Once upon a time Райдужному дракону ледь не прилетіло по обличчю найтиповішою домброю. Тонка й граціозна пазуриста рука, яка взяла смачний розмах, зупинилася в останній момент.

Рука, кігті та двострунний музичний інструмент, який ледь не став ударним, належали білій лисиці.

Дракон відразу згадав їх з Казкарем знайомого лиса, закоханого в зірку. Ця лисиця виявилася такою ж довготелесою, але набагато тоншою. Витонченою, немов вирізаною з найвишуканіших коралів.

Хутро, довгі кігті на тонких руках, стирчачі вуха та коротке кучеряве волосся були алебастровими. Навіть широкі розкосі очі виявилися білими, з тонким сірим лімбом, що відділяв зіницю від склери.

Лисиця була одягнена у простору сорочку з вишивкою без коміра, вільні шаровари й тонкі чобітки. Все ідеально біле.

Казкар, не менш збентежений, ніж його друг, розглядав супутника лисиці. Той стояв позаду дівчини, уїдливо посміхаючись. Але не посмішка зацікавила Казкаря.

Просто це був величезний, трохи вищий за Казкаря чорний кіт у того ж кольору джинсах та футболці. Й навіть в абсолютно типових кедах вугільного відтінку.

Кіт подивився на Казкаря медовими очима, знову на дракона. Сіпнув вухом.

– З вашого боку не дуже розсудливо так різко з'являтися перед озброєними бойовими лисицями.

Дракон нарешті звернув увагу на кота. Похлопав віями, вочевидь пересилюючи бажання почухати пухнастого животика. Почеши тут, коли котик на пів голови вище тебе.

– Мені здавалося, домбра – неймовірно древній щипковий струнний інструмент. Вперше чую, що це зброя для бойових лисиць.

Лисиця погладила пазуристою рукою інструмент.

– Домбра. До-оомбра. Як красиво звучить. А я так і не змогла знайти, як вона називається. Але, чи бачте, це не завжди інструмент. Вона може перетворитися на все, що я захочу.

Казкар смикнув дракона за руку.

– Так само як у нашого друга-рятівника з...як ти назвав той інструмент?

– Сямісен. Наш друг-лис, що закоханий у зірку, але прив'язаний до світу, який зобов'язаний рятувати, грає на сямісені.

Лисиця нагострила вуха.

– Ви його знаєте? Він замінив мене, звільнив від обов'язку боротися з сонячними камінцями, щоб я могла подорожувати іншими світами. Якщо ви його друзі, то й мої навік.

– Або до тих пір, поки вона не вирішить в черговий раз обійти наші світи-світи.

Глузливістю свого зауваження кіт міг би пропалити дірку в будь-якому металі.

– Якби я не пообіцяла твоїй нареченій піклуватися про тебе, ти б давно став трофеєм таксидерміста.

Дракон задумливо примружив очі.

– В черговий раз, кажеш? Цікаво. У мене тут випадково завалявся термос з кавою, я б послухав про попередній обхід.

Казкар засміявся, але мовчки поліз до кишені по стаканчики.

...

Наші мандрівники потрапили в простір, що належить прямоходячим кішкам.

Простіше сказати, що це виявився один світ, але й відразу дев'ять світів. Паралельних, де кішки живуть дев'ять життів одночасно, по одному в кожному. Одночасний світ-світи.

При цьому можуть бути різних статей, забарвлення шерсті, характерів й особливостей.

Раз на кілька сотень років народжуються особливі, дорогоцінні кішки. Буквально з дорогоцінних матеріалів. Й також живуть дев'ятьма паралельними життями.

Золота приносить достаток. Поки живе така кішка у світі, ніхто не буває голодний, бідний чи знедолений.

Срібна забезпечує здоров'я. Ніхто не захворіє або, якщо стане зле, швидко одужає, поки в світі проживає така кішка.

Перлинна проганяє самотність. Поки в світі присутня така кішка, всі живуть тільки великими групами, як народилися разом. Одружуються, народжують дітей, але лише тимчасово, а потім повертаються до своїх сімей. Іноді відвідують дітей та сім'ю дружини або чоловіка.

Бурштинова дарує натхнення. Поки в світі існує така кішка, кожен буде робити дивовижні речі, самовіддано працювати, створювати щось нове й унікальне. Це найцінніша кішка на думку всіх мешканців світу-світів – цінується навіть вище, ніж золота або срібна.

Рубінова несе згагу більшого та поривчастість. Навіть серйозні конфлікти. Кілька разів спалахували війни у світах, де з’являлася така кішка.

Сапфірова дає концентрацію, вміння домовлятися та гармонію. Така кішка приходить у світ, який палає конфліктами та війнами.

Малахітова сприяє науці, прогресу та відкриттям. Світ, де народилася така кішка, стрімко розвивається, шукає нове й цікаве. Пізнає свій світ-світи, космос і океан.

Кришталева може бачити й подорожувати рештою світів. Поки у світі живе така кішка, кожному, якщо є бажання, відкривається правда про їх паралельні життя.

Аметистова приносить удачу. Неважливо, чим займаються в світі, де народилася така кішка. Невдачі, трагедії та нещастя обходять кожного стороною. За винятком самої кішки, яка може навіть випадково загинути.

Передбачити, де яка кішка з’явиться, неможливо. Це справжня лотерея. Тим паче світ не завжди знає, який квиток витягнув. Просто непомітно змінюється.

...

Лисиця подорожувала, насолоджуючись свободою, можливістю гуляти й спостерігати дивовижні речі. Грати свої прості, але надихаючі мелодії мешканцям світів, які траплялися на дорозі. Торкатися сердець, пробуджуючи потаємні бажання.

І якось опинилася посеред одного з котячих світів. На величезній площі, оточеній високими деревами та приземленими будівлями.

Вона подивилася на котів, що гуляли, й торкнулася тонкими пальцями струн. Музика розплескалася, підійнялася, потім опала. Й понеслася, забувши все у своєму швидкому плині.

Так лисицю знайшла симпатична руденька кішка. Поскаржилася, що її наречений проклятий. Точніше, наречена думала, що це прокляття. Хлопцеві дуже не щастило.

Лисиця пообіцяла розібратися і врятувати нареченого.

Такі, як вона, не можуть порушити обіцянку. Тож лисиця просто прихопила кота, й вони вирушили блукати між дев'ятьма світами. Шукати відповідь серед інших його життів, періодично потрапляючи в неприємності.

Наприклад, у війну, що розв'язала рубінова кішка, яка з'явилася на світ одразу після малахітової, скориставшись відкриттями на зло.

А от у світі золотої кішки їх спочатку мало не годували до смерті, потім намагалися посадити в парламент. При цьому сама золота кішка так вдало ховалася, що побачити її стало можливо лише на хвилину – і то в зачарованому дзеркалі, на яке перетворилася домбра.

Кришталева ж кішка довго не хотіла впускати у свій світ мандрівників. Для цього постійно плутала стежки. Але врешті-решт погодилася пропустити. Після того, як вислухала. Довго сміялася кришталевим сміхом, потім побажала удачі й зникла з їхнього шляху.

Однак мандрівники в жодному зі світів не змогли знайти паралельні життя кота.

Згодом з'ясувалося, що він аметистовий кіт удачі. Просто чорного кольору. Ось чому так реготала кришталева кішка, яка це знала.

Саме тому мандрівники так і не знайшли його паралельних життів, оскільки на дорогоцінних кішок спочатку ніхто й не подумав дивитися. Лисиця відкрила це тільки завдяки домбрі.

А раніше вважалося, що кіт не може бути дорогоцінним. Тільки кішка.

...

Казкар почухав потилицю.

– Стривай, не розумію. Тільки кришталева кішка може блукати між світами. Тоді як ви ними вешталися?

Лисиця, що грала на домбрі, змазала повз струни й вирячила свої величезні білі очі.

– Ну а я на що? Чим ти слухав?

– Якби ти менше грала музики, можливо я б зміг сконцентруватися на історії.

Дракон закотив очі, похитав головою й обернувся до кота.

– А навіщо ви зараз разом, якщо вже у всьому розібралися. Ти знаєш, хто такий. Ніякого прокляття не існує. Так чому ж ти не повернувся до своєї нареченої, одружився, створив сім'ю з дітьми?

Кіт знизав плечима, шерсть на потилиці й хвості стали дибки.

– Яка нудятина. Моя наречена – відомий вчений-мариніст, вивчає дно океану. Їй потрібно робити відкриття. А мені цікавіше носити удачу по світах, допомагати нужденним та займатися іншими цікавими справами. Ми ніколи не хотіли створювати сім'ю. Родичі змусили нас заручитися.

Лисиця хихикнула і з новою силою взялася за струни.

– Дорогоцінні кішки приносять у світи безліч корисних властивостей. Та котики, шановний, вибач, коти зараз теж. Ну, а я приношу анархію. Ха. У цьому світі-світах мешкають дивовижні кішки. Вони благородні і величні навіть на війні. Але їм трошки не вистачає чесності з собою.

Лисиця почала грати повільно, протяжно.

Казкар слухав та намагався вловити свої потаємні бажання, які повинні були вибратися з серця – якщо вірити словам лисиці.

Але ніхто нізвідки не вибрався.

Виходило, що Казкареві не вистачало серця або прихованих бажань.