Мореас Фрост

                                Т Р И Л О Г І Я  «М О Р Е Х О Д К А»

                         Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»

                       «Немає загадкових жінок, але є недогадливі чоловіки»

                                (Магдалена Самозванець, польська письменниця) 

Розділ VI. У ВІЛЬНОМУ ПЛАВАННІ (шляхи господні несповідимі)

    Настала черга і для Юліанни «випробовувати

терпіння» Головного Героя. В інтимному плані,

зрозуміло. Однак не сказати, що це було йому

в тягар. Тим більше вона почала цікавити його

суто по-людськи, в плані спілкування. До того ж

від неї потягнуло якоюсь поки що незрозумілою

глибокою інтригою

                             Глава 6.1. ТАНЦЮВАЛЬНА ФІЄСТА

                 Частина 7. «Ульотні» Па-Де-Де - II. Юліанна

      Отже, коронна композиція «Янгол» групи «Роллінг Стоунз»! Аудиторія натурально вибухнула. Схвальний шум і дзвінкий дівочий вереск при вступі аж зашкалює. А вступ там знатний, дивовижний. Полилися перші слова - і... одночасно різка тиша в залі. Лише вокал і незрівнянно чарівна музика.

       Марі, в захваті відкривши рот і витріщавши на всю широчінь очі, стріляла ними то по арені, де перебували музиканти, і звідки з динаміків вихлюпувалися приголомшливі звуки зворушливої мелодії, що вивертали найніжніші фібри з глибин душі, то на мене – у німому запиті й дивуючись - ну, що це я, мовляв, досі сиджу, нікого не запрошуючи?..

       Справді, пауза моя дещо затягнулася. Можна сказати, не у справі. Але все одно сиджу і мовчу, втупившись очима в підлогу, вивчаючи хитромудру криву вигинів фрагментів паркету. Мабуть, все-таки Юліана до останнього сподівалася, що ініціатива запрошення на танець народиться з мого боку. Мені ж думалося інакше. І в обопільному мовчанні ми продовжували сидіти. Так і просиділи майже цілком перший куплет у незримому поєдинку двох «Я». Для демонстративної переконливості «байдужості» моменту я навіть зручніше вмостився, привільно розвалившись у кріслі з натяком на приємне прослуховування такої шикарної композиції, усім своїм виглядом як би то позначивши повний пофігізм до самого танцю.

     Найбільше в даній ситуації мені було шкода Марі, яка як на голках совалася напівголим задиком на кінчику свого крісла, ніяк неспромога осягнути безвихідь свого становища, навіть захвилювалася до такої стадії, що стала підгризати свій нігтик на мініатюрному мізинчику. Я не танцюю, не запрошую Юлі, і вона не має права на цей танець зі мною, за домовленістю. Вона вже відмовила цілій групі претендентів на її руку. Потягнулися жваві курсанти й по душу Юліанни, яка в тому ж дусі виявила солідарність із сестрою. Загалом, завал, а не ситуація. Я б, звісно, з превеликим задоволенням потанцював би саме під цю мелодію, навіть з ким завгодно, не тільки з «моїми» дівчатами. Але ось особисто мені все-таки був на руку цей тривалий антракт щодо відновлення статус-кво в моєму постраждалому організмі.

         І все-таки Юліанна не витримала, здалася першою, зайшовши здалеку.

       - В'ячеславе, я не зрозумію, ти що ж, узагалі не любиш повільні танці, ігноруєш їх?

         Я ніби й не чув її натяку, захоплено висловившись.

         - Ех, яка чуйна «річ»! Все ж, які молодці хлопці наші! Ось так би слухав і слухав цю композицію по колу. А тобі не подобається, Юлі?

         - Слав, а може, ми все-таки потанцюємо?.. Чи ти зовсім не налаштований запрошувати мене сьогодні?

       «А ось це, люба, вже зовсім інша розмова! Звичайно ж, я буду щасливий потанцювати під таку класичну мелодію! І саме з тобою, пташка!».

         І я був абсолютно щирий, негайно відреагувавши на її посилання.

     - З величезною радістю, Юліанно, складу тобі пару. Вибач, просто заслухався. Це - одна з найкрасивіших пісень сучасності. Звичайно ж, я тебе із задоволенням запрошую, ходімо швидше.

        Юлі була в симпатичному, але суворому імпортному штанному костюмі, з тонкої англійської вовни темно-сірого кольору, в ненав'язливо легку поздовжню смужку, який дуже гармонійно на ній сидів. З її чималим, подіумним зростом, навіть дещо вищим за мій, щоправда, на середнього плану підборах, і стрункою обточеною фігуркою, з боку вона виглядала дуже спокусливо, навіть шикарно. Але головний компонент у її зовнішності становили досить великого розміру груди. Все інше було ніби добротним додатком до її видатної достойності. Саме вони, груди, моментально магнетично притягували погляди всіх, хто на неї споглядав. Загалом, Юліанні було чим пишатися і здивувати.

       Поки ми рухалися до кола танцюристів, а вона йшла попереду мене, я навіть відверто замилувався її витонченими лініями вигинів тіла й акуратним, пропорційно до її стрункості, апетитним заднім місцем, за яке так і підмивало вхопитися і потискати. І я жадібно здійснив цю «злочинну» акцію. У своїй витонченій уяві, звісно. Це лише черговим поштовхом піддало моєму «грішному» тілу абсолютно не обов'язковий додатковий ерективний імпульс, хай йому грець!

        «І взагалі, ці танці... вони, відчуваю, мене безповоротно доконають. Це ж - натуральне знущання з багатостраждального організму! А-а... горить сарай - гори й хата!» - подумав я, махнувши взагалі на все рукою, остаточно відпустивши порожні думки про безглузде згладжування «гострих кутів» на моїх формених штанах.

        Ми з Юлі злилися в танці з початком другого куплету. Я утримував її за тонку, можна сміливо говорити, осину талію, а вона спочатку поклала руки мені на плечі. У такому ключі ми й віддавалися руху весь другий куплет, при цьому ведучи бесіду.

       - Юлі, хто ти насправді? Адже ти не така проста, як хотіла б здаватися. Розкажи про себе...

         - Слав, я тебе чимало здивую зараз. Я - заміжня жінка.

        - О-па! Справді, здивувала! Це що ж ти зараз від чоловіка втекла на танці наші? Вкрай цікавий і захопливий факт. Ще скажи, що й дітей у тебе двоє. Тоді я здивуюся остаточно.

        - Ні, ні від кого я не тікала. Просто чоловіка зараз немає вдома. Він - у морях, у рейсі. Уже чотири місяці, як пішов. І, мабуть, місяці два його ще не передбачається. Може й більше. А дітей у нас поки що немає.

          - І, ймовірно, він закінчував нашу мореходку?

        - Так, вгадав, він випустився два роки тому, а в цей рейс йому вперше запропонували йти третім механіком, і він не міг відмовитися. Навіть у відпустці не побувши як належить. Такі ось справи...

        - Співчуваю, Юлі. То-то ти не особливо захоплювалася, потрапивши сюди. У твоїй біографії, напевно, вже пристойний стаж відвідувань подібних заходів. Навіть, скоріше, надто. Тепер-то роз'яснилося. Тоді вибач за нескромне запитання, скільки ж тобі років?

          - О, Слав, я вже старенька. Навіть говорити соромно. Мені - 21.

       - Та ти що?! Серйозно?! Я-то думав, ну, років 19, від сили. Ти просто забійно виглядаєш, Юлі! Дуже радий за тебе.

         Тут потягнувся і третій куплет «Янгола».

        «Наша» малеча неподалік від нас крутилася в танці з якимось курсантом-першокурсником - таким же малолітнім, як і сама. Але це зараз мене відверто мало цікавило.

      «Нехай і довше б з ним покрутилася. Тільки от дивно, а чому не з Фількою? - єдино подумав я. - Звісно, було б набагато спокійніше, якби її «закадрив» хто-небудь із наших. Зі своїми, в разі чого, легше було б розбиратися. Гаразд, подивимося ще...» - подумав я і знову впритул зайнявся Юліанною.

     А тим часом, напевно, чимало заколисана безсмертними акордами ліричної мелодії та, мабуть, ведена однією їй народженими підкилимними думками, Юлі раптом перенесла свої руки нагору, схрестивши їх навколо моєї шиї. Тим самим різко посиливши наш із нею тілесний контакт. У той самий момент і я, своєю чергою, теж почав свої нехитрі маніпуляції, але в протилежному напрямку, донизу. Однак прибирав руки не одразу, а переміщував їх поступово, зрушуючи на кілька сантиметрів, щоразу відриваючи від її тіла, а потім, зсунувши трохи нижче, жарко прихоплював її, злегка притискаючи до себе. Так і докотився до просторів її пухкого місця, де й зупинився, ще й злегка прихопивши з-під низу, міцненько стиснув пальцями. Свого роду, танцювальний масаж еротичної спрямованості.

       Коли я здійснював ці нехитрі рухи по тілу Юлі, до мене не могли не донестися деякі чуттєві нюанси, які зароджувалися як всередині неї, так і виходили зовнішніми проявами. Загострена переривчастість її дихання і дещо прискорений ритм серцебиття видавали мені, як індикатори, чималий ступінь її збудження. Але коли я, нібито ненароком щось кажучи, наблизився обличчям до її вуха, злегка торкнувшись губами мочки, а потім наважився крадькома зіслизнути повітряним пір'їнцем на її близьку шию ніжним, легким поцілунком-дотиком, вона мимоволі здригнулася. І це було зовсім не від несподіванки створеного мною, а від інших генеруємих у неї шалених відчуттів – «моя» Юлечка відверто і безоглядно «попливла» на тій самій підступній хвилі, що вже тривалий час безжально мордувала, буквально тероризуючи мій організм. Ну, не тільки ж мені одному «терпіти»! Тим паче, що мій «бойовий соратник» настільки різко почав буравити її тіло поблизу території «бікіні», що, мені здавалося, проткне мої й одночасно і її штани наскрізь. Юлі не те щоб опиралася цим драйвовим почуттям, а навпаки, я це чудово відчув, жадала їх усередині себе, тягнулася до них, а заодно чутливо підставлялася і грунтовно притискалася до мене. Вона все щільніше і щільніше і все міцніше і міцніше нанизувалася своїм «потрібним» місцем і, насідаючи на моє стегно, як на сідло, з силою ковзала по ньому в обох напрямках – вниз й до гори та зворотно... Її високі пишні груди, які зовсім недавно, здавалося, стояли непорушним, непохитним редутом, зараз, за її частішого глибокого подиху, колихалися у збудженні, подібно двом розтривоженим вулканам…

     Зрештою, мабуть, не справляючись із почуттям, що лавиноподібно нахлинуло і загострилося, вона остаточно безвольно впустила голову на моє плече, щільно втиснувшись у мене грудьми й душа обіймами рук. Ймовірно, ми навіть одночасно «дух спустили». Так, не втрималися. Причому обидва. І сталося це, на подив, прудко, десь наприкінці четвертого куплету. Важко мені сказати, та й неможливо, який вигляд ми мали збоку в нашому до одкровення еротичному танці кохання, якщо, припустімо, за нами можна було відкрито поспостерігати. Ось тобі й приголомшливо ульотний «Янгол»! І ось що значить неймовірно «заводний» танець, що безсоромно розкріпачує та одночасно хвацько задовольняє!

         Сказати чесно, я ніяк не очікував подібного обопільного чуттєвого ефекту від, здавалося б, такого невинного дійства, як танець. Та мені й на думку не могло спасти, що в нас все може відбутися настільки «цікаво» і результативно. Зі мною-то все гранично ясно. Довго стримувати напористо-агресивні атаки двох гарячих, кожна по-своєму, дівчат мені не під силу. З моїм легкозбудливим організмом тісного спілкування навіть з однієї з них мені вистачило б під зав'язку. Тому рятівна «розрядка», що своєчасно сталася, була реально потрібна мені, як повітря. Але те, що, знаходячись в томливому сум'ятті, «нещасна» Юліанна, перебуваючи в режимі досить тривалого інтимного «посту», зараз готова до всього, що я їй запропоную, це вже не викликало в мене жодних сумнівів. Починаючи з цього танцю, вона ВЖЕ по саму маківку голови стала однозначно моєю.

         Звісно, подібним непоказним дійством не зовсім приємно «обмочитися», це ніби й дикувато. Ну, а що робити у моєму не вартому заздрості положенні? Проти своєї природи не попреш. І краще вже таким чином, ніж узагалі ніяк! Іншого варіанту полегшитися все одно ж не дано. Зате проблема ідіотськи нестерпного «напруження», що нахлинуло на мене (спасибі й за такий нехитрий шлях!), розсмокталася, знялася з порядку денного вечора сама собою. Теж нормально. Правда чи надовго? За такої відчайдушно не прикритої прудкості малятка-Марі й обгортальних «затискачів», на перший погляд, здавалося б, академічно стриманої Юлі, але яка раптово розохотилася, та за мого надчутливого й податливого організму, другий раунд – зовсім не за горами. Але ж ще не вечір!

     - Оголошується «білий танець». Дами запрошують джентльменів! - оголосили зі сцени. - І знову «Бітлз», композиція «Коли моя гітара ніжно стогне»!

        У цей час Марі так і не підходила до нашого місця, ймовірно, тинялась у новій компанії першокурсника, який запросив її на минулий танець, але перебувала у нашому постійному полі зору. Тому Юліанна не виявляла занепокоєння і, підводячись із крісла, потягнула мене на чергове випробування нервів.

        Але зараз, отримавши деякий природний перепочинок, злегка остудивши почуття, ми могли більш розкуто вдатися до повільного танцю і так само спокійно поговорити про те про се. Ніколи не заважають зайві відомості та окремі деталі при формуванні образу об'єкта інтересу. А щодо самого інтересу до Юлі, то він вже давно почав настійно позначатися в мені.

      - Юль, а ти чим взагалі займаєшся по життю? - торкнувся я абстрактної теми.

       - Я вчуся, на п'ятому курсі, у нашій філії миколаївського кораблебудівного інституту. Конкретно інженерна спеціалізація. Якщо чесно, абсолютно не цікава, по суті, суто чоловіча.

        - Так навіщо ж ти тоді мучиш себе, переведися на те навчання, яке тобі до вподоби. Повно ж усяких інших спеціальностей, і закладів - тьма. Я б так не зміг учитися, якщо зовсім не до вподоби.

        - Відверто кажучи, мені - все одно, аби був диплом. А могла б і взагалі не вчитися, а давно працювати десь потихеньку. Он, скільки найрізноманітніших курсів. За мого статусу - дружини моряка - можна і зовсім нічим не займатися... Але без діла просто нудно жити. Ось поки що і вчуся. До речі, й успішно навіть. На червоний диплом тягну. Сам процес навчання мені подобається. А, з іншого боку, пізно вже, немає сенсу щось змінювати на фінішній прямій.

         - Юлі, а чому дітей у вас немає? Самі так вирішили?

         - Ні. На жаль, поки що бог не дав. Значить, ще не на часі.

         - Скажи чесно, а ти чоловіка свого любиш? - прямо в лоб, різко перевів я тему розмови.

         Вона, дещо замислившись, відповіла.

       - Ти знаєш, зараз важко сказати однозначно. Іноді мені здається, що життя без нього ніби як позбавлене будь-якого сенсу. Все ж таки зустрічалися доволі тривалий період часу, та й зійшлися з любові. А часом, наприклад, ось як зараз, хочеться забути про все і зануритися з головою в негайні й різнобарвні життєві пристрасті. Ти не думай, чоловіка я ще не зраджувала ні з ким. Це я абсолютно чесно кажу. Хоча думки порою різні долають. Зізнаюся тобі, нелегко бути дружиною моряка, Слав. Не кожній таке під силу. На майбутнє пам'ятай про це. Ось уже майже два роки, як він плаває, а бачилися з ним, якщо скласти по днях, то не більше ніж кілька місяців загалом, і здебільшого уривками. Можна на пальцях однієї руки перерахувати, скільки разів чоловік перебував удома. Повір, для молодої жінки це дуже складно. Словами не передати. Мені іноді здається, що я не витримаю, зірвуся. Адже навколо життя кипить, і найкращі його роки клацають бездарно... - вона замовкла.

        «Та, я дивлюся, Юлечка прямо сповідається мені!.. До чого б це? А може, готує «ґрунт» під наш можливий «контакт»? І взагалі дивно, чому вона обрала саме мене для цілком зрозуміло яких своїх цілей? А тепер намагається тонко вплести мене у свій життєвий сценарій? Я-то, зрозуміло, абсолютно не заперечую проти тілесних стосунків. Було б смішно, якби по-іншому... Довго вмовляти мене, їй не доведеться. Я-то - завжди готовий до інтимних «подвигів»! Про що мова? Ну, гаразд, поживемо - побачимо. Зрештою, зобов'язань у нас одне перед одним не передбачається. Чому б нам і не «поспілкуватися» на благо взаємного задоволення, собі на втіху? Хоча я і не нав'язуюся і нібито не наполягаю. Тим паче що в мене є й інші резервні «солодкі» варіанти. Усе в кінцевому підсумку залежатиме лише від неї самої, її бажання...» - пронеслися в мені попутні думки, навіяні одкровеннями, але ще більш неординарними вчинками моєї сьогоднішньої випадкової знайомої.

       - Слухай, Юль, а що це відбувається з твоєю сестричкою? Я від неї, м'яко кажучи, в шоку! Вона мені такого наговорити встигла, і запропонувати теж! Волосся дибки стає! Мені навіть якось тривожно стало за її подальшу долю. У неї незрозумілий ажіотаж з приводу інтимних стосунків. Прямо нетримання якесь у зв'язку з цим. Я б сказав, вона на них серйозно зациклена. Знаєш, що вона заявила мені, поки ми танцювали? Що готова без жалю розпрощатися з невинністю, і хоч зараз. І навіть не посоромилася «закинути вудку» в цьому плані до мене. Прикинь! Причому прямим текстом. Хочу, каже, щоб це сталося саме з твоєї участі! Очманіти можна! Я, звісно, не маленький, усе розумію, але скажу чесно, подібних одкровень ще ні від кого з дівчат, навіть старших за неї, ніколи й близько не чув. Навіть не знав, як і реагувати на її слова. Боюся, як би з нею чогось не сталося в один не дуже прекрасний день. І, як мені здається, цього втілення чекати залишилося недовго. Того й гляди, кинеться під кого-небудь, незрозуміло під кого... Тоді в неприємну історію по своїй простоті душевній «влипнути» та дурниць накоїти, як двічі два може. Ти пригледіла б за нею уважніше. А краще - поговорила на цю тему. Я так розумію, ти для неї - авторитет. Але вона - панянка зовсім безголова. Пре на рожен прямо як танк, причому безоглядно. Чесно скажу, якщо щось трапиться, шкода буде дівчину.

       - Слав, та я й сама останнім часом відчуваю і читаю ці її настрої. Прекрасно розумію, що в неї зараз вік такий особливий, критичний. Але, розумієш, Маріанна - дівчинка дуже специфічна. До того ж з нею вкрай важко боротися. Вона хоч, здавалося б, юна і тендітна, але тверда за характером і вперта, як ослик. З місця не зрушити. Я давно з нею близька, останнім часом вона - постійно поруч зі мною, під моїм крилом, під наглядом. А зараз так поготів: і днює в мене, і ночує. Раніше, поки в школі вчилася, за першої ж можливості, на всіх канікулах, а особливо влітку, зривалася з дому, до мене наїжджала. Зрозуміло, коли чоловік у рейсах бував. Я люблю її як рідну сестру. Вона давно жила лише з батьком, моїм рідним дядьком. На жаль, мати померла, коли їй і 10-и не було. Незабаром батько одружився з іншою. Дуже Марійці складно доводилося. З мачухою їхні стосунки не ладилися з самого початку. Ще якраз і віковий період почався такий складний, підлітковий… А щодо нинішнього часу, коли вже в наше медучилище поступила, то ось, бачиш, дівча вирвалася на свободу... Голова запаморочилася, і, можливо, являла собою принцесу на виданні. Це ж вона мені всі вуха продзижчала з приводу сьогоднішнього танцювального вечора. До такої міри добряче дошкулила мені, що я й здалася. Ну, а тут ти «засвітився» перед її очима, зачарував, мабуть... Ну, загалом, ти розумієш... До речі, і перед моїми очима теж. Я як побачила тебе, так і обімліла. Дуже вже ти схожий обличчям на мого чоловіка. Ось я, біля дверей корпусу, шукаючи когось більш-менш адекватного, запримітивши тебе, не втрималася, відразу підійшла і вчепилася «мертвою» хваткою. Щоправда, він, чоловік мій, трохи більший по статурі та вищий на зріст. А так схожість разюча. Бачиш, таки видала тобі головну свою «таємницю».

         - Ось тепер-то, Юль, у мене дещо прояснилося щодо тебе. Але я хотів би повернутися до Марі. Не знаю, чи бачила ти, що ця бестія зі мною в танці витворяла? Суцільна провокація!

         - Так, я ці ваші «специфічні рухи» прекрасно помітила. Що ж, є серйозна тема для розмови з цією малолітньою залицяльницею. Але я прекрасно розумію, що, як би не старалася, не зможу перемогти в ній природу. Я-то її змалку знаю. Якщо вже зважилася на щось, то доведе справу до переможного кінця. Ось так-то. Хоча, хто знає, а може, і пора їй уже?.. Раз вона з такого фундаментального приводу настільки серйозно стурбована і постійно про «це» думає... Адже в кожної дівчини все відбувається по-своєму. Тут немає загальних правил. Ось тільки дуже важливо з ким і де. Звісно, бажано, щоб це була кохана людина, ну, або хоча б та, яка конкретно приємна, хто був би не байдужий. І щоб вона йому хоча б подобалася. Ну, а щодо «де»... Зрозуміло, не де-небудь у підворітті або в підвалі! Ось на цьому, мабуть, насамперед варто акцентувати її увагу. Це добре, що ти мені про все це повідав. Щоправда, я теж не сліпа. Та й із наших бесід багато чого про теперішні настрої Марі мені відомо. Хоча вона й сама від мене нічого не приховує. Тут уже ми - перші подружки. Просто з кожним днем це важливе питання її невинності, точніше, бажання прощання з нею, набуває дедалі більшої й більшої актуальності з її боку. Буквально з вуст не сходить. Звичайно ж, я займуся нею найближчим часом. Ну, піскоструйка мала, тримайся, я тобі, здається, влаштую «веселий» кордебалет!

         Гітари гітарами, тим паче ті, що «ніжно плачуть», а наш танцювальний вечір непомітно перетік до екватора, тобто антракту. «Мої» дівчата відірвалися від мене у своїх дамських туалетних справах. Ну, і я відійшов на деякий час до своїх одногрупників, які теж потягнулися до місць не настільки віддалених, зокрема й на законний перекур. Наздогнав Філю.

        - Геничу, я так і не зрозумів, як ти примудрився поступитися «моєю» блондинкою на потурання її сопливим першокурсником?

         - А що я міг зробити, Моріс? Ми підскочили одночасно, а вона вибрала його. Ось і вся задачка. Мені що, морду йому бити за це, або видирати її з його рук? Та мати його так! Що, інших дівок мало?!... – Філя ніби як образився; на себе, чи що?

         - Взагалі-то, скажу тобі відверто, вона с самого початку до мене міцно «припала», та й зараз все ще дошкуляє мені чіпляннями. Проте ти ж бачиш, мій інтерес проклюнув зовсім до іншого об'єкта, до тієї «риби», що більша. Не хочу тебе засмучувати, але малятко це не рветься до миттєвих знайомств. Прийшла перший раз, подивитися, прицінитися. Тож сміливо можеш «міняти платівку», не втрачай часу дарма. Та й не посипай голову попелом. Геничу, скажу відверто, у тебе шансів зачепитися з нею - практично «нуль». Ну, а що тут у вас діється? Які враження від заходу? А то я тут до обох «прикутий» намертво. Хіба що на «бистряки» до вас підскочити можу зі своєю «групою підтримки».

         - Гаразд, Моріс, спасибі за своєчасну інформацію. Шкода, звісно, «запав» я на неї, щойно побачив. Симпатичне дівчисько. Ну, ні – так ні… Що тут поробиш?.. На милування нема силування. А обставою народ задоволений. Класно тут, не те, що на міських майданчиках. Та й дівчат цікавих - з надлишком. Дехто вже серйозно «зачепився». Я, щоправда, все метушуся, не визначуся ніяк. Але ще не вечір. Якось оформлюся…».

         - А танці до котрої?

         - Та начебто до пів на одинадцяту.

       - Теж правильно. Навіть розумно. Нам дають можливість і час до нуля годин, без метушні й ускладнень встигнути проводити своїх красунь.

       А ось на сходах з'явилися і мої симпатюлі, що підіймалися нагору, і я, завершивши рандеву з хлопцями, терміново поквапився до нашого місця, щоб не проґавити територію комфорту у вигляді зручних крісел.

       При їхньому підході я, як вихований джентльмен, бадьоро піднявся з місця їм назустріч.

        Знана бабка Марішка у своєму звичному фривольному репертуарі радісно підскочивши до мене, любовно обхопила ззаду руками за талію, притиснувши до себе, начебто ми не бачилися не одну добу, і, визирнувши з-за мене своєю чарівною мордочкою, одразу «розщебеталася».

      - Славушко, а я вже встигла за тобою скучити... Ми тут із Юлечкою пройшлися з екскурсією поверхами. Тут у вас так чудненько, стільки цікавого. І купа картин красивих морських, величезних таких!.. Мені дуже у вас тут подобається. Ми ж наступного тижня прийдемо сюди?

       - Хіба що за умови, що поводитимешся добре. А якщо серйозно, то це, дорогенька, як бог дасть... Якщо не «згину» в черговому наряді на вахті на вихідні, то дуже може бути, хоча ви й без моєї конкретної допомоги маєте непереборні шанси проскочити сюди. Вас не можливо не помітити. Вже надмірно ви яскраві, не гірше за метеликів будете.

         - Ні, нам нікого інших не треба! Я тільки тебе хочу!

     - Маріш, ну, досить уже тобі язиком строчити як сороці. Поводься спокійніше. Ну що ти, не перестаючи, вішаєшся на В'ячеслава?

       - Та годі тобі, Юль. Нехай собі життю радіє, поки молода. Мені це не приносить жодних негативних емоцій, повір. Навіть навпаки.

        - Я й бачу. Воно помітне… часом... - дещо образливо й ревниво промовила старша.

         Тут і друге відділення «розпечаталося».

        - І знову з вами незабутній «Бітлз»! Всіма шанована і заводна «Обладі-Облада»!

       За час минулого антракту якраз запустили весь досі не запрошений на вході та неабияк стомлений в очікуванні відданий жіночий контингент. Терплячих дівчат біля дверей корпусу залишалося ще не так уже й мало. І в залі відразу додалося народу, запанував повний аншлаг. Стало навіть дещо затісно. Ми не рвалися на танець, вирішили пропустити. Просто сиділи. Адже тільки-но віддихалися й охололи, нарешті.

       Марі, я так зрозумів, зовсім не думала відриватися від нас до своєї нової компанії малолітніх пацанів.

      - Маріш, а як же твої нові знайомі-першокурсники? Зовсім не кличуть тебе? Чи ти вирішила їх зрадити?

       - А, ну їх! Вони мене страшенно розчарували. Такі недалекі, взагалі зовсім дітлахи. У них такі розмови простуваті, дебільні. Набридли вони мені. Зовсім не цікаво з ними. Я давно їх «відшила»...

      «От, блін, ти поглянь! Доросла яка знайшлася!.. З глузду з'їхати!.. - зі смішним здивуванням, подумалося мені. – Хоча частково я мушу погодитися з нею, - згадав я нехай нечасті, але моменти епізодів близького спілкування з цією малолітньою категорією курсантів, що вже мали своє місце. - Інша справа, наскільки далеко у своєму кругозорі ти від них віддалилася сама, моя люба Марічко?!».

        Власне, навіть другий курс «восьмикласників» у нас заздрісним життєвим розумом не відзначався. Вони на рік, за віком, були молодші за нас. А в нашому віці цілий рік у життєвому плані - вельми суттєво. Він багато чого вартий.

       - То, може, тебе з кимось іще з моїх одногрупників познайомити? Там є гідні й цікаві хлопці...

       - Ні, Славусь, абсолютно це ні до чого. Мені й твоєї чуйної уваги та турботи на сьогодні цілком достатньо. Нікого більше не бажаю!

     «Отже ж уперте дівча! Як із нею не просто, однак! Але, мабуть, це – «плоди» виховного процесу Юліанни. Явно вона доклала свою руку, відсікаючи для Марі дорогу до зайвих скоростиглих знайомств», - зробив я цілком прозорі, обґрунтовані висновки.

    Давно змирившись зі своєю сьогоднішньою непривабливою долею з роздвоєння свого тіла, я зі своєю парочкою, загалом ми, всі троє, знову віддалися у владу святу життя, яке тривало й не вщухало.

      Весь час, що залишився до кінця вечора, мені, всупереч моїм побоюванням і прогнозам на другу його половину, хоч також порою ставало нелегко, але вже не доводилося аж надто себе перенапружувати. Можна сказати, інтимне навантаження на мій багатостраждальний організм знизилося майже вдвічі. Хоча невгамовна і ненаситна Марі, повністю розслабившись і скинувши всі «гальма» та рамки пристойності, увійшла у відверто безсоромний і досить чутливий для мене раж. Та вона і не думала припиняти вихоплювати свій кайф, безсоромно «експлуатуючи» мене по максимуму можливого в даній ситуації, як і раніше, без утоми «пресуючи» і «тероризуючи» в «близьких», повільних танцях, абсолютно не обтяжуючи себе думками, як це позначається на мені, і який вигляд це має збоку? Власне, її взагалі моя проблематика в цьому зв'язку не забавляла. Ну що з неї візьмеш? Дорвалося, нарешті, «погане» дівчисько до деяких «гострих» відчуттів!.. І жодними силами неможливо було змусити її стримати свій розперезаний запал. На неї не діяли навіть суворі умовляння сестри. Але я мужньо й терпляче зносив усі її карколомні витівки й наскоки.

      Зате з боку вдумливої й академічно мудрої Юлі я несподівано отримав зриму підтримку. Вона зараз, цілком розуміючи моє розпачливе становище й інтимну «заклопотаність», поводилася, на відміну від Марі, напрочуд спокійно і стримано, намагаючись зайвий раз не напружувати мене, даючи змогу «віддихатися». Щоправда, якби ще це було реально можливо з мого боку, танцюючи з нею, нехай навіть перебуваючи й не в щільному тілесному контакті. Адже у мене все одно не виходило не відчувати до неї порочної тяги. Ба більше, щоб хоч трохи «розрядити» для мене ситуацію і злегка охолодити «палючий» запал сестри, що зарвалася, за її наполяганням, ми втрьох на декілька хвилин навіть спустилися вниз, на перший поверх, і вийшли на внутрішній двір, прогулявшись там на свіжому повітрі, ковтнувши кисню, ну, і для «зміни декорацій», звісно.

       Але все колись наближається до свого логічного кінця. Пішов в історію і цей перший у нашому училищному житті довгоочікуваний і незабутній, прекрасний танцювальний вечір.

                       Продовження в Главі 6.1. Частина 8……….