Мореас Фрост

                             Т Р И Л О Г І Я  «М О Р Е Х О Д К А»

                      Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»

                        «Немає загадкових жінок, але є недогадливі чоловіки»

                                (Магдалена Самозванець, польська письменниця)

       Розділ VI. У ВІЛЬНОМУ ПЛАВАННІ (шляхи господні несповідимі)

    Ця зухвала малолітня свиристелка Маріанна виявилася

ще тією «гарячою» штучкою! Прямо натуральний чортик

у спідниці! З її нездоланним й неприборканим юнацьким

максималізмом! Таке влаштувати Головному Герою! Тоді

що ж очікувати від неї далі?!...

                                 Глава 6.1. ТАНЦЮВАЛЬНА ФІЄСТА

                      Частина 6. «Ульотні» Па-Де-Де - I. Маріанна

     Тільки-но пролунали перші акорди наступної, повільної музики, як невгамовна Маріанна, не довго думаючи (ну така виявилася спритна!), невимовно пожвавившись, схопила мене за руку і, витягнувши з крісла, майже силоміць потягнула на танець. Юлі лише безпорадно розвела руками, а мені, обернувшись у її бік, тільки й залишилося, що супроводити свій вихід рухом голови й очей.

       Говорити, що я виловлював особливу душевну ейфорію від танцю з цією мавпочкою-Марі, не став би, проте притискалася вона до мене недозволенно тісно. Усе ж як би я не ставився до неї особисто, але дівчиною вона була у плоті, і, так би мовити, все, що треба - при ній, та й на зовнішність - відверто приваблива, до того ж приємно пахнюча. А, отже, контакт наших тіл почав неухильно вносити свою «праведну» смуту в мій надзвичайно чуйний і незмінно піддатливий на жіночі принади та реверанси організм. Морські формені штани - досить щільний одяг, що пристойно обтягує. Але й він не здатний приховати чоловічі інстинкти, що при нагоді надмірно пробивають. Ось так і зі мною відбувалося - приховувати було дуже навіть ЩО!.. Тут уже за моєї настільки до примітиву чутливої до жіночих чарівностей натури ніяк не врятуватися! А ця фінтіфлюшка Марі чим далі, тим тісніше брала мене в оборот, буквально як павук, впиваючись у мене своїм пружинистим, тугим тільцем. Що й казати, це для мене було схоже на тортури. Та вона, ймовірно, що вже там скромничати, явно відразу «відчула» мій зрадницький форс-мажор, усі мої «чудесні перетворення». Причому, я так зрозумів, її навіть забавляла ця інтимна вправа. І, що цікаво, їй - хоч би хни, навіть не червоніла при цьому, ніби так воно й має бути! Безсоромниця! Мені ж, щоб якимось чином відвернутися від форменого свавілля, яке мене переслідувало, і збити свій організм зі злочинної сексуальної хвилі, що охоплювала, хіба що залишалося лише відривати себе на нейтрального плану бесіду. Однак і на цьому терені мої старання успіху не приносили ні на гріш - ця маленька бешкетна фурія напрочуд легко і незмінно провокаційно повертала нашу розмову у всепереможне річище неприборканого інтиму, переконливо підкріплюючи її невтомною «роботою» свого верткого, всюдисущого тіла.

        - Марі, ти це, що ж, збираєшся весь вечір тільки зі мною танцювати?

       - Ну так, звісно. А з ким же ще? Славусь, я ж тобі вже говорила, що мені тут поки що ніхто не подобається так, як ти. Утім, я давно й одразу вибрала саме тебе.

       - Марі, ось як хочеш, але наступний танець у мене буде з Юліанною. Навіть не сперечайся зі мною! І взагалі будемо танцювати через раз. А то мені зовсім незручно перед твоєю сестрою. Недобре якось... Ну що, домовилися?

        - Гаразд вже. Умовив. Славіку, а ти класно танцюєш. І просто моторошно заворожуєш мене!..

        - Це чим же? І в якому сенсі?

   Я інтуїтивно, але незграбно й безрезультатно спробував трохи відсторонитися від її тіла. Але це було зі сфери неможливого. Вона як п'явка, впритул прилипнувши, буквально «всмокталася» в моє тіло, безсоромно втираючись усіма своїми чарівними горбками. У мене навіть промайнула думка, що ще ніхто в моєму житті настільки міцно не прихоплював і не втискувався в мене в танцях. Навіть свого часу Ніка.

     - А ось усім. Особливо тим, що я у тебе дещо «там», у твоїх штанах, постійно чутливо відчуваю. І, знаєш, мені від твоїх специфічних дотиків і навіть від думок про них так приємно стає, так подобається!.. Ну... я просто в невимовному захваті від тебе!

       Кошмар!!! Тільки зараз я раптом зрозумів, що Маріанна, давно обвивши мою шию руками, справді, не на жарт «прибалділа» на мені, якось навіть злегка зм'якнувши і провиснувши. Але вона була настільки легкою за вагою, що я не відразу розібрався в ситуації.

       «Йо-моє, ось це клас! Ну от що робити з такою відвертістю і простотою?! Блін, і взагалі вперше зустрічаюся з такою безпардонністю і сміливістю суджень у панянок. Адже зовсім юна чортиця, а що витворяє!.. І що на думці, те й на язиці. Ось звідки, спитати б, у ще настільки недосвідченого дівчиська подібна шалена неприкритість? Ну точно мама з татом привчили до чесності. А, бог з нею! Напевно, буде простіше говорити з нею її ж мовою, прямим текстом. Спробую. Але... однак!.. З глузду можна з'їхати! О, діла!..».

       Так, я не просто здивувався. Я обімлів від такої нехитрості. І, вирішивши добити Марі її ж зброєю, перейшов на режим деякої відвертості.

       «От зараз «окрилю» її остаточно, щоб навіть і намірів не виникало на мій рахунок, - «завівся» я. - А те, що «причинна пожежа» зайнялася в моїх штанах... Ну, і чорт із ним! Хіба реально тут можна хоч щось вдіяти або змінити?!... Ні. А куди сховати плоди очевидного неадеквату?!... Та нема куди. Отож-бо!.. Ось же довбана природа моя, мати її!.. - приречено подумки махнув я рукою на виняткову і не переборну безнадійність своїй ситуації.

        - Маріанно, а ти мене чимало здивувала своєю відкритістю. Ти завжди й з усіма така?

        - Лише з тими, хто мені подобається в житті.

        - Значить, і з мамою, і з татом теж?

        - Ну, до певної міри, звісно.

      - Марі, скажи чесно, ти – ще дівчинка?.. У тебе ще нікого не було?.. З хлопчиками не спала?.. Адже так?..

        - Яке це має значення? - мабуть, оп-па, все ж зніяковіла?

        - Ну, скажімо, що тобі ще рано думати про деякі серйозні, дорослі речі.

        - І про які ж це конкретно? - ніби напружилася Марі.

        Мені здалося, зважаючи на ще більший ступінь витонченості ковзання та притирань її «зрадницьких горбків» по моєму тілу і на те, як вона вся ґрунтовно в мене втискалася, ця наша розмова на «фривольну» тему її лише ще крутіше заохочувала. Мене ж вона починала вводити в преддвір'я «ступору» у відповідному «страждальному» місці.

      - Я про нього самого, про секс, голубонько, про натуральні статеві стосунки, саме про них, рідних... - продовжував нагнітати я.

         - О, та я давно зрозуміла, про що ти. Так, на жаль, я ще не займана. Але, скажу відверто, я вже готова до них, до цих стосунків, до близькості з протилежною статтю, мені так здається... Хоч і не поспішаю наспіх і бездумно робити такий відповідальний крок. Але, чесно відкриюся, страшенно цікаво!...

         «Ну, гаразд, що хоча б щось обмірковує з приводу поспішності... І то вже добре», - зазначив я з певним ступенем заспокоєності.

        - Навіть «на жаль»?!... Ти дивись! Отже, сюди ти прийшла шукати для себе перспективного партнера для майбутнього сексу?

       - Ой, ну, це ти занадто голосно сказав... Можливо, в якомусь майбутньому, в перспективі. Хоча... здається, я його вже фактично знайшла. Ось, наприклад, ти… А що?.. З тобою я б не відмовилася серйозно мати справу. Ти мені подобаєшся. Навіть дуже. Я цілком відверто кажу! - видала, як обухом огріла по моїй бідолашній голові.

       «Йо-перний театр, як у неї все легко і просто, прозоро і нехитро. Ну, триндець буквальний! Ніколи не думав, що ось так, запросто, пристойна дівчина, на додачу до всього настільки юна та абсолютно недосвідчена, може з такою легкістю пропонувати себе вперше! Та до того ж у перший же вечір! Ще докладно не знаючи партнера!.. Невже може бути така безмежна довіра до першого зустрічного, нехай навіть до того, хто сильно сподобався?!...» - я просто ошелешено здивувався.

       - Та вже куди відвертіше!.. Марі, але ж хіба мало хто, кому і коли подобається? А як на твої подібні, сміливі кроки й навіть думки мама з татом глянули б? Ти про це подумала?

        - А я вже давно самостійна. Доросла. Я сама за себе відповідати можу. І сама вирішую...

       - А не боїшся цієї своєї рішучої самостійності? «Залетіти», приміром, ненароком?..

         - Ні, не боюся. Я дівчинка дотепна, я все розумію і знаю. І як оберігатися теж.

       - А мені бачиться, що ти надмірно самовпевнена. І не виключено, що колись це може погано закінчитися для тебе. Не боїшся в один далеко не прекрасний момент «вляпатися» в неприємну історію?

       - Ну, так у мене ж тепер буде прекрасний консультант і вчитель у твоїй особі. І захисник до того ж. Я здібна учениця. Ти навіть собі не уявляєш, як я буду тебе любити!.. Повір, як ніхто й ніколи!

        І вона з іще більшою агресивністю «запрацювала» на мені своїм вертким тілом, ще азартніше й міцніше стиснула руками, якими обвивала мене вже навколо талії, так і припираючи до себе.

        - Та-ак, Марі, ну, просто офігіти як відверто! Навіть не знаю, як із тобою боротися? - я фактично покірно «здав» їй свої бастіони.

        - Так, я - така. А зі мною і не потрібно боротися, мене краще любити!

        «Ось і поговорили, блін! Тьху ти! Доросла вона! Чортова дівчина! Що ти в житті розумієш?!....

            Але ж експеримент-то ваш, батенько, не вдався! З тріском провалився! Вітаю, В'ячеславе Павловичу! Якась пігалиця поставила тебе в глухий кут!

           Ну ось... що тут ще сказати можна? Безбаштова, на все згодна подружка, мати її! Нічим, виявляється, її не проймеш. І напирає без страху і докору, зовсім неабияк.... Мабуть, «свербить» уже там, де треба, аж несила. Дозріла вона... блін!..

            Хоча, з іншого боку, про що це я? Сам-то - ще й 11-и років не було, як проявляти активність почав із протилежною статтю. А тут хоч і скромна дівчинка - при своїх 15-и, можна сказати, в конкретному соку. І з усякого погляду приємна, і екологія ока - повна. І нічого, що милашка-дюймовочка! Але зухвала така, як не крути, жвава на язичок...

           Не боїться вона!.. А треба б боятися! А ну як потрапить ненароком у погану компанію через звички свої, а там - у чиїсь брудні, загребущі лапища?.. Мало ж не здасться! Тоді вже пізно боятися буде... Але, бач, як «завернула» - «з тобою хочу»!..

             Звісно, у вигляді приємної різноманітності можна було б узяти над нею «шефство», «піднатаскати» злегка в глобальних «полуничних» питаннях, підучити «уму-розуму». Ось тільки клопоту з нею не обернешся. І розтрата сил душевних немилосердна. Та й «кута» свого у неї, звісно, немає, на жаль. Не на природі ж із нею «знущатися» в «практичних» заняттях. А по гуртожитках тягатися чи просто так по вулицях за ручку блукати та соплі жувати на морозі - щось у мене не дуже багато бажання. Загалом, глибоко сумнівний варіант. Хоча і вкрай привабливий. Дуже вже фотогенічна і приємна собою ця оскаженіла дівчина. І така всім тілом пружна!.. Мабуть, єдиний серйозний недолік - ще «цілочка». Зрозуміло, це - відверто хрінова обставина. Вона все серйозно нівелює.

             Зате з її «дорослою» сестричкою Юлечкою, здається, все в ажурі, йде тільки по наростальній. Та - вже, мабуть, не в приклад малятку, вчена. З нею-то якраз усе куди простіше має бути, мінімум проблем. Плюс до того не дурна. Можливо, і при хаті своїй... Це - основоположний фактор, дуже сильний аргумент. Чує моє серце, це має дуже скоро виявитися, само собою «виповзти», і, думається мені, досить скоро. Вже дуже часом якось по-химерному зацікавлено погляди на мене кидає. Йошкін кіт, що коїться, натурально вселенський «стояк» пригрів, поки витанцьовую тут! Мама мія!.. Ну от як тепер до Юльки в такому некультурно «розібраному» вигляді підкочувати?! Це ж закінчена потворність!..».

       Мене реально «накрило» хвилею «підйому». І від цих розмов і, ясніше ясного, від непомірних притискань із безсоромним дівчиськом зокрема.

       Тут і танець закінчився. Я йшов позаду Марі, маючи на меті прикритися нею, водночас рукою намагаючись непомітно підправити свій солідний «аргумент» на штанах, що підступно відстовбурчився. Та де там!..

       «Це ж, треба! До чого ти докотився, В'ячеславе Павловичу! Позорище якесь! Сором цілковитий! Хоч не танцюй більше зовсім! І ні з ким. Так адже кліщем у мене впилася ця крихітка Марішка! Уже не відпустить так запросто. Хоч би хто-небудь перехопив її між справою. Тьху ти! Ще і Юліанна на мене впритул втупилася!.. І прямо на це моє грішне «сакральне» місце. Йоли-пали, ну, пропав я конкретно! От же невчасно все як!..» - квапливо шмигнувши на своє «штатне» крісло, я просто-таки «присох» до нього, притухши.

       - Юлечко, ми так класнісінько потанцювали зі Славіком! Я просто в захваті від усього-всього навколо! Від музики, і від нього теж! Він такий розумник, і так чудесно танцює. І взагалі, як тут здорово! Мені так подобається! Та ні, я просто в надзвичайному захваті! - ще не присівши, окрилена дівчинка від радощів прямо-таки скакала на місці, критично крутячи дупкою. Коротенька легка спідничка на ній тріпотіла дуже навіть непристойно, раз у раз легко оголюючи дещо інтимне спереду, і безпосередньо перед моїм носом.

        - Не сліпа, бачу я, наскільки тобі «класнісінько», Маріша! А тепер сядь, заспокойся, просто замри та розслабся, люба! - спокійно, але вимогливо звернулася до сестри Юлі, а для надійності потягнувши ту за руку і насильно посадивши в крісло, потім, обернувшись до мене, майже на вухо і, здалося, дещо в ревнивих інтонаціях не полінувалася «вколоти» і мене. - І тобі, Славе, я дивлюся, не менш похорошіло...

       Я не знайшов, що їй відповісти зрозумілого, лише опустивши нижче голову, став демонстративно розглядати свої нігті.

        Поки ми з Марі захоплено віддавалися танцю, я, одначе, звернув увагу, що Юліанна, чекаючи на нас, наполегливо відхиляла неодноразові спроби запрошень до танцю, так і просидівши на гордій самоті.

        «Повне підтвердження моїх думок. Панянка досвідчена. Стримана. Око наметено. Але не втрималася. Підколола. Але от дивно, вона що, так і просидить весь вечір, не сходячи з місця? - з подивом думав я. - Ну, та гаразд, це, звісно, її особиста справа. Мені б тут самому скоріше «розгребти» б свої «стоячі» проблеми, як би охолонути якнайшвидше. Але ж це «лікується», на жаль, лише єдиним примітивним способом, або маломальським стресом. Як добре, що швидкий танець пішов! Напевно, найкраще - піти відволіктися, потанцювати «бистрячок», а то ще гірше може прихопити, по наростальному і до неподобства. Тим паче що музон-то який відмінний покотив. Ну, піддають хлопці «гарі»! Це ж «Дим на воді», «Діп Пёрпл». Ні, не треба сиднем сидіти, а то ж не «розслаблюся» ніколи. Та й «темка»-то яка наїзна, темпераментна, що спонукає! Ну, і, звичайно, виконання, виходячи з перших акордів, відчуваю, нісчакове очікується!».

        - Юлі, а ходімо до моїх хлопців ближче, потанцюємо?.. Адже знакова річ накотила.

       - Марі, підеш? - продублювала вона сестрі, та радісно закивала, хто б сумнівався? - А... ну, тоді ходімо...

        І дівчатка вже відірвали свої сідниці від крісел, піднімаючись. Я, трохи зам'явшись, зробив те саме, коли вони першими зробили крок у бік моїх товаришів, які вже танцювали неподалік. Ті дещо посторонилися, розсунувши межі кола, давши й нам можливість долучитися до мистецтва.

        Зловивши «забійний» ритм, я нібито почав, потихеньку розслабляючись, абстрагуватися від незграбного «беззаконня», що запанувало було, як мені уявлялося, дуже надовго в моїх штанах. Як це здорово, що повільні композиції хронічно чергуються зі швидкими! Нехай і не остаточний порятунок тіла, але хоч якийсь перепочинок свого роду. Головне - себе не жаліти, кров відігнати від непотрібної зараз і абсолютно безглуздо піднесеної інтимної «точки», розігнати її до клятої фени по всьому заклятому організму.

      Але все хороше, як зазвичай, має неприємну властивість дуже швидко закінчуватися. Ось і мені не вистачило зовсім небагато часу, можливо, ще одного куплету, щоб остаточно привести свій організм до більш-менш близького до нейтрального стану «не стояння».

      У танці я натякнув Філімоничеві, що він може розраховувати на наступний танець із «моєю» блондинкою, чим дуже його потішив. Але пояснив, щоб підходив до неї тільки тоді, коли я відійду танцювати з Юліанною. Я чомусь не мав сумнівів, що вона сама одразу ж поведе мене в прийдешній танець. Ще перебуваючи в злитті з Марійкою, я крадькома помітив, як вона пильно вдивлялася в наші «слизькі, гарячі па», а на її гарному обличчі читалася легка іронія, змішана з ревнивим відтінком, хоча вона і намагалася приховати, «завісити» свої справжні почуття маскою байдужості, картинно позіхаючи. Ну, і знову ж таки особливим тоном сказана нею вже згадана фраза не могла не прочитатися мною в зрозумілому контексті. Вона теж багато про що мені повідала...

                   Продовження в Главі 6.1. Частина 7………