Мореас Фрост

                                Т Р И Л О Г І Я  «М О Р Е Х О Д К А»

                         Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»

                                «Немає загадкових жінок, але є недогадливі чоловіки»

                                         (Магдалена Самозванець, польська письменниця)

    Розділ VI. У ВІЛЬНОМУ ПЛАВАННІ (шляхи господні несповідимі)

    Зустрічі та знайомству з чоловіком Юліанни – Євгеном –

Головному Герою, мабуть, судилося статися. Не те, щоб це

було життєво необхідно, куди бажанішим бачилося йому

інтимне побачення із самою Юліанною. Адже дотримання

інтимних формальностей завжди прикрашає справжнього

джентльмена. Герой не втрачає свого шансу під час їхньої

останньої зустрічі, волею долі опинившись з дівчиною сам

на сам. Ну, а неминучий розрив із милими дівчатами теж

був йому визначений небесами - на те воно, знайомство з

ними, і було означено Героєм як «вільне плавання»

                                 Глава 6.4. БЛИЗЬКЕ МИНУЛЕ

                         Частина 2. Солодкий «Дим на Воді»

       В один із недільних днів, ближче до нового року, ми на пару з Маріанною нанесли гостьовий візит на запрошення Юліанни та її чоловіка у них на квартирі. Мені таки довелося познайомитися з Женею очно. Ми пообідали у них і славно посиділи за випиванням хорошого вина. Євген, як свого часу говорила Юліанна, справді виявився зовні напрочуд схожим на мене. Або я - на нього. Ніби ми були рідними братами. Тільки він - трохи більший і вищий на зріст. Якраз до пари досить рослій Юліанні. Мені дуже сподобалася ця пара молодих серйозних і вдумливих людей. Вже дуже органічно вони підходили одне одному, як зовні, так і внутрішньо, ментально. І навіть порадів за Юлі. Бо за її настроєм і поведінкою було чудово помітно, що вона, і справді, почувається цілком на рівні щасливої жінки. Ймовірно, наші з нею близькі «контакти» пішли їй тільки на користь, надавши на її сімейний союз каталізувальний вплив. Сидячи за столом, ні словом, ні поглядом до нашого обопільного задоволення ми себе, наші зовсім недавні таємні, тісні «зв'язки» не видали. Принаймні, чоловік її навряд чи зумів би хоч щось зрозуміти в цьому напрямку. Ну, а сам Євген здався мені цілком адекватним, ґрунтовним і вкрай порядним та по-старомодному церемонним молодим чоловіком, що знає, що йому потрібно для подальшого добробуту його нехай поки що неповної сім'ї. І відчувалося, що він обожнює свою дружину, дорожить нею. Це - чудово! Дай їм бог щастя! І якомога більше б! Але!....

       Але, як це часто буває в романах про давніх коханців, у нашому сьогоднішньому побаченні на квартирі не обійшлося і без ложечки несподіваного, але «подячного меду».

       Сидячи за фуршетом і згадуючи, як бездарно зім'ято і на півслові обірвався для нас трьох останній інтимний зв'язок, зайвий раз ловив себе на думці: мене чомусь не полишало відчуття якоїсь незадоволеності та недомовленості від прикрої незакінченості тих наших пам'ятних «солодких нот», які відзвучали ще в недалекій історії. Ковзаючи поглядом по обличчю Юліани, я теж ні-ні та моментами виразно вловлював у ній присутність чогось подібного. Хоча вона і намагалася ретельно маскувати свої емоції... Але ось диву даєшся, все ж таки як неймовірно живучі в пам'яті людського організму неординарні та одного разу звідані найвищого напруження враження й одержимі пристрасні пориви!..

       Зрозуміло, я не планував для себе неодмінно і серйозно втручатися в мирне річище течії її сімейного життя, і не шукав приводів. Але, мабуть, цього дня самі зірки на небі були розташовані по-своєму, виявилися на рідкість прихильними до нас.

       Женя, який ні про що не підозрював, сам подарував нам із Юліанною шанс на прощальне інтимне рандеву, коли в розпалі нашого застілля виявився дефіцит вина. Він почав збиратися пройтися до гастронома «Центральний», що навпроти ЦУМу. Лише там найближче продавалося пристойне і наше марочне, і імпортне вино. А це означало, що часу на такий похід піде ніяк не менше ніж пів години. Юліана вийшла до чоловіка в коридор.

      Я тут же шепнув Маріанні про свої «благі» наміри, штрихами змалювавши ситуацію. Вона було стала в позу, але дуже скоро, не без моєї допомоги освіживши в пам'яті нашу останню невдалу гру «де-труа» і взявши до уваги, що цей «зв'язок» з Юлі буде в мене остаточним, прощальним, не стала «скупитися», розсудливо й милостиво погодилася і навіть охоче відгукнулася на моє прохання якомога довше заманити Женю. Вона правильно мене зрозуміла. Коротше, вона зовсім не заперечувала.

       - Тільки через мою любов до Юлечки і почуття вдячності їй за все, - великодушно зробила висновок Марі, при цьому дуже навіть лукаво на мене подивившись.

        І, звісно, тут же схаменулася навздогін у коридор.

        - О, Женечко, почекай-но мене! Разом сходимо... Мені ж терміново в ЦУМ зазирнути треба, дещо на завтра прикупити. От ворона безголова, зовсім закрутилася і тільки зараз згадала! Добре, що ти в той бік ідеш. Якраз за компанію... - проспівала Марі, спішно одягаючись. - Та й голова чомусь розболілася. Заодно і свіжим повітрям пройтися не завадить.

        І ми з Юліанною залишилися на гордій самоті. Вона, провівши пару, що пішла за двері, мабуть, відійшла на кухню, підмити зібраний зі столу брудний посуд, бо одразу почувся шум води з-під крана.

       Не гаючи часу, «намалювавшись» на кухні, я безшумно підібрався до Юлі, яка поки що нічого не підозрювала. Вона була в фартусі й справді займалася миттям посуду. Прихопивши її ззаду за талію, потім пробігшись руками по гнучких вигинах стрункої фігури згори донизу, затримавшись на стегнах, ніжною пір'їнкою торкнувся губами до її беззахисної витонченої шийки. Вона, здригнувшись, завмерла на місці, припинивши процедуру миття, але не відсторонилася. Водночас я відчув, як шалена хвиля закличного тремтіння злочинно пронеслася її чуйним тілом. Лише тихо промовила.

      - Який ти неприборканий пустун, Славочко! Вирішив пощипати мені нерви?.. Я бачила, як ти часом магнітив мене поглядами...

       - Як же ти близька до істини, люба Юлі... І собі теж хочу пощипати... - зашепотів їй на вушко.

     Розвернувши її обличчям до себе, владно притягнув за талію, безцеремонно впритул підперши нижню частину її живота своїм грізно повсталим «аргументом», майже одночасно впився руками в її щільну попку. У відповідь почув стриманий, тихий стогін Юліанни.

        Вона не робила спроб позбутися моєї неабиякої «опіки». Лише так і залишаючись у моєму полоні, потихеньку розвернула наш тандем від мийки, і, просунувшись задом на кілька кроків у напрямку столу, піддавила його м'яким місцем. Дихання її втратило стрункість і стало глибшим, а величні груди здіймалися йому в такт.

        - Славулю, ну от що ти зі мною робиш?.. Ти... просто божевільний!.. Ти ж чудово розумієш, що мені з тобою важко стримуватися. Але я боюся, а що як вони несподівано повернуться, що тоді буде?...

        - Про що ти? Вони ж щойно пішли. Не неси нісенітниці в голову. Ніяких несподіванок не передбачається. Я ж чув, ти замкнула двері на ключ. Та й Марі не допустить випадкової раптовості. Вона благословила мене на цю акцію. Марішка хитра і заповзятлива. У нас у наявності, як мінімум, пів години, але фактично, думаю, значно більше. А тому, Юльча, не заморочуйся ні про що, а краще віддайся на волю випадку, розслабся та отримуй максимум задоволення.

       Тут же спіймавши її губки, що пустотливо тікали, накрив їх жадібним поцілунком. Вона все ж рвучко, несміливо, але відверто відповіла взаємністю...

        Віддихавшись, усе ще недовірливо й не удавано здивувалася.

        - Боже, ти навіть із нею змовився?.. - до неї тільки зараз дійшло...

       - А то, як же?.. Залишила б вона нас просто так... Але Маріша - дівчинка великодушна. І мене завжди правильно розуміє. Ну, і тебе, звісно, безмірно любить. Адже я лише одного хочу - попрощатися з тобою по-людськи. Так їй і підніс своє «близьке бажання». Вона не заперечувала. І потім, я ж бачу і відчуваю, що і ти пристрасно «Цього» жадаєш... Хіба ні?!...

       - Так, не приховую, я частенько себе уявляю в інтимі з тобою... Але, знаєш, при цьому відчуваю себе змовницею, злочинницею...

       Я не дав їй договорити. Знову закривши рот поцілунком, розв'язав бантик на її фартусі ззаду, змахнув його з неї, відкинувши вбік, на підлогу, розстебнув блискавку на її штанах. Далі вона вже самостійно довершувала «знімну» процедуру, швидко позбувшись всього нижнього одягу, включаючи трусики, залишивши лише панчохи, які зовсім не заважали, а навіть навпаки, лише передбачливо вдало збуджували. Верх одягу вона не стала знімати, лише розстебнула гудзики на блузці, розгорнувши її навстіж, зробивши можливим доступ до грудей. Я також, не гублячи часу, в одну мить «вивільнившись» знизу, отримав можливість випустити на волю свого жвавого «сокола», що розохотився, заздалегідь підготувавши його до «високого» польоту. Після чого, трохи піднявши, присадив Юліанну на краєчок торцю столу. Благо, той був абсолютно голий. Після чого вивільнив її пружні груди зі сховищ верхнього аксесуара, навіть не знімаючи його. Тут я не зміг відказати собі в задоволенні потривожити їх спокій губами та язиком, прогулятися їхніми величними просторами, грунтовно розбурхавши набухлі соски. Далі мені нічого не заважало поступово, не поспішаючи, злегка закинути й ґрунтовно розсунути ніжки Юлі, ні на мить не перестаючи з ніжністю їх погладжувати, рясно присмачуючи внутрішні поверхні стегон дотиками невагомих поцілунків. Так я радо отримав доступ до її оголеного «чарівного місця», до якого одразу ж нескромно приохотився ненаситними губами...

     Юліанна безупинно виходила і виходила соками, водночас жалібно стогнучи, а я безперервно і з оскаженілим азартом все висушував і висушував її благодатне «джерело», поки вона, нарешті, переситившись і «відключившись», у безсиллі не відкинулася спиною на стіл, розпластавшись на всю його довжину. Уже знаючи її індивідуальну особливість у плані швидких оргазмів вельми чималої глибини, мені нічого не залишалося робити, як терпляче чекати її «повернення».

        Був і ще один фактор, що закликав мене до стримування своїх агресивних сексуальних поривів: уже з досвіду інтимного спілкування з Юлі я знав, що вона не сприймає прямих «контактів» без «захисного спорядження». І мені було відомо, де вона їх «ховає». Я якраз розмірковував із цього причинного приводу в очікуванні її «воскресіння», маючи намір туди ось-ось вирушити, щоб не витрачати на це час опісля, і вже було позначився першими кроками в напрямку до спальні. Але негайно почув голос «прозрілої» Юліанни, який повернув мене на вихідну позицію. Її ясновидіння навіть змусило мене здивуватися. І як це вона настільки перейнялася моїми намірами?..

       - Не варто, Славулик, у мене зараз безпечний період. І до того ж я бажаю наживо тебе відчути... Не бійся за мене, і не утискуй себе... - вона злегка підвелася і, прихопивши трохи нижче талії, заклично притягнула мене до себе впритул.

       І ось тут-то ми безтурботно віддалися у владу одне одного. Нас ніщо не стримувало. Так, просто на кухонному столі, у граціозній королівській позі Юліанни, немов цариці на троні. Повільно, плавно і величаво, без суєти й солодко смакуючи, вбираючи насолоду… Лише в останній стадії нашого злиття, вже «підносячись», вона дозволила собі імпульсивно перенести та міцно зімкнути руки у мене на шиї й тісно обплести моє тіло ногами. Вона прекрасно і ґрунтовно відчула мене... Втім, як і я її...

       Я зовсім не бешкетував із нею. Не намагався вертіти її тілом, не шукав інших позицій. Їй цього було не треба, як і мені. Вона і без того «парила» в млості, що підносила її, та й мій стан був ґрунтовно комфортним і гранично умиротвореним. Досконально пам'ятаючи її повільно генеровані перші неспішні реакції, які потім, у міру наростання ейфорії, переходили в помітно чуттєві та глибокі прояви, але не бурхливі й галасливі, а охоплювальне тягучі, немов штучно стримувані нею, інтелігентні... Але в цьому царственому, по-іншому не сказати, сприйнятті інтиму і була вся Юліанна.

      Вона так і завмерла на мені, не скидаючи з мене своїх «пут», коли «підносилася на самий пік вершини». У ту ж світлу мить і я не робив спроб перешкодити своєму бурхливому «салюту» всередині «Неї». Все у нас відбувалося найчарівнішим, природним чином.

      Настільки ж природним був і її захват, коли Юлі, нарешті, знайшла здатність говорити. У вдячному пориві вона підвелася зі столу, обійняла мене і зайняла довгим проникливим поцілунком. Після чого мені несподівано довелося вислухати її цікаве, бурхливо емоційне зізнання.

     - Славулик, ти - незрівнянний, приголомшливий, неперевершений коханець! Я без розуму від тебе. Ти не повіриш, я неймовірно щаслива, що ти настільки вчасно, ніби у спеціально призначений Боженькою час, з'явився на моєму життєвому шляху! Це для мене - все одно, що натуральний виграш лотерейного білета! Так-так, саме так!.. І, знаєш, я твердо переконана, напевно, в мене в моєму подальшому житті не те, що таких, як ти, більше ніколи не буде... Взагалі, крім чоловіка, нікого не буде! Це - справжня правда. Тому що по-іншому просто неможливо, не вмію по-іншому. Я себе знаю. Адже я - за своєю натурою абсолютно не гуляща жінка. Я - праведна дружина. Мені простіше і чесніше, коли довго перебуваю наодинці, саму себе нишком обслужити за бажання, що раптом виникає. Зізнаюся тобі відверто, останнім часом, кохаючись із чоловіком, хронічно ловлю себе на тому, що думаю в ці моменти саме про тебе і згадую твої приголомшливо божевільні ласки, і мої любовні відчуття миттю наростають, підводячи до бажаної ейфорії. Це допомагає мені отримувати більше радості і здорових відчуттів в інтимі з ним. У мене почали з'являтися оргазми, чого не мало місця раніше. Адже мені хронічно доводилося після близькості з чоловіком самій «добувати» їх постфактум у ручному режимі. До близького знайомства з тобою я взагалі вважала себе безнадійно фригідною.

             Звичайно, Женя ні про що не здогадується, нічого не підозрює. Він узагалі далекий від усього цього. Так, він зовсім не фанат сексу. Не надає йому особливого значення. Безумовно, поруч із ним і я - далеко не «фонтан». Не знаю, може, це і погано для нас. Але мені-то якраз у ліжку з чоловіком від усіх фантазій, пов'язаних із моїм одержаним з тобою досвідом і гостро випробуваним інтимом стає тільки чудово. Загалом, спасибі тобі величезне за всі ті яскраві враження і набуті почуття, що я отримала в дар від пізнання близькості з тобою! Ти навіть не уявляєш, скільки додав мені фарб у житті!.. Зробив мене живішою й чуттєвішою! Нарешті я відчула себе справжньою жінкою! А це, погодься, багато чого варте…

       - Юль, справді, дуже за тебе радий. Я, повір, і справді, хотів лише по-людськи й душевно попрощатися з тобою. Тому що все між нами якось обірвалося раптово, недомовлено, на напівзльоті, на пів слові. Загалом, не по-людськи. Але ж я розумію, що тобі зайві проблеми в сім'ї ні до чого. І я не збирався тобі докучати, нав'язуватися зайвий раз... А тут така нагода сама собою підкотила. От і гріх було втрачати таку можливість...

       Нарешті Юлі отінило, що «справі - час, а потісі – година», і ми почали поспіхом одягатися і приводити себе до ладу. Але й при цьому вона ніяк не могла зупинитися у своїх зізнаннях.

       - Славулю, ти навіть не уявляєш, як я сумнівалася ще тоді, першого разу, на самому початку, а чи варто нам бути разом... І ще, якби не Марішка, з її відвертою схильністю до тебе і нав'язливими бажаннями пізнати інтим, і саме з тобою!.. Ти навіть не здогадуєшся, чого мені це коштувало!.. Я ж буквально «зламала» себе перед нашою близькістю... Ніби добровільно тонути у вир кинулася... Але зате тепер абсолютно не шкодую ні про що. Про жодну секунду, проведену з тобою. Навіть дякую Богові за нашу зустріч!..

       Слухаючи жалісливий монолог Юліанни, я лише диву давався: наскільки ж дівчата бувають неповторні за своїм світосприйняттям, душевним наповненням, манерами їхньої поведінки в побуті й житті, ну, і, звісно, сприйняттям і самовираженням у повсякденності, а вже в інтимній сфері й поготів…

       Підправивши колишню красу та свій зовнішній вигляд, ми з полегшенням і почуттям задоволення, природно, чинно і благородно присіли за наш накритий стіл у кімнаті.

      - А, до речі, як у вас із Марі справи йдуть? - вивела мене із задумливих думок Юлі. - Дуже мені цікава твоя версія. Її-то - мені відома, у загальних рисах, зрозуміло. Те, що у Вас регулярний інтим, я в курсі. Ну, а як щодо справжніх почуттів? Хоч щось із твого боку «пробиває» до неї? Ти ж знаєш, як я дбаю про її долю... І мені вкрай бажано знати про неї по максимуму можливого.

      - Та знаю я, знаю, Юль, що саме «печешся» за свою «принцеску». Але якщо на чистоту, то ні фіга нічого певного не можу тобі сказати щодо неї. Але хочу відразу й однозначно зазначити - чудова в тебе сестричка, Юлі! Адже все-все, чим може обдарувати природа преміленьку дівчину - при ній! Натішитися не можу її непідробному оптимізму і любові до всіх проявів життя! І як людина - золото, легка в спілкуванні. Хіба що примхлива часом. Але це й не дивно. Це, як я розумію, у неї від юнацького максималізму, що б'є вище даху. Ну, а як партнер по сексу - краще нікуди! Таке витворяє іноді, чортиця!.. Така винахідлива в ліжку!.. З нею зовсім не занудьгуєш. Та ти й сама мала змогу на власні очі спостерігати за її заводними пристрасними поривами в наших спільних «іграх». Але ось щодо серйозних почуттів - тут так, на жаль, «засідка»... Знаю, що вона до мене не рівно дихає і тягнеться душею. Проте що я можу із собою вдіяти?! Ну не «пробиває»... Так, безумовно, вона подобається мені в загальних контурах. Ну, і як партнер по інтиму однозначно. Не знаю, може, трохи згодом щось серйозніше до неї «проклюнеться». Але поки що бачу в ній лише миле наївне дитя, яке потребує невпинної турботи й опіки. Мала ще, мудрості їй не вистачає, розважливості. Імовірно, ще не один рік уму-розуму їй набиратися треба... І зовсім не факт, що навіть із часом щось може змінитися - «закрутитися» у нас по-справжньому. Ось так і пливемо обидва за течією...

        Безумовно, я з нею про це вже серйозно розмовляв. Ми чесно і відверто багато про все говорили. Прямим текстом їй так і сказав: з'явиться у тебе на порозі хтось інший - дай мені знати одразу - утримувати й чинити перешкоди не стану, спокійно і цивілізовано розлучимося. Ось так із нею і порішили. Поки що саме в такому ключі. Просто зустрічаємося, безбожно і безпробудно кохаємося в неї в гуртожитку на вихідних. У мене навіть побоювання виникають щодо цього. Страшенною велелюбною ласункою зробилася! Ну, може, тільки зі мною її настільки нестримно по сексу «розвозить»?! Дай-то бог!.. Але саме цей факт звикання до «солодкого» мене якраз і «напружує» особливо. Скажу тобі чесно: дуже за її подальшу долю переживаю. Як там у неї все вивернеться?.. Адже, по суті, зовсім дитя ще... Ось це, мабуть, і все, що можу повідомити тобі. Таке воно - наше з нею кохання, Юлі. Бачиш, нічим мені тебе особливо підбадьорити.

        - Так, згодна з тобою. Начебто й подорослішала вже дівчина фізично, але от мізками рости їй ще й рости... І справді, дай боже, щоб ненароком під поганий вплив не потрапила до когось... Лише про це в мене голова постійно болить. Твердо знаю лише одне - поки вона поруч із тобою, то перебуває в надійних руках, і я спокійна, їй ніщо не загрожує, нічого страшного не трапиться. Але ось у майбутнє хіба заглянеш?.. Я так вдячна тобі, Славулю, що ти наскільки це можливо опікуєшся нею, піклуєшся про це норовливе дівчисько.

        А тут і наші «ходоки», що підгуляли, з повною сумкою додаткових харчів «намалювалися», своєчасно перервавши наші з Юлі «посиденьки». Знову присіли за стіл. І загальний дружній обід сам собою абсолютно непомітно переріс у таку ж дружню вечерю.

       Юліанна з Маріанною жваво і невимушено, на підйомі настрою, а часом і безтурботно хихикаючи, обговорювали якісь свої пекучі жіночі питання. Ну, а нам із Женею теж було про що, але вже серйозно і по-чоловічому, поговорити - про нашу спільну «хвору» тему - морську, мандрівну і про все, що з нею туго пов'язано.

        Так і не помітили, як невблаганно наблизилася ніч...

     Ну, а незабаром, слідом за пам'ятним дружнім візитом, сталося наше тривале, і, як виявилося, реальне і, слава Богу, безболісне для обох розставання з Маріанною. Уже остаточне. Десь днів за десять до новорічних свят і в мене, і в неї почалася спекотна пора першої в наших життях сесії з моєю наступною зимовою відпусткою. І за цей чималий час наші з Марі доріжки якось непомітно, самі собою розійшлися.

       З дому я повернувся в абсолютно зміненому стані душі. У мені згасли всі колишні любовні пориви й устремління. Моєму організму на деякий час було потрібне певне психологічне розвантаження, пауза, перепочинок на переосмислення мого поточного життя і корекції орієнтирів у ньому.

       З Аннушками мені більше не довелося близько стикатися. І навіть думок із цього приводу не пробігало. Наше блискуче знайомство і наші близькі порочні зв'язки залишилися в глибокому минулому. Одного разу, вже під близьку весну, було діло, зіткнулися з Маріанною ніс до носа на проспекті Ушакова, неподалік від нашого навчального корпусу. Вона, обійнявшись, проходила повз мене з якимось доволі гарненьким, навіть надто породистого вигляду хлопцем. І, що цікаво, зовсім не курсантом, до якого свого часу відчувала стільки невгасимих ілюзорних симпатій. Віком той був, мабуть, старший, ніж я.

      Миттєво впізнавши мене, різко зупинившись і без усяких церемонних реверансів і пояснення причин своєму здивованому провідникові рвучко відірвавшись від нього, не звертаючи ні на кого уваги, радісно й безоглядно кинулася мені в обійми, в захоплених почуттях повиснувши в мене на шиї, одночасно заціловуючи. Дуже зраділа!.. Ну така безпосередня дівчинка!.. Ніяким образом не змінилася!..

     Зрозуміло, такого сміливого повороту подій я від неї абсолютно не очікував. Тим більше в присутності її хлопця. Ось що творить магія найпершого і найбажанішого, а тому завжди пам'ятного чоловіка в житті практично будь-якої дівчини. Ніщо не збиває з відвертого пориву почуттів, і ніхто й ніщо не бентежить під час таких зустрічей.

      «А, дрібниці життя! Не рви серце, Славусику! Та нормальний перебіг подій! Думаю, нічого з ним не трапиться, як-небудь перенесе... Що-небудь наплету йому…» - було її швидкоплинне відмахування на моє зовсім не пусте запитання щодо можливих реакцій з боку її невеселого, насупленого мачо.

     Вона із вартим заздрості азартом і властивою їй щирою, відкритою манерою багато чого встигла натараторити мені, намагаючись, мабуть, якнайшвидше і докладніше поділитися своєю новою любовною історією. З її збіглої, плутаної розповіді я чітко зумів вловити лише основне. Що цей її новопризначений, знайдений кавалер - не з простої сім'ї, а синок якоїсь місцевої впливової «шишки». Що він мало не на руках її носить, душі в ній не сподіваючись, і вона теж ніби щаслива з ним. Дасть бог, скоро вони одружаться. Ось тільки їй виповниться 18 років. А ще, дуже вдячна мені за моє до неї ніжне, трепетне ставлення і за все, що я для неї зробив, поки ми були разом. Звісно, я, зі свого боку, побажав їй щасливого буття і здійснення всіх її земних і неземних бажань.

      Не забула вставити кілька слів і про свою сестричку Юліанну. Виявляється, та вже чекає на дитину, наближається до третього місяця вагітності. Тут же мені на думку мимохідь спала пустотлива думка, а чи не від мене понесла Юліанна?!... Аж надто вже за термінами сходиться... але... трохи повитавши наді мною, настільки ж непомітно і сором'язливо зникла кудись. Загалом, молодчинка ця Марі, за якихось кілька хвилин примудрилася видати мені всі «двірцеві таємниці».

       Ну, і, слава Богу, що все - саме так! Хай живе справжнє Кохання!!!

                  Кінець Глави 6.

                Продовження в Главі 7………