Мореас Фрост

                                   Т Р И Л О Г І Я  «М О Р Е Х О Д К А»

                                                         «Нехай загине вся імперія,

                                                                                                 для мене ти - весь світ»

                                                         (Марк Антоній, консул Стародавнього Риму)

                                      Книга I. «ПРОВІНЦІЙНІ ХРОНІКИ»

                     Розділ І. БЕЗТУРБОТНЕ ДИТИНСТВО («пустотливе»)

    Ось чомусь прийнято вважати, і кимось це придумано

і затверджено, що у хлопчика не може бути найкращим

другом дівчинка, а у дівчаток - найкращою подругою -

хлопчик. З подібними думками не можу погодитися. Це

шкідливі формулювання і зовсім не справедливі. Ще й

як може бути! Однак усе не настільки вже й просто, як

здається. Тут не тільки дружба, а ще і Взаємне кохання,

яке в мить зародилося, всепоглинаюче, шалене. І воно

виявилося саме з Першого Погляду! Ну, а сама Варіка

бачилася Герою, якщо не богинею, то її незрівнянним

дитям! Та й взагалі, Вона була недозволено чарівна,

надзвичайно приваблива, неймовірно божественна!

                                   Глава 2. НЕЗРІВНЯННА ВАРІКА

                            Частина 2. Мій Найбажаніший Друг

       ... Другим уроком була якраз та сама українська мова. Відірвавшись від її реалій, імовірно, на тлі цілковитої розкутості після нашого феєричного знайомства, ми, як то кажуть, «спіймали смішинку». Розглядаючи підручник (нам їх на уроці роздали, за тих часів підручники не купували, а видавали у школах), на одній із його сторінок вдало натрапили на вже згаданий і начебто цілком невигадливий, нешкідливий, але потішний фрагмент. Нас настільки нестримно «потягнуло» по сміху, що вчительці, яка не зуміла скоро привести нас до тями, нічого не залишалося, як із неминучою суворою серйозністю обох випровадити за двері, щоб заспокоїлися, бо решта класного колективу здивовано ну дуже напружилася. Так і побажала нам в слід: «Ідіть і вмийтеся холодною водою!».

       В умивальню ми, звісно, не пішли. Прогулявшись порожніми коридорами і здійснивши незаплановану екскурсію двором школи, вдосталь наговорившись, умиротворені, попросилися назад. Ця, здавалося б, настільки нешкідлива витівка на уроці, безумовно, зблизила нас остаточно і безповоротно і відтоді дала благодатний ґрунт нашим заздрісним однокласникам надалі дражнити нас «нареченим і нареченою». Але ми й не думали заперечувати чи ховатися від усіх і вже тим більше не дозволяли собі якимось чином реагувати на чиїсь дурні «підколи». Якщо всім цього хочеться, то нехай воно так і буде.

    Варвара для свого віку була середнього зросту, стрункою, скоріше, витонченою і дуже, навіть дуже симпатичною, загалом, надзвичайно чарівною дівчинкою. Злегка кучеряве біляве волосся (ні, чистою блондинкою вона не була) з повітряним чубчиком, що набігав на чоло, спадало з її голови значно нижче пояса. І було воно незвичайним. Вражаюча розкіш приголомшливого вигляду її волосся полягала не тільки в його неприродній довжині та природній густоті й пишності, а ще й у на рідкість дивовижному кольорі. Воно злегка переливалося ніжним золотистим відтінком з пікантними вкрапленнями по всій його довжині невеликих притемнених гірчинок-підпалинок на пасмах, що грайливо спадали дрібними хвилями. Мені подібного казково дивовижного за своєю неймовірно неземною красою дівочого волосся ще ніколи і ні в кого не доводилося бачити. У руках воно гладким оксамитом струменіло, як ніжний шовк, а в променях сонця, що падали на нього, ще більш чарівно наповнювалося іскристим золотим розсипом, сліпило очі. У їхньому благородному обрамленні на її світлому ангельському личку буквально палали, виділяючись двома величезними яскравими бурштинами, очі - вкрай рідкісного кольору - суміші світло-карого з жовтим. Вони помітно відтінялися темними пристойно завитими догори незбагненно неймовірної довжини віями і тонкими хвилястими дужками настільки ж темних брів. Її чудово свіже преміленьке личко з надзвичайно тонкою досконалістю вдало довершували акуратний прямий витончений носик і яскраво-червоного кольору дещо по-дитячому припухлі ніжні, чуттєві губки.

       Словом, зовнішністю Варвара володіла, безумовно, чудово спокусливою і неординарною і близькою до нордичного типу - була дуже світлошкірою. Швидше за все, через це пляжні навантаження не дуже були їй показані, хоча навмисно від сонячних променів Варя не ховалася.

       І начебто не скажеш, що підлітком вона була неперевершеною красунею. У класі нашому підібрався, напрочуд, солідний контингент гарненьких і вродливих дівчат, можливо, навіть класично красивіших, ніж Варвара. Зате вона, на відміну від них, крім усього іншого, мала якийсь свій, властивий тільки їй одній особливий привабливий шарм - неповторний і незрівнянний. Натурою вирізнялася цілеспрямованою і твердою, проте водночас була на рідкість романтичною і чуттєвою. З однокласниками поводилася легко і невимушено, але з почуттям власної гідності, хоча й дещо відособлено і стримано. Що мене підкуповувало в ній особливо, Варя завжди була чесною і прямою, не боялася називати речі своїми іменами, відкрито казати правду прямо в очі кому завгодно. Їй завжди чомусь однозначно вірилося. Для неї, здавалося, не було нічого неможливого. Її допитливий і гострий розум і не по роках мудре вміння нестандартно виходити з будь-якої, здавалося б, безнадійної ситуації, знаходити єдине правильне рішення з будь-якого питання викликало до неї мимовільну повагу у всіх. У цієї маленької доброї феї була вражаюча здатність підпорядковувати собі все і всіх навколо. Її ніхто ніколи не наважувався чіпати, їй - лише підкорялися. Лідерськими якостями Варвара володіла відмінними. Це я відчув безпосередньо на собі дуже скоро. Але при цьому вона абсолютно не виділялася з колективу. І вже тим більше нікому і ніколи не давала навіть натяку на свій привілейований статус елітної дитини. Тому в нашому класному співтоваристві Варвара незмінно користувалася заслуженим авторитетом. Але тому, напевно, близьких подруг у неї не було.

        У ролі найближчої і найвірнішої подруги у Варі, як не дивно, виявився я. До того ж і мені не вдалося нажити собі друзів у хлоп'ячому середовищі в школі. Щоправда, не дуже-то й старався в цьому напрямку, але вже точно не страждав через це. Близького спілкування з такою неординарною особистістю, як Варвара, мені вистачало з головою, навіть вище.

      Між нами відразу встановився якийсь особливий, незримий зв'язок. За достатньої несхожості наших характерів - лідер і ведений - нас нерозривно єднали спільність і твердість поглядів з принципово важливих життєвих позицій, тонке облаштування наших трепетних душ і вкрай загострена чуттєвість наших юних натур. Ми напрочуд в унісон мислили і сприймали все навколишнє, у нас скрізь і в усьому спостерігалося повне взаєморозуміння. А те багато чого різного, що було в одного з нас, на диво, вдало доповнювало іншого.

     З нею, як не старайся, абсолютно неможливо було посваритися. Принаймні, у мене за весь час спілкування з нею, цього не вийшло жодного разу. Можливо, тому, що ми завжди розуміли одне одного з півслова, з півпогляду, а то й зовсім без слів, на невідчутному, інтуїтивному рівні, що зовсім уже не піддавалося жодному розумному поясненню. Я тільки подумаю, а вона вже це робить, або навпаки. Чи я тільки рота відкрив, щоби щось озвучити, а вона вже мені на це відповідає...

       Варвара була єдиною дитиною в родині. Помітно відчувалося, що їй не вистачає саме тієї повноцінної затишної, доброї, натхненної родинної атмосфери, того близького і довірливого спілкування з братами або сестрами, якого в надлишку в багатодітних сім'ях. Ще Варя була на рідкість оптимістичною і життєрадісною. У будь-якому, навіть найнегативнішому, їй вдавалося знайти свої позитивні моменти. А її життєвий девіз звучав так: все, що не трапляється - на краще.

       Як і я, Варвара була не в міру начитаною. Зазвичай я не втомлювався «заряджати» її всякими прочитаними мною історіями з морськими та іншими пригодами, фантастикою. Так, вона завжди слухала мене з превеликим задоволенням і цікавістю - я був досить справним оповідачем. Але все-таки головною Варіною пристрастю були книжки про кохання, причому плану вони були далеко не шкільного програмного. Для мене ці її книжки завжди здавалися якимись скучними, нудними. Звісно, я не надавав тому особливого значення, списуючи все на її природний романтизм. Ну, в принципі-то, вона читала всього потроху, зрозуміло, не обмежуючи себе програмною літературою. Причому в цьому була і частина моїх заслуг. Особливо Варя була в захваті від прочитаних книг «Червоні вітрила» і «Людина-амфібія», які я їй запропонував (здивувався, як це вона примудрилася їх пропустити?). У них настільки тісно перепліталися і «її любов», і «мої пригоди».

      До навчання Варвара ставилася не по-дитячому серйозно, напрочуд старанно і ґрунтовно. Я, безумовно, теж намагався встигати за нею - якось неприродно, та й соромно було поруч із нею контрастно не відповідати такому її рівню. Теж намагався проявляти старанність, навчався на «відмінно», ну, майже на «відмінно». Хоча змагатися з нею було все одно, що трамваю - з паротягом. Варя була не просто круглою відмінницею. У класі, та що там у класі, мабуть, у всій шкільній паралелі рівних їй у навчанні й близько не стояло! Варвара була просто номер «один»! Маючи феноменальну пам'ять, найскладніший навчальний матеріал схоплювала з пів льоту. І, зрозуміло, школу закінчила із законною золотою медаллю. Але про це я вже дізнався значно пізніше.

         Ставлення Варіки до мене схарактеризувати дуже складно. Спочатку вон ставилася до мене як до брата. А чого ж ще можна тут припускати? Адже нам було лише по 11 років. Найтиповіший дитячо-підлітковий вік. Якщо їй щось заважало або не дуже подобалося в моїй поведінці (всяке ж у нас бувало!), вона ніколи не «тиснула» впритул і наказів ніяких не роздавала, тим самим щадячи мою хлоп'ячу гідність. А діяла на мене своєю найгрізнішою і найнепереборнішою зброєю - жіночою чарівністю. Морщачи гарненький носик і картинно-капризно надуваючи й без того пухкі губки, водночас кокетливо нахиляла та злегка відвертала від мене свою симпатичну голівку, тим самим м'яко й коректно натякаючи, що вона очікує якихось змін у моїй поведінці або діях. Це настільки обеззброювало і внутрішньо мобілізувало, що змушувало відчайдушно міркувати в потрібному напрямку. Таким чином, будь-яка наша проблема легко і з успіхом долалася. Після цього з її боку незмінно слідувала обов'язкова хвалебно підбадьорювальна підтримка на мою адресу в словесному вираженні, а на закінчення - обов'язково - винагорода у вигляді її поцілунку в щоку. Щодо останнього, то ціннішої нагороди для мене не існувало. Хоча й слова її були - не просто слова. Варіка була ще та чарівниця! Але й без жодних бонусів, лише за одну даровану мені променисту усмішку я готовий був гори перевертати.

    Треба віддати їй належне, вона досить майстерно вміла мною маніпулювати, зрозуміло, не без моєї добровільної згоди. Ну, а мене хронічно так і підмивало доторкнутися до неї, а поцілувати між справою так і поготів. Але я, зрозуміло, безпосередньо не наважувався, боявся перед нею. Хоча інший раз до неможливості «безсовісно» мене провокувала. І дуже вміло. Але до використання в якості свого «пажа» ніколи не опускалася. Приміром, моя спроба допомогти нести її важкий ранець зі школи додому (а я щодня проводжав її до самої хвіртки, хоча жив у протилежному боці від неї), була з першого ж разу сприйнята нею «в багнети» і відхилена: «Вибач мені, милий Славуша, але все своє я, як хрест, завжди маю нести сама, хоч як би важко мені не було!» (ось він - яскравий приклад, гідний наслідування!). І так було завжди та в усьому! У цьому була вся ВАРІКА!

      Я постійно загадувався над питанням, як вона в такому юному віці настільки чітко, безпомилково і впевнено, як риба у воді, орієнтувалася у всіляких різних складних життєвих ситуаціях, настільки тонких хитросплетіннях і «слизьких» питаннях?!... Ось звідки в ній стільки життєвої мудрості?!... І не знаходив відповіді! Мабуть, точно, їй це було даровано небесами. Але честь їй і хвала! За це я ще більше поважав і любив її, був їй безмежно вдячний.

       А чи дійсно була з боку Варіки СПРАВЖНЯ любов до мене? Так, звичайно, безумовно, була! Поза всяким сумнівом! Ще і яка! Надзвичайно глибока, сильна і пристрасна! А головне - щира! На найвищому рівні! Це в нас насправді були, як не дивно для такого віку, справжнісінькі, усвідомлені й такі, що не минають, почуття, а не якась спонтанна дитяча, наївна, нав'язлива прихильність. Інакше так довго нам би не судилося бути разом! Без ВСЕПОГЛИНУЩОГО нас, СПРАВЖНЬОГО КОХАННЯ ми настільки близько, тісно і відверто не зуміли б протриматися в парі!

     Так, саме в нашу з Варікою першу зустріч у класі, коли ми тільки-но зійшлися поглядами, на нас в одну мить, воістину, зійшла і безжально наскрізь пронизала Любов із Першого Погляду, навіки побравшись з нами. Саме ЛЮБОВ Взаємна!

       ОБОПІЛЬНЕ або ВЗАЄМНЕ КОХАННЯ з ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ - явище вкрай рідкісне.

        Міцнішого, стійкішого і глибшого почуття природа не придумала!

       Воно, це Кохання, коли вперше очі в очі, рівнозначне удару блискавки, що наскрізь пронизує і тіло, і душу. Її дія настільки ж миттєва й абсолютно не підвладна свідомості. Можна сміливо сказати, це - іскра Божа, що торкнулася одночасно двох.

       Воістину чарівне, неймовірно сильне і незрівнянно яскраве почуття, але лише в єдиному випадку, якщо ця ЛЮБОВ, дійсно, виявилася ВЗАЄМНОЮ!

        І обопільне почуття це, з роками не переборне, не вмируще, живуче, лише як хороше вино - міцнішає з наростанням. Воно наскрізь і міцно пронизує все єство і розум обох закоханих і оселяється в них навічно, наповнюючи Любов'ю одномоментно і безмежно, підносячи їхні люблячі душі над усіма іншими на п'єдестал.

        ВЗАЄМНЕ КОХАННЯ з ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ - найсвітліше і найчистіше почуття, тому що вже від самого початку воно СПРАВЖНЄ, непідробне, найнатуральніше, Воно не піддається і не підлягає переоцінці. Його сміливо можна назвати еталонним і свідомо непорочним. А прив'язка один до одного у Закоханих, виходячи з божественної природи цієї Любові - ДОВІЧНА.

      Обопільна ЛЮБОВ з Першого Погляду на порядок, а то й більше, сильніша за звичайну, вирощувану, виношувану в часі, або прищеплювану, як завгодно назвіть, при якій на перший план виходять, скоріше, поняття довготривалої звички партнерів, їхньої пристосованості в житті один до одного, ніж має на увазі початкову наявність найглибших почуттів між ними. Адже у випадках звичайної Любові говорити про значний прогрес стосунків із плином часу, про якусь відчутну гармонію, можна лише з певною часткою ймовірності. Так, багатьом парам і за звичайних любовних прив'язок вдається прожити разом довгий час, і навіть усе життя. Ось тільки не у всіх випадках можна назвати це життям за великим рахунком.