Мореас Фрост
Т Р И Л О Г І Я «М О Р Е Х О Д К А»
«Нехай загине вся імперія,
для мене ти - весь світ»
(Марк Антоній, консул Стародавнього Риму)
Книга I. «ПРОВІНЦІЙНІ ХРОНІКИ»
Розділ ІІІ. БЕНТЕЖНА ЮНІСТЬ (шалена)
Ось «Воно», нарешті, у Героїв сталося! І саме в останню
ніч перед їхнім довгим розставанням. Те, що мало б легко
і невимушено статися на зорі їхньої юності, але... з різних
причин так і не сталося. Герої неймовірно щасливі! Тепер
«чистих», не списаних сторінок у Книзі Великого Кохання
не залишилося. От якби не цей терміновий від'їзд Варіки
на вступ до Москви вже вранці! Та, втім, на самого Героя
днями теж чекає така сама поїздка, і також до Москви. Як
болісно тяжко і непередавано тужливо усвідомлювати це,
адже розлучатися доводиться на невідомо скільки довгий
період! Звикати з цією думкою Герою ну ніяк не хочеться!
Глава 21. ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ
Частина 4. Остання Сторінка КНИГИ ЛЮБОВІ
... Коли у хвилюванні, що охопило нас, ми опустилися на любовне ложе, то були вже безмежно розпалені й повністю «заряджені» на чергові любовні подвиги. Здавалося б, купання мало нас дещо остудити, але, як виявилося, навпаки, додало нам ще більшої гостроти відчуттів.
І ось переді мною лежала оголена, дивовижно прекрасна, чудової, неземної краси, пристрасно бажана, юна жінка, яка нетерпляче чекала мого кохання. Я безмірно насолоджувався милуванням нею. Її довге пишне волосся, що розметалося навкруги її голови, переливалося, ловлячи відблиски повного сяйва яскравого місяця. А матово-біле дивовижне тіло з пікантними ласими місцями, що рельєфно виділялися, запаморочливо контрастувало з темного кольору камки навколо неї. Її витончені, стрункі чарівні ніжки, щільно зведені й під себе підібрані, виступаючи зігнутими догори колінами, безперечно видавали її певне внутрішнє хвилювання. А як же інакше? Адже вперше на нас чекало настільки тонке взаємне інтимне дійство!
Варіка довірливо простягнула до мене руки, волаючи до себе. Давно перебуваючи у повній і очевидній знемагаюче солодкій готовності, втім, як і вона, я покірно опустився навпроти її ніг, торкнувшись колін, і, з ніжністю погладжуючи, з акуратною обережністю розсунув їх. На мене дивилася її дурманно чарівна «заповітна квітка» в повній своїй розквітлій пишноті. Відчувалося, що Варіка в напрузі завмерла в очікуванні моїх подальших бентежливих дій. Я ледве стримувався, щоб не припасти до «Неї», не піддатися спокусі неземних чар цього приголомшливого творіння природи, які почали огортати мене. Але... лише пройшовся по «Неї» ласкавим поглядом і, ковзаючи її тілом, потягнувся догори до її губ, що кликали мене. Мені, як і їй, хотілося зайвий раз оновити гостроту відчуттів, якомога вище підняти планку головного дійства, що мало відбутися.
- Я безмірно, безмежно люблю тебе, моя бажана, - ніжно прошепотів їй на вушко.
Ми вдвох без залишку потонули в найглибшому, найпроникливішому поцілунку...
... Я відчував, як в одному, єдиному синхронному, клекотливому ритмі б'ються наші палкі закохані серця, як невблаганно повнокровно наповнюються живою всепоглинальною енергією космосу наші молоді, тріпотливі, розпалені тіла...
Як ніколи в житті я жадав її всю й одразу. Не залишав без своєї турботливої уваги жодної клітинки її безмежно обожнюваного мною, приголомшливого тіла, яке пише млістю, водночас радісно й захопливо вбираючи чарівну музику її чуйних чуттєвих мелодій кохання. Цього разу Варіка віддавалася цій хвильній, довгоочікуваній для нас обох події, яка так багато важила для нас обох, справді по-справжньому цілком усвідомлено. Вона безмежно, цілком і повністю довірилася мені. Інакше й бути не могло. По-іншому від початку не несло б того наповненого, глибинного сенсу.
... Нарешті, я дістався до найбільш «солодкої» частини її тіла. Ще в процесі загальних пестощів я ніби ненароком торкався її потаємного місця, відзначаючи для себе стан і ступінь її збудження, чим залишався вельми задоволений. Вона була цілком готова до нашого головного історичного моменту. Але я був би не я, якби ось так, відразу, не замислюючись, встромився в неї... Спочатку я жадав випити її «запашну троянду», цю обожнювану мною чарівну «чашу» до дна, до того ж достеменно пам'ятаючи та знаючи її бурхливі й здорові реакції на таку чудову процедуру. І я без зволікання занурився «з головою» в її закличне цілюще джерело насолоди, і негайно ж відчув перші вдячні відгуки з боку Варіки. Вона незвично голосно стогнала, чуйно реагуючи на кожен мій дотик до її «рожевої квітки», на кожен новий рух моїх ненаситних губ і невтомного язика, із силою занурюючи руки в моє волосся і час від часу міцно здавлюючи мене стегнами. На таку «гучну» віддачу з її боку я, чесно кажучи, ніяк не сподівався. Я ще більше посилив свій натиск на її «солодку троянду», а мої очманілі руки галопом і невтомно скакали, як два неприборканих диких мустанги, по її неабияк вологому від пристрасної випотини розпаленому тілу. Водночас мій рідний «мустанг» люто і відчайдушно рвався зі свого стійла, вимагаючи «свободи»! Але її він поки що не дочекався...
Моя безперестанна і неймовірно завзята діяльність не залишилася без сліду, принісши довгоочікуваний черговий успіх. У цей момент з вуст моєї ненаглядної коханки вирвався відчайдушно гучний протяжний стогін, а її «гаряче», чуйне тіло накрила зухвала хвиля дріжджі...
Я був до надзвичайності вражений неприборканою силою її теперішніх пристрасних реакцій. Так, Варіка поставала переді мною у своїй абсолютно новій, дивовижній, несхожій на минуле якості, у значно більш загостреній і поглибленій чуттєвості сприйняття всього, пов'язаного з цією тонкою сферою. Це була вже зовсім не та юна велелюбна німфа, а така, що усвідомлено і ґрунтовно сприймала всю глибинну красу і барвисту палітру сексуальних відчуттів, нехай ще дуже-дуже молода, але вже цілком дозріла жінка.
... Поки Варіка приходила до тями після моїх любовних комбінацій, я спокійнісінько лежав на спині між її ніг, поклавши голову на її м'який животик. Намагаючись підтримувати «життя» в моєму злегка розслабленому і поки що знудженому «трудівнику», розлого розмірковував про доволі цікаві сексуальні метаморфози та благодатні зміни інтимних проявів, які сталися з моєю коханою. Як раптом почув її дивний заклик, навіть, як мені здалося, з благанням у голосі.
- Славушику, коханий, прошу тебе, піднеси «Його», мого ненаглядного, до мене! Я хочу благословити його!
От уже чого не очікував, то це такого бажання з боку Варіки. Та ще в такий відповідальний момент. Однак я негайно підкорився, подавшись впритул до її обличчя. Вона лагідно прихопила «Його» обома руками, легенько погладила і, наблизивши до своїх пухкеньких губок, ніжно поцілувала і щось пошепки пробурмотіла над ним. Потім, відпустивши, обняла мене за шию і, глибоко й проникливо обдарувавши поцілунком, промовила.
- Славушику, коханий мій, спасибі тобі, ріднулику, за все! Я завжди була безмежно щаслива з тобою! Тепер я вся в повній твоїй і «Його» владі! Прийди до мене, коханий! Я безмірно хочу тебе! Я так давно бажала цього моменту! І так довго чекала на тебе!..
Цієї години і я шалено цього бажав, ні, я усім своїм єством жадав нашого злиття, мого довгоочікуваного проникнення в це найдорожче «святилище» в моєму житті... Від цих її слів у мене перехопило подих, кров у скронях застукала, сильніше забилося любляче серце в моїх грудях!..
Так, ось і пробила наша по-справжньому зоряна година! Ця божественна таємнича мить настала!!! Як довго і важко ми йшли до неї!.. Як мучилися і відчайдушно страждали!.. Скільки всього перенесли!.. Саме вистраждали НАШУ ЛЮБОВ! Її намагалися в нас знищити, повністю загасити. Але вона виявилася настільки міцною і життєствердною, що, не дивлячись ні на які мінливості долі, розгорілася в нас із новою, неймовірною силою. НАШЕ невмируще кохання пройшло шалено тяжке випробування - випробування часом. А тепер настав найголовніший, найважливіший, найвідповідальніший і найбажаніший момент нашого ВЕЛИКОГО КОХАННЯ і всього життя! ТРІУМФ ЛЮБОВІ! Ми по праву на нього заслужили!
... Вкрай ніжно, обережно і дбайливо я «вкрався» в «Неї», трепетно влився в її «свята святих», без залишку, цілком розчиняючись у ній. Спочатку вкрай боязко і сором'язливо, не наважуючись зухвало розбурхувати її єство, обережно перевіряючи її перші відповідні чуттєві реакції. Адже я тримав в пам'яті та прекрасно усвідомлював, ЩО при цьому вона мала відчувати психологічно, пройшовши свою нелюдяно страшну кримську трагедію. Але я загострено чув, якими надзвичайно пристрасними, натхненними стогонами Варіка зустрічає кожен мій бажаний рух усередині себе, і виразно відчував, як самовіддано вона допомагає мені, довірливо й відверто захоплено подаючись назустріч, підносячи себе. Тоді, окрилений, я вже впевнено, легко і вільно розпочав свій солодкий, натхненний, життєдайний хід до нашої ще однієї захмарної нескореної вершини нашої ВЕЛИКОЇ ЛЮБОВІ, неухильно наближаючи наш обопільний милостивий і надзвичайно щасливий момент неземного блаженства!..
Ми зійшлися, з'єдналися, злилися в єдине ціле!..
... Ну, а далі ми летіли, кудись дуже-дуже далеко і високо, в немислимо позамежні краї, де ми ніколи ще до цього не були... Напевно, ми піднеслися у самі глибини Раю...
Ось лише коли нам вдалося доспівати до останнього слова, до переможного кінця свого часу не доспівану, колись жорстоко перервану нашу Лебедину Пісню!
Ось, нарешті, і була нами дописана найголовніша сторінка нашої ВЕЛИКОЇ КНИГИ ЛЮБОВІ! І вона ж - остання!
Але САГА нашої ЛЮБОВІ ще не підійшла до свого завершення! Вона тривала...
Продовження в Главі 21. Частина 5………..