Мореас Фрост
Т Р И Л О Г І Я «М О Р Е Х О Д К А»
«Нехай загине вся імперія,
для мене ти - весь світ»
(Марк Антоній, консул Стародавнього Риму)
Книга I. «ПРОВІНЦІЙНІ ХРОНІКИ»
Розділ ІІІ. БЕНТЕЖНА ЮНІСТЬ (шалена)
Прагнення Героя до натурної близькості з Варікою
виглядає цілком природно. Стан довгого очікування
дива її сексуального зцілення давно став для нього
болісним. Ну хто міг передбачити, що їхній зоряний
час настане саме в останню ніч, якраз напередодні
їхньої неминучої довгої розлуки?!... Довго і болісно
йшли вони до цієї знакової події. Зрозуміло, Варіка
абсолютно не проти довгоочікуваного інтиму, який
несподівано намітився, ось тільки їй вкрай складно
доводиться психологічно, вона все ще побоюється
прямого «контакту». Однак тому-то воно й лічиться
ВЕЛИКИМ КОХАННЯМ, що якраз саме в цю останню
ніч коханим належало дописати останню сторінку
їхньої ВЕЛИКОЇ КНИГИ ЛЮБОВІ!
Глава 21. ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ
Частина 2. Увертюра до Довгоочікуваної Близькості
Я дійсно чудово знав, куди нам слід було йти. А рухалися ми вздовж берега в дальній бік дикого пляжу, протилежний рибзаводу, туди, де над досить широкою смугою прибережного піщаного пляжу нависали урвищем високі кручі.
«Дивно, і чому я не згадував про ці схованки всю цю низку останніх минулих днів? Адже давно просилися використати їх «за призначенням». Вони б явно до речі нам знадобилися...» - подумалося мені, впевнено продовжуючи наш «похід».
Це були досить високі й різні за розмірами рукотворні бастіони, які аби щось робити вибудовували на пляжі в денний час хлопчаки. Будували їх примітивно, із сухої камки, що є в достатку прямо біля прибійної лінії. Зводили їх трохи далі від берегової лінії, ближче до стрімких круч. Камка - це звичайнісінька морська трава зеленого кольору, що багатьма тонами викидається морем на берег, з вигляду нагадує довгу плоску локшину. Під впливом сонця і його радіації, ця травичка, дуже швидко висихаючи, з яскраво-зеленої перетворюється на чорну і стає повітряне легкою. Її без особливих зусиль можна було стягнути в щільні компактні тюки, використовуючи їх як великі будівельні цеглини. Ці численні рукотворні й закриті з трьох боків споруди, десятками розкидані по всьому узбережжю, частенько використовували курортники як ефективне укриття від частих вітрів, що дмуть, як правило, з моря. Вони не були високими, але зі своєю захисною функцією справлялися відмінно. До однієї з цих чудових та корисних «фортифікаційних» споруд я і тягнув Варіку.
Перша, ближня, як, утім, і друга з третьою, були вже зайняті завзятими «нетерплячими» коханцями. Ми влаштувалися в черговій, четвертій за рахунком. Це були ідеальні місця для сексуальних утіх, і були дуже популярні серед молоді, особливо в таку благодатну, теплу пору року, і тим більше за повної відсутності дощів у цей період. Схованки споруджувалися на деякій відстані одна від одної, тому ніхто нікому заважати не міг. Досить пружна піщана поверхня, прикрита зверху м'якою й сухою камкою - ідеальне любовне ложе.
Без жодних роздумів я зняв із себе сорочку, прикривши нею камку в найзручнішому, як мені здалося, місці, красномовно позначивши приблизні орієнтири нашого тимчасового любовного вівтаря, і звернув свій погляд на Варіку. Вона, бідолаха, стояла нерухомо, сплівши спереду себе пальці рук і не знаючи, що робити. Було помітно, хвилювалася з незвички від незвичності місця і від важливості майбутньої вперше в її житті важливої події.
Місяць з боку моря стояв майже повний, хіба що краєчок його був злегка надкушений, і перебував помітно вище смуги моря. Тому було досить світло. Я озирнувся навколо. На ідеально рівній, дзеркальній водній гладі з боку моря, майже від обрію, до нас тягнулася срібна місячна доріжка. Вона заспокоювала й водночас навіювала ліричний настрій, який розтопив у мені колишній бойовий.
Спочатку я запропонував присісти зовні, під стіною схованки, навпроти крайка водної гладі. При цьому ніжно обійняв свою кохану, намагаючись зняти з неї внутрішню напругу. Ми помилувалися місячною доріжкою, що простягала до нас руки по поверхні води, і ніжно поцілувалися…
Я виразно відчував, що Варіка – все ще напряжена, й поспішив підбадьорити її.
- Сонце моє, ти можеш не хвилюватися даремно. Хоч на березі ми не самотні, нас тут ніхто не потурбує. Розумієш, ми - не в місті, це - нейтральна зона. Найгрізніші забіяки знаходять тут заспокоєння. І тут завжди тихо. Ти ж знаєш, я тебе ніколи не обманював, і не став би наражати на реальну небезпеку. Тому ми спокійнісінько можемо віддатися нашому відповідальному моменту. Ось тільки тобі дуже не завадить трішечки розслабитися і думати лише про приємне.
Ми захоплено почали наші поцілункові ласки. Вони явно пішли на користь Варіці. Зрозумівши, що вона дещо розслабилася, скинувши свій початковий переляк, я повів її на любовну галявину, яка давно чекала на нас. Моє палке любляче серце безмежно раділо її набутому знову усвідомленому «чуйному» стану. Він подвоював, навіть потроював мої сили. І тільки одна, єдина думка не давала мені душевного спокою, постійно гнітила мене - її неминучий завтрашній від'їзд. Ах, як же він наразі був недоречним і невчасним!..
- Славушику, рідний, я дуже хочу попросити тебе, давай ми зробимо «ЦЕ» в самісінькому кінці... Добре, коханий?! - хвилюючись, промовила вона.
- Звичайно, радість моя, ти могла б і не нагадувати мені про це. Ти ж знаєш, наскільки чуйно я завжди відчуваю тебе! Хіба я тебе підводив коли-небудь? Можеш, як завжди й в усьому, безроздільно покластися на мене. Мені в детальних елементах пам'ятаються всі «Наші Ігри» юності й сама ти в них, і всі твої особливі «штучки», ну все-все, до найдрібніших нюансів. Я ні в якому разі не завдам тобі шкоди, рідна...
Розуміючи не зовсім стандартну, навіть дещо пікантну нашу ситуацію, я зовсім не поспішав форсувати події. Головним завданням було - не просто довести все до логічного кінця з повноцінним за своєю якістю фіналом. Необхідно було по можливості зробити «Це» якомога більшу кількість разів або по ходу оптимальне. Я внутрішньо готувався до серйозного для себе випробування, як фізично, так і психологічно.
Ми прилягли на нашу імпровізовану підстилку. Поки я тільки обережно роздягав її. Дуже повільно, навмисно повільно почав розстібати її блузку, ґудзик за ґудзиком, ніжно доторкаючись легкими, майже невагомими поцілунками то до її ніжної шийки, то до злегка прочинених пухких губок, щоразу приємно відзначаючи, як втрачає стрункість її дихання, відчуваючи, як поступово частішає ритм биття її серця. Вона обвила мою шию руками, рвучко відповідаючи на кожен мій дотик до її губ своїми. Моя «оновлена» Варіка, на радість мені, щохвилини «оживала»...
Яке ж це щастя - бачити і тримати її у своїх руках, таку живу, трепетну, чуйну, чуттєву! Хоча це було поки що не настільки відверто і дещо завуальовано, не так, як у наші колишні часи, коли вона «загорялася», буквально «спалахувала» за лічені секунди. Але для мене зараз і скромні прояви сексуальності Варіки мали значення і безмірно тішили! Так, може, в цьому є і буде принадність наших нових майбутніх сексуальних стосунків на їхньому новому якісному витку?!... Можливо, саме тут і зараз зароджується новий їхній стиль, закладається фундамент їхньої нової програми?.. Адже ми, дорослішаючи, хочемо того чи ні, змінюємося... Принаймні, маємо змінюватися. Хтозна?..
... Нарешті я вивільнив її з тісних обіймів блузки, жадібно припав губами до білосніжної порцеляни її здиблених у збудженні, яке охопило їх, неймовірно закличних матово білих грудок, які притягують мене своєю витонченістю, відчуваючи на своєму язиці твердість вже неабияк набряклих, набухлих сосків, не маючи сили від них відірватися хоча б на мить...
Як довго я марив, жадаючи цього нашого історичного моменту - нашого повного єднання - увесь минулий тиждень, останні пів року і все своє життя! Вона вдячно, з ніжністю притискала мою голову руками, ласкаво перебираючи пальцями моє волосся, перебігаючи руками нижче, погладжувала спину, навіть опускаючись ще нижче. Я перебував на самій вершині блаженства...
- Я так люблю тебе, рідненький мій Славушичек! Люблю тебе, люблю, люблю... - приємно пестили мій слух її прості, але такі важливі для мене ніжні слова. Вона, не перестаючи, шепотіла їх мені на вушко.
Немов крижинка на спекотному сонці, я безмірно танув у її чуйних закоханих обіймах. Це були абсолютно нові й дивовижні для мене відчуття, ніколи раніше мені не відомі. Вони надзвичайно хвилювали мене, змушували сильніше і частіше битися серце, переповнювали мене всередині якоюсь живою космічною енергією, якою хотілося поділитися з усім світом. Мені здавалося, ще трохи - і я полечу, птахом злечу в небеса... «Невже наше КОХАННЯ, воно саме таке, піднесене?» - подумав я, прошепотівши їй на вушко.
- Як же я люблю тебе, моя ненаглядна Варіко! Не можу жити без тебе!
Вона тільки міцніше стиснула мене у своїх люблячих обіймах і обдарувала черговим градом ніжних вдячних поцілунків.
Я міг щасливо продовжити свою перервану місію. Але Варіка, вже відчувши на собі силу моєї енергії та ґрунтовно від неї «спалахуючи», на деякий час відірвавшись від мене, сама швидко розстебнула «блискавку» і так само швиденько скинула з себе свою коротеньку спідничку, яка сміла нам зашкодити, радісно для мене заблищавши своїми біленькими шовковими трусиками. Я до цього моменту був уже близький до останньої стадії збудження. Але не смів форсувати події, хоча шалено передчував їхній животрепетний фінал. Сама думка, що я нарешті побуваю там, де вже давно мав, мріяв побувати, зводила мої почуття на п'єдестал. Намагаючись не дати згаснути полум'ю пристрасті, запаленому мною у Варіці, я невідкладно продовжив свою копітку «солодку» діяльність на її повністю підвладному мені податливому й чуйному тілі.
Власне, наша любовна прелюдія продовжилася в найкращих традиціях так прекрасно знайомого нам по юності ритуалу «Наших Ігор», але тільки зараз я зовсім не «гнав коней», у цьому не було жодної необхідності. Я намагався вкрай тонко, обережно і дбайливо вести кохану лабіринтами нашого колишнього чуттєвого світу, уважно спостерігаючи за нинішніми характерними змінами та нюансами в її стані. Це було заняття важке, копітке, таке, що вимагало від мене найвищої внутрішньої напруги, але від того ще більш солодке та неймовірно захопливе й інтригуюче. По суті, я заново «відкривав» для себе Варіку. І я дуже старався...
Мої всюдисущі руки не відпускали її ні на секунду, а губи і язик невтомно маневрували її розпаленим тілом, яке починало свій п'янкий забіг у зворушливу фазу ейфорії. Я спускався по ній все нижче і нижче, виразно розрізняючи перші солодкі, але давно забуті моїм слухом, звуки її любовної млості. Вона лежала з відкинутою назад головою, із заклично розкритими для мене стегнами, глибоко, а часом переривчасто дихала, вся без залишку поглинута в приємність моїх палких процедур.
Мої губи й ніс уперлися в горбок її зони «бікіні», зупинившись на мить, а мої руки не втомлювалися щедро обдаровувати ласками її ніжні грудки. Я не поспішав оголювати її повністю, знімати з неї останню скромну «детальку» вбрання - її трусики. Губами я відчув, що вони злегка підмокли в одному місці. Освітлене яскравим світлом місяця, воно, це місце, контрастувало темною цяткою на тлі її білосніжного миленького аксесуара. Плямочка на очах розросталася. Це підійшла чергова набігла хвиля її довгоочікуваного попереднього приливного «накату». Я із захватом вдихав його чарівний, неймовірно п'янкий аромат. Покривши палкими поцілунками передбачуване місце узлісся її «заповітного місця», я легко вловлював податливу м'якість її волосяного покриву, прикритого пеленою тонкої тканини. Пригорнувшись губами до плямочки, що позначилася, я жадібно впився в неї пристрасним поцілунком, відчуваючи, як немов крізь губку, через невагому тканину її тонких трусиків частинки її любовного напою опиняються в мене на язиці. Варіка, ймовірно, підходячи до критичної точки, вже голосно стогнала, чіпко осідлавши мою голову руками та притискаючи її все міцніше і міцніше до свого «палаючого» місця, одночасно все сильніше і сильніше подаючись назустріч мені. Я ж продовжував стрімко і з силою всмоктувати в себе цей дурманний ароматний еліксир, остаточно втрачаючи контроль над собою... У цей момент Варіка видала надзвичайно гучний протяжний стогін, одночасно міцно затиснувши мою голову своїми сильними стегнами та руками, після чого, нарешті (о, милостива мить!), вона, помітно здригнувшись усім тілом, повільно обм'якла, «обережно» випустивши мене з чіпких пут свого любовного «полону»...
Продовження в Главі 21. Частина 3………….