Мореас Фрост

                              Т Р И Л О Г І Я  «М О Р Е Х О Д К А»

                       Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»

                             «Немає загадкових жінок, але є недогадливі чоловіки»

                                      (Магдалена Самозванець, польська письменниця)

    Розділ VI. У ВІЛЬНОМУ ПЛАВАННІ (шляхи господні несповідимі)

    Зрозуміло, Юліанна ніяк не очікувала від сестри

«сюрпризу». Але, як то кажуть, «справу» зроблено

і поїзд пішов... Та й до чого безглузді образи, якщо

все шикарно і всі задоволені? Ну, а в підсумку все

вдало накрилося зухвалим цунамі запоморочного

вільного кохання трьох шалено завзятих і зухвалих

коханців

                           Глава 6.3. ДОГОДЖАННЯ НОРОВЛИВІЙ

                             Частина 11. Одне Кохання на Трьох

        Ну, а далі, перебуваючи фактично в повній бойовій готовності, нам не було жодного сенсу стримувати себе і свої «просунуті» почуття, і вже тим паче займатися всякого роду прелюдіями. «Гра» наша вийшла неймовірно «медовою», барвисто насиченою і неймовірно приголомшливою, а її тривалість - ідеально лаконічною.

       Після її закінчення Марі перебувала в невимовному захопленні від ступеня задоволення, що зійшло на неї у вигляді глибокого оргазму. Ну, а мені лише без жодної скромності залишалося констатувати найприємніший для себе факт - сильнішого за кайфом враженнями, а саме «тіснішого» й надзвичайно тугого фізичного контакту, що проникливо охоплює, як із юною «трояндочкою» Марі, мій «чарівник» за своє буття ще не відчував.

      Марі довго не могла віддихатися, лежала, не ворушачись, чуйно прислухаючись до своїх нових, надзвичайно солодких відчуттів, повнокровно вбираючи всю їхню первозданну принаду. Де блукали її дівочі думки в цей момент, мені було невідомо. Можу сказати одне - вона була надзвичайно щаслива в ці неповторні хвилини блаженства від свого першого по-справжньому сприйманого, усвідомленого нею і чуттєво відчутного, водночас нічим не затьмареного, повноцінного сексуального дійства. І, ймовірно, боготворила небеса за послану їй неземну благодать. Принаймні, якби я був на її місці, мислив би саме так.

        Потім, мабуть, підбадьорливу Марі «пробило» на веселощі. Ну, дитя - воно і є дитя, хоч і вже дещо подорослішало. Схопившись на ноги, вона затіяла на ліжку високі стрибки, як на батуті, чим стала загрожувати моєму здоров'ю. Отримати по організму від моторних ніжок, нехай навіть настільки мініатюрних, але з підскоку, не дуже, скажімо, приємно. Вона і мене спробувала заманити до своїх лав, але мені ліньки було рухатися, і я поспішив відсунутися трохи далі, але мужньо терпів її примхи. Потім схопила свою величезну подушку і, притиснувши її до грудей і високо підстрибуючи, плюхалася з нею плиском на поверхню ліжка. Певно, це був у неї такий веселий «відходнячок», виплеск радісних емоцій. Нарешті, слава Богу, неабияк втомившись, припала головою до мого живота, важко дихаючи. А мій «розбійник»-то - ось він якраз, тут як тут, розумієш, у безпосередній близькості. І все вабить і вабить до себе, зазиваючи... Ну як тут зайвий раз не погратися з таким милим і кумедним «атрибутом», тим паче настільки легко доступним.

        І догралася, безсоромна! У самий розпал «Його» відновлювальної «сесії», Марі, знову «надихнувшись», безцеремонно «прикипіла» до мого «мисливця» своїми хижими слизькими губками. Для остаточного і повноцінного комфорту вона, наблизившись до «Нього» впритул і присунувшись до мене тілом, перекинула через мене ніжку, піднісши прямо до мого носа свою незрівнянну попку. Тут вже і я не зумів відмовитися від спокуси й з превеликим задоволенням цілком занурився в її шалено «соковиту скарбницю».

       «Це ж якою треба бути ненаситною «ласункою» і жадібною до інтимних ласк, щоб у перший же свій «натурний» день настільки не шкодувати себе! Найімовірніше, права була Юліанна, висловлюючи припущення, що дівчинка фактично дозріла, підійшла впритул до дорослих стосунків...» - лише встиг подумати я, стараннями моторної Марі безнадійно занурюючись у п'янку безодню чарівного процесу...

      Ми настільки глибоко увігнали себе в підступно привабливі тенета ейфорії, відмовившись від реальності, що, натхненно захоплені своєю «грою», не змогли вчасно помітити, що в кімнаті ми вже не одні - за нами спостерігають. Причому зосереджено і зацікавлено. Біля порога кімнати, природно, в несподіваному подиві перебувала Юліанна. Ми, зрозуміло, не розчули її приходу додому.

        Ймовірно, не бачачи доцільності нас турбувати й вже тим паче налякати, щадячи нашу нервову систему, вона не просто стояла, а, «розпалюючись» мальовничим видовищем нашої копіткої всепоглинущої «творчості», на ділі брала найнатуральнішу, нехай і відсторонену, участь у загальному п'янкому процесі. Тільки осторонь. Тому що, коли після щасливого його завершення, прийшовши до тями, я нарешті побачив її у дверному отворі, вона стояла з широко розставленими ногами, спершись плечем на одвірок. Вид був просто шикарний. Її наспіх скинутий верхній одяг, разом із сумочкою безладно валявся біля її ніг на підлозі. Блузка була розстебнута і, відчинена навстіж, одним краєм сповзала з її пікантно оголеного плечика. Просторі об'єми її могутніх грудей, мабуть, поспішно вивільнені з чашок бюстгальтера, методично ходячи хвилями від глибокого дихання, високо здіймалися. Спідниця на ній, щоб не заважала, була призібрана у вигляді гармошки, опинившись задертою вище стегон, спочивала майже на талії. Одна її рука, рвучко ковзаючи по грудях, тремтливо обходила соски, що загострилися в збудженні, а друга - за відігнутою смужкою трусиків - нервово ворушилася пальчиками в глибинах її лона.

     Маріанна теж одночасно зі мною стрепенулася. Задоволено і по-простяцьки розмазуючи рукою по обличчю залишки мого тільки-но вилитого на нього «еліксиру», одразу ж підхопившись і анітрохи не бентежачись, безцеремонно підскочила до Юліанни, яка ще, мабуть, не встигла «здійнятися», абсолютно не беручи до уваги її стан. Я ж залишився лежати на місці, лише злегка прикрившись простирадлом і спостерігаючи за сестрами.

       - Юляшечко, мила! Ну, що ж це ти у дверях застигла?!... Адже там тобі зовсім незручно… Ходімо швидше до нас, на ліжечко! Ми допоможемо тобі! Нам тут так класнюче!.. - у своєму звичному відвертому стилі й з притаманною їй простотою радо заспівала Марі, вчепившись, немов кліщами, у руку Юлі, буквально силою потягнула її до нас на ложе.

        Юліанна, злегка приголомшена нашими поки що їй неясними настроями, найімовірніше, мучилася суперечливими думками. Мабуть, їй дошкуляли здогадки та домисли, а що ж тут ВЖЕ сталося?.. і чи сталося?... Не реалізовані почуття, сколихнуті в ній біля одвірка, але що вже «остигали», не дуже сприяли проясненню в її голові. До того ж вона прийнялася відчайдушно поправляти на собі зім'ятий і збитий на тілі одяг. Однак, так і не зумівши впоратися з ним, перебуваючи в деякій прострації, в розпатланих почуттях присіла, нарешті, на краєчок ліжка поруч із нами.

       Але всюдисуща чарівниця Марі поквапилася прийти їй на допомогу, тут же відверто оглушивши її захопленим зізнанням.

      - Юляшик, люба, уяви, я тепер стала повноцінною жінкою, як і ти! Славусенька... ах-х, він такий милий, такий розумничок!.. А я ну така... ну... ну, просто неймовірно щаслива!.. Навіть не віриться! Уже все випробувала, все випробувала!.. Ну, ні, не все, звісно!.. Але дуже багато... Стільки вражень!.. І всі, ну, диво дивовижне, які казкові!.. - її приголомшливий за простотою захват геть обеззброював.

       Вона тараторила безупинно, але на стурбованому обличчі Юліани поки що не було помітно слідів відповідної радості. Занадто, мабуть, багато запитань у неї накопичилося до нас. І всі з розряду серйозних. Але Марі ще не до кінця завершивши свою барвисту доповідь, продовжувала нагнітати.

        - Юлечко, це виявилося так легко і зовсім не боляче, як ти весь час лякала мене!.. І крові було, ну, хіба що зовсім небагато!.. Я вже практично нічого не відчуваю!.. Юляся... ну, ти, я бачу, зовсім за мене не рада! Яка ти бука! Але ж я зараз як ніколи щаслива!.. - нарешті вона «здулася», замовкнувши й ображено надувши свої пухкенькі губки.

       - І давно вже ви... тут... удвох?.. - прозвучало перше запитання з вуст Юліани.

       До цього часу вона, мабуть, остаточно оговталася й усвідомила суворі реалії буття. До того ж імовірно, у ній спалахнуло образливе почуття розчарування і, як це не дивно, одночасно заграли звичайні жіночі ревнощі до сестри, яка посміла так нахабно й відкрито порушити стрункий сценарій, найімовірніше, який вона старанно та турботливо вибудовувала до центральної події.

       - Не пам'ятаю точно... годин із трьох, напевно, так, Славусю?.. Яке це тепер має значення? - усе ж таки відгукнулася Марі, водночас поглядаючи на мене, шукаючи моєї підтримки.

        - Так, щось близько цього... - слухняно підтвердив я, все ще залишаючись лежати під простирадлом і поки що нічого не роблячи.

        - Так-та-ак! Отже, кажете, «все» сталося?... Але, як же це?.. І без мене?!... Марішка, пройдисвітка малолітня, ти мене обдурила?!... Наха-алка ти безсоромна!.. Я тобі все життя довіряла, а ти!.. Невдячна!.. Це так боляче і прикро!.. От ЯК... ЯК ти могла так вчинити зі мною?!... - вона, низько схилившись, прикривши обличчя руками, беззвучно заридала, часом шморгаючи носом, ледве чутно схлипуючи й тремтячи плечима.

       Я зрозумів, що назріває щось на кшталт сімейного міжсобойчика зі з'ясуванням стосунків, і поквапився розрядити ситуацію.

       Підвівшись із місця, обхопивши за плечі, я обійняв обох сестричок, звівши їх ближче одна до одної.

         - Юль, ну, справді, не сприймай ти це все настільки близько до серця, - промовив я. - Адже все чудово і, справді, можеш не сумніватися, пройшло на найвищому рівні! Усі задоволені! І вже тим паче живі та здорові! Чи ти сумнівалася в мені?!... Та ти уважніше придивися до Маріанни. Наскільки вона зворушливо умиротворена і безмірно щаслива!.. І натхненна!.. Це, мені здається, зараз найголовніше! Чи ти оплакуєш її втрачену невинність?! Ну, тоді інша справа!

     Марі з винуватим виглядом піднявши голову Юліанни, спробувала поцілувати її. Та, вже дещо оговтавшись від наносних вражень, плакати перестала.

     - Ви хоч презервативом користувалися? - уже спокійнішим тоном, змахуючи останні сльозинки, спитала Юлі.

        - Ми після користувалися, а в саме «Той» момент - ні. Але ти не хвилюйся так… Славусик, він усе робив як треба, і дуже навіть акуратно. Ми абсолютно не наслідили «Там».

       Вони сиділи на ліжку навпроти одне одного, тримаючись за руки. Юліанна все ще докірливо дивилася на сестру і все ж, остаточно прояснившись, покірно мирячись із реаліями, стиснула Марі в обіймах, і вже зовсім пом'якшуючись, заголосила.

       - Ну, яка ж ти ще дурненька і наївна дівчинка у мене! Жіночка моя маленька! Ну зовсім безглузда і дурнувата!.. Хіба можна так ризикувати собою?!... Ми, зрозуміло, з тобою будемо ще говорити з цього приводу. Я, звісно, буду дуже рада за тебе, якщо справді з тобою буде все гаразд...

       - Навіть не сумнівайся, Юляш!.. Усе сталося просто чУдно!.. Як уві сні!.. У прекрасному бажаному сні!.. Я така вдячна Славусику!.. Він був бездоганний, ніжний і ласкавий зі мною!.. Ти не повіриш, я літала, Юліночко, я просто парила в небесах!.. Це не передати ніякими словами! - і потім без жодного переходу, але злегка заклопотано. - Юль, ти знаєш, я все розповіла Славусі про нас. Він сам запитав, і я йому відкрилася... Але він розумник, він усе гарно розуміє!.. І ти можеш абсолютно не комплексувати з цього приводу!

       Вони «розкувикалися», ніби мене й не було з ними поруч.

      - Ну, ти й чучундра, Марішко!.. От до чого це треба було, от скажи на милість?!

       - І що ж у цьому такого?!... Та він і сам здогадався, я лише підтвердила, а потім уже розповіла докладніше про нас...

      Нарешті, я вирішив втрутитися в їхні «манси-панси». Розвернув до себе обличчям Юліану і, заваливши її на спину, впився в губи. Марі тієї ж миті окупувала її живіт, далі спустившись нижче і заглибившись у «святе місце» сестри.

      Довго не відривався від неї, поки вона, розслабившись, зовсім не обм'якла.

      Я уже був не проти й далі продовжити свої «ручні» та інші реверанси, але Юліанна, відсторонюючись від нас і поспіхом піднімаючись, промовила.

       - Ну, почекайте ж, друзі мої, я ж ще вся в одязі!.. І не зовсім у порядку... Дайте мені, нарешті, привести себе до ладу, сходити прийняти душ!.. Я дуже швидко!

      Вона зіскочила на підлогу і, шльопаючи босими ногами, вибігла з кімнати, дорогою підбираючи свої кинуті речі.

      ... Так, тут трапилася перша в моєму житті феєрично загострена, за характером буйна, за відчуттями приголомшливо божевільна і надзвичайно разюча «гра на трьох» з усіма її запаморочливими, неповторними емоціями та ураганом пристрастей, що вихльостували через край!

       Дві такі несхожі одна на одну дівчини-антиподи, але обидві по-своєму чарівні, безжально «мучили» мою істоту, хижо «рвали» моє «грішне» тіло на частини... Ну а я, цілком віддаючись «грі», скільки було моїх сил намагався віддавати обом максимум уваги та чоловічої ласки.

      Одна - дуже юна довговолоса злегка кучерява блондиночка - вертка, гнучка, витончена, мініатюрна пантерка - неперевершена акробатка Марі - суцільний згусток невичерпної енергії. Я дивувався, звідки такий невичерпний запас сил закладений у цій маленькій моторній сексапільній «пташці», що невтомно пурхала моїм тілом вздовж і впоперек?!...

      Інша - значно старша за нас, але на противагу першій - довгонога, грудаста, стрижена шатенка Юліанна - не така рвучка, плавніша, стримано академічна, витримано розміркована, менш темпераментна, але від того не менш чуттєва. Неквапливо, без зайвої метушні саме смакувала інтимні пристрасті собі на втіху, немов природжений дегустатор. Надаючи себе, гасила ті надмірно гострі «іскри» вогню, народжуваного нашою спільною сутичкою, які в надлишку висікала невгамовна Марі.

        Ці дві доби пробігли для нас, як один довгий, безперервний сеанс інтиму. Ми просто захлинаючись, заливалися сексом! До запаморочення, до знемоги, до повної втрати пульсу, поки геть не падали, знесилившись!

       Тоді мої жалісливі подруги, розуміючи, що «ніщо не вічне під місяцем», на деякий час залишали мене одного вдома (ось питання - коли самі-то вони відпочивали?), даючи мені можливість хоч трохи відновитися, дещо покимарити. То вони вирушали за продуктами, а то й просто блукали магазинами, а то й безцільно виходили на свіже повітря, прогулятися. Зате після їхнього повернення ми з новою силою накидалися один на одного, як розлючені голодні звірі, доводячи себе до нестями...

       Уже під кінець першої доби ми у своїх натуральних бешкетуваннях геть і безповоротно втратили почуття сорому і безпардонно перекреслили всі межі дозволеного, несамовито катуючи себе сексом у найекзотичніших і фантастично витончених позах, дотягнувшись і до «задніх» варіацій. В останньому особливо старалася моторна Марі. Не дивно, адже їй було ще складно серйозно обтяжувати своє «сокровенне» місце. Скажу відверто, саме її заводна, азартна задня «нірка» запускала в мені чергове «друге дихання», давала приголомшливий заряд для перезавантаження мого організму, бо була ще тугішою, ніж її чудова, чуттєва «трояндочка». Впроваджуючись у її незрівнянно щільну «атмосферу», я, просто вибухаючи, злітав до небес, а вона в ці хвилини, відчайдушно звиваючись на мені, захлиналася від захвату, з азартом і безстрашно насаджуючись на моє безвідказне «знаряддя тортур», виходячи диким плачем. В той таки час по-своєму «тихо вмирала» Юліанна, з насолодою підминаючи моє обличчя своєю розкішною, райською «раковиною», вивергаючи на мене гарячі потоки «любовної лави». Потім, по ходу нашого спільного залучення в оргію, декорації карколомно змінювалися, і вже важко було вловити, хто... як... кого... і куди...

       Я наполегливо підбирався і до заднього місця Юлі. Але вона спочатку чинила опір, борючись із хибним почуттям сорому, не піддаючись моїм спокусам, хоча й помічала, в якому істеричному стані від подібних проникнень Марі. Лише на фініші доби «здала», нарешті, й вона свій неприступний, непорочний «редут», таки зпокусившись на новизну відчуттів. Про що не засмутилася зовсім і вже точно не пошкодувала...

       Ці дві доби, проведені в перенапруженому режимі нескінченного інтиму, як ще ніколи в житті вичавили мене, немов лимон. Ні, це був навіть не секс у загальноприйнятому сенсі його розуміння. Це були справжні дикі оргії трьох дуже заводних молодих людей, які дорвалися один до одного, на якийсь час відірвалися від повсякденного, тьмяного реального буття, втратили хід часу, добровільно відкинули почуття міри, опинилися у владі неподобно бешкетних пристрастей, які нестримно й безстрашно кинули себе в найпотаємніші бездонні глибини зухвалої інтимної стихії та все без залишку віддалися в цей божевільний все жерущий вогонь вільного кохання.

       Так, такий могутній ураган пристрастей, що вибухаючи вихлюпуються, варто було хоч раз спробувати, відчути й за всіма статтями оцінити!..

    Тут навіть згадувані мною постулати Закону єдності та боротьби протилежностей якось під особливим кутом виглядають і сприймаються. Це - щось позамежно вище і незрівнянно крутіше за звичне, буденне.

        Ось тільки зловживати подібним зовсім не варто! Небезпечно для життя!

                   Кінець Глави 6.3.

                 Продовження в Главі 6.4………..