Мореас Фрост

                              Т Р И Л О Г І Я   «М О Р Е Х О Д К А»

                                              «Нехай загине вся імперія,

                                                                                       для мене ти - весь світ»

                                               (Марк Антоній, консул Стародавнього Риму)

                                 Книга I. «ПРОВІНЦІЙНІ ХРОНІКИ»

                Розділ І. БЕЗТУРБОТНЕ ДИТИНСТВО («пустотливе») 

    Інтимні спокуси Героїв не змусили себе довго чекати

і вилилися в їхні бажані сексуальні «ігри». Розумниця

Варіка філігранно повела свого коханого бурхливими,

І ваблячими хвилями любовних спокус, відкриваючи

йому все нові яскраві, захоплюючі грані. А зважаючи

на їхню сувору інтимну проблематику, без близьких

контактів Героям ніяк не обійтися. Відтепер вони - дві

залежні одна від іншої половинки єдиного цілого

                        Глава 5. ПРАКТИКА II. ТАКТИЛЬНІ ЛАСКИ

                                     Частина 3. Втілення Інтиму

       Цей вкрай сміливий, провокаційний пасаж з моєю рукою, що Варіка дозволила собі здійснити, негайно ввів мене у відвертий ступор. А про хвилю еротичного імпульсу, що різко наздогнала, і говорити не доводиться. Адже я, нарешті, виявився допущеним до свята святих моєї улюбленої дівчинки. Тим самим втілилася в життя моя давня, ще перших вересневих днів, мрія! Це її чарівне дійство трапилося настільки несподівано, що у мене просто дух захопився, і я, знітившись, буквально застиг, не знаючи, що й робити, безглуздо втупившись у її славні ласощі-«персики», які «стріляли» в мене впритул на поразку. Уся теорія, яку не так вже й давно з розумом і любов'ю вона вкладала в мої вуха і свідомість, одномоментно вислизнула з моєї дурнуватої голови. Але і руку від її славної «трояндочки» я не забирав, однак і не здогадувався, які ж конкретно паси я повинен робити нею далі.

       Бачачи небажаний форс-мажор, Варіка знову ніжно обвила мою шию руками і спробувала привести мене до тями. Їй це легко вдалося. Скориставшись чарівними устами, вона легко приборкала моє хвилювання, а відчувши відповідний рух моїх губ їй назустріч, відпустила мене і далі заговорила.

       - Славушику, милий, ти не хвилюйся так. Моя «пусічка» - у радісній готовності до зустрічі з тобою. І не бійся, вона не кусається. Тим паче я ж завжди поруч, і незмінно прийду на допомогу. А зараз поглянь на «Неї»! Вона просто горить бажанням якнайшвидше познайомитися і неодмінно подружитися з тобою! І, нарешті, трошки пригадай наші зимові «уроки».

       Говорячи, заспокоюючи мене, Варіка відсунула на деякий час мою руку, що прикривала її заповітне місце, і рухом двох пальчиків розсунула пухкенькі губки на «Неї». І дивовижна «раковинка» заклично розкрила свої стулки для мене. Тут же на світ божий з'явилися дві рожеві пелюсточки, що ховалися там, а у верхній частині рельєфно позначився «спухлий» горбик. І вся ця рожева чарівність, підступно поблискуючи від вологи, викликала в мене напади цілеспрямованого нерегульованого помутніння свідомості. Здавалося б, настільки прості показові маніпуляції моєї подружки, проте вони більш ніж прогнозовано віддалися в мені черговим раундом неймовірного за силою збудження - я аж застогнав злегка. Бо картина перед моїм поглядом постала невимовно чарівна. Вигляд апетитних «внутрішніх припухлостей» неабияк збудженої Варіки був настільки убивчо разючий у своїй естетичній і непорочній красі і настільки заклично вабив до себе, що я ледве стримував себе, миттєво готовий був накинутися на неї, впитися губами в її соковиту «квітку».

       Її голос якраз змусив злегка стрепенутися і вивів мене зі стійкого стану трансу, що намітився.

       - Подивися уважно, Славушику, бачиш зверху ось цей маленький горбик - хоча зараз він став не таким уже й маленьким, я вже давно збудилася, і вагінка моя, дивись, он яка мокра - так ось цей маленький пупсик і є клітор. Ну, а далі, згадуй, що з ним робити треба... - але бачачи, що я все ще погано міркую, вона продовжила свою пояснювальну промову. - Я підкажу тобі. Роби те саме, що і я робила тільки що, коли ти цілував мої сісульки. Попестуй його пальчиками, поковзай по ньому, ну, і поряд теж, навколо нього походи... - із цими словами вона відпустила стулки «пасії» і повернула мою руку на своє заповітне місце, продовживши. - Будь сміливішим, друже мій! А де ж мій улюблений «малюк»?!... Чи не замерз він на самоті?.. Дай-но мені ближче свого «красеня». Я дуже хочу його трошки приголубити.

       Я покірно присунувся до Варіки на більш зручну дистанцію. Вона тут же цілком звично заволоділа моїми губами. Одночасно по-свійськи однією рукою прихопила долонькою мого запопадливого «казачка» і без зволікання взялася за його ритмічне вколисування. Я ж украй дбайливо долучив свої тремтячі пальці до лона моєї ненаглядної принцеси, що неабияк стікало, при цьому негайно ґрунтовно струснувши своє єство. Уперше я перебував у її потаємному місці, торкався найніжніших пелюсток її чарівної «квітки». І не було для мене в цю мить нічого солодшого від відчуттів приємного ковзання пальців вологими горбками і купинами, потопаючи в западинках заповітного місця моєї улюбленої дівчинки. Звичайно, за винятком ще й її життєдайної, моторної чарівниці-руки і, звичайно ж, наших губ. Наша незрівнянна «ГРА» увійшла в ґрунтовний синхронний ритм, виводячи наші почуття за межу, з кожною секундою обдаровуючи нас дедалі більшою палітрою найяскравіших барв, семимильними кроками наближаючи наш обопільний «приплив»... Він виявився зовсім не за горами, нахлинув надзвичайно скоро...

       Варіка без сил склалася на помості першою, заплющивши очі, підібравши коліна до живота і затиснувши кисті між стуленими стегнами. Перед тим вона якраз встигла зустріти та проводити поглядом мою «прощальну зоряну» мить - черговий «салют» на її честь - я, не втримавшись, «стрепенувся» трохи раніше. Простежив за її специфічними реакціями, після чого слідом за нею приземлився поряд.

       Прийшовши до тями й перекотившись на бік до мене обличчям, вона обійняла мене. Яскраво описуючи свої нові відчуття, Варіка вибухнула черговим фонтаном одкровень.

       - Боже мій, як це було неймовірно приголомшливо! Наскільки швидко і безмежно приємно у нас все відбувається! А головне - з такою переконливою результативністю... Нарадитися не можу! У мене не знаходиться слів! Просто втомилася дивуватися, як мені з тобою неповторно любо, Славушику! І як разюче легко вивуджуються мої «припливи»! Я вже втретє «полетіла»! А все хочеться ще й ще... Ти мене безмірно надихаєш на подвиги. Особливо твій моторний, незрівнянний «малюк». Як приємно відчувати його жвавість у руках! «Він» дивовижний, а вже коли вихлюпується шаленим гейзером, у мене в самої всередині щось вибухає - не знаходиться слів, що я відчуваю в собі!.. Там усе аж закипає!.. І вже в мені спалахує яскравий феєрверк! А це так болісно солодко!.. Ні, любий, з тобою мені точно загрожує стати безнадійною ласункою! Причому найближчим часом... Та що там, я вже нею стала!

       У пориві надлишку почуттів Варіка видерлася на мене верхи в позі вершниці, сміливо підперши своїм пухким місцем мого втомленого «соколика», злегка «прогулялася» по ньому взад-вперед своїм «пекучим» місцем, після чого прихопила долонями мої щоки і звично наполегливо зайнялася моїми губами. Я абсолютно не заперечував. Уже достатньо мав задоволення випробувати на собі їхню вбивчу дію - незрівнянні губки моєї дорогої принцеси могли творити справжні дива. І в тому-то й річ, що в мені знову закипала кров. Мої пустотливі руки жадібно вляглися на шовковисту шкіру щільних стегон Варіки, тискаючи, із задоволенням походили по їхньому зовнішньому боці, нарешті, зупинилися на соковитій дупці, впившись у неї пальцями та з приємністю відчувши її налиту пружність. Я бачив, що і Варіка не думає відступати. Вона була в ударі, спіймавши конкретний кураж, і тепер навряд чи відступить від свого чергового накату бажання. Це мене дуже хвилювало. Але ось що чудово - у мене остаточно загубилися всі колишні страхи, невпевненість у собі та залишки сорому. І це було цінно. Коротше, все непотрібне і наносне пішло після наших перших незрівнянних «вправ», смію сподіватися, назавжди...

       Я так і залишався лежати на помості все в тій самій позі на спині, з насолодою куштуючи руками її цінне надбання - лапочки-персики, часом перебігаючи ніжними погладжуваннями на стегна і спину, а Варіка, завершивши поцілункову процедуру, продовжила свої чаклунські штучки. Виблискуючи своїми принадами перед моїм носом, вона не давала остаточно влягтися солодкій хвилі збудження в моєму, здавалося б, втомленому організмі. Спритно вивернувшись і помінявши позицію, вона тепер припала головою мені на стегна якраз обличчям впритул до мого «страждальця», ведучи спостереження за ним. Однак мій «пустун» у цей момент перебував у умиротвореному спокої, схожий, скоріше, на пухкого черв'яка або на лежачу мінісосиску. Так, реально, вигляд у мого «джентльмена» був зовсім не бравий. М'яко кажучи, втомлений. Так, саме втомлений і ледачий. Хоча, чесно кажучи, «Він», і справді, діставши добрячу порцію задоволення, наче відпочивав, якщо, зрозуміло, подібне можна припустити, перебуваючи поруч із голенькою Варікою, абсолютно не підозрюючи, ЩО саме зараз коїться в її заповзятливій голівці. А в ній, як скоро виявилося, вже давно визрів «підступний» план дій. Ось тільки одвічна тяга до експериментів не дозволяла їй поспішати втілювати його в життя. І, треба сказати, моїй ненаглядній дослідниці було чому дивуватися...

       Спочатку моя наперсниця лише скрупульозно придивлялася, мабуть, вивчаючи «Його» у всіх ракурсах. Потім вирішила потерти пальцями. З кожною секундою вона сміливішала все більше, перевертаючи «предметом» своєї цікавості в різні боки, і, звісно ж, легко досягла свого. Мій «малюк» дуже скоро почав рішуче заявляти про себе, легко прокинувшись від «сплячки», разюче змінившись у розмірах, загалом, повстав, що той «Фенікс - з попелу». У Варіки від вигляду небаченої раніше і настільки разючі метаморфози просто подих сперло, а очі неймовірно розширилися. Вона ну ніяк не очікувала такого рельєфного і настільки швидкісного перетворення «бридкого каченяти на красеня лебедя». Не забарилася оформитися і її відповідна бурхлива реакція.

       - Божечко, яка незрівнянна принадність - твій невгамовний «здоров’як», Славушику! Його настільки дивна, контрастна гра з розмірами!.. Більш дивовижної трансформації мені ще не доводилося спостерігати у своєму житті! Який же «Він» спритний у тебе! Та він просто зводить мене з розуму. Відчуваю, що дуже скоро я закохаюся в нього непомірно, так, як люблю самого тебе! Мені страшенно хочеться його з'їсти! Ось прямо зараз! І, напевно, я так і зроблю!..

       «Так-так, звичайно, сонце моє, так і зроби, з'їж «Його»! Саме цього я прагну найбільше!» - відлітали мої думки в астрал. 

        І тут же щільно прийнявши мого «кабальєро» в долоньку, вона спочатку хвацько лизнула його верхівку, потім неквапливо і турботливо пройшлася кілька разів слизьким язичком навколо неї. При цьому вже я ледь не задихнувся від щастя, що огорнуло мене з головою. Варіка, скосивши на мене очі і помітивши мої неабиякі «тривоги», ще більше осміліла і, охопивши щільним кільцем губ піддатливе тіло мого грішного «херувима», навмисно повільно, але рішуче прослизнувши по «Ньому» кільцем найніжніших губок, втягнула практично на весь розмір у свою вологу, теплу «оселю». Я ледь не завив від щастя, що нахлинуло.

       «Ось зараз помру від такого неземного кайфу!.. І звідки тільки в неї таке фантастично філігранне вміння - доставляти задоволення найвищого напруження?!... Адже практику ніде не проходила, і вперше в житті тримає в руках мій «предмет пристрасті». Напевно, ці вміння в неї від бога, від народження... Ні, ну все-таки ось де можна настільки набити руку на такому своєрідному терені?!... Треба б якось запитати про цей її чудодійний феномен...», - швидкоплинно промайнуло в моїй уже неабияк затуманеної від збудження голові.

       А щастя моє не просто тривало, воно, завдяки старанням моєї ненаглядної принцеси, напевно, потроїлося. Вона легко увійшла в смак і швидко втягнулася в ритм своєрідної процедури. І, треба сказати, виходило в неї все, на диво, добротно і складно. Ну майже бездоганно... Ніби за її спиною далеко не перша «проба пера». Водночас, легко дотягнувшись рукою до її лона, я зі свого боку з радісним почуттям продовжив уже знайому і приємну мені гру пальчиками з її чарівною «квіткою».

       «Так, її руки, хоч вони й відверто в неї золоті, цього, звісно ж, не забрати... і теж начебто справа непогана, проте така, більше чергова, похідна, хоч і немало дивовижна. Однак її настільки вправні й моторні губки та язичок - а вже якщо порівнювати навіть з її рукою - ну небо і земля! Так-так, тут уже безперечно. Ух-х ти, чорт забирай! Що зі мною витворяє моя кралечка!.. Як божественно вона закручує процес!.. Це просто нестерпно! Але... ні-ні, друже, тримайся, треба триматися, тягни до останнього, ще не час «закипати», бездарно закінчувати таку вдалу й солодку спектакль! Та й Варіка... хоч і натужно сопе, трудівниця моя, але ще далеко не на «піку» своєму. Нехай ще попрацює, ну хоч трішки... Адже це так солодко, просто немає слів!..».

       А наша «вистава», мабуть, лише набирала своїх обертів. Принаймні, з боку Варіки. Бо вона, не відриваючись від солодкого процесу, несподівано видала ще один кульбіт - злегка перемістившись, вона перекинула одну ногу через мою голову - і ось її премила, преміальна дупка опиняється просто перед моїм обличчям. Ну, а де дупка, там і заповітне місце поруч! І вже, зрозуміло, довго шукати губами його не довелося...

       «Цікаво, і як це вона здогадалася настільки вдало вивернутися до мене? Як мило з її боку! Ось, хлопче, і підкотило тобі щастя для повного знайомства. Можеш радіти на повну, твої мрії збуваються. Адже тобі давно не терпілося спробувати «Її» на смак, чи не так?!... Навіть спав і бачив... Ось тепер настав час. Уперед, друже! І ура!».

       Зрозуміло, з превеликою радістю занурився я поглядом у довгоочікувані таємничі «райські кущі» моєї коханої і ненаглядної Варіки. От тільки почувався майже на межі терпіння. Бо витримувати настільки дикий натиск пристрасті, зізнатися, було вже просто несила. Однак в плані стримування мені рятівне допомагала і чимало надихала новизна наших інтимних варіацій. Саме вона змушувала свідомість відвертатися наперекір інстинктам, що підступали, і поза волею займатися фіксацією окремих тонкощів і нюансів наших «ІГОР». Але хоча одночасно в голові снували думки, які злегка відводили від самого процесу, проте невідступно мусувалося бажання все, що відбувається, випити повною чашею. Проте знову ж таки треба і про Варіку неухильно думати, щоб не дай Боже не залишити її без задоволення. І потім, відверто кажучи, я не був заздалегідь готовий до її сьогоднішніх настільки раптових відвертих сюрпризів. Утім, у своїх мріях багаторазово думав про них і в загальних рисах намагався уявити собі їхнє натуральне втілення. Хоча, з іншого боку, що значить, готовий чи не готовий? Хіба в такій специфічній «справі» можливо щось заздалегідь передбачити, особливо, коли «перший раз - у перший клас»?..

        І ось воно - найбажаніше і найголовніше одкровення! Уперше перед моїми очима постає це диво з чудес - дивовижна за красою «вульвочка» моєї ненаглядної Варіки! А сам я з готовністю виступаю в ролі її мисливця і цінителя. Всі органи моїх почуттів гранично загострені, передбачаючи неймовірний за напруженням пристрастей спектакль. З надзвичайною дбайливістю і неприборканим хвилюванням розсовую пальцями обох рук стулки її чарівної «мушлі», настільки легко і відверто мені піднесеної. І... ось уже омріяна «заповітна квітка» моєї коханої дівчинки запахла для мене, «Вона» - на моїх губах!.. Я куштую «Її»...

     Проте спочатку я з насолодою вдихнув аромат чарівної «чайної трояндочки» Варіки, і знайшов його неперевершено божественним. І справді, але ж аромат у «Неї» істинно шляхетний - щось до запаморочення приємне - суміш запахів ванілі та мигдалевого горіха. Ймовірно, це і є та унікальна аура Варіки, що нестерпно тягне до неї, безнадійно зводить мене з розуму! Щоправда, про існування цього ферменту - феромону - вона чомусь у своїх теоретичних викладках для мене замовчувала, а можливо, на перших порах не дуже надавала значення. А даремно. І феномен, і термін цей саме до неї особливо вдало співвідносилися.

       А картина, треба зазначити, постала на рідкість дивовижна і чарівна. Важко висловити словами, який убивчий вплив справили на мій стан ці настільки відверті оглядини, але, здається, я від психологічного напруження зовсім загубився у своїх стельових відчуттях. Бо не варто забувати, що водночас Варіка в прямому сенсі слова немилосердно працювала на охопленому збудженням, міцному тілі моєї «іграшки», із захватом освоюючи приймання губками і язичком на новому для себе терені. І, мені здається, вона сама вже готувалася «відпливати». А вже як мені було невимовно дивно!..

       Сказати, що шляхетний, цнотливий вигляд її сакрального місця, що відкрилося, мене нескінченно відрадно полонив, значить, зовсім нічого не сказати. Я буквально з першого погляду і назавжди полюбив його просто безмежно! «Рожевий бутончик» Варіки - це ж не інакше, як природний витвір мистецтва! Ці найніжніші, миловидні, пікантні рожеві пелюсточки разом із виразним пупсиком над ними, місцями окроплені найдрібнішими намистинками роси її любовного соку, пробуджували в мені нестерпні емоції та неприборкану тягу - бажання якнайшвидше притулитися губами до її розмореної «трояндочки» та цілувати й цілувати її всю, знімати язиком і смакувати крапельки її любовної вологи. А ще у мене фотографічно чітко, у всіх нюансах і назавжди закарбувався «Її» зовнішній витіюватий, барвистий орнамент.

        І ось я безоглядно влився в цю славну «стихію».

       Натиск моїх жвавих пустотливих губ і язика на лоно Варіки ознаменувався ще гучнішим бурчанням з її боку і збільшеним натиском на мій багатостраждальний «інструмент» вже її зухвалих губ, що огортали.

     «Так, схоже, наша божественна «гра» зараз зайде в стадію остаточно позамежну для нас обох!» - по ходу народився висновок, що легко просяться.

       З напливом нових для нас, ще зовсім непізнаних почуттів наші тіла вже вкотре за сьогодні тісно сплелися воєдино. І я, як і Варіка, увійшов у свій інтимний раж, забувши про все на світі, остаточно загубившись у несамовитому потоці насолоди від приголомшливого і всепоглинального процеса.

     «Все! Ось зараз вже точно буду «відлітати»!» - промайнула дозвільна думка.

      Але я тільки й встиг, що подумати... І... почав стрімко «виливатися»... Через неймовірний кайф від вже стихійної «розрядки» у своєму екстазі я жадібно впився пальцями в пухке місце Варіки, але, як і раніше, не припиняв за інерцією наполегливо рухати язиком у глибині лона моєї ненаглядної. Поки я з непередаваною приємністю «спорожнювався», Варіка так і не випускала з рук мого тріумфального «витязя». І якраз ближче до фінішної прямої моєї спустошливої процедури я почув, як вона доволі голосно скрикнула, після чого тіло її спершу зашелестіло дрібним тремтінням, а потім відчутно здригнулося... Саме таким дійством відзначився остаточний та до цього не знаний нами любовний апофеоз!

      Зрозуміло, я «повернувся» першим і просто лежав в очікуванні кінця «польоту» Варіки, весело поглядаючи з-під її витонченої дупки. І, до речі, більше мені на сьогодні вже нічого не хотілося. Вражень набрав вище даху! Куди ж, постає питання, ще більше?!... Якраз саме те! Навіть із невеликим перебором!

        Варіка не була б Варікою, якби не вибухнула своїми накопиченими дуже неординарними враженнями і приголомшливими емоціями. Вона припала на мене і давай усього заціловувати!