Мореас Фрост

                             Т Р И Л О Г І Я  «М О Р Е Х О Д К А»

                        Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»

                                                          «Жереб кинуто! Перейти Рубікон!»

                                                                                           (Гай Юлій Цезар)

                  Розділ IV. ПОЧАТОК НОВОЇ ЕРИ (справжні курсанти)

    Несподівано для Головного Героя його рандеву з

Анжелікою в підсумку увінчалося чималою дозою

інтиму. Так, настільки потужного чуттєвого пориву

й натиску від солідного штибу жінки, якою постала

перед ним адміністраторка кафе, Головний Герой

абсолютно не очікував. І це однозначно повергло

його в паніку. Але вже дуже скоро вона змінилася

інтересом - він виграшно оцінив ситуацію і навіть

із задоволенням прийняв досить прозорі правила

«гри» досвідченої дами

                                   Розділ 4.3. КАФЕ «МОРЯК»

                          Частина 2. Анжеліка-«Клеопатра»

       - Альо-о, морський хлопчику! Заснув, чи що? Це не ТИ мене хотів? Мені розвідка доповіла... Що за таємничість, упереміш із загадковістю?

        Мої «світські» думи закономірно раптово було безпардонно перервано, як і завжди, на моєму найприкметнішому. Перервано голосом із деякою легкою хрипотою, що здавався злегка застудженим, але, можливо, і безнадійно прокуреним.

    Обернувшись, побачив прямо перед своїм носом господиню цього «колоритного» голосу (ось тут якраз підходить слово «пані») - вища за середній зріст (з урахуванням високих «шпильок» на ногах), щонайменше років 30, на моє око, ну, може, 33, пофарбована під блондинку, з короткою, нині «кричущою» стрижкою «каре», , з усе ще по-молодому ладно скроєною витонченою фігурою, що зовсім не розгубила колишнього шику, із завидно відточеними жіночими «принадами», які можуть і іншим моїм ровесницям фору дати, і з ще достатньо свіжим, миловидним обличчям, яке абсолютно не втратило своєї природної привабливості. Та чого вже там, треба чесно зізнатися, відверто класично красивим, з пропорційно бездоганними рисами. Хіба що з деяким не характерним для молодих перебором барвисто-штукатурного матеріалу. Але ж далеко не дівчисько сопливе... Отже, в принципі, в її зовнішностіі було все, що може безумовно подобатися чоловікам, ну, і, зрозуміло, збуджувати до неї відповідний інтерес. Так, вона виглядала на рідкість приємно доглянутою дамою, до того ж із ненав'язливою ароматною хмаркою пікантних парфумів навколо себе. У мене якось само собою старанно почала об'їжджатися в голові думка, кого ж вона мені нагадує?.. І раптом мене різко осінило. Ну, звичайно, єгипетську царицю Клеопатру! Ще напередодні від'їзду до Херсона в якомусь закордонному журналі я задивився на одну з її фотографій-репродукцій. Здається, на тому фото була знята відома акторка Елізабет Тейлор, загримована під відому історичну особистість з однойменного фільму «Клеопатра». Ну точно шалена схожість. Навіть довжина волосся і зачіска та сама. Тільки колір волосся в тієї, журнальної цариці, був попелястий. Однак і без оптичного забезпечення зовсім не важко було вловити - особа ця давно й плідно пройшла і Крим, і рим, і «трубами мідними» за своє чимале бурхливе життя «набалувалася» вдосталь. Хоча не без того, хтозна, можливо, і зараз продовжує активно ними «бавитися»... Усе ж усім своїм виглядом вона створювала образ із цинічно вульгарним ореолом. Від неї непереборно наполегливо тягнуло неприборканою розпустою. А, може, це лише мені так здавалося в цей момент...

        Ах, як же я виявився близьким до істини у своїх спостереженнях!

   Вона задумливо, мабуть, прокручувала назад засіки своєї пам'яті, намагаючись реанімувати своє багате героїчне минуле, безуспішно вишукуючи в ньому мою персону (а раптом - знайомий знайомих?), водночас з голови до ніг безпардонно оцінюючи, безпідставно мене роздивлялася, висвердлюючи своїми темними циганськими оченятами, як якусь дивину, наче збиралася купувати. Навіть, здалося, при цьому абсолютно до наготи роздягала мене поглядом. Причому, треба визнати, погляд у неї був такої собі підступної хижачки. Ну, приблизно, як у пітона, що гіпнотизує кролика, якому залишилося жити якісь секунди. Навіть, зізнаюся, стало дещо моторошно. Не приховую, перша думка, що відвідала, була: не хотілося б мені потрапити в лапи подібного штибу жінці.

       - Ну-с, говорити-то будемо? - мабуть, її не нескінченне терпіння підходило до ліміту. А, може, саме таким чином і тоном свою «марку» тримала.

       Я, нарешті, прокинувся, видавивши з себе.

       - А ви... і є... Анжела Сергіївна, я... правильно зрозумів?

       - Ближче до справи, молодий чоловіче. Як казали у відомому фільмі, час - гроші! - вона, я здивувався, дещо манірно крутячи своїм акуратним носиком, помітно позначаючи ніздрі, мірно й глибоко затягувала в себе повітря навколо мене, злегка поводячи при цьому головою.

       Я і без того зрозумів, що зволікати вже не варто. Але й щось «вертіти» довкола, теж не мало жодного резону. І я справедливо вирішив іти напролом.

       - Так-так. Я ось про що... Нам би... столик, Анжело... Сергіївно. Розумієте, ми - люди «казенні», ніби ось... нарешті, на волю вирвалися... Хотілося б злегка відпочити по-людськи, розслабитися...

       - А «ми» - це, власне, хто? - на своєму глибокому вдиху носом, перебила мене «Клеопатра».

       «Не зрозумію, що це вона весь час до мене принюхується?» - подумалося мені ненароком.

       - Ну, це... я і... п'ятеро моїх друзів-«однополчан»... Анжела Серг...

       - Можна просто Анжела... - тихо і заворожено, але вже на видиху.

     - Зрозумів. Анжело, ми... як би... не залишимося в боргу... Грошей у нас достатньо. А яка ціна питання?..

    Тут нас злегка почали зачіпати й підштовхувати тілами клієнти, які нетерпляче виходили із залу в туалет і освіжитися на вулицю, і офіціантки, що снували туди-сюди до бару й назад. Що говорити, затісно було в «прихожі». Стало просто неможливо спокійно розмовляти. Бачачи таку справу, Анжела, не питаючи, безцеремонно підштовхнула мене в отвір госпблоку та ще й щільно причинила двері за собою.

       Ми опинилися в довгому, але помірно освітленому коридорі в абсолютній ізоляції, один проти одного. Лише десь за дальнім поворотом, в іншому приміщенні було чути плескіт води - мабуть, там, не покладаючи рук, у поті чола трудилася посудомийниця.

     Далі події розвивалися неймовірно стрімко і настільки ж фантастично бурхливо і захоплююче.

       - Ціна питання, кажеш? Це буде ду-у-у-же дорого для тебе коштувати!.. - Анжела впритул присунулася до мене тілом, увійшовши в досить щільний контакт.

       Я стояв, відчуваючи спиною щільність стінки, і відступати мені було, по суті, нікуди, хіба що протиснутися вбік. Якщо дуже постаратися. Уже зараз я почав остаточно схоплювати всю неминучість нестандартної ситуації, що склалася. Я, як гончий пес після пробіжки за здобиччю, що тікає, миттю потворно змок від внутрішнього психологічного напруження, що владно охопило мене. Навіть пристойна доза прийнятого спиртного не зуміла його перебороти. Ба більше, мені здається, я досить відчутно протверезів при цьому. Утім, вона ще більше посилила натиск і настільки тісно до мене притулилася, піддавлюючи собою, що я, навіть якби і спробував вирватися, у мене, мабуть, не вийшло б зробити це легко. Її голова навалилася на моє плече підборіддям (зросту вона була практично мого, наче не вища, щоправда, з урахуванням високих підборів її туфель), у такий спосіб упевнено заякоривши мене. Крізь тільник і фланку я чудово відчув пристойний прес її, на подив, тугих грудей, якими вона пригвоздила мене до стіни, ще нижче - її тугий живіт. Від такої несподіванки я стояв, як укопаний, ні живий ні мертвий. Через тонку перепону нашого одягу чітко прослуховувалися прискорені ритмічні удари її серця. Мої, мабуть, теж передавалися їй, і не меншим темпом. Напевно, від зашкалюючого хвилювання у мене посилено загострилося відчуття нюху. Навіть незважаючи на пишну пелену благородного парфуму, що благодатно огортав її, я без особливих зусиль відчув запах її пишучого порочною енергією тіла. Це був особливий, характерний запах дорослої, зрілої жінки. Подібного, настільки гострого і настільки нудотного (ще б пак, перебуваючи в такій тісній близькості!), мені ще ніколи не доводилося відчувати настільки виразно. Ба більше, я грунтовно почув присутність у повітрі й іншого, такого собі пікантного, специфічного запаху - «розпаленої» любовним вогнем пристрасно «бажаючої» жінки. Його-то я ніколи і ні з чим не сплутав би. ЦЕЙ, її - якось разюче дивно, пронизливо віддавав мигдалем.

       Однією рукою вона досить владно прихопила мене ззаду, трохи вище за шию, погладжуючи мою голову, яка ще ледве почала оперятися після «нульової» стрижки, так, що кашкет, від самого початку хвацько заломлений на потилицю, сповз мені на очі. Вона, підсунувшись впритул до моєї шиї, і, немов неабияк загнана кобилка, з шумом, жадібно і тривало вбирала носом повітря навколо мене. Я так зрозумів, вона відкрито обнюхувала мене, ловила мій запах.

       - Ну, зовсім уже молоденький... - це були перші, сказані нею слова в нашій інтимній обстановці, що склалася, тихо озвучені поруч із моїм вухом, і, як мені здалося, з відтінком деякого жалю. Імовірно, мій юний вік і зовнішній вигляд не в'язалися в її уявленні з поняттям про досвідченого коханця і, відповідно, з райськими картинками, які малювала її безкрайня уява...

       Злегка вгамувавши круту хвилю несподіваної паніки, що накрила мене, і злегка обм'якнувши тілом, мій мозок, що впав, було, в кому, нарешті, поступово почав «включатися» в роботу. В одну мить у мені заговорило раціональне, і водночас я з чималим здивуванням виявив, що природа моя - ворог мій, я відверто зухвало збудився (імовірно, її всепереможні феромони здійснили свій «згубний» вплив), до того ж збудився дуже навіть потворно - відверто зухвало і сам того не бажаючи. Цьому процесу старанно посприяла і її дещо оголена гідність, яка нахабно маячила в якихось сантиметрах перед моїм носом, приплющена до моїх грудей, ґрунтовно випираючи двома чарівними, світлими, пухкими булочками з розрізу блузки. Знову ж таки, з іншого боку, виглядала ця фурія Анжела для її років (хоча, скільки їй насправді, я не знав, здогадувався лише приблизно) дуже навіть апетитно. Неймовірно апетитно. Чому ж тут було дивуватися? Все Її - при ній. Якщо відверто, то якогось відторгливого почуття вона в мені вже точно не викликала. Навіть навпаки! Але, пардоньте, вік, вік її!.. Він мене чимало бентежив. Мені, зрозуміло, досі ніколи не бувшого у подібних колотнечах і не пізнавшого смаку кохання зі зрілою, досвідченою жінкою, значно (удвічі! а може, й більше?!) старшою за мій вік, стало, зізнаюся, не по собі. Я серйозно комплексував, неабияк соромлячись і відверто ніяковіючи перед солідним вантажем її досвіду, і не тільки сексуального, а й життєвого.

      «Во, блін, влип!.. Прямо під каток потрапив несподівано-негадано. Спасибі друзям-товаришам! Сюди б точно треба було Льоху-Слона запускати. Ну, до чого мені все це?.. Чому це мені постійно так «щастить»?.. Чорт, мені ж із нею не впоратися!.. Того й гляди придушить у непомірно жарких обіймах... Ну й вовчиця!.. Але що ж робити? Що робити?.. Адже вона ж для мене - старенька. Невже їй настільки цікаво зі мною?.. Я ж їй за віком, можна сказати, в сини годжуся!..».

     Анжела обірвала мої внутрішні сумніви в раз і безповоротно. Мабуть, відразу відчула мою настільки жваву боєготовність (ще б пак! щоб на її місці цього не відчути, треба бути зовсім уже мертвою!). Вона, не слабшаючи натиску свого тіла, хвацько просунула вільну руку вниз, мені між ніг. І тієї ж миті разом зі штанами відчутно прихопила всією п'ятірнею моє до цього часу вже, прямо скажу, до неподобства «очманіле господарство», ніби намагалася провести ревізію, остаточно зняти для себе всі питання з майбутнього «порядку денного».

       - О-ох-х-х, - вирвався з надр її організму відчайдушно нетерплячий стогін. - Який прудкий звір!.. - вона, все ще не відпускаючи, тискала мій «агрегат», який гранично «розжарився», а її язик у цей час усією своєю шириною ліг на мою змилену шию, кілька разів жадібно прогулявшись уздовж неї вгору-вниз. - І твій… твій шалено неповторний запах... він зводить мене з розуму!..

      «Ага, он воно що!.. Все-таки виною всьому - мій запах, чорт би його побрав! То-то вона постійно принюхувалася до мене... Ну треба ж тобі, ще одна феромонщиця!..» - все справніше мій мозок «включався» в роботу.

       Але все одно я, як солдат, стоячи на витяжці, припертий до стіни, не робив жодних зустрічних рухів. Лише тупо млів під її своєрідним натиском. Однак із кожною секундою бажання в мені невблаганно набувало форми безповоротно невгамовного. Напевно, ще трохи її безсоромного напруження, і я б точно, не втримавшись, «стрельнув вхолосту».

      Мабуть, прочитавши мої «непотрібні», незграбні, очманілі думки, Анжела, призупинивши свої активні дії і знявши «облогу» з мого тіла, різко штовхнула рукою двері, які знаходились поруч, клацнула вимикачем на стіні й, прихопивши та потягнувши за ремінь, заволокла мене, безвольного і уже на все згідного, у якусь комірчину без вікон, незрозумілого призначення, чи то роздягальню, чи то комору, а може, і те, й інше разом. Бо поряд із розлапистою стоячою вішалкою, на якій висіли чиїсь речі, одностулковою шафою для одягу та невисокою тумбочкою, в одному з кутів була ціла купа різного роду прибиральницького приладдя. Більшого сюди вмістити було фізично неможливо. Двері просто б не відчинилися.

      Причинивши їх, Анжела по-хазяйськи повернула ключ, що стирчав у замку. Одночасно впилася в мої губи своїми, знову перенісши одну руку в мої «засіки», але вже не зовні, а протиснувши її всередину штанів. Я, все ще гублячись, мляво відповідав на її нескромні рухи губ, зате чудово якісно відчув справжній професіоналізм у роботі її невтомних рук...

     Як подальші події показали, і цей настільки скромний плацдармік, виявляється, цілком можна використовувати з максимальною для себе користю.

       Нарешті покінчивши з «розігрівальним комплексом» і відірвавшись від моїх вуст, Анжела згребла з мене кашкет, кинувши його на тумбочку, і, не втрачаючи темпу, майстерно впоралася з моїми ременем і штанами, на яких, відстебнувши з боків ґудзики, опустила клапан передньої частини штанів, нарешті діставшись до моєї головної «секретної зброї», великодушно випустивши її на волю. Вона зробила це без метушні й зайвих рухів і настільки професійно чітко, що в мене вкралася цілком резонна підозра, що в неї доволі «гучний» досвід спілкування з курсантським «середовищем», і проробляла вона це вже далеко не вперше. Але зараз мене це мало чіпало. Яке мені діло до її минулого життя? Мій «красень» в очікуванні точки докладання своїх ледве стримуваних сил у цей момент уже настільки напружився, що, мені здавалося, ось-ось лопне. Але Анжела і сама давно перебувала в неабиякій владі на всю міць нестримної стихії пристрасті, що розігралася в ній.

       - Ах-х, який славний казачок! - проспівала вона, починаючи свою «забійну гру». - І такий живий! - і справді, від радощі «Він» у шаленому азарті аж підстрибував, пульсуючи, у руках, що смикали його.

      Анжела, опустившись на коліна, з неприхованим хвилюючим почуттям майбутньої спокуси, не поспішаючи, старанно обстежувала «Його», розглядаючи і обмацуючи з усіх боків. Ось що значить серйозний, ґрунтовний підхід до справи мудрої, досвідченої жінки, яка вже все пізнала! Долонька за долонькою вона обхопила мого «рідного» вздовж усієї його довжини, нібито ретельно приміряючись до предмета любові, який потрапив ненароком до її рук. Потім, присунувшись до «Нього» впритул губами, кілька разів прокотилася своїм слизьким теплим язиком навколо його верхівки і... абсолютно несподівано для мене вмить затягнула «Його» до упору на весь розмір у «гарячу» глибину своєї щільної, ненаситної «печери».

       Можу сказати з повною відвертістю, те, що мені в найближчі моменти довелося випробувати, не мало аналогів у моїй подібній практиці. Хоча ніяк не міг назвати себе новачком на цьому специфічному «солодкому» терені. Але настільки професійно грандіозної, відточеної і віртуозної «гри» мій, здавалося б, досвідчений «кавалер», який чимало пізнав подібних жіночих любощів, ще ніколи на себе не приміряв.

       Таке непомірно «витончене» за своєю якістю «знущання» наді мною, природно, не могло тривати нескінченно довго. Навіть, навпаки, все завершилося вкрай швидко. Ми вклалися буквально в півхвилинки. І я блаженно «запульсував» у неї. Але, мабуть, з боку Анжели це було запрограмовано від самого початку, як один із пунктів її «цукрової» програми. Ось тільки не зовсім зрозуміло мені було, звідки вона могла знати, що після подібних «колотнеч» я можу «перезаряджатися» практично миттєво? Не інакше височайший досвід і природні психологічні навички, помножені на інтуїцію!

       Поки Анжела, ретельно і з захватом висмоктуючи залишки, завершувала прийом всередину себе моїх не міряних за кількістю «ліків», які накопичилися за довгий період вимушеної стриманості, одночасно з цим у швидкому темпі почала нервово розстібати ґудзики на блузці. Але оскільки одна її рука все ще брала участь у «поглинальному» процесі, у неї це погано виходило.

        - Допоможи мені... - пробурмотіла вона, не відриваючись від потрібної і важливої для неї справи.

       Я з готовністю підкорився. Нарешті і мені випала якась-ніяка робітка. Після першого настільки приголомшливого для мене і вдало завершеного раунду, я вже повністю звільнився від таких малозначних дрібниць, як вікова різниця і специфічність навколишнього оточення, які від самого початку стримували мою велелюбну натуру.

      - Який же ти запаморочливо смачнючий! - вирвалося з її вуст після закінчення «сеансу», коли вона вже вставала на ноги.

       ... І ось уже моя чарівниця поквапилася випурхнути з верхньої частини свого вбрання, зокрема, звільнившись від кайданів бюстгальтера, і моїм очам постала, напрочуд, приємна, не побоюся сказати, чарівна картина.

     Всупереч моїм колишнім наївним уявленням з приводу безумовного в'янення краси тіла і патологічних змін форм жіночих принад у жінок «близько і за 35», у піднесеному конкретному випадку моя теорія дала серйозну тріщину. У виставленому мені на огляд зразку жіночих «чеснот» (щоправда, поки що запропонованих лише до пояса) я практично не знайшов якихось явних, таких, що кидаються в очі, вад. Навіть приємно відзначив помітну соковитість жіночої «гордості», яка завжди мала для мене рішуче значення. Звісно, ці принади Анжели не можна було ставити в один ряд із тими самими «чудесами з чудес» моїх знаних і незрівнянних ровесниць Варіки або Ніки (ті убивчо дико вражали уяву своїми ідеально стоячими сторчма формами, немов відлитими, запаморочливо приємно пестячи погляд шалено пікантними припухлостями сосків на їхніх вершинах). Але і те, що я виявив у Анжели, викликало повагу і чимало вражало, з успіхом налаштовуючи на відповідну приємну продуктивну «хвилю», активно сприяло формуванню нового «гарячого потоку» в глибинах мого організму, який дедалі більше входив у смак. І те поетапне одягове «викриття» її тіла відігравало тут свою помітну позитивну роль. Цього виявилося цілком достатньо, щоб після здійсненої неймовірної «полегшувальної» процедури мій дещо «підгулявший гвардієць» розпочав свій невтомний, неухильний рух до нової, наступної захопливої фази свого буття. Власне, «Він» практично і не встиг «занепасти духом». Тут же під магічним впливом мого візуального сприйняття наполовину оголеного і незрівнянно запашного тіла Анжели та чимало приємного тактильного знайомства з пружними округлими чашами її грудей, які несподівано опинилися пружними, а потім і своєчасного під'єднання до мого «предмета» пристрасті її вологих дбайливих губ, «Він» знову зайняв увесь належний вільний простір в її відкритому нарозпашку, привітному, чарівному «оралі».

       - У-ух-х, який же «Він» швидкий і міцний у тебе! - остаточно відірвавшись через непотрібність від відповідного продовження специфічної процедури, з непідробним захопленням озвучила ситуацію Анжела. - Як же я люблю таких пружних «хлопчаків» у собі!

     Ймовірно, це моя негайна, але не менш змістовна повторна ерекція наклала на неї незабутнє враження, порадувала і навіть надихнула. Вона з превеликим і неприхованим задоволенням пограла своїми пухкенькими «булочками» з моїм «джентльменом», затиснувши «Його» поміж них і, попередньо запустивши туди для змащення порцію слини, деякий час ніжно промасажувавши там.

     «Ось же пустунка яка ця Анжела! А на вигляд у звичайному житті дивлячись на подібних милих дамочок, навряд чи здогадаєшся, що вони можуть володіти такими видатними здібностями... Пройдеш повз, і не подумаєш навіть...» - хвацько оцінив я праведні потуги моєї спокусниці.

       Але, не приховую, і ця невигадлива процедура - лише їй в актив і на благо «справи».

      Настільки ж позитивно оцінивши перші обнадійливі успіхи нашої спільної «місії» на певному етапі її виконання, Анжела, нарешті, впритул приступила до реалізації головного відділення вистави. Саме заради цього ще майбутнього основного дійства і «ламалися» нею всі ці «списи». Саме заради нього, закинувши всі свої справи в залі, вона вже, мабуть, з десяток хвилин, як показово «випала» з робочого ритму закладу. Головним «робочим процесом» для неї зараз був я. А точніше, цілковите сексуальне насичення мною.

      Тим часом я освоївся з Анжелою остаточно і безповоротно. І вже не вона, як це було на початку «зустрічі», а я в нашій новій фазі став більшою мірою проявляти ініціативу, точніше, зухвало повністю перехопив її у свої руки.

     Осмілівши без міри, я хоч і з певними потугами і не без її допомоги, але примудрився задерти на ній спідницю (вона виявилася дуже вузькою донизу і вельми неохоче прослизала по стегнах). Свої трусики Анжела до цього моменту вже примудрилася встигнути з себе скинути.

     Ось тепер, вважай, вона стояла переді мною практично повністю оголеною, якщо не брати до уваги зібраної в тонку гармошку на талії короткої спідниці, а на її довгих струнких ногах - дивовижно облягаючи - капронові панчохи тілесного кольору.

     Ніколи не припускав, що такий незначний, на перший погляд, предмет жіночого вбрання, як капрон, може настільки неповторно чарівно впливати на чуттєві рецептори чоловічого єства, буквально роздуваючи його реакції і ґрунтовно розбурхуючи уяву. Хоча чому дивуватися, багато чого цього вечора було для мене вперше...

          Продовження в Главі 4.3. Частина 3…………