«Цікаво, і де це вона так натренувалася? Це ж треба?!... Які шалені приймання, що хапають за «живе»! А ось зараз, напевно, точно буду вмирати!..» - мимохідь промайнуло в мені.

   Широко розсунувши ноги, гнучко по-котячому прогнувшись і відстовбурчивши пухке місце, у напівзігнутому стані, вона впритул так і застигла перед моїм поглядом, до того ж обома руками сміливо розсунувши стулки своєї натрудженої «раковинки».

         Я ніколи не був настільки близький до істини у своїх думках! Неможливо описати словами ту неймовірну, запаморочливу, вбивчу картину, що в повному обсязі розгорнулася перед моїми очима, і те, ЩО я при цьому відчув!

       Прямо переді мною в усій своїй бентежній, приголомшливій пишноті зухвало розверзнувшись, рясно вкрите дрібними росинками «соку», заклично заблищало її рожеве і, без перебільшення, приголомшливо розкішне юне любовне лоно, але з уже легкою присутністю обрамленої опушки ніжного пушка навколо. Вона дещо затрималася в цій безсоромній запаморочливій позі, визивно зухвало поглядаючи на мене з-за плеча, з явним задоволенням перевіряючи моє враження. Але, як на мене, тут і перевіряти було нічого... Все було давно і заздалегідь прогнозовано! На моїй непомірно збентеженій і без того неабияк розчервонілій від божевільного і нескінченного перезбудження фізіономії все було написано без жодних слів.

    «Ух ти-ти-и!.. Яка пробираючи немилосердна краса! Від такого незбагненного вигляду можна ж геть померти, не встаючи з місця!» - мене неймовірно полонила побачена «картина».

        Сказати, що я був приголомшений глибинною відвертістю видовища, та до того ж настільки близько від моїх ошелешено розпатланих очей, означало б абсолютно нічого не сказати. Візуально, очима, мене так і підмивало негайно ж впитися губами в цю найсвіжішу, соковиту, не бачену досі спокусливу «квітку»! До того ж маячить просто перед моїм носом. Але мозок мій із цим неадекватним навантаженням явно не справлявся. Для такого ґрунтовно серйозного кроку в моєму організмі не залишалося жодних сил: ні душевних, ні фізичних. Це на сьогодні для мене було б занадто!.. Так, моя вже й без того ґрунтовно підірвана юна психіка просто не пережила б настільки убивчого натиску пристрасті. Я й поворухнутися-то був не в змозі. Мене, ніби невідомою силою, приплюснуло до стіни. Такий був за своїм тиском отриманий мною приголомшливий стрес від неймовірного за своєю недосяжною глибиною вперше всього побаченого. Мій змучений, багатостраждальний любовний «апаратик» наполегливо розносило буквально на молекули.

        Анка, відчайдушно зметикувавши, що пішов деякий, не зовсім потрібний перебір, швидко розігнувшись і прийнявши нормальну позу, повернулася до мене своїм славним передком, водночас злегка розставивши ноги.

        Це вже сприймалося мною незаперечно простіше. Мені злегка, але всього лише дуже злегка, вдалося перевести дух. Усе ж таки більш «закритий», «окультурений» вигляд її чарівного «заповітного місця» діяв на мене дещо заспокійливо. Але саме дещо. Оскільки моя багатюща фантазія була абсолютно безмежною, а пам'ять візуальна - незрівнянно ширшою.

       «Воно», її приголомшливе «потаємне місце», у представленому мені на огляд своєму скромнішому «обличчі» було настільки ж не менш чарівним! Але вже зовсім іншою своєю барвистою палітрою. Легенький шовковистий пушок, що ніжно вкривав зворушливий розріз між її дивовижними стрункими стегнами з маленьким миловидним рожевим пупсиком, який злякано визирав звідти та видавав її підвищений ступінь збудження, навіював надмірно милостивий настрій. Дуже навіть надмірно! Але все одно не мав сили відірвати своїх захоплених очей від справжнього дива - уперше настільки відверто близько і в усій красі натурально побачених потаємних дівочих принад, нехай і не в настільки розгорнутому вигляді - я продовжував відчувати сильний безконтрольний і безперервно висхідний приплив випалювальної для мене енергії, яка прагнула якнайшвидшої своєї реалізації. Та й низка неконтрольованих мною холостих «пусків ракет», що накопичилася раніше, давала про себе знати.

     Мабуть, відчувши мої нескінченні страждання, Анка ледь-ледь, але змусила мене підняти моє безнадійно «обважніле» тіло і, опустившись переді мною на коліна, без жодних роздумів і вагань різким рухом стягнула з мене шорти разом із ґрунтовно змоклими під ними трусами. Я не те що засоромитися, а до пуття нічого й збагнути не встиг. Ось, виявляється, настав і «Його» час виходити на світ божий, так би мовити, на сцену, на повний огляд. Ну і жалюгідний же був у «Нього» вид! Натурально пожована мочалка якась... Зате, прямо скажемо, незламний, героїчно стійкий!

       - Ах, який він красунчик у тебе, і зовсім голенький!.. А який скривджений трудяка! Треба його як слід пожаліти, приголубити, - Анка, чи то захоплювалася, чи то, навпаки, критично, немов дитячий лікар, оглядаючи, констатувала діагноз...

      - Це... що ти там робити зібралася, Анка? - якимось не своїм, чужим голосом запитав я.

       - Ти, Славушко, не хвилюйся так, я знаю, що «Йому» потрібно, і що з «Ним» робити треба... Ти тільки прислухайся до себе, і всього-то...

        Зрозуміло, я підкорився і стояв, як укопаний, не рипаючись. Але не встиг як слід замислитися над її словами, як вона спритно прихопила «Його» рукою і наблизила до «Нього» обличчя. Що Анка хотіла там роздивитися, поки що мені було невтямки... Я взагалі не знав, що робити, як поводитися. Тільки божевільно диким чином очманіло млів від бажання негайного «розвантаження», що неабияк розпирало.

       Останнє не змусило себе довго чекати. Для початку моя чарівниця, посадивши «нещасне пташеня» в долоньку, зробила нею з десяток зворотно-поступальних рухів, чим змусила мене ледве не завити від нападу кайфу. Потім, прихопивши «Його» за основу, хвацько погуляла туди-сюди по всій довжині своїм жвавим пустотливим язичком. Після чого чіпко обвила теплими, слизькими губками, захопивши практично цілком у свою благодатну «оселю», ніби мала намір проковтнути. І «Він» дивним чином, як у себе вдома, там, усередині, розмістився, щільно оповитий її всюдисущим язичком...

       Від отриманого другого найсолодшого імпульсу в мене ледь ноги не підкосилися. Анка спершу акуратно і з розставлянням, а потім дедалі сміливіше й упевненіше вводила мій маленький, легкий, піддатливий «паровозик» у свій бажаний, затишний, щільненький «тунелик». При цьому спочатку вона то по дивовижному смачно апетитно прицмокувала губками, ніби з насолодою обсмоктувала солодкий льодяник, ненавмисно захоплюючи повітря ротом, то іноді шумно сопіла носом. Одним словом, вивчала і підлаштовувалася під ще зовсім невідомий їй досконально пікантний процес.

        Мій «красень» у цей час від надлишку негаданого щастя, що випало на його «скромну» частку в такому дружньому і надзвичайно приємному середовищі, на очах доволі різко перетворився з трохи припухлого обрізка прутика на досить міцний щільний сучок. У шаленому екстазному азарті, що накрив мене, я, немов розлючений дикий кіт, судомно схопився обома руками за її голову, намагаючись заносити пальці у волосся, але, по суті, з її вкороченою стрижкою зачепитися там було практично ні за що, і залишалося хіба що гладити.

        «Боже ти мій, який же це безрозмірно очманілий кайф! Ні, це просто невимовна, божественна симфонія воістину космічного блаженства!» - нічого більш піднесеного мені не могло спасти на думку.

        Анка зовсім не поспішала зі мною «гнати коней». Пристосувавшись і ґрунтовно освоївши мою «дудочку кохання» і зловивши потрібний темп і ритм «гри» на ньому, Анка на повну силу перейнялася виловлюванням і свого задоволення. Мабуть, намагаючись яскравіше підвести себе до бажаного моменту «припливу», злегка розсунувши коліна, вона приспустила вільну руку до свого «заповітного місця». І тепер одночасно і в такт плотолюбним рухам ротика, мірно ритмічно заковзала пальчиками в промежині, погладжуючи ніжні пелюсточки «оксамитового місця», що від млості стали неабияк вологими.

        Пелену мого колишнього швидкоплинного сорому Анка своїм «нудотно-солодким» процесом, ще до цього мені невідомим, здула з мене ґрунтовно і назавжди. Їй, як я почав усвідомлювати, ця наша «піонерська» специфічна процедура теж дуже навіть припала до душі. Тому що досить скоро, не відриваючись від нового інтимного заходу, який цілком поглинув її, з неї почало виходити невиразне бурчання, при цьому навіваючи мені додаткові любовні флюїди. Однак довго Анці «маневрувати» не довелося.

       Дійсно, на новому для себе «солодкому» терені в неї вийшло освоїтися досить швидко. І спочатку тихо, а потім дедалі гучніше й гучніше з неї почали бурхливо вивергатися досі невідомі мені раніше, але вкрай приємні моєму вуху хтиві звуки жіночої мелодії апофеозу кохання - вона з лишком одержала те, чого справді так завзято прагнула. Адже цей божественно приємний для мене процес був першим і в її житті.

       Не знаю, від чого більше, чи то від солодких стогонів, що народжувалися і виходили з неї, чи то від глибини почуття, що цілком поглинало мене, я раптом здригнувся, аж виснув злегка від невідомої раніше неймовірної міці імпульсу реальної новизни відчуттів, який пробив мене.

       «Та це ж - щось неймовірне! Ось де - клас! Ай да Анка-майстриня!».

      Саме з цими шаленими думками та в цілковитому безсиллі, я невідворотно повільно сповзав стінкою «душа» на лавку, встигнувши при цьому наділити натхненне і щасливе обличчя трудівниці Анки уривчастою цівкою свого соку.

     Чи міг я припустити всього лише пів години тому, що весь світ може до такої міри повернутися для мене настільки райдужним і зовсім непередбачуваним своїм боком?!

     ... Нас так і не вдалося знайти нашим візаві. Ми в повному сенсі вишкреблися з нашого «цукрового» притулку, неабияк пошарпані та виснажені. Це переважно я. Але все-таки ми були задоволені собою. Особливо радісною і натхненною почувалася Анка. Їй - ну хоч би хни, лише обтрусилася - і всього діла. Зате я насилу пересувався. Плюс до того голова після нервового перенапруження розколювалася на шматки. Ох, вкрай багато всього й одразу! Я б сказав, критично багато... Усе це вийшло занадто несподівано і спонтанно для мене, вперше в житті, і без жодної попередньої підготовки. Ось і відповідна реакція організму.

       «Все-таки надто переборщила зі своїм «виступом» дорога моя пустунка Анка... Ну й набрався ж я сьогодні «свіжих» вражень! Вище даху! Стільки прожив без цього, а тут - на тобі!.. Усе одразу!.. І так багато! Хоча, з іншого боку, це ж, ух, як здорово, і захоплює настільки! Яка вона премудра, ця Анка, у солодких питаннях! Які в неї ці «штучки» жіночі заводні, класні-і!.. Ще трохи і... точно помер би остаточно...» - усе ще болісно журився я про себе суперечливими думками, бредучи слідом за Анкою, ледве ноги волочачи...

          Продовження в Главі 6. Частина 4………