Мореас Фрост
Т Р И Л О Г І Я «М О Р Е Х О Д К А»
Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»
«Немає загадкових жінок, але є недогадливі чоловіки»
(Магдалена Самозванець, польська письменниця)
Розділ VI. У ВІЛЬНОМУ ПЛАВАННІ (шляхи господні несповідимі)
І ось Головний Герой - сам на сам із готовою на
повний інтим дівчиною. Адже малятка Маріанни
вдома не виявилося. Це багато про що говорило.
Зрозуміло, Юліанна дуже ретельно готувалася до
Їхньої зустрічі. Навіть одягла зовсім нову, жодного
разу не вдягнуту, особливо вишукану, сексуальну
сукню
Глава 6.2. ЗВАНА ВЕЧЕРЯ
Частина 2. Ух-х, Ця Спокуслива Зустріч!..
... На годиннику значилося п'ять хвилин до сьомої, коли я підійшов до вже знайомого під'їзду моїх учорашніх чарівниць. Дорогою до їхнього будинку я ще зазирнув у центральний гастроном, що біля площі Свободи, де, прискіпливо обравши гідний варіант, прикупив гарну коробку цукерок, без жодного жалю пробачившись з останньою своєю заначкою.
Бадьоро піднявшись на третій поверх, без роздумів натиснув на кнопку вхідного дзвінка квартири, номер якої мені вчора озвучила турботлива Юліанна. У відповідь почулася приглушена пташина трель. Через деякий час, злегка змусивши мене захвилюватися, двері відчинилися.
Біля порога вузького передпокою стояла Юліанна. У світлому махровому банному халатику, підперезаному таким же махровим паском, і капцях на босу ногу. Але її волосся було сухим.
«Одне з трьох: або вона зібралася купатися, або вже скупалася, але не мочила голову, або вже просушила її феном. Хоча, хто його знає, може, і просто вбралася в халат», - подумав я, оцінюючи загальну приємність її іміджу навіть у такому нехитромудрому одязі.
Принаймні, макіяж її був бездоганним, і виглядала Юлі на всі «сто». На її приємному свіжому обличчі блукала чарівна, але скромна і водночас загадкова посмішка, яка так витончено й органічно її прикрашала. Вона стояла до мене впівоберта, вкрадаючись у мене своїми темно-карими очима, і я мимоволі ВЖЕ почав усвідомлювати себе таким, що безвольно тоне в її пронизливому млосному погляді, проте намагаючись непомітно оглянути простором прихожої в пошуках блакитноокого малятка Марі. Але той чомусь не було. Принаймні, в коридорі. Я вирішив одразу не допитуватися в Юліанни про неї.
- Привіт, Юлі! Дуже радий знову побачитися... - нарешті, вичавив я із себе, тим самим порушивши наші дещо тривалі мовчазні «оглядини» одне одного.
У бентежливому почутті зробивши крок через поріг і простягаючи їй коробку з цукерками зі словами «це вам, дівчатка», а далі, протискуючись до коридору, я на певний час опинився зовсім близько з нею, навіть злегка зачепивши її відстовбурчені високі груди своєю дещо незграбною через бушлат фігурою, зате не відмовивши собі в скороминущому черговому поцілунку в щічку. При цьому одночасно вирішив для себе питання з халатом на її тілі на цей момент. Усе ж вона зовсім недавно вийшла з ванної, мабуть, щойно викупавшись, бо від неї виходив аромат запашного суничного мила. На що тут же отримав від Юліани підтвердження своїх здогадок.
- Здрастуй, Славулику! І я дуже рада бачити тебе! Не соромся, роздягайся, проходь. Почувайся як удома. Вибач, що зустрічаю тебе в такому вигляді. Зовсім нещодавно заскочила до хати, буквально перед тобою встигла лише зануритися в душі, а от перевдягнутися не встигла... Я зараз, я миттю... - наче виправдовувалася вона, ступаючи слідом за мною, але, жваво обминувши, прослизнула в дальню кімнату.
Перед цим, приймаючи від мене нехитрий презент, вона взаємно теж чмокнула мене в щоку, ледве затримавши мою руку у своїх. Я б сказав, недвозначно притримавши. За час нашого нетривалого близького діалогу біля дверей я встиг відчути й справедливо оцінити ступінь і глибину її внутрішнього хвилювання.
Так, безумовно, ми хвилювалися. Кожен, природно, по-своєму, зі своїх причин. Її - прочитувалися легко. Хоча було їх досить багато. Насамперед моральний аспект від майбутньої порочної з її боку близькості (це без зусиль бачилося неозброєним оком), що вступає в конфлікт із реальною перспективою якоїсь, поки що невідомої, а тому застрашливої новизни сексуальних вражень. Чим обернеться для неї ця новизна? А чи буде взагалі варта вся ця гра свічок? Чи не трапиться якоїсь дурної конфузної каверзи з подальшим розчаруванням при близькому зв'язку з настільки ще юним хлопцем? Чи виявиться спроможним на солідний, благородний інтим при такому віці цей її випадковий обранець? Чи не робить вона помилку, врешті-решт, йдучи на певні ризики зі свого боку? Адже все можна ще виправити, переграти... Однак чи потрібно?.. І з якого дива?.. Спокусливий механізм зради давно запущений. Він гранично зримий. Він уже стає пристойно відчутним, таким самим, як щойно отриманий поцілунок у щічку. Але, головне, він дуже бажаний. Чи, може, криються і якісь інші привхідні причини для занепокоєння, мені не відомі? Все може бути... Ну, а мої хвилювання - значно простіші в розумінні - майбутній ще невідомий інтимний зв'язок, що стає реальністю, хоч із ще дуже молодою, але заміжньою жінкою. Загалом, для обох - суцільна психологія в дії.
- Славіку, ти поки що можеш пройти у ванну помити руки та буквально кілька хвилин посидіти на кухні, - донеслося до мене, перервавши мої грішні думки.
Це вона проговорила вже з глибини кімнати, зайшовши туди, але не зачинивши за собою двері.
Поки я приводив себе до ладу, промайнула думка.
«І як це Юлька опинилася одна, без наїзної сестрички Марішки? Значить, виходить, відправила її в «общагу», щоб та, напевно, не заважала нам. Цікаво, як їй вдалося вмовити цю вперту і вибагливу дівчину? Але ж чудненько все «розрулюється», однак. Виходить, марними були мої обережні побоювання з приводу неспроможності сьогоднішнього вечора. Все виявилося куди прозаїчніше. Все ж таки розумна подруга ця Юліанна! Знає, що їй треба! А якщо знає, то і робить все чітко і правильно, відповідно до поточного моменту. Але, з усім тим, цікава справжня версія відсутності малої».
- Юль, я так зрозумів, ми сьогодні - одні? Маріанни не буде, правильно? - озвучив-таки я свій інтерес, попер прямо в лоб, на пролом, чого вже тут мигдальничати?
- Який ти проникливий, Славуля! Але от якби ти знав, чого мені це коштувало!.. Це ж не дівчина, а справжній монстр у спідниці! Усе під себе «кроїть». І ти - хоч опудалом, хоч тушкою... А-а, не переймайся на її рахунок... Вона, звісно, отримала від мене конкретну догану за свою вчорашню «зразкову» поведінку. Але, ти думаєш, вона навсправжки сприйняла мої слова?!... Чесно кажучи, глибоко сумніваюся. Адже з неї - як з гуся вода. Такий от у чортиці характер...
Поки я вислуховував розлогий монолог господині, а далі перебував у не менш розлогій задумі, сидячи біля столу на кухні, нарешті з'явилася сяюча вбранням і переможним виразом на обличчі сама Юлі.
Дійсно, на неї приємно було подивитися. Напевно, від здивування, що вийшло, у мене прочинився рот. Своїм понад міру жіночно сексуальним виглядом вона була воістину чарівна! У чарівному, спокусливо обтягуючому її струнку фігуру наряді – довгій, яскравій вечірній сукні з шовку кольору бордо з високим, надзвичайно привабливим і таким, що безцеремонно «підбадьорює» чоловічу уяву, пікантним, майже до самої верхньої частини стегна фантастичним розрізом з одного бічного боку, що відкривав оку всю фантастичну чарівність її бездоганно струнких і надзвичайно довгих ніг, вдало вдягнутих у червоного кольору, під тон сукні, туфлі на височенній шпильці та солідним й глибоким «декольте», що відкрито демонстрував всю первозданну красу її приголомшливої жіночої гідності. Скажу прямо, я не побачив на цій значній частині її тіла, вічно безмірно обожнюваної мною у представниць слабкої статі, відповідного жіночого аксесуара. Це дуже впадало в око. Тому що прямо на мене націлилися оповиті найніжнішим покровом легкої тканини, що облягала, два гордо, але «злочинно» окреслених чарівних горбика, які «нахабно» випирали (очі б мої не дивилися!), зовсім не даремно створені майстринею-природою, а саме з метою додаткової убивчої спокуси для таких легко вразливих натур, як моя. Ззаду сукня, легко і вільно спочиваючи на її плечах, своїм відвертим вирізом також доволі привільно відкривала, по суті, увесь простір її граціозної спини. Ну і, зрозуміло, сам колір вбрання! Він буквально «спалював» мене, обволікаючи своїм спекотним жаром!
«Адже знала, що вдягнути на себе, ох вже, ця фурія Юліанна! Це ж треба?!... Однак, який у неї разюче бездоганний, рідкісно приємний оку стан форм предмета жіночої гордості за такого надзвичайно «урожайне» налитого і значного його обсягу! Та й взагалі надзвичайно виграшно вдалася своїми фігурними жіночими принадами, неперевершено вражає всім своїм яскравим цілковитим обліком! Ну, неймовірна красуня! Неможливо відвести очей!» - ніби блискавкою вразила мене перша ж думка, що пронеслася, коли я супроводжував поглядом Юліанну, яка плавно підпливала до мене.
Мене, зізнатися, вже біля порога почало безнадійно «клинити» і накривати хвилею бажання, яке не минало, від нудотної атмосфери очікування чогось грандіозного, яка нудотно витала в повітрі на ґрунті близького інтиму, який проявлявся своєю безсумнівною ймовірністю. А тут ще, видимо, в бажанні показати повну красу свого бездоганного одіяння, їй спало на думку покрутитися навколо себе переді мною у всій цій своїй спокусливій красі, мабуть, з метою остаточно і безповоротно полонити мене собою. Звичайно, їй це без особливих зусиль вдалося. Навіть з лишком. Я б сказав, що й ні до чого їй було втілювати подібні рухи. Власне, якби не було на ній цього «підступного» вбрання, моя безмежна уява, без сумніву, сама легко домалювала б мені все, що потрібно в цій ситуації для вдалого вечора. Та що там «заводні» шати?! Мені й одного її банного халатика і вельми для мене чутливого запаху бентежного тіла, що мимоволі видавав приховане бажання інтиму і щедро огортав мене, було цілком достатньо, щоб знову ґрунтовно перейнятися вчорашніми пам'ятними «праведними» відчуттями. Ну, а зараз я простісінько нерухомо млів від наданого мені відвертого видовища. Лише захоплено витріщався на неї.
- А ось і я, Славулик! Ну, і як я тобі?!
Вона явно заздалегідь ретельно готувалася до нашої зустрічі, зокрема, підбираючи під неї своє приголомшливе вбрання. Юліанна зовсім не сумнівалася в кінцевому ефекті, але було помітно, що з пожадливістю очікувала від мене заслуженого визнання.
Наблизившись до мене впритул, вона несподівано для мене осміліла настільки, що, владно протиснувшись і ставши мені між колін, здіймаючись наді мною своєю стрункою фігурою, обійняла і злегка любовно притиснула мою голову до себе, невимушено, по-простому пройшовшись рукою по волоссю. Мій ніс на якісь секунди занурившись у її шовки, практично намацав і навіть встиг відчути все те, що у жінок називають «зоною бікіні». Мені здавалося, що я навіть вловив крізь нещільну тканину її сукні «той самий», тонкий любовний аромат, який витікає з «Неї». Вона цю свою дію вчинила у зворушливому пориві й ненав'язливо швидкоплинно, ніби імпульсивно. Але виглядало це для мене дуже показово. Ну і, звісно, дивовижно. І, зрозуміло, остаточно вразило моє «єство». Загалом, як кажуть, що і було потрібно в «завданні» довести.
«Ух-х, а ти відчайдушна пустунка, Юліанно! - сколихнулося в мені. - Ну й жартуєш же ти з вогнем, подруго! Ти ще зовсім не знаєш мене!.. Я ж тебе безнадійно «заїжджу», люба! Благати будеш зупинитися!.. Помилування вимолювати!..».
- Ти - вкрай незрівнянна, Юлі! Немає слів!.. - нарешті, неохоче відірвавшись від її знаного місця, я вибухнув очікуваними нею компліментами. - Ти - ну просто чарівна! Особливо в цій дивовижній сукні! Ні, ти - неперевершено божественно чарівна!
Я не шкодував для неї слів захоплення. Але ці мої слова жодним чином не були лукавством. Виглядала Юлі, що й казати, дійсно грандіозно. Ще б пак! Будь-хто, на моєму місці, відкрив би рота і заплющив би від кайфу очі, побачивши таку убивчу красуню перед собою! Ця сукня йшла їй неймовірним чином, підкреслюючи всі її безмежні жіночі принади. І вона це, безумовно, знала.
За її задоволеним усміхненим поглядом було зрозуміло, що Юліанна залишилася надзвичайно задоволена справленим на мою податливу натуру переможним враженням. І тут же поквапилася щедро викласти всі свої «козирі».
- Славулю, не буду приховувати... Зовсім недавно було куплено. Але вдягнула його вперше, заради тебе!
З цими словами вона сміливо взяла мене за руку, ніби запрошуючи піднятися.
- Давай пройдімо в кімнату. Там у мене накритий невеликий столик. Та й легка музика чекає нас там же.
Перебуваючи давно, з перших секунд нашого побачення, у стані пристойного збудження, у цей момент моє становище виглядало вкрай критичним. Сидячи на стільці цього поки що явно не впадало в очі. Але коли мені довелося підкоритися заклику Юліанни... Природно, це не могло сховатися від її навіть крадькома кинутого на моє «присутнє місце» погляду. Удавши вигляд, що нічого не помітила, вона захопила мене у напрямку до нашого фуршету, лише міцніше при цьому стиснувши мою долоню своєю.
Продовження в Главі 6.2. Частина 3………