Once upon a time Весна нарешті забрела в дивовижну кав'ярню Райдужного дракона. Останнім часом дівчина пропала в Розколотому світі – знайшла подружку на Водяному уламкові.

Водяну відьму.

Мабуть, таку ж божевільну, як і сама сезон. Тому дівчата й зійшлися.

Цього разу Весна постала особливо чудернацькою.

Кудлате білосніжне волосся, нові татуювання по всьому тілу та обличчю, чорно-червоний шкіряний одяг. Навіть взуття. Один чобіт яскраво-червоний, другий – вугільно-чорний.

Дракон й вухом не повів. Точніше, оком. Звик до екстравагантного вбрання Весни. Знай собі, чаклував над зацукрованими квітами з найніжнішим ароматом.

Але потім помітив супутницю Весни, яку уважно оглянув.

На поріг кав'ярні ступила пані невизначеного віку, з таким же білим волоссям і татуюваннями. Розумними сірими очима. Зовсім босоніж. Що стосується одягу, то було тільки двоколірне відкрите плаття – жовто-блакитне, як пісок та море.

На грудях, трохи вище сукні, крізь шкіру сяяло серце. Вочевидь, зроблене з піску і води.

Дракон примружив свої райдужні очі.

Адже пані виявилася може й не такою стародавньою, як він сам, але точно не менш загадковою.

Зате Казкар, який звично сидів за стійкою, відвис щелепою, побачивши панянок.

Поки хлопець згадував, яким чином розмовляють антропоморфні істоти, дракон пірнув під прилавок та виліз звідти з новою кавоваркою.

– Яку каву бажає твоя подруга? Як звати красуню? Що це з вашою зовнішністю?

Весна пригладила свої кудлаті локони.

– Та таке, вивчали один обряд. Хочу дещо спробувати у своєму улюбленому світі.

Тепер дракон впустив щелепу на стійку, бо Весна говорила нормальним голосом, без того дурноватого акценту, який так її смішив.

Казкар нашорошив вуха. Але не встиг вимовити й слова, як супутниця Весни миттю опинилася поруч та зазирнула прямо в очі.

Треба сказати, очиська у пані виявилися надзвичайними. Рівного сірого відтінку, без переливів. Ніби зроблені зі шматочків сталі. З тонкими вертикальними зіницями, які не реагували на світло.

Пані хвилину дивилася в здивовані очі Казкаря, киваючи своїм думкам.

– Вона не говорить, але бачить багато. Або робить такий вигляд, по ній не зрозуміти. Зара надивиться й сяде з загадковим обличчям, а ти собі розумій, як хочеш.

– Не говорить...що?

Весна всілась за стійку поруч з Казкарем, корчачи уїдливе обличчя.

– Та ніфіга вона не говорить. Німа. Ідеальна, мамою клянуся. Ніде у всесвіті не буває так спокійно, як з нею.

Всупереч обіцянці, пані надивилася на Казкаря та повернулася до дракона.

Довго не дивилася.

Обійшла стійку та полізла колупатися у його улюблених банках.

До загального подиву, дракон не сказав ні слова. Дозволив спокійно вийняти маленьку баночку лілового чи то сиропу, чи то взагалі варення.

Посміхнувся.

Дістав маленький, щойно спакований мішечок, розкрив та показав вміст.

Пані посміхнулася тонкими губами, взяла мішечок і закопала в нього носа.

Дракон пішов до кухні, але незабаром повернувся із заготовками для вершкових тістечок.

...

Бузок слід збирати подалі від доріг та людей. Краще в глушині, але ще знайди там потрібний кущ.

Головне, щоб квіти були темними – ліловими, фіолетовими. Білі точно не підійдуть, бо не мають достатньо солодощі.

Свіжі квіти бузку потрібно ретельно вимити, не шкодуючи води. Нехай весь пил і бруд вийде геть.

Потім залити холодною водою й поставити на середній вогонь.

Довести до кипіння та варити близько п'ятнадцяти хвилин.

Зняти і поставити охолонути. Поки вариво остигає, квіти пустять сік – а він-то й потрібен.

Потім треба все це ретельно процідити.

Отриману рідину знову поставити на вогонь, але невеличкий. Додати цукор та варити, постійно помішуючи. Не можна допускати пригорання соку.

Тим часом квіти слід акуратно протерти через сито. Тому варення з бузку поодинці не варять. Потрібна дружня компанія.

Обов'язково змішати зі свіжим лимонним соком. Без нього не вийде так добре. Варення стане більш темним, гірким й важким.

Отриману масу потрібно акуратно додати в сироп. Перемішати. Довести до кипіння.

Знову відставити охолоджуватися.

В результаті виходить легке варення, яке за смаком нагадує мед або карамель з гірчинкою та трав'янисто-квітковим ароматом.

…

Поки Райдужний дракон розповідав відьмі, як варити бузкове варення, Казкар та Весна пили міцну чорну каву.

– А що з її серцем? Чи це просто чергове татуювання?

– Справжнє. Он, придивись, бач, пульсує. Вона, як би то мовити, не з Розколотого світу. Тобто вона там живе, так, але явно прийшла звідкись із всесвіту. Тож і серце її, хм, так би сказати, виглядає незвично. І навіть прозирає крізь шкіру та кістку. Я й сама ще не зовсім звикла до цього.

Весна на мить задумалася, постукуючи по стійці довгими гострими кігтиками.

– У мене є така підозра, мій божевільний друже, що вона взагалі втілення води. Ось чому їй так сподобався Водяний уламок.

Відьма та дракон нічого не чули. Вони з ентузіазмом готували тістечка.

Зацукровані квіти бузку розкидали по всій стійці. Най подихають, ото можна подумати.

А поруч чекали тістечка з ванільного крему та горіхового тіста, щоб їх прикрасили тонким шаром бузкового варення та парою квіточок.

Про що будуть ці тістечка?

Про нескінченні пошуки, щасливі знахідки, тугу чи задоволення? Творці ласощів ще не знали.

З іншого боку, у них під рукою якраз малась парочка піддослідних, Весна та Казкар, над якими можна нескінченно проводити кулінарні експерименти.

Парочка, до якої вже звернулися зацікавлені сірі та райдужні очі.