Мореас Фрост

                        Т Р И Л О Г І Я   «М О Р Е Х О Д К А»

                                       «Нехай загине вся імперія,

                                                                                для мене ти - весь світ»

                                        (Марк Антоній, консул Стародавнього Риму)

                           Книга I. «ПРОВІНЦІЙНІ ХРОНІКИ»

        Перед початком наших регулярних інтимних зустрічей у нас із Варікою трапилася ще одна супутня яскрава подія. Вона була надзвичайно відвертою. Можна сказати, виявилася для нас наступним, другим за рахунком важливим практичним заняттям. Саме його підсумки остаточно і безповоротно підштовхнули нас у палкі обійми один до одного, по суті, давши старт нескінченній низці з разючих серій «НАШИХ ІГОР», тим самим ознаменувавши початок нашої неймовірно незрівнянної феєричної любовної історії.

      Ще з осені ми з Варікою звично увійшли у смак наших побачень у позаурочний час, зазвичай у другій половині дня. Зустрічі ставали дедалі частішими й відбувалися не тільки десь поруч із будинком, але й у місті. А ось у парку їхньої садиби, доки тривав наш перший із нею навчальний рік, ми проводили час здебільшого у вихідні дні, вкрай рідко - у будні, після шкільних занять, зрозуміло.

        Ця епохальна для нас подія трапилася в середині квітня, приблизно через місяць після того пам'ятного випадку, коли Варіка влаштувала мені поцілункову сесію в її спальні. Однак за цей довгий період часу, що здався мені досить тривалим, якихось «особливих» любовних реверансів з боку моєї бажаної подружки не виходило. Вона нібито навмисно дозувала наше тісне зближення, намагалася не форсувати перебіг особливих стосунків між нами, поводячись вкрай стримано в моїй присутності. Немов дражнила. Адже я перебував у стані постійного очікування її чергових зухвалих «штучок» зі зрозумілим ухилом. Через свою недостатню просунутість у сексуальній сфері я, порівняно з нею, був повним профаном, принаймні таким собі здавався. І якщо в повсякденному житті фантазії мені не бракувало, то в плані інтимних варіацій було незрівнянно складніше проявляти ініціативу. Та й, щиро кажучи, на першій стадії наших інтимних зустрічей потреби не було генерувати щось самому, а тим більше вносити й упроваджувати якісь нововведення з розряду «полуничних» до славного арсеналу «НАШИХ ІГОР». За нас обох межі та зміст нашого зоряного інтиму з неминущим гучним успіхом і легкістю позначала і просувала одноосібно розумниця Варіка. У всьому, що стосувалося наших «солодких» варіацій, я цілком покладався саме на її чудові та всеосяжні знання і здібності в цій специфічній тематиці. Скажу більше, у найвитонченіших і найтонших питаннях сексу вона орієнтувалася не тільки філігранно, а ґрунтовно фундаментально й безмежно глибоко, наче риба - у воді, не маючи потреби ні в суфлерах, ні в консультантах. У цій особливій сфері, складалося враження, для неї не існувало секретів. До того ж чудово розуміла і відчувала мене як свого сексуального партнера буквально з наскоку і наскрізь, прекрасно усвідомлюючи, наскільки піддатливий і пластичний матеріал у моїй особі вона тримає в руках!.. І, зізнаюся, у мене легко виходило виправдовувати її очікування. Я без особливих зусиль вдало підладжувався і безпомилково підлаштовувався під будь-які її пропозиції й починання. А проявляти зі свого боку елементи нетерпіння і навіть неспровокованої цікавості в інтимному плані, мені було не позичати.

       Попри досить прохолодний початок весни, квітень цього року радував надзвичайно теплою погодою. В останній тиждень ночі й ті зовсім не були холодними. Ми давно познімали з себе теплий верхній одяг. А до середини дня сонце настільки розігрівало все навколо, що навіть светри ставали зайвими.

       Сьогодні була субота, і ми традиційно проводили час у парку сімейної резиденції Варіки. Біганина незліченними алеями з лазінням по розлогих гілках могутніх дерев у нас змінювалася неквапливими, відпочивальними прогулянками звивистими стежками парку, де ми з незмінною радістю віддавали данину нашому черговому єднанню й дивовижній природі. І справді, все навколо нас цвіло, пахло і співало. Сонце заливало навколишній простір своїми ласкавими променями, а повне безвітря в парковій зоні остаточно додавало приємного комфорту нашим розпаленим тілам. Спритні білки стрибали по гілках і перебіжками по землі. Птахи заповнювали весь простір навколо нескінченним щебетанням. Смарагдова трава, що рясніє жовтими голівками кульбаб, пестила погляд, вабила до відкритих сонцю галявин. Ну, і настрій наш був надзвичайно піднесеним, в унісон приємностям навколишньої атмосфери. Для нас, як завжди, коли ми неабияк набігалися і від душі набісилися, залишалося лише визначитися з відповідним приємним місцем для відпочинку. І ось рука в руці ми з приємною втомою крокуємо стежками паркової зони в бік найближчої альтанки.

       Одягалися ми зазвичай по-похідному, а тому ненароком забруднитися не боялися. Власне, ми завжди прагнули одягатися в непомітний одяг, тим паче коли зустрічалися у Варіки на садибі. Ось і сьогодні її струнку фігурку приємно обтягував симпатичний, темно-синього кольору вовняний спортивний костюм-двійка. Светр був із повністю розстібним замком-блискавкою, з окантовками білих смужок на манжетах рукавів і комірі (у ньому я інколи бачив її на шкільних уроках фізри, і цей був у неї далеко не єдиним спортивним костюмом). На ногах - симпатичні дівочі кросівки. Ну, а я перебував у своєму звичайнісінькому дворовому одязі. На відміну від Варіки, мій вибір завжди мав свої обмеження, а точніше, вибору, як такого, у мене практично не існувало, як, утім, і у більшості моїх однокласників. Хіба що був змінний комплект дворового одягу. І, відповідно, мій стиль не смів претендувати на особливу вишуканість. Куди вже до надмірностей?!... Низ - вільні штани типу спортивних, неодмінно з напівкедами на ногах, верх - звичайна бавовняно-паперова сорочка з легкою курткою на ній. Загалом, зручно і всепогодне.

       Волею випадку ми опинилися в одній із далеких альтанок у доволі глухій, майже занедбаній частині паркової зони, звідки навіть високий особняк у прямій видимості не проглядався, тонув у щільному масиві вікових дерев. Цей факт незмінно нас тішив. Саме до повного усамітнення від усього світу ми хронічно по максимуму цілком прагнули - елементарний прояв інстинкту самозбереження. До того ж нема чого зайвий раз «відсвічувати» перед вікнами будинку. Альтанка зі входом з південного її боку розташовувалася на лобному, відкритому просторі, перебуваючи під приємними ласками прямих сонячних променів. Стародавні, могутні дерева, що рясніли у парку, не підступали до неї близько, не затуляли простір гілками, лише за її зовнішніми елементами густо переплелися багаторічні виноградні лози. Тому на піднесеному помості перед закритою частиною альтанки навіть у неласкаву погоду було затишно і комфортно, а за сонячної погоди навіть у прохолодну пору року було напрочуд тепло.

      ... Варіка, ще до пуття не відійшовши від нашої негайної біганини, повністю відкинувшись тілом на поміст, лежала, приборкуючи дихання, широко розкинувши руки, підставивши себе під спекотні промені зігрівального сонця, при цьому прикривши очі. Опустившись збоку поруч, напівлежачи, спираючись на лікоть, як і щоразу за будь-якої можливості, я уважно спостерігав за нею, милуючись дорогим і неперевершено прекрасним, натхненним виглядом своєї неповторної подружки.

    Деякий час ми відверто мовчимо. Які піднесені фантазії або мрії навіювалися в цей час у голові моєї милої чарівниці, мені не було відомо достеменно, зате я думав лише про одне - про непередаваний смак її медових вуст, палко бажаючи повторення пройденого місячної давності...

       Але що це?!... Зі здивуванням відзначаю про себе: з Варікою відбувається щось незвичайне. Якось неприродно дивно вона дихає, зовсім по-іншому, не так, як зазвичай бувало, коли просто захекалася, а чомусь нерівно, плутано. Настільки ж синхронно, в такт диханню, вгору-вниз здіймалися й опускалися її груди. Коли вона повернула голову в мій бік із якоюсь поки що незвичною зацікавленістю в погляді, то, перехопивши його, я знову неабияк здивувався - в її очах метушилися ті самі чудові іскорки-чортики, що й місяць тому під час сеансу наших поцілункових ігор. Немає сумнівів - моя люба подружка, як і минулого разу, потрапила в ланцюги охоплювальної хвилі любовного збудження.

      І я тут же беззастережно почав «підтавати» слідом за нею, та що там, просто потонув у її проникливому люблячому погляді. Іншими словами, відразу, як і вона, безнадійно збудився.

    Мабуть, Варіці стало спекотно, бо, потягнувши за блискавку, слідом відкинула поли розстебнутого светра в сторони. Під ним виявилася неймовірно легка і найтонша до прозорості біла шовкова блузка без коміра, посередині застебнута на кілька ґудзичків. Після чого вона, злегка піднявшись на ліктях, втупилася на мене впритул, уважно спостерігаючи за моїми специфічними реакціями. І, о, Боже, що мені відкрилося!..

     Крізь напівпрозору невагому тканину світлого вбрання наочно випираючи, відверто і наскрізь просвічувалися своїми чарівними контурами два опуклих зворушливих пагорбків з контрастними кружальцями ареол на їхніх піках із загостреними вершинками сосків на них. Вони настільки натурально чітко проглядалися крізь «ветхий» одяг, що здавалися мені первозданне голими. Буде не зайвим зазначити, що до сьогоднішнього дня Варіка не спромоглася показати мені жодного, навіть найдрібнішого клаптика свого дивовижного тіла, а тут таке немислиме одкровення з її боку!.. І як тут було ґрунтовно не зніяковіти?!...

       Впившись немигтючим поглядом у неймовірне диво, яке так наочно мені демонструвалося, і затамувавши подих, я поїдав очима нескінченно зворушливу картину її чарівних принад. Ця запаморочлива подія настільки вразила моє єство, що і до ворожки можна не ходити - мій озвірілий «вінчестер» усередині штанів оформив свій перший холостий «постріл» майже одразу. Причому, не зупиняючись, «Він» з новою силою почав «перезаряджатися», оскільки Варіка, продовжуючи невідривно оцінювати мене впритул поглядом, спочатку повільно, але наполегливо й ґрунтовно потурбувала рукою свої чудові «персики» з набряклими сосками під ледь чутною тканиною, доволі чутливо приминаючи їх, після чого, як і раніше, не знімаючи з мене погляду, почала повільно розстібати ґудзики на блузці, починаючи з верхнього. Коли вона покінчила з нижнім, мій безвідмовний «карабін» був уже категорично на взводі. Швидке «перезарядження» завжди було моєю візитною карткою, головна умова - візуальна присутність супутнього подразника. А моя кохана Варіка, ясна річ, була для мене саме таким - найпотужнішим, незрівнянним каталізатором, і зовсім не простим, а божевільним!

       Усе, що трапилося далі, було настільки неординарним і неймовірним, що, здавалося, відбувалося не зі мною, а нібито уві сні, і, зрозуміло, під безперервним напором сильних імпульсів магнетичних вихорів мого збудження, яке не припинялося ні на мить.

      Безумовно, первородний вигляд красуньок-грудок Варіки, хай вони поки що були й невеликі за розмірами, але вже відчутно помітні й тільки почали виграшно оформлятися, справив на мене ще більше враження, ніж прикритий. І це зовсім не дивно. Надзвичайно розчулювала їхня непорочна білосніжність, вони буквально відливали матово білим, набагато біліше за решту її надзвичайно світлого тіла, і виглядали неймовірно елегантно і чарівливо. Ну, а злегка припухлі яскраво рожеві сосочки, створюючи контраст з її акуратними «пагорбками»-грудками, просто нескінченно зводили мене з розуму - споглядати їх байдуже я не міг, і очей відвести не мав снаги. Вони зачаровували мене цілком і безрозмірно. І взагалі зараз я перебував у повному полоні чарівних принад моєї коханої, ненаглядної Варіки, в її безмежній сексуальній владі.

        Вона все ще граціозно, по-королівськи, лежала на тому ж місці помосту і, як і раніше, нерівно дихала, продовжуючи перебувати, як і я, у стійкому підвішеному стані збудження. Я не сумнівався, що тепер їй неодмінно знадобиться повноцінна «розрядка», як, утім, і мені вона знову необхідна як повітря. До того ж вона дивилася мені в очі якось особливо зацікавлено.

      «Адже не просто аби щось робити вона настільки відверто оголилася переді мною сьогодні, - розумно міркував я. - Означати це може лише одне: Варіка закликає мене до активної участі, до осмислених дій. А, втім, закликай не закликай, а терпіти далі у мене все одно сил немає».

      Так, дійсно, Варіка дивилася на мене ще незвичним, але напрочуд дивовижним, зазивним поглядом. Я це безпомилково відчув. І, догадливий, відкинувши скромність, не став себе стримувати, посунувся ближче до неї. Затамувавши подих, під гіпнотичним поглядом моєї коханої потягнувся до її вабливого тіла та обережно доклав свою руку до однієї з грудок, цілком накривши її, забираючи в долоньку, злегка стиснувши пальцями. Вона виявилася теплою і щільною, а ще оксамитово ніжною. Але під моїм чарівним впливом її шкіра почала покриватися мурашками. Я їх чудово відчував подушечками пальців. Це Варіку захопив черговий накат збудження. При цьому вона здригнулася і подалася тілом ближче до мене й задихала ще глибше і голосніше. Я ніжно погладив «Її», потім переніс руку на іншу звабливу «іграшку», яка сиротливо стирчала... Обережно прихопив чудний плід за сосок, що одразу напружився, злегка потягнувши, потер його. Від, здавалося б, простих, безневинних дій груди її заходили у диханні ще сильніше і швидше, а з вуст назовні вирвалося доволі гучне зітхання. Водночас у мене перехопило дух й чутливо стрясало від хвиль збудження, що набігали, і наскрізь пітницею прошивало! Я відчув настільки щедрий приплив почуттів, що, можна сказати, опинився на межі божевілля. Адже це не за кимось чужим потайки спостерігати у щілинку. Це було дійство зовсім іншого, вищого порядку! Зараз я відкрито й натурально знайомився з оголеним тілом моєї коханої, моєї прекрасної принцеси. Мало того, я не просто споглядав, а дотикався, торкався її, і не просто торкався чогось, а обмацував її потаємні інтимні принади! І це було непередавано чарівно й незрівнянно крутіше! Це було моторошно в кайф! Усередині себе я нескінченно радісно млів. А по суті, входив у стійкий клінч від надмірного збудження, що захльостувало мене. Чи багато мені було треба!..

       «Ось вона, благодать неземна, здійснилася, дочекався я, нарешті, цього приголомшливого дня! Як же це непередавано цінно і класно, що ми можемо ось саме так, відкрито і вільно, віддаватися нашим здійсненим мріям і сподіванням! Моя ненаглядна чарівниця Варіка! Яка ж ти прекрасна, дівчинко моя кохана!» - далеко-далеко і високо-високо спливали вгору мої піднесені думки.

       - Так... так... торкайся мене, милий Славушику, гладь їх обох... сміливіше пробуй мене... рідний мій... не зупиняйся... Ах, яке ж це... незрівнянне блаженство... - голосила Варіка, підхопивши мої добрі наміри, останні слова з неї виходили вже майже пошепки, немов вона втрачала сили.

     Вона лежала, напів прикривши очі, неабияк мліючи від своїх нових вражень. Я це тонко відчував. Мабуть, її стан передавався мені тактильно, через руки, за допомогою моїх невпинних дотиків. Осмілівши остаточно і на повну увійшовши у смак, жваво приєднав до зухвалих маніпуляцій свою знуджену другу руку, тепер удвічі посиливши свій натиск, з надзвичайною приємністю гладив і потискував ніжне багатство Варіки, яке так запросто перейшло до моїх рук і відтепер стало і моїм. Вона в голос, але неголосно, млосно стогнала, а я з непередаваною насолодою слухав її любовні трелі й настільки ж дико умлівав, швидким темпом наближаючи свій черговий «зоряний пік».

       - А тепер цілуй їх, Славушику, сміливіше пробуй на смак мої грудки, не соромся, мій бажаний... Вони зачекалися на тебе... Полижи й посмокчи їх... Ти не уявляєш, наскільки це невимовно приємно!.. - Варіка буквально благала мене не зупинятися.

       І я, зрозуміло, негайно припав до її зворушливого вигляду дивовижних творінь природи, повністю втративши скромність і не думаючи про якісь зупинки. Що я тільки не робив з її чарівними персиками! І заціловував їх, і, одночасно підминаючи руками, смоктав, наче дитя, і пальцями тиснув і тер соски, з приємністю спостерігаючи за яскравими сплесками її реакцій у відповідь - вона при цьому вдячно схлипувала і буркотіла мені у відповідь. І це багаторазово і несамовито буквально підривало мене зсередини.

      «Боже мій! Це ж натурально божественний процес! Яка надзвичайна принадність - її милі грудки, вони такі соковиті - ці її оксамитові «персики»! Як же міцно полюбилися вони мені, з першого погляду і назавжди!» - неосяжною ніжністю мимоволі віддавалося в мені від непомірної любові до моєї солодкої дівчинки.

       У цей же самий час я встиг помітити, що одну руку моя ненаглядна запустила вглиб своїх штанців, і та ритмічно «там» походжала...

     «Напевно, смикає свою «трояндочку», мабуть, як і мені, коли я «відтискаю» свого «красеня», їй від подібних погладжувань так само класно, і в такий спосіб підводить себе до «припливу». Треба неодмінно брати це приймання собі на замітку на майбутнє...» - мудро підвів я вірну риску.

       А тим часом мій шалений любовний «апарат» буквально розпирало від глибинного збудження. Це я все ще намагався стримувати себе, не дозволяв собі зрозумілого потурання. Поки що не дозволяв. Але при цьому вже довівши себе до крайньої стадії запаморочення.

     «Ось ще зовсім небагато мого напору - і все, вже не зможу більше стриматися!.. Ну, до чого ж вона солодка дівчинка, моя принцеска!» - продовжували миготіти у мені райдужні думки.

        І тут я відчув, як несподівано для мене Варіка різко здригнулася, голосно ойкнув, і... обм'якнувши тілом, зовсім притихла. Але тут-то я і сам їй у слід, нарешті, не те що «здригнувся», а відверто «вибухнув», не витримав загострення пристрастей... мимовільно стік...

      Мабуть, з хвилину її не було чути. Разом із нею і я приходив до тями, перетравлюючи нові невимовні бачення й неписані враження.

     - Ой, як же це чарівно, друже мій миленький Славушичек! Яке це непередаване щастя, коли настільки солодко «улітаєш»!.. А з тобою сьогодні я вдвічі приємніше задоволення спіймала, ніж коли сама себе догоджаю. І головне - настільки швидко і без особливих зусиль. Ось правда! Як же ти тішиш і надихаєш мене своєю участю, розумничка ти мій! Ти такий чуйний і пестливий зі мною!.. А твої неймовірно ніжні руки... вони... вони, воїстину, чарівні, я просто тану від їхніх чутливих дотиків, - вилилася захопленими думками моя наперсниця.

      Вона зовсім не соромилася у висловлюванні своїх емоцій і почуттів, не намагалася стримувати своїх бурхливих і задоволених реакцій. У цей час вона піднялася з помосту і підсіла поряд, обійнявши за шию, знову торкнулася моїх губ. Тут ми знову ж таки блискуче повторили колишнє «домашнє завдання», що не забарилося з новою силою розпалити в нас любовний вогонь.

      Але, як далі виявилося, і це наше обопільне задоволення виявилося далеко не останнім. Не вся програма на сьогодні була Варікою освоєна. А, можливо, «апетит приходить під час їжі». І саме сюди ця приказка дуже навіть підходила. Вона так преспокійно і запросто видала мені те, що давно витало в найяскравіших моїх фантазіях ось уже понад пів року. Вкрадливим голоском вона просто озвучила мою одвічну мрію.

     - Славушику, милий, а ти хотів би побачити мою вагінку?.. А, може, і помацати «Її»?.. Скажи чесно! - при цьому вона навіть, зігнувшись і нахиливши набік голову, спробувала зазирнути мені прямо в очі, вона шукала мою відповідну реакцію на свою настільки сміливу пропозицію, а, на мій погляд, революційну.

       «Що я чую!.. Нічого собі! Ось це так! Як це відверто прозвучало з її вуст! Адже нічогісінько не боїться моя мила дівчинка, моя ненаглядна красунька! Та хіба смів я навіть сподіватися на таку розкіш із її боку, не кажучи про те, щоб просити про таке? - у здивуванні в мене навіть рот прочинився, я й далі продовжив дивуватися. - Ось дивачка! Невже в неї, справді, могла зародитися думка, що я зможу відмовитися від такої непомірно привабливої та карколомної пропозиції?!... Яка злочинна недалекоглядність з її боку!».

       - Варіко, і ти ще питаєш мене про таке?!.... Знаєш, я тобі чесно відкрию свою давню таємницю. От не повіриш, але з найпершого дня нашої зустрічі я почав мріяти саме про цей момент!

       - Так... адже тепер немає нічого простішого... - зраділа моя ненаглядна. - Тільки... Славушик, чур за однієї умови: я теж хочу «Його»... побачити й помацати!.. Мені ще не доводилося тримати чоловічу гідність у руках. Зовсім не уявляю, які це відчуття... А так хочеться їх дістати, випробувати!.. - у цих нехитрих зізнаннях Варіка постала переді мною верхом одкровення.

       «Бог ти мій! Хм, треба ж, як напрочуд цікаво вона назвала мого скромного «старателя» - «гідність»!.. Дуже вже все це несподівано! Та про що тут може йти мова?!... Та нехай хоч скільки завгодно «Його» обходить, і дивиться, і торкається!.. Це навіть було б бажано! Та про таке раніше мені, і справді, можна було лише мріяти!.. Ах, моя неперевершена Варіка!.. Адже вона бажає повністю мені відкритися! Як же солодко мені усвідомлювати це її зближення зі мною!..» - любовні почуття мене просто переповнювали з лишком, і, ясна річ, я поквапився скоріше дати згоду.

       - Та про що річ?.. Я - цілком твій! Так, звісно, мені теж дуже хочеться все в тебе побачити, і не тільки побачити... Ти собі навіть не можеш уявити, як мені цього хочеться!.. Та будь моя воля, я б давно тебе всю цілком облизав і з'їв! Але, Варіко, тоді... виходить, нам треба буде... повністю роздягнутися?!... - за інерцією випалив я запитання, яке цілком просилося на порядок денний.

     Зізнатися, мені стало якось ніяково після останньої вимовленої фрази. Скажу відверто, я навіть відчув зовсім неабиякі сором'язливість і побоювання, що мені доведеться потрапити на очі моєї подруги в тому, в чому мати народила. Загалом, я конкретно комплексував перед нею з приводу недоліків свого дещо витонченого тіла - через занижену самооцінку вважав себе дещо худорлявим. І нехай у своєму хлоп'ячому середовищі я ніколи не вважався хирим, навіть навпаки - міг за себе постояти за нагоди, та й на турніку з десяток разів віджатися на руках - не проблема, проте до Аполлона мені все ж було, м'яко кажучи, далекувато. Ось останнє мене й бентежило. А раптом мій чудовий еталон краси, моя незрівнянна Варіка, всебічно та прискіпливо оцінивши мої тілесні достойності, відмовиться дружити зі мною, та й узагалі, розчарувавшись, відкине мене разом із моєю Любов'ю? Якщо не дай боже я не сподобаюся їй зовні?.. Адже вона - моя єдина улюблена дівчинка! І такого її ставлення до себе я не винесу...

      Наскільки ж наївними й навіть дурнуватими виглядали мої недалекі думки...

      Варіка, вчасно прочитавши мої відчайдушні й безпідставні внутрішні коливання і побоювання, своїми наступними словами вселила мені немислимо пристойну дозу оптимізму. Причому раз і назавжди.

       - Тільки, Славушику, у мене до тебе є важлива пропозиція. Давай ми з тобою дамо собі міцне слово, виконаємо одну обіцянку - а саме, станемо неухильно і суворо дотримуватися однієї важливої для нас умови: що відтепер ми в жодному разі й за жодних обставин не будемо соромитися одне одного! Ні зараз, і взагалі ніколи надалі. Забуваємо про таке поняття. І що б із нами або між нами не траплялося, давай будемо все, що відбувається, сприймати спокійно і природно. Ну як, домовилися, друже мій?...

      «А ось це вже зовсім інша справа! Про таке мене взагалі не треба просити!» - радів я в душі й одразу внутрішньо відтанув.

      - Ну, звісно ж, Варіку, я тільки «за», домовилися! А хіба може бути інакше?!... Ти в мене - наймудріша з усіх наймудріших дівчаток на світі!