Мореас Фрост

                            Т Р И Л О Г І Я  «М О Р Е Х О Д К А»

                      Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»

                «Немає загадкових жінок, але є недогадливі чоловіки»

                        (Магдалена Самозванець, польська письменниця)

    Розділ VI. У ВІЛЬНОМУ ПЛАВАННІ (шляхи господні несповідимі)

    Чому бути, того не минути. Отже Юліанна здивувала,

несподівано поставши перед Головним Героєм дівицею

чимало стриманою, навіть цнотливою, але абсолютно

без досвіду тісних стосунків із чоловіками. Ця молода,

але заміжня дама вразила його своєю недосвідченістю

у сексуальних справах! Але скільки корисного винесла

Юліанна для себе з інтимного зв'язку з Героєм!..

                                      Глава 6.2. ЗВАНА ВЕЧЕРЯ

                         Частина 5. Неминуче Падіння «Бастіону»

       ... Вона стояла в накинутому на плечі розхристаному халатику біля широкого двоспального розправленого ліжка, що лякає непорочністю матової білизни простирадла від м'якого ненав'язливого освітлення світильника на стіні поруч, очевидно, у нетерплячому і водночас зворушливому очікуванні. При моїй появі цей верхній предмет вбрання невловним рухом Юліанни, приспустившись, повільно сповз на підлогу, до її ніг, відкривши моєму погляду приємнішу і бажанішу для очей картину. Її відверто повітряно-прозорий пеньюар був абсолютно не покликаний приховувати від стороннього погляду що-небудь із дивовижних інтимних принад своєї господині. В цьому випадку він слугував останнім жалюгідним сумнівним оплотом, бастіоном, що відокремлював Юліанну від омріяного нею гріха позашлюбної спокуси. І від нього вже нікуди не можна було сховатися або втекти. Він, на кшталт безжально запущеного механізму гільйотини, з нещадною невідворотністю ділив її життя на дві частини: все, що було «до» і все, що станеться «після».

       Коли я на власні очі побачив, чим природа нагородила Юліанну, то на мить втратив дар мови. Навіть зупинився посередині кімнати з відкритим ротом. Усе її струнке, молоде тіло було пропорційне й чудове. Хіба що дисонансом, але безумовно приємним, виділялися її надзвичайно довгі ноги, хоча їх уже й не підтримували високі туфлі. Але ось її груди ґрунтовно виходили зі звично усереднених жіночих пропорцій. Вони були, просто не сказати по-іншому, фантастичними. Фантастика була присутня навіть не в самому об'ємі її гідності, а саме в її формі та стані. Я, звісно, не міг похвалитися, що за своє скромне роками життя неабияк надивився на подібні тілесні шедеври наживо. Радше, в їхньому поліграфічному зображенні, в закордонних «порочних» журналах. Так, цього «добра» з ранньої юності вже точно надивився там чимало. Але щоб таке солідне надбання було настільки бездоганним, високо стоячим, не розмитим!.. Ніколи навіть припустити не міг, що таке можливо. А вже споглядати таке диво!..

       Навряд чи варто згадувати, наскільки приємна картина, яку охоплює погляд, якісно позначилася на моєму єстві. Я і без того з'явився перед Юліанною у стані відчутного збудження напередодні неминучого інтиму, ще омиваючись у ванні й мимоволі проєктуючи в голові пікантні сексуальні картинки. Але за такого близького і живого впливу на мою чуйну натуру її особливих жіночих принад мій велелюбний «ратник» просто миттєво пристав на залізно-вертикальну позицію.

        - Юлі, ну, мати чесна, ти просто незбагненно незрівнянна! Я - буквально вражений наповал! - цілком природно розродився я, оговтуючись і вже підбираючись до неї впритул.

      Сама ж Юлі, боже ти мій, хто б міг подумати, стояла вся цілком у цілковитій ніяковості, боячись вимовити слово, мимоволі та сором'язливо намагаючись прикрити руками свої особливі принади. Але це погано в неї виходило. Ймовірно, ступінь її хвилювання від прийдешнього дійства, і це було більш ніж явно помітно, серйозно розігралася в ній.

       Я теж не став манірничати, випробовуючи наше обопільне терпіння, вмить звільнившись від чужорідного мені халата. І ми, як стояли фактично повністю оголені й не в міру збуджені, так і злилися в довгому поцілунку, що додав нам ще більше любовного «вогню». Після чого легким рухом потягнувши за тасьму, що звисала на грудях, Юлі розпустила бантик зав'язки, і її невагома перешкода перестала бути такою. Настільки ж плавно, як перед тим і халатик, вона опустилася до її ніг, відкривши мені, нарешті, первозданний простір її збудливого тіла.

       У неї накопичився, за моїми міркуваннями, вкрай солідний «боржок» щодо мене. І я мав намір сповна за нього відігратися на її тілі. Навряд чи вона уявляла, що їй належить випробувати за залишок сьогоднішнього вечора. Хоча я і сам не міг знати її потенційних можливостей в інтимній сфері. Але що за ці кілька годин часу, що залишилися у мене в запасі, я не сповзу з неї та не випущу з рук, я знав напевно.

        Перш за все, мене заклично зазивали її шалені магнетичні груди - ці два клекотливі вулкани Везувії з усіченими вершинами, що колишуться від отриманого збудження і дихання, що збивалися в ейфорії. Мені не терпілося їх дослідити. І таки я дозволив чимало затриматися на них, досконально і старанно шліфуючи їхню поверхню губами і язиком. Юліанна ці хвилини супроводжувала хоч і не гучними, але вельми чуттєвими стогонами.

        Утім, вона, як потім остаточно з'ясується, не була «галасливою» жінкою, хоча в підсумку виявилася чималою мірою й азартною, і пристрасною. Але вона досить стримано і з певною гідністю виявляла свої інтимні почуття.

        В одній із пауз я не втримався і запитав.

       - Юль, а як тобі вдається утримувати «Їх» у такому на рідкість вартому заздрості ідеальному тонусі?

       На що отримав досить цікаву відповідь. Чимало зніяковівши, вона мені повідала.

       - О, Славуля, це - ціле мистецтво. Звичайно, це - не просто. Але я люблю себе і своє тіло, і приділяю його красі багато часу. Тут дрібниць немає. Наприклад, я займаюся вправами спеціальної гімнастики йоги. А ще велике значення має спосіб життя, зокрема збалансоване харчування і ще багато чого іншого.

       ... Бачачи, що їй складно сповна отримувати насолоду стоячи, я акуратно опустив її на простір ліжка. Тут уже можна було в спокійних тонах досліджувати її й далі в тому ж п'янкому дусі. І поки що не піклуючись про релаксацію свого давно стомленого на самоті «мандрівника», я приспустився до її запашного джерела пристрасті. Я не міг не помітити, що цей мій маневр зрештою був прийнятий нею на «ура», хоча спочатку не обійшлося без деяких непорозумінь з її боку. Вона чомусь дуже скуто себе почувала. Але, врешті-решт, не без моїх благих і ласкавих наполягань і зусиль її коліна поступово піддалися, а ніжки, розслабившись, розсунулися як треба, ну, а потім незабаром й вона сама нестримно розохотилася. І вже, коли остаточно розкріпачилася, реакції її не просто помітно загострилися, а вона ніби захлиналася в хоч і неголосних, але нестерпних стогонах. Мабуть, цей компонент пестощів нею сприймався значно чуттєвіше. Тому що «відключатися», занурюючись в оргазм, вона стала раз за разом. Треба сказати, що і «трудився» я над нею, «не покладаючи рук». Вона більше не робила спроб чинити мені опір. Навпаки, підлаштовуючись під мої приймання і відчувши мою владність над собою і вимогливу чоловічу силу, а заодно, скинувши сором'язливість, яка стала непотрібною, і відпустивши вже зайві внутрішні «гальма», повною мірою віддалася умовам моєї «гри».

      Але ось що мене здивувало, вона за весь той час, що я невтомно «чаклував» над нею, навіть не намагалася доторкнутися до мого «страждальця». Між справою, в одній із пауз, я поцікавився.

       - Юлі, ти, справді, байдужа до чоловічого «предмета кохання»? Тобі зовсім не цікаво помацати «Його», відчути у своїх руках?

         Її відповідь мене відверто і здивувала, і вразила одночасно.

        - Славулик, зізнаюся тобі чесно, розумієш, як це не дивно, я просто боюся «Його»... брати до рук... Не повіриш, соромлюся...

        - Нічого собі! Оце так відвертість! А «Туди», до себе всередину, ти, бува, не боїшся впустити «Його»?

        - Ну, це ніби зовсім інша справа. Тут уже, як то кажуть, сам бог велить. Але, зізнаюся, мені навіть із чоловіком ніколи не доводилося відчувати того, що зараз зі мною витворяєш ти. Та мені в голову і думки про таке не приходили!

         - Так ти, що ж, і оральних пестощів від нього ніколи не пробувала?

       - Уяви собі! І ти - перший чоловік, який цілував і пестив мене «Там». Щоправда, крім чоловіка в мене більше нікого й не було. Але, мушу зізнатися, те, як ти мене плекаєш, як ніжно і дбайливо твориш це - ну, просто супер! Славулику, у мене не знаходиться слів! Я - в такому шоку! Ніколи не думала і не очікувала, що з тобою буде настільки цікаво, пізнавально й неймовірно захватно!

        І вона, перебуваючи в загострених почуттях, обійняла мене, з ентузіазмом взявшись пестити та заціловувати.

      «От уже ніколи б не подумав, що Юліанна може виявитися настільки недосвідченою черницею! Оце та-ак! Виходить, порівняно з нею, я не те, що буквально фахівець з інтимних справ, а просто поважний академік. Ну треба ж!.. Тепер-то зрозуміло, чому вона настільки стримано і затиснено поводиться в ліжку, - не переставав дивуватися я оманливості своїх ранніх прогнозів і вражень. - Це ж у якій «бідності» почуттів вона перебувала, «живучи» зі своїм чоловіком!.. А я-то наївно вважав, що маю справу з «активною» в інтимному питанні дамою, здатною на все, на будь-які любовні одкровення... Але й ТАКІ разючі варіації на «тему» мають місце в житті, виявляється! Однак, якими оманливими на вигляд бувають жінки! Думаєш про них і очікуєш одного, а на практиці виходить зовсім інше...».

    Загалом, ґрунтовно здивувала мене Юліана своєю непідкупною непорочністю. А я ніяк не припускав, що опинюся в ролі справжнісінького наставника для неї.

      Зрозуміло, поки що я не став нічого вимагати та нав'язувати їй з «отакого», позамежного для розуміння. Ось тільки, коли події у нас своєю чергою впритул наблизилися до прямого «контакту», вона мене остаточно здивувала заявою.

    - Славулику, милий, не поспішай. Необхідно убезпечитися, підстрахуватися. Я зараз у «небезпечному» періоді, - вона потягнулася до приліжкової тумбочки й, висунувши шухлядку, дістала звідти... звичайний презерватив в індивідуальному прозорому упаковуванні, простягнувши його мені. - На, одягни, будь ласка.

       Звісно, я людина не дурна і досить «підкована» в цих питаннях. Але у мене за душею реального досвіду користування подібними підручними засобами запобігання до цього часу не було. Про такі пікантні деталі я раніше ніколи особливо не замислювався, взагалі вважаючи, що це питання - у суто жіночій компетенції.

     - Ти знаєш, Юль, хоч як дивно це не звучатиме для тебе, але зі специфічними предметами «протидії» мені якось не доводилося ще мати справ. Якщо, звісно, наразі це настільки актуально і необхідно, то давай разом і натягнемо на «Нього» цю цікаву штукенцію. А то, чи мало, я сам чогось наплутаю. До речі, заодно й потримаєш мого «вихованця» у своїх руках трошки. Глядиш, і звикнеш до «Нього», рідного. Між іншим, я тут уже мав за щастя кілька разів відмітитися на твоєму ліжку, у сенсі «розрядився», поки ми тут із тобою наше любовне «павутиння плели». Тож могла б уже й не боятися за якісь наслідки. Я можу чудово себе контролювати, якщо це потрібно.

       - Ні вже, Славулю, ризикувати не хочу, а будемо користуватися. Знаєш, береженого і бог береже. Давай уже сюди свого «красеня».

    Природно, нічого хитромудрого в операції «облачання лицаря в обладунки» я не виявив.

      Але перед самою процедурою Юлі таки наважилася, якщо можна так висловитися, на багато що для неї. Вона, нарешті, отримала неминучу можливість впритул і близько з «Ним» ознайомитися.

       Юлі спустилася на «лінію вогню» і досить довго з пристрастю і всебічно розглядала моє «знаряддя любові» у його бойовому виконанні, часом обережно, я б навіть сказав, боязко доторкаючись то одним, то двома пальчиками до різних його причиндалій, а потім акуратно помацуючи й погладжуючи. Ось дивачка! Але проробляла вона ці свої цікаві експерименти дедалі сміливіше й сміливіше, чим неабиякою мірою піддавала «Йому» дедалі більшу й більшу ерективну лихоманку. Хоча, куди вже більше? Я зовсім не заважав їй у цих практичних дослідженнях. Навпаки, своєю чергою, був майже цілком зайнятий нею, потискуючи й обходжуючи її гладенькі соковиті принади, лише побіжно підглядаючи за її невпевненими зворушливими маніпуляціями. Але вона, врешті-решт, навіть наважилася торкнутися «Його» міцного тіла губами. Але лише торкнутися. Та, власне, і це для неї, я так зрозумів, було вже більш ніж сміливо. І тут вона мене розвеселила своїм спостереженням.

       - Славулику, який «Він» у тебе великий усе ж таки!

     - Хіба? Загалом-то, «Він» - цілком звичайний, за всіма канонами самих середніх, класичних розмірів. Принаймні, в моєму розумінні. Адже бувають й куди більші. Але мені-то тепер зрозуміло, звідки ж тобі знати про такі нюанси?..

       - Все одно «Він» здається мені величезним. Принаймні, помітно більшим, ніж у мого чоловіка. Я знаю, що я кажу. Я ж усе-таки бачила в нього, як ти розумієш, і можу порівнювати. У тебе «Він» і довший, і товстіший. Ось, дивись, навіть його розмір презерватива з великими труднощами налазить на «Твій».

       І справді, предмет контрацепції сидів на моєму войовничому «витязі», досить щільно його обтягуючи, але водночас додаючи «Йому» додаткової ерекції.

        - О, виявляється у цих штукенцій і розміри різні?! Ось уже, зізнаюся, чого не знав... Що називається, вік живи - вік учись!.. А взагалі, Юль, ну, ти - смішна така! Та яка різниця, який у чоловіка розмір? Адже головне - не в розмірі, а, як і в будь-якій справі, в умінні користуватися «Ним» з успіхом! І потім ти ж не забувай, важлива річ - ерекція. А вона не у всіх однакова. До того ж може бути в різний час і в кожного - різною. Ось у мене, наприклад, зараз - вкрай вибухонебезпечна. Адже ти мене вже довела до запаморочення своїми «рухами», плюс до того й виснажливим очікуванням...

       Ось тут вона, нарешті, легко зрозумівши, що, і справді, «справі - час, а потісі – година», та й сама, природно, давно перебуваючи в стані солідного збудливого пориву від моїх безперервних невтомних зусиль з обходжування всіх її «смачних» місць, нарешті, радо «надала» себе мені назустріч, цілком прийнявши у свої палкі обійми.

       ... Я був з Юлі гранично уважний і турботливий, одночасно ласкавий і ніжний, і повністю відкритий. І вона, з кожним новим етапом наших «ігор» розкріпачуючись, дедалі більше по-жіночому «розкривалася» переді мною. Поступово, від одного оргазму до іншого, кудись зникало в ній почуття непотрібного незручного сорому, приносячи за собою те, найнеобхідніше - відчуття вседозволеності інтимних «одкровень». Її свого часу нереалізовані з чоловіком сексуальні амбіції, що поступово проступали, доволі сміливо позначаючись, почали дедалі більше мене захоплювати. Ну, а моє терпляче і чуйно проникливе ставлення до недосвідченої Юлі, помножене на мою мудру режисуру, приносило нам обом все те, чого я завжди так наполегливо прагнув у всіх без винятку своїх інтимних зв'язках - породжувало в нас гармонію загострених сексуальних почуттів, які називаються обопільною ейфорією.

       Треба сказати, що почувався я у вітчизняному захисному виробі «номер два» дуже незвично. Це було й не дивно. Інтимний «запобіжник» реально знижував рівень чутливості, ймовірно, через товщину стінок виробу. Але, напевно, цей нюанс був мені зараз на руку, бо давав змогу значно легше справлятися з керованістю моїми реакціями. Проте, з іншого боку, що так само було важливо, дещо тугувато здавлюючи мій скажений орган своїм кільцем, значно подовжував «Йому» ерекцію.

       ... Ми вже одного разу оновили горезвісну «гумку». Стомлена, безнадійно немилосердно заїжджена мною в різних варіаціях і позах, Юліана лежала тепер відверто розпластана на ліжку, не маючи снаги відірвати голову від подушки. Лише її «багаті», налиті груди високо колихалися від чергового безчинствуючого шквалу почуттів, що пронісся над нею, здіймаючись у такт дихання, яке ніяк не бажало втихомирюватися. Дивлячись на її повністю оголене беззахисне і вкрай збудливе тіло, що лежало на спині в усьому його блискучому розкритті, я чітко розумів, що мій третій похід по нещасливу «гумку» зовсім не за горами, він буде однозначно неминучий незабаром. Чому нещасливою? Та тому, що ці чортові товстошкірі презервативи, хай їм грець, хоч-не-хоч, забирають на себе певну частину кайфу, приглушуючи гостроту контакту, а значить, і конкретно розтягуючи час злягання.

       А тут й супутні думи настигли мене.

     «Виходить, не всім під силу витримувати непомірно тривалий за часом, майже безперервний живий контакт. Адже у кожного – індивідуальний, закладений природою «запас міцності», і є своя межа насичення. Ось і Юліанна, бідолаха, справді, найімовірніше, реально «втомилася» від двох серіалів кохання, що вийшли настільки затяжними. Ось цікаво, чи вистачить її на черговий, третій «політ»? Щось мене долають деякі сумніви!..» - прикидав я, не перестаючи з насолодою милуватися принадними пікантностями її чарівного, жіночного тіла, розпаленого феєрією любовної круговерті, що пронеслася над нами.

       Лежачи поруч з Юлі й задумливо підперши голову однією рукою, а іншою - ласкаво і дбайливо погладжуючи ніжний оксамит шкіри її живота, переходячи на довгі, пружні стегна, водночас я відчував, як вкотре за вечір мене повнокровно розпирає зсередини хвиля чергової божевільної «революції», що зароджувалася. І це так здорово!

   Нехотя потягнувшись через її тіло до тумбочки за черговим «запобіжником», я був своєчасно спійманий її руками і чіпко притиснутий до грудей.

       - Славулику, милий, давай почекаймо, ну хоч трішечки. Ти вже так напоїв мене своїм коханням, що, напевно, мені цього вистачить на тиждень наперед. Ти мене, скажу чесно, шалено вражаєш! Ну, звідки в тобі стільки сил і енергії?! Де ти її черпаєш? У мене таке відчуття, що ти бездонний!

      - Ой, Юлько, моя люба, краще не питай, бо я й сам не знаю точної відповіді на це запитання. Не буду приховувати, вже не ти перша сушиш голову над його розгадкою. Ось я дивлюся на тебе, лежачою голенькою, таку беззахисну, але чудову, я б сказав, царську, і шалено хочу і хочу тебе. І мені все мало і мало! Ось такий я! Безрозмірно велелюбний! Народився таким! І нічого із собою не можу вдіяти!..

     Вона придушила мене у своїх обіймах, прикривши мої губи довгим поцілунком. І я остаточно потонув у черговій хвилі дикого неконтрольованого збудження. Ніби до цього моменту в нас і не було годинного виснажливого любовного марафону. Мене владно тягла нещадна хвиля, одвічно живучого в мені, що не минає з роками, заводного юнацького сексуального «свавілля».

       Сталося те, що і повинно було статися, що я від самого початку, щойно прийшовши до Юліанни, припустив: мене все ще безнадійно, шалено і невпинно «несе» за сексом, а вона вже ніяк не може, перебуває в стані повного задоволення і пересичення.

        Безумовно, їй і неозброєним оком була помітна моя проблематика. І вона прекрасно віддавала цьому звіт.

        - Славулику, миленький, я поки не в змозі більше прийняти тебе до себе, «Туди», - ледь не плачучи, з нотками вибачення в голосі промовила Юлі, безперестанку цілуючи мене і руками приминаючи волосся на голові.

       Після чого, ніби схаменувшись, вона в сум'ятті заметушилася по моєму тілу. Потім, усе ж таки десь глибоко у свідомості зрозумівши, ЩО мені в цій делікатній ситуації настільки життєво необхідно, і що ЦЕ - до межі геніально просто й навіть примітивно, Юлі, в запалі схопивши мого все ще оскаженілого «героя» за тіло, яке пульсує від збудження, почала героїчно "»Його» мусувати, майже впритул до «Нього» присунувшись. Але це було зовсім не те дійство, що бажалося мені в цей момент. Довелося терміново прийти на допомогу не дуже-то здогадливій Юліанні. Обома руками прихопивши за голову, я безпардонно і владно підштовхнув її впритул до свого багатостраждального «витязя». Спочатку ніяково ткнувшись у досі малознайомий «предмет пристрасті», вона таки зрозуміла мої глибинні наміри. Мимоволі їй довелося прийняти їх і підхопити. Все ще перебуваючи у стійкому полоні хвилювання, судомно стиснувши стовбур рукою, вона спочатку ковзнула вздовж нього мокрим, теплим язиком, немов приміряючись до розміру, і, нарешті, божественно обгорнула «Його» лагідним кільцем своїх спекотних, нудотних губ, позначивши перші нерішучі поздовжні рухи...

       Її хоч і невмілі, дилетантські дії на моєму «інструменті» все одно принесли свій прогнозований результат. Та я, власне, і не очікував від неї віртуозної, високопрофесійної «гри» на цьому терені. Все одно дуже скоро я опинився на самій «вершині». А для неї це ВЖЕ було грандіозною справою, якщо й не справжній подвиг, то ще один крок до практичного пізнання непростих багатогранних сторін інтимного процесу, до серйозного ламання непотрібних зашкарублих стереотипів у її свідомості.

        ... Ми ще деякий час дозволили собі розслаблено повалятися в ліжку, вже не чіпляючи одне одного, не розпалюючись, приборкавши свої почуття. Вели розмову про загальні, прості речі, які нас оточують, про навчання, про все, що нас хвилювало, загалом про життя у всіх його проявах. А після ми навіть встигли, і дуже доречно, ще злегка підкріпитися, вже одягнувшись, сівши знову за наш столик, де із задоволенням продовжили нашу пізнавальну бесіду, розпивши ще по келишку вина.

       - Юль, а де твої батьки? Я зрозумів, ти живеш одна, ну, ясна річ, що з чоловіком, звісно... - це запитання у мене давно було на язиці.

       - Вони у мене, на жаль, загинули в автокатастрофі. Я якраз була у віці Марі.

         - Ой, вибач, що зачепив таку «болючу» для тебе тему.

       - Та нічого, я вже давно звиклася з цими думками. Звичайно, спочатку було жахливо сумно. Ми залишилися тоді вдвох із бабусею. Але й вона три роки тому померла. Найімовірніше, не пережила такого горя. З того пам'ятного моменту в неї почалися серйозні проблеми із серцем. У мене нерви виявилися міцнішими. І я залишилася зовсім одна. Ну, не рахуючи, звичайно, близьких мені Марі та її батька, мого дядька. Ось ще чому я так дбаю про це шалапутне дівчисько. Крім неї у мене, по суті, немає нікого ріднішого. І я, дійсно, її дуже люблю. Переживаю і хвилююся за неї, піклуюся як про доньку. Тому що прекрасно знаю, як це - залишитися без матері.

       - Так, сумно все це. Але куди діватися? Життя триває...

       - Тут ти, Славуль, маєш рацію. Я й заміж вийшла так рано через те, щоб не бути в постійній самотності. Але ось воно вийшло, як вийшло. І я, як і раніше, здебільшого одна.

       Тут вона, змінивши тему розмови, знову перемикнулася на мене.

       - Як же ти, Славуля, здивував мене сьогодні!.. Ось вже ніяк не очікувала, що ти виявишся таким досвідченим, умілим, а головне, настільки ненаситним коханцем. І це в такі-то твої ще юні роки... Я порівняно з тобою виглядаю сільською простачкою і недосвідченою Попелюшкою. Напевно, тобі зі мною було не дуже цікаво...

       - Чому це ти так вирішила? Зовсім ні. Але я, якщо чесно, теж не очікував від тебе, як від заміжньої пані, саме такого відвертого ступеня закомплексованості та повної відсутності практичного досвіду інтимного життя. Зате ти швидко вчишся і все правильно схоплюєш, просто на льоту. Ти - молодець! А вміння... воно неодмінно прийде! Адже головне - ніколи не треба соромитися творити щось у ліжку, затискатися і зупинятися на півдорозі, якщо вже волею долі опинилася там, за «обставин». У досягненні вищої мети - всі способи хороші. І не повинно бути жодних обмежень. Тут вона не втрималася, підійшла і, присівши мені на коліна, поклала руки мені на плечі, обвивши їх навколо шиї.

       - Ти був просто незрівнянний, і надзвичайно делікатний і ніжний зі мною. До того ж абсолютно ненав'язливий. Знаєш, це дуже важливо. Я спочатку була така «затиснута», просто «дерев'яна». І дуже соромилася. Ще до сьогоднішнього дня я дозволяла собі сумніватися у твоїх здібностях... Думала, а чи правильно роблю, настільки безоглядно віддаючись у твої руки. Але ти мене підкорив і зачарував! З тобою так цікаво! І де тільки ти все це осягнув? Адже на це треба багато часу!.. Це ж ціла наука, своєрідна наука!..

       - Так, Юлі, ось тут ти, як ніколи, права. Для цього потрібно досить багато часу і, неодмінно, гарний учитель або дуже, дуже здібний і творчий партнер. І тоді немає нічого неможливого. Так, і того, й іншого в мене колись, справді, було в надлишку: і час, і чудовий вдумливий партнер.

       - Славулику, який ти, однак, загадковий! Як же ти мене інтригуєш... Я все ж сподіваюся, що у нас ще буде момент, коли ти мені розповіси про ті свої славні часи.

        - Ну, поживемо - побачимо. Можливо, і розповім.

       Юліанна, я абсолютно не помилився у своїх ранніх міркуваннях про неї, виявилася натурою на рідкість витонченою, з вимогливим смаком, я б сказав, богемним. Вона, до всього іншого, досить ґрунтовно розбиралася у високих мистецтвах, була непогано начитана. Власне, для своїх років була розумною молодою жінкою, не з тих, про яких кажуть, зарозуміла, а саме розумна. Безумовно, з нею було незмінно цікаво спілкуватися, і було про що. Але її дитяча дрімучість у практичних пізнаннях сексу певним чином дивувала мене і ніяк не в'язалася з її гідним поваги зовнішнім іміджем, до того ж посиленим статусом заміжньої жінки з її впевненими манерами триматися на людях та вмінням подавати себе. А причина її «неприродної скромності» в ліжку, що для мене спочатку було дивним, легко пояснювалася лише патологічною відсутністю цього самого, практичного досвіду на сексуальному терені. Але в цьому, перш за все, я бачу величезне упущення її чоловіка.

         ... Уже мило прощаючись у дверях, я не забув запитати її.

       - Ось, Юлічко, ти й виконала свою обіцянку - не залишитися в боргу переді мною. Чи не так? Але я однаково вдячний тобі за твоє запрошення і за цей незабутній інтимний вечір. Загалом, за все.

        - Славулю, я все ж дуже сподіваюся, що ми бачимося не востаннє. А ще я дуже хотіла б запросити тебе сходити на виставу в наш драмтеатр. Ти ж не відмовиш мені, сподіваюся?

       - Ще чого?!... Скажеш теж! Звичайно, із задоволенням сходжу! Я взагалі ніколи не був у театрах. Адже прожив й виховувався в райцентрі, в глибинці. А треба б неодмінно хоч разок зазирнути туди. Щоб хоча б скласти собі враження. Сходимо, обіцяю, неодмінно сходимо. І, можливо, навіть не раз. Якщо, звісно, сподобається. Мені й самому цікаво. Але не будемо загадувати наперед, добре? Не знаю, як там складуться мої найближчі перспективи. Я в сенсі не приведи Господи нарядів по службі на наступні вихідні дні.

        - Тоді домовилися, - і вона, обвивши мою шию руками, на прощання притулилася до моїх губ. - Подзвони мені на тижні, ближче до вихідних, як там у тебе складатимуться справи, гаразд? Буду з нетерпінням чекати твого дзвінка. Сподіваюся, ти ще не забув номер мого телефону?.. До побачення, милий мій Славулик!

       - Не забув. Неодмінно зателефоную, моя люба Юлі. Сподіваюся, до скорого...

        І я на всіх парах рвонув до Екіпажу. До нічної перевірки в роті залишалося всього лише 20 хвилин.

                     Кінець Глави 6.2.

                   Продовження в Главі 6.3………..