Мореас Фрост

                     Т Р И Л О Г І Я   «М О Р Е Х О Д К А»

                               «Нехай загине вся імперія,

                                                                       для мене ти - весь світ»

                               (Марк Антоній, консул Стародавнього Риму)

                           Книга I. «ПРОВІНЦІЙНІ ХРОНІКИ»

             Розділ І. БЕЗТУРБОТНЕ ДИТИНСТВО («пустотливе»)

    Зрештою, те, що в них ховалося, одного дня вийшло

назовні. Сталося саме те, що неодмінно повинно було

статися у цієї «солодкої» парочки. Герой несподівано

потрапляє в бажані й чуйні руки своєї подружки Анки.

Вона в перший раз і саме для нього посміла відкрити

своє тіло і тим самим покласти початок їх обопільного

знайомства з досі невідомим, але необхідним їм обом

і жаданим світом міжстатевого інтиму, обдарувавши

один одного надзвичайними і незабутніми відчуттями

і враженнями. Але чи то ще чекає їх попереду! Адже

вони поки що лише саме на початку шляху...

                          Глава 6. СПОГАД ІІІ. МИЛА АНКА

                       Частина 2. «Таємний» Світ Спокус

       Якось ми грали в «козаків-розбійників», була в нашому багатому ігровому арсеналі така цікава гра. Коли одна команда ховається, залишаючи орієнтири крейдою у вигляді стрілок на стінах будинків, парканах, предметах, за якими іншій команді потрібно було знайти першу. При цьому окреслювалися межі території, за яку не можна було виходити. Давався певний час, щоб встигнути сховатися. Зазвичай, ми тягнули жереб - хто з ким буде в команді. Цього разу я опинився удвох з Анкою - в одній, а троє інших наших друзів - в іншій команді. Я постійно прагнув бути до неї якомога ближче. З нею завжди було набагато цікавіше і захопливе. Адже вона була дорослішою за нас і, зрозуміло, розумнішою. Мене завжди тягнуло до розумніших. Тож сьогодні мені пощастило.

       Гра почалася. Ховалися, знову ж таки за жеребом, ми з Анкою. Ми давно, ще заздалегідь, запримітили в одному затишному місці на відшибі двору всіма давно забутий старий позабутий, занедбаний дерев'яний літній душ, весь зарослий височенною травою. Загалом, абсолютно був непримітним. Туди ми з Анкою наші стопи й направили. Це ми схитрувати вирішили. По-перше, «об'єкт» цей значно виходив за контури ігрової зони. А по-друге, до того ж і «наслідити» намагалися не дуже коректно. Хоча це вважалося порушенням правил.

       Забравшись всередину, ми присіли на невеликій дерев'яній лаві. Начебто ніщо не віщувало чогось надто неординарного. Йшла звичайна наша гра. Коротаючи час, ми невимушено, але тихо базікали про всякі дурниці. Аж раптом абсолютно для мене несподівано з відвороту коміра сорочки Анки, який випадково розстебнувся і широко відчинився, я побачив... її юну зворушливу грудку, вже доволі рельєфно окреслену чарівною, налитою конусоподібністю. Це «диво» надзвичайно приємно вразило мене своєю неприродною білизною, порівняно з рештою її неабияк засмаглого тіла. На загостреній верхівці цього приголомшливого тілесного «шедевра» різко контрастно і надзвичайно зворушливо виділявся своєю невимовно пікантною припухлістю чарівний рожевий сосок. Мені ще ніколи не доводилося настільки близько та абсолютно вільно і неприкрито розглядати чарівні дівочі потаємні «аргументи» у всій їхній красі й в настільки спокусливому виконанні. Приголомшений наданим мені видовищем, різко замовкнувши, я буквально застиг на місці, упившись у всю витріщеними очима в її надбання.

       «Яка ж вона миленька і гарненька, і вся така «жива»! Так і проситься в руки! І як це я раніше не звертав уваги на тілесні принади в Анкі?! От би «зацінити» їх одразу обидві, цілком!.. А, крім того, і нижче б дещо вгледіти!.. Ех-х!..» - між справою розмріявся я, наполегливо продовжуючи буравити Анкіне «чудо» своїми безсоромними очима.

      У цей чарівний момент мій надчутливий «прутик» цілком для мене природно такого для себе «тяжкого» випробування, і так запросто, переносити не бажав. «Йому» і цього було вище даху. Тут же одним махом відстовбурчив шорти по повній програмі.

      Шорти мої, по суті, мало чим відрізнялися за щільністю матеріалу від звичайних сімейних трусів. Тому від пильного ока Анки мої «рефлекторні рухи» і мій «таємний» жадібний, хижий, м'ясоїдний погляд у в зону її «декольте» не змогли сховатися.

       Спочатку вона уважно й оцінювально окинула поглядом моє «припухле» природне місце, потім перенесла погляд на моє почервоніле від збудження, нещасне, страдницьке обличчя. Однак свою «пишність», що шикарно проглядалася, не прикрила. Вона відразу все правильно зрозуміла.

       Я вже буквально «горів» рум'янцем як смолоскип, але, так і не відводячи своїх очей, очікував, а що ж буде далі з її боку? В одну мить без особливих зусиль прониклою змією-спокусницею в моє тіло вповзли наполегливі «припливні хвилі», абсолютно не поспішаючи залишати його. Навпаки, у томливому очікуванні якогось дива лише посилювалися. У повітрі дзвінко зависла довга виснажлива пауза, що насторожувала мене. Мабуть, у голові Анки зароджувалася й активно починала свою «напружену роботу» якась добра думка. Вона явно безпосередньо стосувалася мене.

       У ній виразно йшла якась внутрішня боротьба. З усього було видно, для Анки це моє «ненавмисне» сум'яття виявилося дещо несподіваним. Воно, ймовірно, не дуже в'язалося САМЕ з моєю персоною. Та й не дивно, звідки їй було знати про мої одвічні «страждання» і проблеми?! Я ніколи й нікому не відкривався про мої давні специфічні ненаситні специфічні особливості організму. Нарешті, мабуть, зважившись на щось, вона порушила мовчання.

      - Славку, тобі вона сподобалася? - впритул дивлячись на мене, вельми спокійно запитала Анка.

      - Ну так... - прошепотів я, що вже тут було приховувати очевидне, тим більше собі лукавити.

     У мене в моєму віці абсолютно не було, та й не могло бути, ніякого подібного, настільки ж відкритого і відвертого досвіду спілкування з дівчатами. У моїй затуманеній, «гарячій» голові гарячково носилися шалені думки.

     «Значить, не все так уже й погано в підсумку складається для мене... Процес позначився і ніби як вдало пішов... Цікаво, куди він мене заведе?».

    Навіть від однієї лише думки, хоча б одним оком зазирнути в той «таємний» світ спокус, мене наскрізь «пробирало».

       Анка далі продовжувала свою словесну екзекуцію.

       - Ти ХОЧЕШ повністю їх побачити? Не побоїшся? - вона, немов досвідчена путана, намагалася випробувати мене на міцність, а, як на мене, так просто катувала мене, знущалася з мене.

     - Так... хочу!.. - відразу вирвалося, і аж у роті пересохло, навіть облизнувши язиком присохлі від внутрішнього хвилювання губи, спробував слину ковтнути. Було б смішно в моєму становищі, якби я відреагував інакше.

      Екзекуція ще не закінчилася.

     - Славкіне, а ти... коли-небудь спостерігав їх так близько в когось? - вона навіть впритул наблизивши своє обличчя до мого і чіпко вдивляючись, смакуючи момент, примружилася.

       - Н-ні... поки що... - абсолютно страдницьки, ледве витіснив із себе я.

    - Ну, тоді на, дивись... – безстрасним, спокійним тоном, точно щось вирішивши для себе, всього-то відгукнулася моя подружка.

      І далі, не кажучи більше ні слова, вона повільно, заворожено, ґудзик за ґудзиком почала розстібати свою сорочку, уважно спостерігаючи за змінами в моєму стані. При цьому Анка повільно піднялася з лави, трохи відвернувшись від мене, і потім, повністю звільнившись від рубахи і відкинувши її вбік, повільно повернулася до мене обличчям.

       Її неабияк окреслені, преміальні грудки, які вже почали приємно округло наливатися соком, з великими опуклими сосками, що контрасно виділялися на них, справили на мене «незабутнє» враження, що одразу ж закінчилося зрозумілим «залпом». У моєму багатостраждальному «стартовому пістолетику» квапливо злетів перший «запобіжник».

      Вона стояла лише в дуже коротеньких шортах, підсунувшись ними впритул до мого обличчя. У якихось сантиметрах від мене ховалася ще одна, я так небезпідставно вважав, набагато чарівніша й гостроцікава «таємниця». У моїх же шортах, здається, почала зароджуватися чергова не менш запекла буря, яка, за моїми найскромнішими прогнозами, загрожувала перерости в грандіозну «революцію».

      Зрештою Анка правильно оцінила нашу пікантну ситуацію і розставила для себе акценти. Мабуть, вона остаточно зважилася на «гру», почавши кокетувати переді мною, кружляючи навколо і гнучко звиваючись, виляючи своїм бюстом, що все більше мене зачаровував, і доволі апетитним «стиглим» задом перед моїми осоловілими очима. Її ласі «пірамідки», що вабили до себе, злегка хиталися при черговому різкому коливанні її оголеного тіла, наполегливо розкручуючи паралельно в моєму тілі все нові й нові магнетичні «вихрові потоки». Я встиг помітити, що ця «весела гра» приносить їй не менше задоволення. З мене зійшов уже сьомий піт, а в глибині моїх нещасних шортів давно і явно не залишалося сухого місця. Я фактично весь стікав «соком». Анка, мабуть, надихнувшись досягнутим успіхом і вирішивши, що досить «помучила» мене візуально, приступила до наступного акту свого карколомного дійства. Потягнувши мене за руку, вона змусила мене піднятися з лави. Мій «сухий сучок» стирчав, як гачок від вішалки, по ходу зачепивши її за близькі шорти.

       Ошелешено заворожений, я вбитим цвяхом стояв навпроти неї, не в змозі навіть поворухнути пальцем. Лише очманіло витріщався на її чарівні принади, не маючи сили відірвати свій погляд.

       - Славку, якщо хочеш, можеш їх помацати... - вона, безумовно, входила в раж.

       Я найсильнішим чином комплексував перед нею. Адже вона була значно старша за мене. Гандикап у майже два роки різниці в нашому віці - це було вельми солідно і вагомо - додавав мені скутості.

       Анка, побачивши мою «прибитість» і «дерев'яність», підбадьорила мене, додавши.

       - Славкіне, та скинь ти свою сором'язливість, от дурник, - і, взявши мене за долоню, доклала її до однієї зі своїх «пірамідок», що стирчали, прямо до таємничої припухлості соска.

       Все колись трапляється вперше. Ось і зараз до моєї нетвердої, тремтячої руки уперше в житті потрапила така чарівна, напрочуд чудна і міленька «пташечка», яка до неможливості хвилювала мене. У мене дещо захекався дух, але, напевно, від надлишку радості від незвичайної удачі, що попливла мені назустріч, я швидко осмілів. Навіть наважився почати обмацувати пальцями «дорогоцінний», бажаний і майже дозрілий «плід», який несподівано опинився у моїй руці.

     «Яка ж вона славненька і приємна на дотик... І така гладенька і щільненька, як гумовий м'ячик», - почали метушливо прилітати та гніздитися в мені чуттєві думки.

     Негайно Анка швиденько доклала й іншу мою руку до другої своєї «пірамідки», що до того сиротливо стирчала, запрошуючи мене до активніших дій.

       - Гладь же їх, Славіку, гладь сміливіше, дорогий, не соромся... - заклично зазивала вона, якомога зручніше підлаштовуючись під мої шалені руки, звиваючись змією і починаючи при цьому глибше дихати, відчайдушно чіпляючись шортами за мій здиблений «гачок», впираючись у нього. А він вібрував як туго натягнута струна.

     Давно вже помітивши мої, м'яко кажучи, «незручності» у зв'язку з «приводом», але не кваплячись їх усувати раніше, тільки зараз, почекавши, вона приступила до більш активних дій на моєму багатостраждальному тілі. Це бачилося мені вкрай своєчасним. Анка без удаваної скромності запустила руку мені в шорти й для початку ніжно обмилувала пальчиками все, що їй трапилося там, а потім, охопивши мого «радісно» пульсівного, «заклопотаного козачка» долонькою і затиснувши в кулачок, почала його ритмічно «уколисувати». Ця її дієва «терапія» негайно принесла свої чергові полегшувальні плоди...

       Моєю спиною прокочувався то холод, то мене кидало в жар, коли я стискав і буквально тискав тугі чашечки її грудок, що напружилися. Анка вже відверто голосно стогнала, але просила ще, ще і ще!.. Мабуть, вона чудово знала, що їй потрібно, і вміло вела процес отримання своєї насолоди. Я лише пунктуально виконував її чергові вказівки.

        Про мене вона теж не забувала, не перестаючи дбайливо і ніжно смикати мого «красеня». Під дивовижними, чуткими рухами спокусниці Анки мій «козачок» маже миттєво оновив свої втрачені кондиції…

      Мені все більше і більше подобався цей затяжний і поки що до кінця непередбачуваний спектакль. І я дедалі очевидніше осягав, чого мені реально не вистачало в цьому моєму безбарвному і безрадісному досі житті.

       - Славкіне, поцілуй їх... просто зараз візьми та поцілуй!.. - прямо-таки наказала вона, як і раніше, не випускаючи з обіймів своєї долоньки мого шалено оскаженілого, прудкого «мишеняти», яке, неодноразово омившись «сльозами», продовжувало вкотре радісно «попискувати» у щільненькій нірці Анкіної моторної руки.

       Я негайно підкорився. Покірно схиливши голову до її так послужливо піднесеного мені багатства, утримуючи для зручності бажані «дорогоцінні» чашечки її пружних грудей обома руками, миттю почав хопати її неабияк затверділі від збудження соски. Немов немовля, яке завзято дорвалося до грудей матері, я, не замислюючись, з натхненним ентузіазмом взявся обробляти їх по черзі ротом, зокрема торкаючись зубами. Вона негайно відгукнулася.

         - Легше, Славушко, ніжніше... Тільки губками і язичком, рідний...

     Відчуваючи й сам, що значно переборщив із невмілими ведмежими пестощами, я вгамував свій не в міру напористий запал. Анка одразу ж відгукнулася вдячним чуттєвим зітханням, і досить гучним. Я також помітив, що її друга рука перебуває у неї всередині шортів, і щось там старанно натирає, а її голова з напівприкритими шаленими очима відкинута назад. Мені навіть здалося, що вона ось-ось упаде, її дещо похитувало. Мене, до речі, теж. Мій остаточно розлючений і розперезаний «вулканчик» уже двічі виходив «парою» в її турботливій, «гарячій» пустотливій долоньці…

      - Ах, Славка, який ти молодець у мене! Боже, яка ж це незбагненна принада, якби ти тільки знав, як мені солодко від твоїх поцілунків!.. – були її останні слова…

        ... Ми обидва одночасно в безсиллі повалилися тілами на нашу лаву...