Мореас Фрост
Т Р И Л О Г І Я «М О Р Е Х О Д К А»
«Нехай загине вся імперія,
для мене ти - весь світ»
(Марк Антоній, консул Стародавнього Риму)
Книга I. «ПРОВІНЦІЙНІ ХРОНІКИ»
Розділ ІІ. ЗУХВАЛІ ПРИСТРАСТІ (перехідного віку)
День народження, а точніше, його урочиста частина
увінчалася славним букетиком червоних троянд для
Варіки, яка розчулилася. А далі - святкове застілля на
борту баркаса. Але ось іменинниця начебто освоїлася
і осміліла остаточно. І коханці, з радістю перейшовши
до приємних купальних процедур, нарешті получили
можливість приділити увагу одне одному, дозволити
собі трохи розслабитися і «побешкетувати» тет-а-тет в
інтимному плані, настільки завжди бажаному для них,
і, на диво, прямо у воді... І до такого роду «солодких»
справ примушувати їх зовсім не мало потреби, воно
йшло саме собою, від душі, легко і взаємоподібно
Розділ 10. МОРСЬКИЙ ПІКНІК
Частина 4. День Народження з «Десертом»
А між тим час настав обідній. Ми досить пристойно зголодніли, і вже ніщо не могло перешкодити нам почати накривати наш святковий стіл. Попередньо віддраївши палубний настил від свіжих слідів минулої риболовлі, вирішили влаштувати наше свято безпосередньо на ньому. Так було значно зручніше, простору там вистачало з лишком, загалом, як на звичайній галявині десь на природі. Тим паче що над нами нависав, наче крона густого дерева, чудово рятуючи від пекучих променів сонця, чудовий паланкін навісу. Настил був накритий тією самою старенькою ковдрою, що спочатку я підкладав під м'яке місце Варіки, а зверху ми накрили його заздалегідь захопленою з дому скатертиною.
Наш святковий «столик» мав шикарний вигляд. По його центру своїм апетитним виглядом височів мамин святковий тортик, щоправда, на жаль, без традиційних свічок, що покладаються з такої важливої урочистої нагоди. Ну, нічого, переживемо якось. Сюди ж потрапили й принесені Варікою делікатеси, не пропадати ж такому добірному добру.
Ось і ще на рік подорослішала моя Варіка... Ми розлили по склянках поки що не встиглий остаточно потеплішати після доби охолодження в холодильнику лимонад, а батько для себе - ясна річ - своє улюблене вино, і веселощі почалися. Усі підняли свої келихи. Батько і без того вже неабияк «заряджений» алкоголем, а може, й тому, наважився проголосити тост.
- Ну, діти мої, за здоров'я нашої чарівної принцеси, раби божої Варвари, на многії літа! Нехай буде більше справжніх людей навколо тебе і добрих друзів на життєвому шляху!
Однак, просту таку, але наскільки ж славну промову, що бере за душу, сказав мій батюшка. Я теж не думав від нього відставати. Тримаючи свою склянку з шипучим лимонадом, уже слідом за отцем «штовхнув» свою розлогу промову, старанно добираючи потрібні слова.
- Дорога моя Варіко! Я безмежно радий такій вдалій можливості бачити тебе тут, у цьому славному і незвичайному місці, і шалено щасливий, що саме тут, у такій чудовій обставині, можу привітати тебе з твоїм майбутнім Днем народження! У цьому мені надали велику підтримку мої батьки, вони зробили на моє прохання все, що могли, і за це величезне їм спасибі! А тобі, моя мила Варіко, мій найвірніший і найнадійніший друг, хочу сказати, що я безмірно щасливий, що ти є у мене! Якщо чесно, не знаю, що тобі можу ще побажати, чого в тебе досі ще немає? Насамперед міцного здоров'я! Неодмінно стійкості та величезного терпіння! І, звісно, удачі в житті! Вона нікому й ніколи не заважала. Нехай обов'язково здійсняться всі твої надії та бажання! А ще й наші спільні бажання! Мила Варіко, з твоїм прийдешнім Днем народження!!! Ура-а-а!
З цими словами я обійняв свою ненаглядну і поцілував її в зачервонілу від збентеження щічку. Потім нагнувся до сумки, що лежала поруч, і вийняв звідти загорнутий у мокру ганчірку багатостраждальний, але славний букетик червоних троянд. Вони ще були цілком «живі» і навіть злегка розпустилися. Як істинний джентльмен, ставши на одне коліно, і зі словами: «Пані, це Вам» - простягнув його Варіці.
- Молодець синку, проникливі слова сказав, усе правильно! І квіточки в самий раз, до місця!.. Похвально!.. Діти мої, які ви вже дорослі стали. Так радісно за вас!
«Ну, все, старого зовсім «пробило», - подумав я.
Варіка, все ще чимало збентежена ситуацією навколо своєї персони та неординарною увагою з нашого боку, та ще й розкішним квітковим презентом, відчувши від наших слів та не знаючи, куди себе подіти, тримаючись одночасно і за букет і за свої неабияк розчервонілі щічки долоньками, але все ж опанувавши себе, скромно промовила.
- Спасибі вам величезне за щирі, добрі слова на мою адресу! Ніколи ще мені не було настільки приємно і святково на свій День народження, і ніколи ще мене не вітали так вишукано і по-особливому, тим паче в такій цікавій і незвичайній обставині. Мені дуже приємно! Ще раз вам величезне спасибі! - це до мого батька. - І тобі, Славуша, теж величезне спасибі за це неперевершене свято! І особливо окрема моя подяка за квіти!.. Чесно, зовсім не очікувала такого... Я безмежно зворушена тією увагою і невтомною турботою, якою ти оточив мене...
Тут Варіка зовсім розчулилася. Змахнувши сльозинки, що набігли на обличчя, потягнулася до мене. Поцілувавши мене у відповідь і вже прийшовши до тями, для всіх ніби підсумувала.
- Я думаю, що з нашою урочистою частиною ми всі успішно впоралися, тепер можна спокійно підкріпитися... Щось я зголодніла не на жарт!
«Ну ось, нарешті. Остаточно осміліла моя Варіка. Дуже добре!» - вдячно подумалося мені.
Ще б пак! Звичайно, зголодніли! Природа!.. Сонце, повітря і море навколо!.. І всього цього нескінченно багато! Навіть занадто!
Однак застілля наше тривало недовго. Чи багато нам треба було? На нас чекали й інші починання, цікавіші за порожню балаканину під час обжерливості. Покуштувавши на закуску торт із лимонадом, ми згорнули нашу «скатертину-самобранку», щоб із радістю віддатися іншим розвагам.
Спека поки ще тримала в напрузі, тому не гріх було б нарешті зайнятися водними процедурами, що ми негайно і почали втілювати в життя. Недовго думаючи, я першим шмигнув за борт, закликаючи Варіку зробити те ж саме. Раніше, з її розповідей, я знав, що вона не боялася води й вміла добре на ній триматися, хоча їй, звісно, було куди рости в питаннях плавальної практики. Вона сіла на планшир борту човна, звісивши ноги у воду, бовтаючи ними. Водичка була дивовижно гарна, тепла-тепла, буквально волала до себе. Але щось Варіка не надто поспішала в обійми Нептуна. Але мені одному перебувати у воді було не дуже цікаво, про що й повідомив їй. Але вона через своє довжелезне волосся уперлася. Виявляється, вона забула вдома купальну шапочку. Однак і позбавляти себе купального задоволення безглуздо. Тоді їй довелося діставати з сумки шпильки та вити на голові високе «гніздо». Волосся ж у неї - просто купа неміряна. Потім, акуратно звісившись через борт, вона (ну, нарешті!) приєдналася до мене. Батько на той час уже відпочивав, занурившись перед цим. Загоряючи, лежав на своєму «прописаному» місці на кормі. До неї наш тент не досягав. На радощах від давно бажаної компанії я пустував щосили, здіймаючи купу бризок навколо. Варіка, злякано намагаючись ухилитися від них, по-собачому плавала навколо мене, благаючи не бризкати водою її голову.
- Славуш, я ж потім не зможу їх розчесати, ну, як ти не зрозумієш, дурненький! У величезний ковтун можуть склеїтись... - обурювалася вона.
Зрозумівши, що перегинаю планку пустощів, і помітивши, що батько абсолютно не реагує на нас, я, скориставшись зручним моментом, із задоволенням «перемістився» на благодатну ниву «обгортання» Варіки. Тим паче що за минулу частину дня в неї накопичився чималий «боржок» щодо мене. Занурившись униз, під водою підібрався до неї впритул і, виринувши просто перед нею, чіпко обхопив її тіло руками. Вона, звісно, не очікувала від мене такої прудкості, але ще не встигла зрадіти такому моєму сценарію, тому що ми наразі перебували в надто близькій присутності мого пращура, який лежав на кормі з газеткою в руках. Однак, бачачи, що йому не до нас, вона заспокоїлася, і ми нарешті злилися в довгоочікуваному довгому поцілунку. Після такого початку ми більше не стали випробовувати долю і, щоб сховатися від необов'язкових випадкових поглядів батька, перемістилися до самого носа баркаса, де, скритий за його корпусом, провисав якірний канат. Дуже доречно зачепившись за нього, обвивши руками й тепер особливо не витрачаючи свої сили на підтримання себе у воді, продовжили наші любовні «заходи». Ось тут-то я дорвався до САМОГО солодкого. Коротше, «завівся» я не слабо. До речі, відчуття у воді були зовсім не схожі на земні. Надзвичайно незвична легкість у тілі й тепла водна субстанція чимало сприяли помітному посиленню всіх проявів сексуальних відчуттів, а незрима небезпека у вигляді батька, хоч той трохи «підгуляв», звісно, була відносно невисокою, але все одно надавала ситуації більшої пікантності.
... Уже починаючи доходити до точки «кипіння», не мудруючи лукаво, я якомога швидше вивільнив плечі Варіки з тканини купальника, що обтягував її тіло. Оголивши її практично до пояса, з жадібністю пригорнувся до її грудок, що стигло напружилися. Ніжно торкаючись губами і язиком опуклих і затверділих у воді сосків, легенько їх покусуючи, опустив свою вільну руку глибше під воду, запустивши її всередину купальника, дістався до її заповітної «квітки». У прорізі стегон, що любовно розкрилися для мене, вдало намацав її тверденький набряклий горбик. Вона, всім тілом втиснувшись у мене, ойкнула і глибоко зітхнула, подаючись своїм «гарячим» місцем назустріч моїй бажаній руці. Варіка сама не очікувала такого розбурливого, приголомшливого ефекту від любовних пестощів у доброзичливій водній стихії. Їй однозначно подобалася ця новизна відчуттів. Варіка швиденько вивільнила з полону плавок мого бажаного «героя», який зачекався і давно «зміцнів» тілом і жваво рвався на «подвиги». Спочатку деякий час ласкаво його погладжувала і помацувала, а потім, ніжно і любовно забравши «страждальця» в долоньку, почала «розгойдувати» його розміреними й на рідкість приємними рухами. Своєю рукою я намагався не відставати від заданого нею ритму, одночасно не випускаючи зі своєї пильної уваги жодної частини її дорогоцінного тіла, наскільки це було можливо в даній нам ситуації у воді. Ми обидва, переплетені всіма частинами тіла, подібно до дивного двоголового восьминога, що танцює, забилися в єдиному пориві та звивалися, напевно, в абсолютно божевільному з боку, але гранично зрозумілому для нас, неймовірно «солодкому», феєричному танці водної любовної стихії...
Не слід забувати, що нас утримував на собі на шестиметровій глибині всього лише півдюймової товщини якірний канат, тримаючись за який однією рукою, мені доводилося примудрятися одночасно підтримувати на поверхні води й себе, і Варіку.
... Досить швидко, незрівнянно швидше, ніж це відбувалося у звичному для нас середовищі, спочатку її, а одразу ж слідом, коли я відчув це, і мене накрила тепла хвиля солодкої ейфорії, яка неабияк огортала... Ми застигли в завершальному довгому, пристрасному поцілунку...
Єдине, що мене бентежило, наскільки ми наситилися настільки коротеньким контактом? Як надовго нам цього вистачить? Поки що ми не могли знати. Але назвати це прелюдією до чогось грандіознішого, із солідною натяжкою можна було. Поки справа в нас не дійшла до глибших проникнень.
Треба чесно зізнатися, дуже-таки специфічною виявилася ця водна «гімнастика», яка вимагала від нас чималих сил. Більшою мірою, зрозуміло, від мене. Але життя навчило нас радіти й малому досягнутому й отриманому. Тому ми знову перетворилися на чудових друзів - звичних пристойних і добропорядних підлітків - юну дівчину і молоденького юнака. Швиденько привівши себе до ладу, двома задоволеними іхтіандрами ми відпливли від нашого «ідеального» місця кохання, подарованого нам природним оточенням і природними обставинами та, зробивши ще кілька кіл навколо баркаса з повною свідомістю справно виконаної справи, нарешті піднялися на борт. Точніше, спочатку забрався я, допомагаючи потім вибратися і Варіці. Нам не завадило трохи сил набратися, перепочити.
Ну, а що наш візаві-татусь? Ймовірно, після вживання ще пари стаканчиків «ігристого» мій дорогий папаша хропів, як паротяг, лежачи вже не на своїй звичній кормовій частині (мабуть, перегрівся там на пекучому сонці), а на ковдровій підстилці, на настилі, під надійним захистом навісу. Ось, більш ніж очевидно, ще декому було теж по-своєму чудово!
Продовження в Главі 10. Частина 5…………