Once upon a time дракон варив каву в очікуванні нечастої гості.

Всесвіт сповнений всіляких дивовижних істот.

Одна з давніх подруг Райдужного дракона, власника дивовижної кав'ярні, саме така. Загадкова та розсіяна, завжди в пошуках незвіданого.

З голови до п'ят, які більше схожі на два риб'ячих хвости, покрита блискучою, крупною, зеленою лускою. Тільки руки й очі кольору темного золота. Та волосся біло-золоте, кучеряве, вічно розвивається.

Це чудове створіння носить купу прикрас та величезний водяний міхур на голові. Важко сказати, навіщо їй це – лускатій не потрібна ні вода, а ні повітря.

Коли ця дивовижна істота опиняється в населеному світі, то приймає вигляд звичайної дівчини. Тільки з жовтувато-золотистою шкірою й очима, одягнена в зелений шкіряний одяг. Хіба що волосся хвилястою хмарою пурхає навколо голови. І тихо шелестить, як маленькі дзвіночки.

Саме дракон давним-давно навчив її прикидатися людиною. Відтоді друзі не бачилися.

Дракон, ледь вийшов з кухні дивовижної кав'ярні в зал, відчув, що вона сьогодні прийде.

Так буває. Ти просто знаєш, що сьогодні з'явиться хтось, кого ти давно не бачив, і все.

Дракон озирнувся.

Барна стійка, столи й стільці, грубо вирізані з прозорого, сяючого внутрішнім світлом каменю розставлені на своїх місцях.

Підлога, що імітує пісок дикого пляжу, ідеально чиста.

Присадкувате оливкове крісло займає кіт.

Стіни, які так схожі на морську гладь, спокійні й навіть сонні. Тільки картинки-історії розбавляють ілюзію.

Навіть стеля, що нагадує вічно неспокійне небо, ясна та похмура.

Хлопець усміхнувся. Затишшя.

Настав час заварювати каву.

…

Колись давним-давно дракон вирішив прикинутися людиною, щоб ходити по кав'ярням та їсти смачні тістечка.

У хлопця вийшло не одразу.

Чи пробували ви прикидатися людиною? Особливо, якщо раніше були величезним Райдужним драконом?

Після безлічі спроб хлопець зміг контролювати свої розміри й вагу. При цьому стежити, щоб луска не вилазила по тілу. Він дуже старався бути схожим на людину.

Однак, якщо ми коли-небудь зазирнемо йому під сорочку, то побачимо, що руки досі покриті кольоровими лусочками, ніби дивовижним татуюванням. Пальці закінчуються довгими чорними пазурями. А головне, очі залишилися райдужними, з вертикальними зіницями.

Дракона дуже дратувало, що він не може повністю прикинутися людиною. Але в цьому не було необхідності.

У всіх кав'ярнях, які він відвідував, його зустрічали посмішками та смачними напоями з їжею. Хлопець зрозумів, що у всесвіті є ще більш дивовижні істоти. А відмінності в зовнішності нікого не бентежать.

Дракон розсміявся спогадам й почав готувати теплий молочно-м'ятний коктейль.

У першій же кав'ярні, яку він відвідав, на нього налетіла маленька, кругла, вусата й галаслива жіночка. Довгий час вихваляла «гарного нового хлопчика», старанно намагалася засватати йому одну зі своїх таких же вусатих й круглих дочок.

І зробила коктейль.

Закип'ятила молоко з коричневим цукром та стручком ванілі на барі прямо перед ним. Потім довго збивала до піни.

Найкругліша з її дочок розтирала м'яту в ступці, старанно демонструючи декольте дракону.

Потім вони змішали м'яту з молоком і знову довго збивали. Прикрасили солодкими збитими вершками й посипали зірочками.

Було дуже смачно.

Згодом вийшов батько сімейства, неймовірно круглий чоловік з гладким обличчям і, поки дружина не бачила, підлив у келих дракону динну горілку. Стало ще смачніше.

Дракон трохи змінив рецепт й завжди перетирав м'яту разом з горілкою.

І, звичайно ж, не прикрашав напій зірками. За ними довелось би повернутися до гостинного сімейства. Знову ж таки відбиватися від спроб вусатої жіночки видати за нього заміж одну з дочок. І не факт, що батько сімейства допоможе й цього разу.

…

Втім, одного разу дракон таки ледь не одружився.

Ці спогади викликали лагідну посмішку на обличчі.

Поля, які заросли лавандою.

Високі бузково-фіолетові дерева.

Аметистові доріжки й земля кольору індиго.

Коли дракон побачив цю красу, то був настільки приголомшений, що не помітив позаду себе величезний пурпурний готель-кав’ярню.

Господиня будівлі, висока дівчина з пудровою шкірою й фіолетовим волоссям до п’ят, змушена була покликати його. А потім приводити до тями, коли дракон завмер, як ідол, дивлячись в аметистові очі без зіниць.

Дракон усміхнувся.

Він досі з'являється на порозі цього готелю-кав'ярні. Традиційно голосно заявляє, що цього разу обов'язково одружиться на господині.

Та сміється у відповідь й готує кавово-молочний коктейль з лавандовим сиропом, посипаний сушеною лавандою.

У дракона в дивовижній кав'ярні завжди є запас цієї лаванди.

По-перше, аби готувати каву та коктейлі.

По-друге, якщо квіти з того світу не розсипалися попелом, значить, у господині все добре.

Адже так важливо знати, що з коханими все гаразд.

…

Одного разу красень-бариста з маленького бару посеред галасливого міста навіть спробував його приворожити.

Дракон хрюкнув від сміху, коли згадав.

Справедливості заради, лате з халвою та медом – дивовижний напій. Трохи незвичний, але однозначно цікавий.

Тепле молоко збите з халвою.

Кавові зерна вимочені у солодкому червоному вині, потім обсмажені й перемелені.

Трохи мускатного горіха та кориці.

І крапля ворожби від хитрого баристи.

Бідолаха досі мучиться й не розуміє, чому цей незнайомець регулярно приходить, але не закохується.

Він не знає, що впертих драконів не можна примусити до чогось.

Однак, якби симпатичний бариста озирнувся, то побачив би ще одного симпатичного постійного клієнта своєї кав'ярні. Файного хлопця, який соромиться зробити перший крок.

Дракон пообіцяв собі поговорити про це з баристою, коли прийде випити ще одну міцну каву з мигдальним молоком, арахісовою халвою та кленовим сиропом.

…

Дракон був зайнятий своїми напоями, коли вічно прочинені двері дивовижної кав'ярні заскрипіли і легенький шелест маленьких дзвіночків луною пройшов по залу.

Хлопець не встиг підняти голову, як двері знову рипнули, почувся вереск, гуркіт й приглушена лайка.

Дракон нарешті визирнув з-за стійки.

Посеред залу в мальовничому безладді валялись луската, Казкар, купа коробок та біло-червона шапка з помпоном.

Дівчина лаялась.

Казкар поперемінно тер ніс та дупу, дивлячись на неї у всі очі.

Луската не змінилася.

Все той же зелений шкіряний одяг. Золотисто-жовті шкіра й очі. І хмара дзвінкого біло-золотого волосся літає навколо голови.

– Яка красуня!

– Який придурок!

Казкар і луската в унісон обернулися до дракона. Хлопець знову захотів сховатися під стійку.

– Не встигла я увійти, як цей ідіот накинувся на мене ззаду і збив з ніг. Ти так вітаєшся з усіма своїми старими друзями?

Дівчина змінилася з моменту останньої зустрічі, зазначив дракон.

Легко рухається, активно жестикулює, хмуриться. Вочевидь звикла до цього тіла.

Можливо, як і сам дракон, проводить в ньому більшу частину свого часу.

Тим часом Казкар почав пояснювати:

– Я ношусь з подарунками. Бачиш коробки? Через них я нічого не бачу попереду себе. В одному світі, який я дуже люблю, настав час свят. От мені й захотілося зробити перерву, випити кави. Вибач, не хотів тебе збивати з ніг.

Поки Казкар базікав, дракон викладав приготовані напої.

Молочно-м'ятний коктейль.

Кава з молоком та лавандою.

Кава й лате з халвою.

Дівчина трохи відтанула.

– Коробки, кумедна шапка... Що це за свято таке?

– Оооо, я зараз розповім вам обом. Це страшенно смішно. Уявіть собі дуже товстого чолов’ягу, який вночі заповзає в димохід, аби поставити коробку з подарунком під прикрашене склом та пластиком дерево!

– Ти збираєшся лізти в димохід?

– Ні, звичайно, я ж не божевільний. Подарунок краще віддавати прямо в руки дитині. Це така казка, в яку вірить весь світ. Хочеш, покажу його? Там гарно. Але спочатку давай вип'ємо кави. А казка така...

Дракон слухав піввухом, спостерігаючи, як розкидані подарунки сповзаються до ніг Казкаря.

Добре, що його кав'ярня самоприбирається. А то ж усіляких там ваговитих Кавових богів, зачаровуючих стародавніх дивовижних створінь, зібрати розсипане не допросишся.