Мореас Фрост

                            Т Р И Л О Г І Я  «М О Р Е Х О Д К А»

                                         «Нехай загине вся імперія,

                                                                                  для мене ти - весь світ»

                                          (Марк Антоній, консул Стародавнього Риму)

                                Книга I. «ПРОВІНЦІЙНІ ХРОНІКИ»

               Розділ І. БЕЗТУРБОТНЕ ДИТИНСТВО («пустотливе»)

    Як з часом з'ясувалося, потенціал сексуальності

сестри виявився анітрохи не нижчим аніж мій. І в

цьому, власне, немає нічого дивного - «зліплені»

ми з сестрою з одного тіста. Тут, розумієш, гени...

За досить немалий час після безславного розриву

з моєю славною подружкою Натка по-сестринськи

надала мені неоціненну допомогу в приборканні

сексуальної агресії мого специфічного організму,

звичайно же, не без задоволення для себе. І саме

за це я був їй вкрай вдячний...

                     Глава 4. СПОГАД II. ПРИСТРАСТІ ЗА СЕСТРОЮ

                    Частина 2. За Покликом Крові. Фаза спокуси II

    Що примітно й стало для мене цінне, відтепер Натку не треба було вмовляти на «втішні справи». Ба більше, віднині не я бігав за нею з простягнутою рукою, видавлюючи з неї інтимні «плюшки», а вона, увійшовши до смаку, нестримно тягнулася до неординарної «процедури». Тут уже для мене настала пора натуральної лафи - геть відпала потреба десь шхеритися наодинці, сам з собою, щоб скинути своє безнадійне напруження обридлим ручним способом. Під моїм крилом у будь-який момент у плані скидання гормонів перебувала в постійній готовності безвідмовна і велелюбна сестричка. Єдиним стримувальним фактором для нас залишалися батьки. Однак суто запрограмований примітив наших оральних «рухів» у якийсь момент почав мене напружувати й підштовхувати до якісних змін у наших інтимних сосунках. До того ж Натаха часом надто вже зловживала моєю увагою, а своєю надмірною ненаситністю в плані інтиму немало стомлювала, не даючи мені спокою любовними чіпляннями - іноді я просто відверто лінувався її вилизувати...

      Але тепер, пройшовши першу стадію нашої інтимної взаємодії та злочинно розохотившись на сексуальній ниві, я намірився підкорити чергову вершину (настав час) - почав виношувати цікавий і важливий для мене план - залучення Натки до «задніх» інтимних варіацій, давно знайомих і вельми шанованих мною, але, на жаль, дещо призабутих. Адже коли ми з моєю улюбленою подружкою далеко не з власної волі втратили одне одного, я ось уже, вважай, два роки ні з ким із дівочого клану близько не сходився, і саме відтоді мені доводилося перебувати в плані інтиму на повному «голодному пайку», задовольняючись самообслуговуванням.

       З огляду на глибоку переконаність, я б навіть сказав, уперту зацикленість сестриці в неодмінному збереженні цноти її «заповітного місця» (ймовірно, залишала цю дивину винятково для майбутньої великої, шаленої любові), домагатися її прихильності - просто віддатись мені в традиційному стилі - не мало жодного резону, було справою безглуздою. Всі мої колишні спроби переконати її, спонукати її мізки в бажаному напрямку, виявилися даремними. А от спробувати розгойдати сестрицю на візит до її «засіків» із «заднього парадного», виглядало певним чином нешкідливо і здавалося цілком можливим, реальним варіантом. Принаймні мені так бачилося й гадалося... Тим паче з плином часу сестриця все більше впадала в інтимні бажання, а, стало бути, й в залежність від мене.

       «Потрібно лише зламати її дурнувату, патологічну впертість неприйняття новизни. Дівчинкою вона виявилася, як з'ясувалося на практиці, легко збудливою і надмірно велелюбною, міцно приохотилася до солодощів інтимних справ. До того ж межа міжстатевого сорому між нами - давнішній пройдений етап. Доступ до її тіла - цілковитий. Ось і з моєю «іграшкою» справляється цілком майстерно, навіть приголомшливо, майже професіонально, та що там, відверто на «ти» з нею. Коротко кажучи, справа за малим - лише переконати її, схилити до думки, що «яритися» в попку - цілком природний, нормальний, а головне, карколомний за кайфом процес. Загалом, є однозначний резон пробувати. А що я втрачаю в даній ситуації в разі її відмови? Та нічого! В принципі… Ну, не помер же досі без цього задоволення!.. Єдине, що необхідно - то це вибрати якомога кращий супутній момент і відповідний настрій моєї підопічної для вкрай специфічної розмови на тему», - саме таким прагматичним був лейтмотив моїх думок у зв'язку з втіленням мого вселенського плану під грифом «приборкання необ'їждженої кобилки», чи то пак, позбавлення сестрички анальної цноти.

       У принципі, все вийшло, як того і треба - легко і доволі просто, і якось само собою, навіть, на подив, буденно. Дійсно наспів вкрай вигідний відповідний момент.

       Наприкінці листопада в Натки був день народження, їй виповнилося 14 років. Широко відзначати наші з сестрою дні народжень із залученням дорослих з їхніми неминучими п'яними посиденьками, у родині було не заведено. А віднедавна взагалі участь батьків у дитячих сімейних урочистостях зводилася лише до фінансування заходу зі святкування. Ну, і якісь там символічні подарунки з боку батьків, то зрозуміло... Ми самі вирішували, коли та кого з друзів або своїх однолітків нам запрошувати на скромний солодкий стіл. Та й накривали його віднедавна самі, на свій розсуд. Друзів у нас було не так вже й багато. А в мене так і всього-то їх троє, у сестри було трохи більше.

       Наталка вирішила накрити стіл серед білого дня, і запросила двох своїх подруг з їхніми кавалерами - чотирьох своїх однокласників. Батьки, звісно, були на роботі. Ну, а я в цьому невеликому колективі за старшинством годився на роль тамади. Але, перебуваючи в такій недалекій компанії малоліток, мені стало нуднувато, до того ж прісно від солодкого столу. У нас у коморі батько зберігав шість величезних бутлів із різних сортів вина, і червоного, і білого. Причому це була не якась пересічна бормотуха, а напої відмінної якості, селекційні вина. І я запропонував охочим поласувати. Ніхто не висловився проти, хоча, можливо, дехто - більше із солідарності або вдаючи з себе занадто важливого дорослого. Можливо, хтось із гостей колись і куштував вино, але ось сестриця, наприклад, так взагалі поки що жодного разу. Але колись же починати треба... І я відлив до столу з літр кріпленого вина, що, однак, стало моєю грубою помилкою - напрошувалося вжити хоча б сухе - з незвички та з голодухи міцне усе ж таки не слабко лупить по голові, а по недосвідченій - особливо.

       Взагалі-то, мені нічого, я давно звичний, та й дозу свою знаю. А ось молодняк попався нестійкий, до того ж безголовий - усіх «прихопило» ґрунтовно. Адже на столі - лише фрукти, торт із тістечками та лимонад. А солодке навряд чи можна навсправжки сприймати за закуску до алкоголю. І що там творилося із самовпевненими дівчатками-подружками далі, для мене залишилося таємницею. Залишалося лише сподіватися, що наречені їхні спроможуться дотягнути до дому своїх панянок, які надмірно підгуляли, в цілості й схоронності. Але ось Натку після відходу гостей мені дуже скоро довелося негайно «реанімувати» за допомогою «два пальці в рот». Після чого, супроводивши її в кімнату, роздягнув догола і поклав у ліжко, накривши ковдрою. Сам сів із нею поруч, спостерігаючи. І, між іншим, вже дуже навіть якісно збуджений.

      Судячи з усього, після благодатного чищення шлунка сестриця безнапасно «воскресла». Їй, на противагу, стало якраз зовсім навіть недурно, перебувала в чарівному стані духу - впіймала отаке веселе, куражне шофе - на моє здивування, її відвідала надмірна легкість і грайливість у настрої. І, як зазвичай, коли ми бували наодинці, її почало нещадно жваво пробивати на свій звичайний інтимний «ритуал». Адже ж хитрюща така!.. Відкинула геть ковдру, безсовісно заманюючи всіма своїми дієвими, безпрограшними «аргументами» - знає, стервозо малолітня, як можна результативно грати на моїх слабких «струнах»! Тут же нахабно звично потягнулася до моєї ширінки. Ага, зараз!.. Я хоч і суворо «перегрівся» від її красномовної сцени, але, давлячи на корні свої агресивні інстинкти, навмисно придержав і відвів її руку. Ще до святкування розробивши свою стратегію і зараз вирішивши скористатися такою вдалою ситуацією, до того ж діяти напряму, я здалеку торкнувся своєї пекучої «теми» нетрадиційного сексу. І налаштований був досить рішуче.

   - Натко, послухай, дорогенька, а тобі, справді, не приїлася ще ця примітивна, дитяча «метушня» з нашими пісями?- почав я рішуче.

      - Ні, звісно. З чого ти це взяв? - вона і надалі вперто здійснювала спроби, пробратися до мене в штани.

      - Але ж жодних фантазій, усе заздалегідь запрограмовано, коротше, це вже стало прісною і рутинною процедурою. Хіба ти не знаходиш?.. - продовжив я нагнітати.

      Далі, розвиваючи свою думку, я потягнувся до її, як і раніше, відкритих, нічим не обтяжених закличних грудей, почавши гратися одним із сосків, погладжуючи й притираючи його пальцями. Він став твердий, як сталева кулька від підшипника, а гладка шкіра на поверхні грудей виразно вкрилася пухирцями на кшталт гусячої шкіри. Процес природного збудження Натки зростав на очах. Хоча і до моєї турботливої присутності на її тілі вона, мабуть, перебувала вже в чималому бентежливому тонусі.

       - А ось мене… якраз… усі наші з тобою… «ігри»… цілком влаштовують. А що… ти хочеш ще щось… цікаве запропонувати… в тему? - вже помітно захвилювалася сестриця. - Щось нове?.. - в неї відчутно почав тремтіти голос, а дихання - губити стрункість.

       Уже залишивши свої наміри відносно мене, вона більше зосередилася на відчуттях, які отримувала від моїх хижих пальчиків. І я вирішив уже без натяків і передмов брати бика за роги, точніше, козу за ріжки.

       - Ну, Натахо, я зовсім не закликаю покінчити з оральними ласками. Вони по-своєму незмінно прекрасні й зажадані. Це нормальна і потрібна справа в інтимних іграх, але вона хороша в плані приємного додатка до подальшого глибшого проникнення, - почав я і, не даючи їй схаменутися, буквально приголомшив запитанням. - Послухай, Наточко, я більше не стану замахуватися і зазіхати на цноту твоєї «пусі», це ти будеш вирішувати для себе сама, коли, з ким і за яких обставин... А ось як ти дивишся на те, щоб спробувати яритися в попку? Я думаю, тут вже точно нічого не повинно завадити нам стримувати природні інтимні пориви... Ось тільки не поспішай одразу відповідати «ні». Гарненько переймися думками, прикинь, що ти втрачаєш від запропонованого мною дійства?..

     Хай там як, очі її на лоб полізли від обурення, від несподіванки мого посилання або, можливо, від моєї нахрапистості.

    - Славку, ну... ти взагалі... мене вражаєш!.. От як, як ти можеш... пропонувати мені... таке непотребство?.. Це ти... на що мене зараз штовхаєш?.. Ти що, зовсім попух… з глузду з'їхав?... Нічого не розумієш?.. І взагалі... ти це серйозно?.. Я ж маленька ще! - вона реально захвилювалася.

       Я спокійно сприйняв її запальний виступ, цілком передбачаючи її обурену реакцію. У цей момент я якраз перемикнувся на ласку обох грудей Натки, долучивши й другу руку до її тіла, пустотливо погладжуючи лобок її заповітного місця, перебираючи пальцями акуратного вигляду, білястий, коротенький і майже невагомий, м'який до шовковистості волосяний покрив на ньому. І, мені здалося, що «крига» сумніву і нігілізму в її очах почала відчутно підтавати. Але я все ж потихеньку і далі підіймав градус нашої бесіди.

       - Ха, Натахо, ну, ти мене насмішила! Яка ж ти маленька, йолі-палі?.. Тобі вже як-не-як 14 стукнуло. Ми он з моєю подружкою почали займатися «Цим» ще до 13 років. І все в нас відбувалося на диво, ну просто-таки супер-пупер! Ти навіть близько уявити собі не можеш, наскільки кльові відчуття при цьому! Повір, оральні ласки тьмяніють на тлі кайфу від проникнень у попік... Я на 200 відсотків упевнений, що, спробувавши, ти про інше вже і мріяти не станеш, навіть думати не побажаєш! Та ти просто офігієш від щастя!

       Але вона все ще трималася. Хоча ефект моїх наполегливих дотиків, що неабияк розслаблювали, робив свою добру, «підступну» справу. Та й плюс до того стійка ейфорія від вина створювала корисну ауру, вносила потрібну приємну хвилю в інтимний настрій Натки. До того ж і мої аргументи «за» звучали для її вух вельми переконливо. Я вже відчував, як перемога схиляється на мій бік, і потрібен лише ще один м’який натиск на неї...

     - Славку, я давно помітила, от подобається тобі всілякими своїми нововведеннями голову мені морочити. Тебе часом не зрозумієш... Це - не влаштовує, то - набридло... Вічно тобі всього мало! Були часи, коли ти по п'ятах моїх бігав, довго й нудно благаючи мене лише одну грудку тобі показати, потім тобі захотілося її помацати, потім - полизати, а потім і до вульвочки моєї діставатися почав, і таки дістався, і так далі... і пішло-поїхало... А тепер уже добігли до того, що ти без докорів сумління затягуєш мене в незрозуміло яку авантюру. Адже жопка-то - моя рідна і єдина, а що як їй стане погано від внутрішнього впливу твого товстого «акробата»?!.... Вона у мене вузенька... - ой, як це відчувалося, Натка почала поступово здавати свої позиції!

       У цей час мої верткі пальчики, проникнувши в тільце її «печерки», слід зазначити, що вона неабияк підмокла, невпинно забігали по її «склепінням» на благо «благородної справи». Сестриця, слухаючи мої промови та одночасно вбираючи мої відверті маніпуляції на своєму тілі, тепер лише тихенько стогнала, напівприкривши очі... А я все продовжував свою агітацію…

       - Хм, вузенька!.. Знайшла вузеньку! Скажеш теж!.. Як же!.. Подумай, голуба, про що ти глаголиш?.. Чи не мені пам'ятати, якої товщини какашкі частенько доводилося мені викидати з твого горщика в дитинстві? Так це скільки тобі було?!… То що тоді можна говорити про сьогодні?.. Вже напевно вони куди товщі стали, чи не так?!... Та й узагалі, що може тебе бентежити зараз у цій благородній справі? Ну, правда, Натка?!... З моєю «іграшкою» і її розмірами ти прекрасно знайома навіть у дрібних деталях, давно з нею освоїлася… От не сказав би, що «Він» в мене такий вже жахливо товстий. Це, дорогенька, тобі так тільки здається... - водночас взявши її руку, підніс до мого сиротливого, давно очманілого «орлана», а вона, розбійниця, одразу ж прихопила «Його» до свого звичного вжитку, погладжуючи й потискуючи. - Скажу тобі так, Натулік: не переймайся даремно і повір моєму досвіду, якщо «Він» легко у твій чуткий ротик заходить, то вже у твою дорогоцінну попку і поготів без проблем протиснеться. І потім, хіба те, що я тобі коли б то не було пропонував, і на що ти зрештою розсудливо погоджувалася, тебе хоча б одного разу засмутило або щось не сподобалося? По-моєму, ти тільки все вище і крутіше кайф свій підловлювала. Адже ж так?!... Ну тоді що заважає тобі покластися на мене і цього разу?! До чогось поганого і не перевіреного я тебе, повір, не став би так азартно схиляти. Мені теж важливий кінцевий результат. А він, запевняю тебе, очікується офігенно стельовим для нас обох! Адже для мене, повторюся, це - давно пройдений досвід.

       Розгортаючи перед Наткою в потрібному розрізі нову «тему» і готуючи її до думки про наше своєрідне майбутнє злиття, я нарешті навмисно переніс свій акцент на те саме, туге «колечко» сестрички, спершу поводивши вологим пальцем по його околицях, слідом злегка впровадив його в потрібну дірочку. Вона зустріла мій сміливий «похід» черговим глибоким зітханням, злегка «попливла», навіть на деякий час прикривши очі, а коли я позначив «Там» неглибокі занурення - туди-назад, а ще - з боку в бік, тон її непристойних стогонів явно підвищився. Це бачилося для мене додатковим обнадійливим бонусом і показником, що я на вірному фарватері. Мені навіть здалося, що вона почала мені підігравати, злегка рухаючи попою в такт рухів мого пальця, до того ж не стримуючись, ледь чутно в голос замуркотіла, як ще та кішка…

       «Ага, дорогенька, а це, однак, показово!.. Я дивлюся, тебе пристойно криє від такого роду проникнень!.. То це добре, тоді сміливіше підемо далі, на остаточне закріплення майбутнього успіху! - радів я, тепер уже навмисно залишаючи заднє місце сестрички в спокої. - Не варто поки що зловживати цими ласками, вона їх достатньо відчула, і нехай тепер сама душевно потягнеться до них».

       Деякий час Натка лежала мовчки, слухаючи мене і, зрозуміло, одночасно прислухаючись до своїх нових делікатних відчуттів, але невдовзі все ж таки неохоче, але повернулася до реалій. Від неї пролунало вже осмислене і навіть одне «зацікавлене» запитання.

       - Ну, ладно, припустімо, я не проти... Але як наочно ти уявляєш свій похід «Туди»? Та й, узагалі кажучи, Славець, у моїй голові поки що не уміщається, як тобі не гидко буде від самого факту проникання, напевно, не в дуже чисту дупу?

       - Та тут простіше простого, Наталко, дурненька!.. Ось точно так само, як і занурення мого скромного пальчика у твою брудну «норку». Тільки замість пальчика «Там» буде мій славний «перчик». А що до «чисто-нечисто» в тому місці, то... колись давно і мене, як і тебе зараз, коли ще тільки пробував вперше, теж дуже переймався подібним смішним питанням. Однак, повір, це лише шкідливе упередження. Ну, зрозуміло, за умови, що тебе прямо перед самим процесом не тягне «по-великому»... А в іншому - все «Там» зазвичай має цілком чистий і безнапасний вигляд. Зрештою, тобі-то яке має бути діло до особливої чистоти у твоєму «задньому дворі»?!... Не носом же своїм диркатися туди!.. Головний твій інтерес - свій неміряний кайф виловлювати. Хоча, звісно, зайвий раз підмитися в такому специфічному місці зовсім не буває зайвим.

      Тим часом уже два моїх «скромних» пальчики знову занурилися в знайоме, звідане місце і зовсім нескромно занурилися на весь свій розмір у її тугі «засіки», запрацювавши взад-вперед на повну потужність. Моя сподвижниця ще сильніше заялозила жопкою, з силою нанизуючись на предмет свого кайфу, при цьому відверто урчачи. А її мова зовсім загальмувалася. Натка запропалу ловила кайф. При цьому вона, міцно обіймаючи обома руками мого «красеня», чудотворно масажуючи його міцне тіло. Кров у мені почала закипати неабияк, а особливо в явному і близькому передодні прийдешньої надзвичайної події.

       - Так це... ти... так… вважаєш... «Він»... легко і... без болю... «туди»... влізе?.. - вона відміряла слова в такт коливальним рухам свого пухкого місця, і це було, мабуть, її останнє питання сумніву в успіху специфічного «заходу».

        - А ми «Йому» неодмінно допоможемо, змастивши олійкою. А, до речі, може, у тебе є дитячий крем? Теж дуже навіть відмінна штучка для таких експромтів.

        - Так... Славко... ти… напевно... маєш… рацію... «Він»... «Туди»... точно... влізе...

    Вона, все ще перебуваючи під перманентним кайфом, незграбно потягнулася до приліжкової тумбочки... Але... так і не зуміла дотягнутися, голосно зойкнувши, і буквально звалилася на своє належне місце.

        «Ну ось, здається, якраз «припливла» в цей момент. Мама мія! І це всього лише від дії пальців!.. Ось вона заводна, просто капець! Ну нічого, поки буду підготовчою операцією займатися, оклигає...».

      Не зволікаючи, я намацав і вийняв із шухлядки тумбочки тюбик із кремом, мазнув ним бойову частину свого «піонера-першопрохідця». Потім, побачивши, що Натка майже прийшла до тями, але все ще не встигла остаточно «прозріти» від ейфорії, що накотилася, насилу, але змусив її перевернутися і стати на ліжку на коліна, а далі - прогнути спину донизу, вигнувши попку. Вона вже не вередувала і не опиралася, повністю перебувала в моїй владі, охоче корилася, але підставилася під мене з деякими труднощами, все ще перебуваючи у своїх чуттєвих вихорах. І це було до речі.

      Ох, і знатний же світ Натканих принад відверто відкрився мені! Ні, це треба тільки споглядати на власні очі! Мій «акробат», у занепокоєнні аж вібруючи, всіма силами рвався на свою обітовану «арену»...

      «Ні, все ж це - божественно чарівна картина! От скільки вже подібних картин було на моєї пам’яті - і кожен раз вмираю, як вперше, коли дивлюся на них. Бог ти мій! Не дай мені передчасно скінчити!» - рвали мій виснажений мозок останні побіжні думки.

     У мене було з чим порівнювати інтимні «аргументи» сестри. Їхній натурний вигляд мало чим поступався подібним принадам колишніх моїх спокусниць. Але час не чекав. Я в темпі змастив кремом і її «точку докладання» своїх майбутніх сил, після чого віддав їй наказ.

       - Натка, розсунь дупку руками! А ще розслабся на повну!

     Метушливо, але негайно вона вхопилася руками й слухняно відтягнула обидві половинки пухкого місця в боки та, застигнувши на місці, приготувалася до мого вторгнення. Я спробував проникнути в омріяне середовище, але мій надмірно бадьорий «джентльмен», як не старався, тикаючись впритул, тупо бився у задню вхідну сферу, ніби в стінку. Це сестриця, мимоволі увійшовши в психологічний ступор від очікування незазнаного, інстинктивно напружилася.

       - Та розслаб же, нарешті, своє «дружнє кільце», йо-моє! - і я різко і досить сильно і голосно ляснув її по половинці пухкого місця.

       І, о диво, мій «акробат» тут же з легкістю впурхнув куди треба, так-так, на свою бажану «арену», причому на повний свій розмір, ну як ніж у піхви! Натка тільки й встигла, що ойкнути від несподіваного «візиту» мого «поважного посланця» в її незаймані «покої».

       «Ух ти! Це ж треба! Який пасаж! Виявляється, вкрай корисне чарівний приймання - «ласкавий» ляпас по «м'якоті»! Треба неодмінно брати його на озброєння! Ех-х, вік живи - вік учись!» - я вже перебував на півдорозі до астралу, хоча тільки-но розпочав рухи...

       Ну, а далі все пішло, як і слід було очікувати, що по маслу. Якось вже дуже швидко і класно ми з нею скоординувалися і без зусиль пристосувалися один до одного. Наталка просто чманіла від ефекту новизни почуттів. Часом вона стогнала так голосно, що у мене вуха закладало. Не рахував, скільки разів вона «прилітала». Але ми з нею випробували всі можливі пози. Вважай, за один «сеанс» я двічі «розрядився» в неї. Але їй усе було мало. Вона вимагала продовження «банкету», її неподобно розібрало. Але треба і совість мати!.. Безсоромна дівка, зовсім голову втратила від насолод! Це вона, звичайно, конкретно кайфонула! Ну і я з превеликим задоволенням оновив свої давнішні відчуття від першокласного інтиму. Що й казати, довго ж чекав я цього дійсно свята!

       Що стосувалося сестри, то після нашого дебютного успіху на новому витку сексуальних розваг, вона полюбила мене ґрунтовно, буквально пилинки з мене здувала, чого раніше за нею і близько не спостерігалося. Я абсолютно не впізнавав її. Вона, як ласкава кішка, колами тинялася біля мене, підлизуючись, випереджаючи всі мої бажання, намагаючись у всьому догодити мені, ділилася найкращим шматком. Коротше, виявляла підвищену увагу до мене. Натомість їй було потрібно лише трохи моєї уваги, ну, десь із годинку за часом, в інтимному плані, зрозуміло. Мені, природно, це теж було до вподоби, абсолютно не в тягар. Я ніколи не відмахувався від неї, від її особливих потреб, що виникали. Тому що і сам перебував у такому ж залежному становищі - бажанні вічного кайфу. І з цим нічого не можливо було вдіяти. Ми використовували будь-яку найменшу можливість для злягань. Якщо, зрозуміло, це не загрожувало нашому спокою. Бо якби ми ненароком потрапили на очі батькам, не знаю, чим би все для нас скінчилося. А прецеденти такого плану могли трапитися запросто. Адже якщо нас ну дуже підпікало, то ми іноді й серед ночі дозволяли собі кохатися, стрибаючи один до одного в ліжко, сподіваючись, що батьки міцно сплять. Ось це вже була реальна небезпека. Складно було Наташці контролювати свій голосовий супровід, хоч подушкою їй рота прикривай. Але Бог нас завжди милував. Просто батькам і на думку не могло спасти, що ми серйозно і хронічно, буквально до захлинання займаємося сексом, і не тільки за їхньої відсутності. Причому яким!..

       Оскільки з ерекцією у мене завжди був повний ажур, Натку я інколи, коли була така можливість, заїжджав до неподобства, до крайнощів, до знемоги, мало не до втрати пульсу. Хоча їй було хоч би хни, вона ніколи не скаржилася, до того ж мала високий поріг витривалості. Розуму не збагнути, і як тільки її заднє місце витримувало такий нездоровий, немилосердний натиск, і нічого не боліло при цьому?!... Для мене це було загадкою. А, власне, чому було дивуватися? Гени ж у нас близько родинні! Так, вона виявилася настільки ж одержимою в плані сексу, що і я! Хоча німфоманкою я б її не назвав - вона, на відміну від мене, вміла і могла себе стримувати й приборкувати, бути терплячою, особливо, якщо обставини того вимагали. Просто за можливості ніколи не відмовляла собі в задоволенні.

       Ось так мені вдалося спокусити свою велелюбну сестричку. Хоча тут ще чимале питання, хто кого спокушав у підсумку? І хто винен?.. А чи є тут винні взагалі?!... Теж питання цікаве. Адже тут як можна міркувати?.. Якби ні мені, ні їй цього не треба було настільки настійно або, наприклад, не дуже хотілося б, то нічого між нами могло і не бути зовсім! Як і в мільйонах інших сімей, де близько сусідять сестри з братами. Адже так?!... Але це в нормальних сім'ях. А в нас якраз сім'я виявилася не зовсім нормальною. Однак я маю бути вдячний своїй сестричці за те, що вона в найважчий період мого життя підтримала мене - допомагала справлятися з моєю потворною гіперсексуальною проблематикою.

       Майже до самого нашого обопільного від'їзду в Херсон на свої навчання ми намагалися не упускати зручних випадків для наших сполучень. Їх за піврічний термін накопичилася незліченна безліч. Але з переїздом нас обох до Херсона наші зв'язки однозначно і назавжди обірвалися. І, що дивовижно, за довгі роки навчання ми навіть жодного разу не перетиналися в самому місті. Ось такі парадокси...

      Що ж до Наталії, то вона дуже скоро розпрощалася з цнотою - у свої неповні 16, уже через рік життя на вольниці в Херсоні, подарувавши її одному зі своїх залицяльників. Згодом зізналася, що насправді віддалася своєму першому чоловікові через велике кохання. От тільки чи було воно взаємним?.. Складно мені сказати. Найімовірніше, воно в них було так званим Фатальним - періодичні сходження та розбрати, і знову розбігання!.. Той її коханий козачок проживав в іншому місті й епізодично наїжджав до неї, розуму незбагненно, протягом десь, напевно, з десяток років, морочачи голову. Зрештою він з нею так і не одружився, хоча якраз після однієї з останніх їхніх зустрічей вона цілеспрямовано і навмисно завагітніла від нього, народив дитину. А в підсумку загалом кинув він її напризволяще, навіть не обтяжуючи себе аліментами, що зовсім не дивно. Та й незабаром остаточно зник з її горизонту. У принципі, виявився таким же невиправним авантюристом по життю, як і вона сама. Коротше, один одного варті. Ось і таке воно буває - «шалене кохання до гробової дошки»!..