Мореас Фрост

                                Т Р И Л О Г И Я  «М О Р Е Х О Д К А»

                          Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»

                                                                                           «Горе переможеним»

                 (Бренн, галльський вождь, підкорювач Стародавнього Риму)

             Розділ V. НІКА (трагедія, зліт і безславний захід «Перемоги»)

    Головний Герой, хто б сумнівався, знову оскаженіло

дорвався до тіла своєї незрівнянної подружки. І Ніка

натурально збожеволіла від нестерпного бажання. У

принципі, цього слід було очікувати. Однак те, з чим

Герою довелося зіткнутися в процесі їх інтиму, зовсім

його не потішило і, вже звісно, не надихнуло, навіть,

навпаки, засмутило, ввергло в тривогу і сум'яття, до

того ж додавши зайвого «головного болю» і солідну

порцію їжі для глибоких роздумів

                     Глава 5.2. НЕЗ’ЯСОВНА ЗАГАДКА ПРИРОДИ

                                  Частина 2. Час Дивуватися

       ... Це був чимало місткий передбанник зі ще одними, внутрішніми дверима, що відгороджували шлях до сходових прольотів, а далі - до єдиної її квартири, яка займала цілком другий поверх солідного приватного житлового будівництва. Вхід на перший поверх, сусідський, мав свій, окремий вхід, трохи далі тим самим фронтоном. Ніка щільно зачинила двері, що ведуть до сходів, і ми опинилися в замкнутому просторі. У принципі, тут виявилося цілком тепло, оскільки на стіні праворуч висіла багатосекційна чавунна батарея, і в будинку вже було ввімкнено опалення. У височині над нами тьмяно маяла несильного напруження лампочка. У лівому кутку, ближньому до входу, стояв середніх розмірів чистий, акуратний стіл зі стільцем. Більше нічого не було. А нам чогось більшого й не треба було. У принципі, нам узагалі нічого не треба було. Обійшлися б і без особливих зручностей. Хоча... як сказати?..

       Опинившись у повній моїй владі та щільній опіці, у секундних перервах моїх поцілунків спочатку Ніка намагалася щось цокотіти про свої почуття до мене, які не минають, і про те, як вона шалено за мною нудьгує... Я неуважно слухав її, оскільки, розстебнувши й знявши свій бушлат, не зволікаючи, почав приводити себе в стан боєготовності: розстебнув ремінь і, відстебнувши та опустивши донизу передній клапан штанів, вивільнив звідти свого очманілого «тореадора». У цей момент я вже не міг про щось виразно ні чути, ні міркувати. Несвідома пристрасть, що шалено охопила весь мій розпалений піддатливий організм, вирувала в мені з неприборканістю урагану, нещадно вихлюпуючись на моєму «знарядді праці», яке дзвеніло від непомірного напруження.

    Побачивши мене в настільки убивчому форс-мажорі, Ніка вчасно припинила свої абсолютно зайві «молитви» і зовсім нікчемні голосіння, не чіпаючи куртки, швидко стягнула з себе колготки, все ще залишаючись у трусиках. Для цього їй треба було на деякий час вислизнути зі своїх черевиків, а потім знову застрибнути в них. Вона завзято, без будь-яких затримок безнапасно виконала цю операцію. Тому що далі, відчайдушно заряджаючись моїм темпераментом, просто на очах почала втрачати контроль над собою. Ще не відчувши мене в собі, її ВЖЕ почали відвідувати помітні трелі кохання. Час від часу впираючись у мій «натхненний любовний інструмент», вона жалібно стогнала лише від передчуття майбутнього оргазму, а її саму мимоволі відчутно потрясало.

     Так і не спромігшись більш-менш розкріпачити її у верхньому одязі, економлячи час, лише задер на ній спідничку разом із курткою. Прихопивши та піднявши одну її ніжку і зручно поставивши на сидінні стільця, при цьому відсторонивши в потрібному місці завісу її ніжних трусиків, я в дикому нетерпінні буквально до відказу забив у «Неї» розпалене руків'я свого завзятого «томагавка». До цього моменту неймовірно розбурхана моїми хаотичними рухами по її тілу і шаленими поцілунковими ласками і, мабуть, перебуваючи в солодкому передчутті самого моменту нашого злиття (ось що витворяє з людиною пам'ять колишніх найяскравіших злягань!), Ніка лише неголосно, але методично підвивала. Вона вже перебувала на межі «припливу», рясно стікаючи соками. Тут не вистачало хіба що мого легкого, повітряного дотику всередині її лону.

      Але після хоч і пристрасно очікуваного нею, але такого, що виявився несподівано досить потужним, проникливого удару, який достав «Її» до самого «дна», вона, досить голосно скрикнувши, геть відключилася, привалившись тілом до мене. Я так зрозумів, з її боку це був не просто «приплив», а натуральний сексуальний шок. Настільки серйозно Ніку «пробило» від вищого ступеня нагнітального екстазу.

      І раніше, в наших звичайних, «робочих» ритмах тривалих любовних «ігор», її на рідкість напрочуд туга «нірка» завжди ґрунтовно щільно охоплювала міцне тіло мого «херувима», генеруючи неперевершено ейфорійні почуття. Але зараз, у момент «істини», перебуваючи вже в статичному стані, «Вона», подібно до лещат, усередині себе дуже сильно стиснула задушливим кільцем мій збожеволілий «ствол», і, багаторазово імпульсивно скорочуючись, забійне завібрувала на «Ньому». Тут уже й я не зміг стриматися. Та, в принципі, і не прагнув... Мене ґрунтовно «прошило». І вже Я безнадійно «запульсував» у «Неї». Ось це у нас стався обопільний запаморочливий оргазм!

      Чесно сказати, я й сам не міг зрозуміти, як таке можливо?! Як це у нас настільки яскраво і напрочуд феєрично виходить?! Адже навіть не приступали до основної «роботи»! Усього лише тільки «увійшов», зробив перший рух!.. По суті, навіть рипнутися не встиг!.. Такого в моїй практиці ще не бувало. Але ж я в цій справі давно далеко не «пухнастий» хлопчик. І у Ніки раніше нічого схожого пригадати не можу. Таке, взагалі кажучи, сталося з нами вперше.

     «Ні, ну не фіга собі!.. - міркував я, все ще продовжуючи перебувати в щільному охопленні «кільця» лона Ніки, а вона - в прямому і переносному сенсах - нанизаною на мені. - Просто навдивовижу! Ось це - дійсно, конта-акт! Ні, це - ще який шалений контактище!!! Ну, красунечко Нікуша! Все ж таки ти, шалапутка, незрівнянно фантастична дівчина! Про які такі маячні аргументи ПРОТИ наших майбутніх стосунків за такого запаморочливо «високого» їхнього рівня може взагалі йтися на моєму поточному порядку денному?! Ось як можна своїми ж руками, добровільно і зі спокійною душею розривати настільки ейфорійно-нудотні пута?!» - неслися в мені збожеволілі, але далеко не дозвільні думки, поки Ніка знаходила себе.

    Повертатися «на землю», як мені здалося, вона не поспішала. Мій «ловелас», все ще перебуваючи в благодатній всеохопній «облозі» її нестерпно «солодкої обителі», до цього часу отримав своє друге дихання. І щойно Ніка набула здатності до руху, почалася чергова стадія нашого незрівнянного, нестримного «водевілю».

    Ніка вивільнила мого «красеня» зі свого благодатного «полону» і зі словами: «Славчику, я хочу «Його» приголубити», приспустилася навпочіпки. Обхопивши однією рукою, почала ніжно, але докладно обходити його вершину своїм жвавим, теплим, слизьким язичком. Коли потім мій «пустун» потонув «по вуха» у її гостинній «печерці», мені здалося, у ній зовсім не залишилося вільного місця. «Він» зайняв весь можливий простір і, напевно, дістався до самого її стравоходу.

      Ніка, входячи у своє задоволення, бурчала, як бджола на медоносній квітці під час збору пилку, поступово починаючи голосно сопіти, неухильно і ґрунтовно занурюючись у черговий свій чарівливий раж. Я дивувався, дивлячись, як самовіддано вона працює над моїм «джентльменом», намагаючись йому догодити, сама при цьому все більше розпалюючись. Але почав нестримно наближатися мій «зухвалий момент». Ні, це, звісно, був пристойно приємний процес, але мені б не хотілося саме в такий примітивний спосіб і настільки катастрофічно скоро все завершити. До того ж і її не в міру збуджений стан вимагав зовсім іншого сценарію. Довелося буквально відривати її від пікантної процедури, пообіцявши дати їй можливість поспілкуватися з «Ним» надалі.

      Піднявши Ніку, яка неабияк «розійшлася», я в темпі розстебнув блискавку на її курточці, знявши вбрання, відкинув на стіл, потім, підчепивши светрик, витрусив її з нього. Трусиків Ніка позбулася сама, і ось уже крім зрозумілого верхнього аксесуара на ній більше нічого не було. Щоправда, слідом, не зволікаючи, вона позбулася і бюстгальтера. Тепер Ніка стояла переді мною абсолютно оголеною, і я без зволікання і з упередженим азартом зголоднілого накинувся на її закличні істинні шедеври, що випурхнули на світ білий.

      «Боже ти мій! Як же я скучив за цими неперевершеними чарівницями! Які ж вони в неї чудесні, принадні! - у своєму безоглядному запалі я жадібно щосили шліфував губами і язиком її дивовижні пружні персики з набряклими на них від шаленого збудження сосками; напевно, мені хотілося з'їсти їх цілком. - І, взагалі, що це зі мною відбувається? Це просто якась неймовірно божевільна мана! Ніби перший раз їх бачу!.. Та що тут казати, взагалі, немов я уперше опинився з Нікою в інтимі! Що за маячня така?!... Наскільки ж глибинно вона вражає мене своїми фантастично позамежними за красою формами й рідкісними за витонченістю пікантностями тіла!..» - з невимовним здивуванням неслося в мені.

   Тим часом Ніка «розпалювалася» у своєму черговому «нервовому» збудженні з надзвичайно неабиякою силою. Вона звивалася тілом, наче берізка в чистому полі під напором поривчастого вітру, і виходила завиваннями, наче вовчиця. До того ж її почало в прямому сенсі нещадно лихоманити, буквально трясти. Я зрозумів, що саме час продовжити, тобто, вже досконально знаючи Ніку, «довершити» в солодкому сенсі її «страждання».

       Не вигадуючи велосипед, я знову «зайшов» у неї спереду, піднявши ніжку, знову скориставшись стільцем. Це було з Нікою істотно розумно, надзвичайно контактно і зручно. Впіймавши мої перші благодатні рухи, лихоманка змінилася відчайдушною роботою її напруженого тіла. Щоб не «опромінювати» округу її надмірно гучними криками, я жадібно впився в її пухкенькі пристрасні напіврозкриті губки.

       Але вона і крізь мої поцілунки ні-ні та примудрялася прориватися голосом на волю. Відчуваючи, що вона підійшла впритул до точки «неповернення», і ось-ось з її боку буде гранично «голосно», я спробував прикрити їй рот рукою. Остаточно зайшовши в екстазі, вона мимоволі вкусила мене за долоньку. Я й сам мало не завив на весь сходовий майданчик. Нарешті, відкинувшись спиною на сусідній стіл, розпластавшись на нашому одязі, Ніка задоволено затихла. Їй знову був потрібен тайм-аут для «прояснення».

    Проте для мене якраз усе ще тільки починалося. Вже дійсно повне прояснення! Найдикіший стояк! Особливо, коли перед твоїми очима у всій своїй бездоганній красі лежить, ніжачись і випромінюючи милостивий інтимний аромат, дивовижне дівоче тіло в його цілковито повному, відчайдушно відвертому розвороті, що пашить немислимими сексуальними флюїдами й чарівними принадами.

       Тільки-но моя красуня встигла поворухнутися, підводячись на ліктях, як повністю перекинувши Ніку на стіл, утримуючи її трохи вище щиколоток за зігнуті в колінах ноги й розвівши їх у бокі, я із захватом припав до настільки нахабно розкритого мені на огляд її неперевершеного «квіткового бутона». Мене завжди дико п'янив смак її «соку». Ніка випустила початковий, черговий, несамовитий стогін, соваючись по одягу, вдаліше підлаштовуючись під паси моєї поцілункової любові. Дуже скоро її тіло, що напружилося і зігнулося держаком лука, повідало про початок нового вирощеного мною етапу її збудження. Вона, звиваючись і гарячково трясучись переді мною в черговому нервовому ознобі, то, підводячись, чіпко хапала мене за голову і з силою притискала до себе, то, раптом знесилена, різко відкидалася спиною на стіл, то вигиналася дугою догори, водночас вибухаючи нескінченно гучними стогонами.

         Бачачи настільки дикий, неконтрольований нею перебіг подій, я вирішив не вправлятися більше на тілі Ніки, таким чином маючи намір дещо остудити її запал, що розпалився. Та де вже там! Пізно було...

       - Славчику, входь... увійди в мене скоріше, рідний!.. - благала Ніка в найближчій своїй перерві між нападами.

        На столі через висоту, що утворилася від настовбурченого на нього одягу, у мене не вийшло б дотягнутися до її лона та увійти в нього, не змінюючи позиції, тому довелося опустити її ноги на підлогу. Але вона практично не могла на них триматися, встояти. Її незбагненно, просто моторошно знову наздогнала хвиля горезвісної трясучки.

       «О, який жах! - побоюючись подумав я, руками утримуючи її у висячому положенні. - Нічого собі в неї реакції! Навіть устояти на ногах неспромога! Це ж цілковитий триндець, а не ситуація!..».

       - Ну, що ж ти... зволікаєш, любий?.. Благаю… вводь... швидше! - вирвалося знову з вуст Нікі.

      Звісно, мене не варто було так довго просити. Просто я був неабияк збентежений відчайдушним станом Ніки. Якщо не сказати, вражений, шокований. Тоді я як міг спритно перевернув і перекинув Ніку на столі на живіт і, утримуючи її руками за пухке місце, поквапився встромитися в «Неї» із задньої позиції. Після кількох моїх розторопних поступальних рухів, тремтіння в її тілі вщухло, і Ніка, віднайшовши себе і помітно міцніше тримаючись на ногах, знову потурбувалася про виловлювання свого кайфу, своєю чергою ритмічно підлаштовуючись під мене, зручно прогинаючись і нанизуючись. Полилася і струнка любовна мелодія з її вуст. Від колишньої лихоманки не залишилося й сліду. Ніка, вже міцно ставши на ноги й тримаючись руками за стіл, пружно і як ні в чому не бувало, зацікавлено підмахувала мені зустрічними рухами, щоправда, в міру нашої спільної «праці», градус її голосу ще дещо піднявся. Не знаю чому, після невеликого розгойдування я обрав силову манеру ведення «ГРИ», буквально різко і глибоко проникаючи в Ніку. Але кілька саме таких колихань з невеликою затримкою в глибині її надр разом з подальшими концентричними круговими рухами підвели її до чергового бурхливого «припливу». Вона скоро обм'якла, знову підім'явши грудьми стіл, і тільки її жалібний голос поступово затихав ще деякий час. Так вона і залишилася нерухомо лежати на наших речах, немов бездиханна. Я, звісно, не поспішав виводити свого незламного «гренадера» з її неабияк вологої, але теплої та надійної «оселі». Лише традиційно відраховував свою порцію її скорочень усередині, всіма фібрами душі утримуючи в собі свою нерозтрачену енергію. Паралельно в мені відбувався розумовий процес аналізу ситуації.

        «Цікаво, чому її так непомірно «заклинює» під час «сеансу»? Адже це не зовсім нормально, якщо можна м'яко висловитися... Я б сказав точніше, це - абсолютно ненормально. Або аномально. Схоже, у неї явно щось перемикає в голові, причому з початкової фази періоду збудження, поступово наростаючи аж до повної знемоги. Це точно! Невже ця її особливість ніяк не насторожує її саму? Адже все ясніше ясного! Нічого собі! Це що ж виходить, якщо її не задовольнити, коли з якоїсь причини збудиться, то вона стає некерованою абсолютно?! Ось воно як!.. Оце так но-омер! І, мабуть, тоді в неї починається незрозуміла, але шкідлива «ломка» організму. Ого-о! Яке неприємне одкровення! Ось це, Нікушо, тобі «пощастило» так «пощасти-ило»!

        Але ж уперше я помітив ці її загадкові прояви вже після наших перших контактів, ще в середині серпня. Але це були ще зовсім «квіточки» - слабенькі, ледь помітні симптомчики, не настільки значні, як зараз. Так, судячи з усього, вже тоді в неї злегка позначалося своєрідне незначне тремтіння. Схоже, цей її синдром набув неприємної тенденції до постійного наростання і посилення. І тепер узагалі... ну ні в які ворота!.. І якщо її зараз уже настільки потворно «ковбасить», то, що тоді коїтиметься з нею надалі, навіть найближчим часом? Ось питання питань! А я-то, наївний, спочатку вважав ці її гарячкові прояви такою собі невинною, неординарною особливістю її організму. А тепер-то, виявляється, це вже виходить за нормальні рамки. Ніби якась хвороба... Значить, виходить, і нема чому дивуватися, що вона за той довгий період нашого вимушеного «мовчання», тупо не в силах була стримувати свої реакції, зраджувала мені з кимось... І, виходить, далеко не з доброї волі...

        Що тут казати, і в мене бувають моменти, коли ні з того ні з сього раптом збуджуюся непомірно. І з нею, ймовірно, теж подібне траплятися може. Та навіть не те, що ймовірно, а стовідсотково трапляється, і, на жаль, хоч як би того не хотілося, а, найімовірніше, часто... Ось тільки їй куди небезпечніші подібні спонтанні збудження. Адже собою ж, тілом своїм у ці відчайдушні моменти впоратися не в змозі абсолютно. Навіть за всього бажання. Це, виходить, від неї ніяк не залежить. І тут уже не до сентиментів. Злими силами тіло викорчовує, організм розрядки вимагає, диктує своє... Коротше, це - як «ломка» у наркомана, виходить. Якщо дозу не приймеш, немає розслаблення, не «відпускає», організм тупо в рознос іде. Ну, і ну-у!.. Який дикий триндець!..

        Ех, Ніка, Ніка! Що ж мені робити-то тепер із тобою, люба?! Як, накажеш, боротися з цим твоїм ідіотським феноменом?! Навіть не уявляю!.. Але поговорити з нею на цю тему зовсім не зайве. Можливо, якісь ліки є на цей випадок? Тоді до лікарів терміново треба йти. Так! Саме так, до лікарів!.. От уже чого тільки немає на білому світі?.. Так-так, треба буде з нею говорити, і серйозно. Але не зараз. Потрібно знайти момент зручніший. Зіграти на її гарному настрої. А інакше може не почути... Дуже вже Ніка - дівчина пихата».

       Мене просто «підірвали» ці думки, що народилися в мені так несподівано, але не на порожньому місці, і призвели до повної розгубленості.

      Тим часом моя підопічна прийшла до тями і потягнулася до мене. Мій завзятий «мисливець», як і раніше, перебував у всеозброєнні, чекаючи відповідної сатисфакції. Вона обійняла мене, торкнувшись губ, притулившись грудками до фланки і, природно, відчуваючи на собі «Його» тугу нереалізовану силу. І, ніби прочитавши мої думки, запитала.

       - Славчику, пам'ятаєш, я тобі казала якось, що коли ти поруч зі мною, я постійно шалено тебе хочу, постійно збуджуюся, навіть якщо ти нічого не робиш?

        - Так, Нікушо, пам'ятаю. Але, до чого ти це зараз сказала?

       - Ти знаєш, у мене ніколи і ні з ким такого яскраво вираженого почуття бажання, як із тобою, не виникає явно. Ні до тебе, ні після тебе, і, взагалі, ніколи не виникає. І мене ніхто й ніколи не приваблював, не подобався мені. І поки я знайома з тобою, я нікого ніколи не шукала, і навіть не робила спроб знайти. Мені абсолютно ніхто не потрібен... Я ні з ким не хочу бути і нікого не хочу і не чекаю. Бажаю лише тебе одного. Завжди. Поруч із собою... Постійно. Так, я, звичайно, тебе добре розумію, у тебе є підстави мені не вірити. Але я кажу тобі, як воно є насправді. Мені немає жодного сенсу приховувати від тебе свої почуття. Мені з тобою дуже, неймовірно дивно, навіть не те слово. Мені чудово з тобою, і дуже спокійно, коли ти поруч. І коли я говорила тобі, що кохаю тебе, це справді так. Так, мій рідненький, я безнадійно і шалено люблю тебе! Не уявляю нікого іншого поруч із собою! Тільки... ніяк не можу зрозуміти, що зі мною відбувається останнім часом? Я так страждаю без тебе. Від душевної самотності. І дуже сумую. Мені критично не вистачає твоєї тісної присутності в моєму житті. Щодня. Я дуже часто думаю про тебе. А щойно подумаю, то нічого не можу із собою вдіяти, одразу дико збуджуюся. Тому що згадую, як нам завжди було «солодко» удвох. Але ж ти мені не віриш, правда?.. - останню фразу вона говорила, відчайдушно вдивляючись мені в очі.

       - Ну, чому ж, Нікуся, вірю, люба, тепер уже точно вірю. Але багато чого мене в тобі бентежить... - задумливо дивлячись на неї, відповів я.

        Вона, начебто й не чуючи мене, продовжила.

      - Ось і зараз, дивись, я вже знову безупинно потекла, як бурулька в гарячій долоньці...

      Тут вона замовкла, напевно, так і не наважившись викласти мені все до кінця про себе. Та мені тепер і так практично все стало зрозуміло. Я теж поки що не наважився безпосередньо «ворушити» її «секрети».

      Опустивши руки з моєї шиї, Ніка доторкнулася до «тіла» мого злегка «ослаблого бійця».

       - Мій любименький, славненький, солоденький трудівник!.. Зараз тітка Ніка тебе гарненько притисне, приголубить... - Ніка заспівала свою нову ласкаву «пісеньку».

        І вона, в рішучості докінчити «Його» нікчемні «страждання», присівши, знову почала любовно обходити своїми незбагненно дивовижними пухкенькими, тугими губками, за лічені секунди довівши мене до стану запаморочення. Вона б так і продовжила «солодкий сеанс» до швидкого логічного кінця, якби я дозволив їй зробити це. Але я був невблаганний, і їй довелося відступити, хоча вона вже серйозно увійшла у свій «звичний раж», негайно осідлавши чергову хвилю свого специфічного збудження.

       Не давши її організму остаточно впасти в режим дикої безконтрольності, я, знову повернувши її задом до себе і знову поклавши тіло на стіл, уже акуратно, чуттєво увійшов у «Неї».

       Нарешті, я дозволив собі повну волюшку, не замислюючись про всілякі «затримки» у ході реалізації свого задоволення. Ніка, всіляко підлаштовуючись під мої кути атаки, чудово працюючи заднім місцем, поводилася, на диво, пристойно. Мабуть, певний потрібний доробок в її організм був закладений попередніми «припливами», і зараз з її боку все виглядало більш-менш статечно і благородно. Ні, вона, звісно, «курликала» і стогнала (це було її візитною карткою в наших стосунках, без звукового супроводу вона ніяк не могла обходитися). Але, мабуть, це злягання для неї стало задоволенням зовсім іншої якості, більш осмисленим, а значить, і чуттєве сприйняття «процесу» було значно спокійнішим, стриманішим, але глибшим, змістовнішим і набагато приємнішим.

     Але мені на сьогодні на довершення всього не вистачало якоїсь «перчинки» в нашій «ГРІ». Не довго розмірковуючи і вивівши свого розохоченого і неабияк слизького «ловеласа» з лона Ніки (хоча, і там «Йому» було, загалом-то, чудово), я здійснив різкий маршбросок в інше, сусіднє, не менш для мене приємне й привабливе місце, трохи вище за її розімлілу натруджену «орхідею»...

       Ніка, охнувши від несподіванки і спробувавши щось мені озвучити, зовсім не заперечувала проти такого повороту подій, навпаки, залюбки підлаштувалася під оновлені й давно нами освоєні, але останнім часом дещо призабуті мотиви та не менш приємні й вражаючі відчуття.

     Так ми одночасно і впливли в заключний приголомшливий оргазм, оголосивши наш притулок єдиним переможним «кличем». Думалося мені, що на сьогоднішній вечір він буде останнім...

       Однак, якби...