, повернувся з вулиці їх брат.

Він тягнув на собі дивного юнака.

Кудлатого, наче він ніколи в житті з розчіскою не зустрічався. Волосся ще й ворушилось, наче жило своїм життям.

Одягненого дуже легко. Всього лише светр, м'які штані да безглузде низьке взуття.

Парубок потирав потилицю та здивовано озирався.

…

– Терміново зачиняй свою кав’ярню, ти зобов'язаний те побачити!

Дракон за стійкою здивовано підвів райдужні очі на Казкаря.

Зима, що сиділа за стійкою із прозорого, сяючого внутрішнім сяйвом каменю, аж кавою поперхнулась від несподіванки.

– О, й ти тут! Ви не повірите, що я таке бачив.

Я знайшов маленький світ. Чи він мене знайшов, хто зна. Коротше, я просто туди випадково впав. Та й прямо в сніжний кучугур.

Уявіть, світ цілий рік засипаний снігом.

Тобто, майже весь рік. Є пара теплих тижнів. Тоді сніг просто зникає, а потім знову починає сипати.

Але відкриваються ділянки, де можна вирощувати овочі та зернові. Там нічого не замерзне, тільки потрібно ті ділянки кожного року заново шукати. Й за ці пару тижнів встигнути все висадити.

Ще є пасіки у теплицях. Невеличкі утеплені вулики з дивною системою вентиляції.

Там поруч вирощують квіти. Деякі заради нектару, а інші – аби бджоли на них сиділи й читали одне одному вірші. Й якщо ти сподобаєшся бджолам, вони дозволять послухати.

А ще вони варять варення з шишок.

Самі шишки не їдять, тільки сироп п’ють. Для цього мають спеціальні ложечки з довгими тонкими ручками.

Цей сироп кольору свіжою ялинкової смоли.

А смак терпкий з легкою гірчинкою.

Місцеві вірять, що варення захищає їх від усіляких хвороб. Втім, наче там дійсно рідко хворіють.

Й ще вони ніколи не куштували каву. Навіть не чули про таке.

Ми з ними варили на домашньому вогнищі й вийшло надзвичайно смачно. Головне не забувати помішувати, поки кава не збереться закипати. Тоді одразу треба зняти й нести на вулицю. Аби вона подихала морозцем.

…

Дракон слухав товариша без жодної тіні подиву.

А Зима підвела очі вгору й, коли Казкар нарешті замовк, тільки видихнула:

– Ну шо ж це таке? То ж був сюрприз тобі на Новий Рік!