Мореас Фрост
Т Р И Л О Г І Я «М О Р Е Х О Д К А»
Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»
«Карфаген має бути зруйнований»
(Катон старший, сенатор Стародавнього Риму)
Розділ ІІ. ЛИХА БІДА (початок)
Особливості першого для першорічників урочистого
шикування училища в Екіпажі в ознаменування початку
навчального року, знайомство з начальниками ОрСО та
військово-морського циклу. Перехід особового складу
в загальній колоні урочистим маршем з оркестром на
заняття у навчальні корпуси в перший день навчання
Глава 2.3. ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ
Частина 1. Святкове шикування
... Після сніданку відбулося загальне училищне святкове шикування, порОтно, перед переходом на заняття в навчальні корпуси. Воно було першим у цьому навчальному році, що починася, для всього училища, а для нас так і поготів знаменним. Бо взагалі найперше загальноучилищне в нашому житті. Я в цей час був лише в ролі стороннього спостерігача. Усі 20 рот щільно вишикувалися довгою зміїщею у своєму традиційному маршовому порядку по шість осіб у шеренгах на нашій традиційній для будь-яких щоденних ранкових переходів на заняття довгій асфальтованій алеї, що простяглася між спальними корпусами. Ближче до воріт, до голови колони підтягнувся училищний оркестр, виблискуючи міддю на сонці й пробуючи свої інструментальні «голоси» в різнобій. Тут же, біля КПП, кучкувалися всі командири рот - перед переходом до навчальних корпусів їхня присутність була обов'язковою. Вони ж на перших порах зобов'язані супроводжувати нас і на заняття, а новоприбулі курси потім і назад, в Екіпаж.
Сьогодні для нас - день особливий, історичний - перший навчальний. І початися він мав із першого символічного дзвінка в головному, першому навчальному корпусі. Офіцери хизувалися перед нами у своїх парадних мундирах, виблискуючи на сонці золотом погонів, парадних ременів і регалій на рукавах, і були в білих рукавичках, до того ж із кортиками, що звисали з поясів. Вшанували нас своєю високою присутністю і дві вельми серйозні, я б сказав, значущі в училищному табелі про ранги фігури.
Однією з них - головною і незмінною дійовою особою всієї вистави, яка відбувалася, а надалі і звичною для всіх на подібних масових, а тим паче, урочистих заходах, був капітан III рангу Матвієнко, на прізвисько «Матвій» - начальник ОРСО (організаційно-будівельного відділу училища) - високого зросту, солідного представницького вигляду офіцер у значному кашкеті-аеродромі, який він раз у раз знімав, оголюючи свою лобасту облисілу голову і, дістаючи білосніжну хустину, марно намагався осушити її від поту, що постійно проступав. Мабуть, нервове. Усе дійство, пов'язане з нинішньою побудовою, було підпорядковане саме його персоні. Навколо нього з доповідями догідливо сновигали командири всіх вишикуваних рот. Що вже казати про нещасних курсантів... Начальник ОРСО - це саме він - їхня головна гроза і вічно недремлюча небезпека, що підстерігає, причому для всіх курсів без розбору, але й водночас підстьобує. Що казати, боялися потрапити до його підступних «лап», стереглися більше вогню. Охоронець курсантської моральності та ревний поборник дотримання правил носіння ними форми одягу і відповідності її встановленим стандартам. Та й узагалі всього, що стосується поза навчальною діяльністю курсантів.
Так, Матвієнко помітно нервував... І було через що! Можна сказати, левова частина керованого ним сьогодні особового складу - зелені «необстріляні» першолітки і вже дещо поважні, розбитні «старики»-п'ятикурсники. Якщо першими керувати взагалі поки що неможливо, то другими - вже складно - надмірно розслаблені багатомісячними вояжами, щойно повернувшись зі своїх плавпрактик, вони все ще витають думками десь там, у далеких морях і океанах... До того ж без п'яти хвилин випускники, що з них візьмеш? «Відслужили», можна сказати, вірою і правдою своє... Хіба що, якщо самі захочуть не вдарити в бруд обличчям... Так, клопітка посада у начальника ОРСО!.. Важка «шапка Мономаха»!.. Але, як то кажуть, не вперше...
Однак усі присутні чудово розуміли, не зважаючи на нас, першолітків, що головною дійовою персоною тут є зовсім не він, цей «страшний Матвій», а «птах» більш високого польоту - капітан I рангу Зюганов. Уже в поважному віці, середнього зросту, кремезний, у формі, що добре на ньому сиділа, із солідною колодкою численних бойових нагород, заступник начальника училища з військово-морської підготовки або, по-іншому, начальник військово-морського циклу. Що й казати, крутуватий був норовом. Від «вдячних» курсантів здобув прізвисько «Жаба». Цим він був «зобов'язаний» холодному погляду своїх злегка на викоті очей. Свиту «небожителя» складала група з кількох старших офіцерів з більш інтелігентними, ніж у ротних командирів, обличчями. Це були викладачі військово-морського циклу, яким належало навчати нас премудростей військово-морського мистецтва. І цих премудростей було чимало. Це ж треба, яких тільки видів мистецтв не на-придумували люди?..
Військово-морський гУру дещо відчужено, зі статечною холоднокровністю, але важливо, стоячи неподалік, спостерігав за подіями, що розгортаються перед ним. Ще б пак!.. Одне його слово могло вирішити долю будь-якого офіцера з численної підвладної йому раті. А вже долі майбутніх молодших лейтенантів запасу можна було взагалі не брати до уваги! Не приведи Господи, потрапити в його немилість! Тоді замість привабливих вояжів на суднах закордонного плавання, нещасливому випускнику «світила» пряма дорога в «дружні» обійми Військово-морського флоту. І, зрозуміло, далеко не в якості молодшого офіцера, а рядовим матросом строкової трирічної служби. Таких випадків, за його кар'єру в училищі, набралося чимало.
Ось вона - головна, «центрова» фішка, що давала змогу тримати нашого брата-курсанта в повній покорі й контролі та в постійному праведному тонусі, не даючи йому надмірно розслаблятися впродовж усієї його витіюватої багаторічної навчальної дистанції. А заодно і гранично високо тримати марку прославленого і найстарішого морехідного училища країни, як зразково-показового навчального закладу в системі Міністерства морського флоту. Стройовий вишкіл курсантів ХМУ ММФ традиційно гримів країною і міг сміливо конкурувати з переважним числом підрозділів Армії або Флоту. Не дарма всі святкові демонстрації в Херсоні відкривали саме ідеально стрункі парадні розрахунки - «коробки» Херсонської мореходки імені Шмідта. Хоча в місті був зовсім немаленький гарнізон відомої вертолітної бригади військ. Але щось ніхто їх ні на парадах, ні на демонстраціях не спостерігав. Тож ХМУ ММФ - це, сміливо можна стверджувати, святкова візитна картка міста Херсон. Про рибну мореходку скромно помовчу, бо все в них там у воєнізованому плані було значно простіше. Цього самого, грізного Військово-Морського Циклу у них не було.
І, справді, на наших парадах було на що подивитися! Нами і телебачення ніколи не гребувало. Мало не півміста точно збігалося, щоб отримати естетичну насолоду від урочистого проходу ідеально рівних парадних розрахунків на чолі з нашими офіцерами-командирами в повному парадному антуражі, під звуки бравурного «Єгерського» маршу нашого рідного, всіма шановного в академічних колах училищного духового оркестру, на чолі з його незмінним і неповторним капельмейстером. Оркестр, дійшовши до місця розташування трибун, відокремившись від маршируючої колони, вишикувався посередині площі, продовжуючи своїм ритмом надихати наш незрівнянний рух. Курсанти йшли, чітко карбуючи крок високо піднятою ногою, ідеально рівними довгими шеренгами, вдягнені, незважаючи на погодні умови, у шляхетні кольори парадної форми номер «три» (верх - темно-сині фланелі зі смугастими тільниками, які визирали з-під них, із блакитними комірами-гюйсами, низ - чорні суконні штани) із парадними білими ременями та в білих рукавичках. Перша шеренга кожної розрахункової «коробки», справжніх «велетнів-гренадерів», йшла з відливаючими сріблом боцманськими сопілками, звисаючими на грудях на таких самих блискучих ланцюжках, а трохи попереду, в авангарді, - група з кількох курсантів, з помпезними аксельбантами через усі груди та з оголеними палашами, що блискуче виблискували сталлю, біля плеча, з командиром на чолі. Без перебільшення, це було лихе, захоплююче дух видовище. Щоправда, чого це нам коштувало! Тренуватися доводилося перед кожним таким парадом на центральній алеї сусіднього парку ім. Ленінського Комсомолу немилосердно і щоденно не менш як місяць вранці (цілу годину дорогоцінного сну не добирали), а за тиждень до години «Х», ще й вечорами. Але, як то кажуть, овчинка була варта вичинки! Ось що означав і чого коштував для нас горезвісний, а де для когось і «улюблений» до сліз, військово-морський цикл!
Але це я, ой, як далеченько заліз... Поки що ми і привітати начальство струнко і грамотно не вміли, не кажучи вже про щось інше... Що з нас візьмеш?
... - Училище-е, рівня-а-йсь! Струнко-о! Товариш капітан першого рангу! Курсантський контингент училища для переходу в перший навчальний корпус на урочистий захід з нагоди початку навчального року шикуван! Начальник оргстрійового відділу капітан третього рангу Матвієнко.
- Вільно! - скомандував, прийнявши рапорт, Зюганов.
- Вільно-о! - продублював начальник ОрСВ.
У повітрі загострилася мертвенна тиша. Неквапливо й поважно пройшовши в супроводі начальника ОрСВ фронтом курсантського строю ближче до його середини й оглядаючи своїм грізним, пронизливим поглядом підвладний йому особовий склад, надаючи більшої значущості своїй постаті, справжній полковник зупинився і, повернувшись обличчям до строю, що напружився в довгому, томливому очікуванні, ненав'язливо доклавши руку до козирка кашкета, нарешті, «розродився» неголосним, але всім чутним привітанням.
- Здрастуйте, товариші курсанти!
- Здрав-жлам-тварщ-кптан-першг-ранг!!! - гучно в темпі й уривчасто-коротко, але акцентовано-чітко видихнула всім горлом курсантська бригада.
- Вітаю вас із початком нового навчального року!
- У-ррр-ра-а-а-а-а!!! У-ррр-ра-а-а-а-а!!! У-рр-ра-а-а-а-а!!! - ще голосніше рознеслося по окрузі довго і протяжно.
Це було дуже голосно! Наша рота від повного незнання і непорозуміння, втім, як і інші новобранці, здебільшого лише як риби роти відкривали, але робили спроби підлаштуватися під загальний хор.
Тепер уже Матвієнко міг злегка перевести дух, його функції закінчилися, і далі командування перехоплював на себе черговий офіцер.
- Училище-е, слухай мою команду-у! Пра-во-о-руч! Р-рівняйсь! Струнко-о! Урочистим маршем, поротно, у перший навчальний корпус!.. Кро-ко-ом-м руш!
Оркестр гримнув марш «Прощання Слов'янки». І, розтягнувшись довгосотеннометровою змією, багаторотний курсантський контингент стройовим кроком перед високим начальством почав спливати з відкритих воріт Екіпажу, далі переходячи на похідний. Генеральний напрямок - перший навчальний корпус.
У голові колони, як було здавна заведено, виступали в порядку старшинства курсів судноводії, за ними - судномеханіки, третіми йшли електромеханіки, останніми слідували радисти. Наша 42-А рота «сором'язливо» замикала довгу курсантську колону.
У повсякденному режимі життя йшли своїм одвічним маршрутом. Спочатку через парк імені Ленінського Комсомолу, далі - повз красу і гордість Херсона, та й, мабуть, України, якщо не всієї країни, - кіно-концертний зал «Ювілейний». Потім судноводії та судномеханіки продовжували рух уздовж вулиці Перекопська прямим шляхом широким тротуаром до свого базового місця навчання - першого навчального корпусу. Решта колони - дві спеціальності - електромеханіки та радисти (другий корпус - їхня основна вотчина, хоча деякі дисципліни вичитувалися також і в першому), перекривши червоними прапорцями вулицю Перекопська, перетинаючи її, проходила крізь помпезну високу іменну паркову арку, слідуючи далі асфальтованою центральною алеєю самого парку імені Леніна, огинаючи його знамениту пам'ятку - величезний, розлапистий багатовіковий дуб (ровесник міста), що розкинувся в самому серці парку, його старанно охороняла держава, любовно обгороджений невисоким кам'яним бордюром. Далі проходили вузьким тротуаром уздовж стіни з червоної цегли літнього паркового кінотеатру. А ось і сам проспект Ушакова. Спустившись невеликими сходинками повз крихітний фонтанчик, знову ж таки перекривши рух прапорцевими, пересікали і його, вливаючись через ворота у двір другого навчального корпусу. І так - кожного навчального дня по два рази: вранці - на заняття, ввечері - на самопідготовку (крім п'ятниці). За довгий час навчання - незліченну кількість разів...
Але сьогодні, у перший навчальний день, увесь курсантський контингент рухався до першого навчального корпусу на святковий захід - «Перший дзвоник» з урочистим підйомом державного прапора...
Продовження в Главі 2.3. Частина 2.........