Мореас Фрост

                             Т Р И Л О Г І Я  «М О Р Е Х О Д К А»

                        Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»

                          «Немає загадкових жінок, але є недогадливі чоловіки»

                                  (Магдалена Самозванець, польська письменниця)

    Розділ VI. У ВІЛЬНОМУ ПЛАВАННІ (шляхи господні несповідимі)

    Можна сказати, головні пристрасті у юних коханців

благотворно відшуміли. Зате настала черга справжніх

одкровень Марі, і не без інтересу з боку Героя. І те, в

чому вона йому відкрилася, чимало розбурхало його.

Адже розкрилася пелена загадковості Юліанни, яка

не давала йому спокою

                         Глава 6.3. ДОГОДЖАННЯ НОРОВЛИВІЙ

                    Частина 10. Шокуючі Одкровення Маріанни

       Стало вже досить пізно. На вулиці - натуральна темрява. Але ми, як і раніше, залишалися у квартирі самі. Юліанна, мабуть, все ще віддавалася своїм невідкладним справам, не поспішаючи додому.

      До цього часу ми з Маріанною встигли сполоснутися у душі удвох, додавши ще й там інтимних фарб нашому єднанню. Після чого одягнувшись і привівши себе до ладу, перебазувалися на кухню. У нас виявився дикий інтерес до їжі насущної. Вона розігріла заздалегідь приготовлену їжу, і ми вельми доречно влаштували вечерю. Марішка дістала з холодильника знайому мені пляшку вина, ту саму, недопиту мною з Юліанною ще тиждень тому. Приємно влаштувавшись поряд на кутовому кріслі, ми з превеликим задоволенням і неабияк розіграним апетитом поглинали смажену картоплю з морепродуктами, що теж майже залишилися недоторканими від того самого побачення з сестрою Марі, азартно запиваючи вином.

       Наш настрій просто бив ключем! А чому б і ні? Адже все в кінцевому підсумку настільки вдало склалося у нас із Марі. Про що можна мріяти ще? Вона - щаслива у своїх після почуттях, її переповнюють захоплені думки. Адже все її свідоме життя - тільки починається, а найкраща його частина - тим більше попереду. Ну, а я - як я! Безумовно, я душевно радів за неї! А ще був цілком спокійний за Марі, за її майбутнє.

      «Звичайно, ніхто не може гарантувати їй життєвий шлях без шипів. Хтозна, як складеться її подальша доля? Але дуже важливо, що така дивовижна панянка-дівчинка може тепер безбоязно й упевнено почуватися в чоловічих обіймах, сподіваюся, коханих й люблячих, повноцінно вбирати в себе весь багатогранний яскравий спектр сексуальних відчуттів. Адже саме до цього вона так настійно і цілеспрямовано тягнулася!» - приблизно таке було у мене ставлення, генеральний лейтмотив до нашої сьогоднішньої настільки неординарної акції.

       А після вечері Марі хвацько застрибнула до мене на коліна, душа мене в обіймах. Вона все ніяк не могла вгамуватися цього вечора. Але мене після пристрастей, що зійшли, не полишала думка про дивні висловлювання Марі з деяких делікатних питань, а точніше, про недвозначні одкровення, що виривалися з неї в процесі наших «ігор». Під час застілля я вирішив не торкатися цієї теми, давши їй можливість злегка відійти від психологічного струсу. І тепер, природно, вважав за потрібне, нарешті, озвучити свій пекучий інтерес.

       - Лапусік, а скажи мені, люба, як можна розцінити твої слова з приводу того, що тобі добре знайомі пестливі відчуття в інтимному місці? Дуже хотілося б пролити світло на таке цікаве питання. Тобі не хотілося б поділитися зі мною, трошки побути відвертою? Адже ми тепер нібито не чужі одне одному... Мені дуже хотілося б зберегти до кінця довірливі стосунки з тобою. Чи це клятвена таємниця, яку неможливо розкрити за жодних обставин?

        Моє запитання спочатку дещо збентежило її. Вона навіть перервала своє «щебетання» в моє вушко. Але тут же з притаманною їй відкритістю, без жодних церемоній, навіть дещо урочистим, але вкрадливим тоном оголосила мені.

       - Ти знаєш, Славусенько, мушу тобі зізнатися, до нашого знайомства в нас... з Юлечкою... були дуже близькі... любовні стосунки. Дуже близькі... Так, так у нас вийшло... Якось само собою... трапилося...

        «Ха!.. Ось же вона! Як я і припускав, чергова і, мабуть, головна таємниця Юліанни, вкрита мороком, аж до сьогоднішнього дня! Ось він - той ореол її незрозумілої загадковості, що не давав мені спокою ні вдень, ні вночі! Я постійно відчував його присутність поруч! Тепер-то все нарешті стало на свої місця! Ось, виявляється, чому мені було якось неспокійно на душі весь цей час спілкування з нею! Нормальненько!.. Мої передчуття, як завжди, зі мною, не зраджують мене. І ось ще одне підтвердження моєї віщої проникливості у стосунках із жіночою статтю», - стрілою пронеслося в мені.

       Але здивованого вигляду, а вже тим більше «шкідливої» реакції від мене не було.

       «Яке мені, власне, діло, чим може займатися заміжня жінка за відсутності чоловіка? Яка мені різниця, в принципі, чим вона себе «забавляє»?.. Хіба що лише цікавий сам факт, що віддавалася мені Юліанна з примусу обставин, винуватицею яких якраз і стала Марі. А так я їй і даром би не потрібен був. Мабуть, їй і одностатевого кохання в перервах інтимного життя з чоловіком було достатньо. Якби Маріанна не розлютилася!.. І всього-то! Тоді був би в нас із Юлі зв'язок, чи він би не відбувся, яке це має значення тепер? Та й узагалі?.. Та й фіг із ним!» - розмірковував я, остаточно заспокоївшись.

         - І як же довго ви вже разом? - лише поцікавився.

       - Щось близько... - вона задумалася, піднявши очі до стелі, зморщивши своє чоло під чубчиком, - ...півтора року, напевно. Загалом, із червня ще минулого року.

       - М-м-м... Давненько, однак!.. Уже солідний стаж!.. Кумедний, звісно, і дуже цікавий сам по собі факт... - остання фраза - одна з моїх думок, що секундами тому промайнули в голові, мимовільно вилилася назовні. - Маріш, а розкажи, як у вас із Юлею все почалося? Це для мене дещо нове, незвичне...

        Вона задумалася, мабуть, відтворюючи в пам'яті ті початкові гостроцікаві події. Потім, перебуваючи все ще на мені в тій самій позі й не знімаючи з моєї шиї рук, спокійно заговорила.

       - Усе сталося дуже несподівано для мене самої. Я щойно закінчила сьомий клас. Був початок червня. І, як зазвичай, на час канікул переїхала жити до Юлечки. Останніми роками все літо, до самого початку шкільних занять, я стабільно пропадала в Херсоні, у неї вдома. Вона завжди раділа нашому спільному проживанню. Ми в усі часи чудово ладнали. Юляша завжди була і залишається для мене більше, ніж сестра. Вона мене дуже багато чого навчила, була моїм найкращим порадником. Безумовно, я довіряла їй, утім, як і зараз. Навіть після того, коли вона так рано вийшла заміж, нічого не змінилося в нашому плині життя. Як і раніше, була з нею близька. Вона абсолютно все про мене знала, адже я нічого від неї не приховувала, і розуміла з пів слова. Ну і, навчаючи уму-розуму, оберігала мене, стримувала від необдуманих вчинків, не давала оступитися. Я безмежно вдячна їй за все, що вона зробила і робить для мене. Ось і у випадку з тобою - теж величезна її заслуга...

        Тут вона перевела пильний, але лукавий погляд мені в очі, продовживши.

     - Лише сьогодні, а точніше ще вчора ввечері, після твого дзвінка, проявивши самовільність, я вперше дозволила собі піти проти її авторитету, потайки від неї зустрітися з тобою, не узгодивши з нею своїх намірів і бажань. Але я анітрохи про це не шкодую і не відчуваю за собою жодної провини. Адже це моє особисте життя. І зараз я хочу розпоряджатися ним на власний розсуд. Як я це сама бачу.

       І вона, не втримавшись, знову пригорнулася до мене своїми нудотними губками. Після серії глибоких поцілунків, від яких у мене знову почала «земля тікати з-під ніг», адже моя солодка «смоковниця», соваючись по мені, по суті, голозадим тілом, ще й продовжувала неабияк підпирати мого чутливого «мисливця», який вже пристойно відпочив і набрався свіжих сил. І навіть засвербіла благородна відчайдушна думка – а чи не закріпити нам «домашнє завдання»? У настільки славному і солодко «піднесеному» стані душі я перебував у цю хвилину. Але довелося відсунути цю нав'язливу ідейку хоча б на час. Аж надто великою була спокуса - дослухати до кінця пікантну історію моєї малолітньої жінки. А тим часом вона продовжила свій перерваний ретроспективний екскурс у свою ще не порочну юну пору.

       - За той час мого життя в Херсоні я навіть встигла завестися подружкою, сусідкою-одноліткою, з якою ми проводили багато вільного часу: гуляли містом, здійснювали численні вилазки на міські пляжі, а вечорами навіть ненав'язливо кокетували з дворовими хлопцями. У нас уже почав проявлятися стійкий інтерес до протилежної статі. Хлопці, з якими ми спілкувалися, були старшокласниками, і нам, природно, було цікаво з ними. Вони тоді здавалися нам такими дорослими та розумними, і нас розпирала гордість, що саме нас вони помітили, а не дівчат старшого віку. І не тільки помітили. Вони всіляко «загравали» до нас. А нам лестила їхня відверта зацікавленість.

       Того літа я вперше у своєму житті усвідомлено відповіла на перші у своєму житті поцілунки одного з них. Зараз, звісно, смішно й наївно згадувати про це. Але тоді... Проте далі поцілунків у нас не заходило. Але й те, що я відчувала всередині себе в момент цих інтимних дотиків, не могло не залишити своїх наслідків для мене. Я відмічала нові для себе особливі відчуття. Вони були вкрай бентежливі й неймовірно приємні. З цієї пори я стала відчувати себе справжньою дівчиною. Мене часом почали відвідувати таємні бажання. І дуже скоро я навчилася викликати ці нові відчуття в собі сама, стимулюючи себе, «заряджаючись» близькими спогадами поцілункових пестощів зі своїм хлопцем. У принципі, не можу сказати, що він дуже вже подобався мені. Більше приваблювали самі забирущі «заборонені» моменти єднання з протилежною статтю, загалом, новизна «дорослих» вражень.

        В один із вечорів ми з ним міцно посварилися. Йому вже було мало одних тільки поцілунків, він хотів більшого. І, чіпляючись до мене, почав наполегливо підбиратися до моїх інтимних місць зверху і навіть спробував залізти під спідницю. Мене хоч і справді заворожувало передчуття солодкої новизни його нових дотиків, але прихований страх перед черговим, більш серйозним рівнем стосунків та постійне неприйняття грубих нав'язливих дій щодо мене, які постійно приховано живуть в мені, не давали внутрішньої згоди на такі вільності. Адже я ще була таким юним дівчиськом! Я елементарно боялася. У мене спрацьовував звичайний у таких випадках інстинкт самозбереження. І, зрозуміло, я не допустила його до себе настільки близько, як він цього бажав. От і посварилися з ним у пух і прах.

         І я пішла додому, до Юліани, так би мовити, поскаржитися їй. Я постійно з нею відверто говорила про все. Мені було так в усі часи комфортно.

       Тихо відчинивши ключем двері, я нечутно прошмигнула у квартиру. У вечірній тиші раптом вловила специфічні звуки. Вони виходили зі спальні сестри. Зрозуміло, це були томні зітхання. Я це одразу збагнула. Адже й сама, зовсім недавно почавши «грати» зі своїм тілом, випускала схожі. Мені стало вкрай цікаво. Я підібралася ближче й обережно зазирнула в її кімнату.

       Те, що я побачила, відразу ґрунтовно вразило мене. Юліанна, повністю оголена, розкуто лежала на ліжку з широко розсунутими ногами. Однією рукою вона приминала свої пишні груди, а іншою... рухала всередині себе якимось довгастим прозорим предметом. Від такого несподіваного видовища в мене неймовірно розширилися очі й перехопило подих. Але й водночас, як це не дивно й чого я зовсім від себе не очікувала, породило в мені не жартівливу хвилю збудження, яке розгорілося. Тим паче після побачення зі своїм хлопцем, яке щойно обірвалося і ще не охололо.

      Юля мене не помічала. Очі її були прикриті. І вона глибоко і в голос дихала. А я, дивлячись на неї, на її тіло, яке часом тремтіло, мимоволі сама потягнулася руками до своїх «принад», взявшись їх обходити. А далі, теж заплющивши очі, виразно пригадала пустотливі руки свого хлопця, який намагався тискати мене, і його теплі губи та гаряче дихання. Уяви в цій «солодкій» справі мені не позичати.

        Оскільки одяг мені заважав, я його негайно ж скинула просто на підлогу, залишившись, як і сестра, в негліже, продовжуючи догоджати собі. У ці хвилини мені стало надзвичайно «ульотно». Я захопилася відчуттями настільки, що й не помітила, як вся цілком опинилася в отворі дверей, у прямій видимості. Тут уже Юліанна, нарешті, розплющивши очі та побачивши мене у всій красі «родинних» емоцій, але не ставши лякати, дочекалася мого «повернення в реальність» та лише жестом поманила мене до себе на ліжко. Вона ніжно обійняла мене тоді, сказавши тільки, цілуючи: «Дівчинко моя люба, така доросла стала, надалі завжди можеш розраховувати на мою допомогу. Моя рідна, я всього тебе навчу». І остаточно довіряючись їй, я безмовно пригорнулася до її розпаленого тіла...

       Ось, власне, і все... З того пам'ятного вечора ми вже нарізно не спали, - закінчила Марі свою мальовничу пригодницьку розповідь.

       - Так, Маріш, дуже вразлива і зворушлива історія!.. Хто б міг подумати, що Юлечка так запросто наважиться на такий ризикований експеримент, настільки небезпечне випробування для тебе, як одностатеве кохання?! Це ж - психологічно серйозна справа! Знаєш, наскільки мені відомо, може і «засмоктати» на все життя. Їй подібний інтим мало чим загрожував. Вона - за своєю природою бісексуалка. А ось із тобою вона вчинила дуже ризиковано і необачно. Це чудово і твоє щастя, що ти виявилася натурою стійкою і схильною до натуральних стосунків, до чоловічих пестощів. А, до речі, що це за такий загадковий предмет кохання, з яким тоді «пустувала» Юлечка?

        - Славушко, так це всього лише звичайнісінька ялинкова іграшка, але не з крихкого тонкого скла, а прозора суцільна, лита. Вона, і справді, виявилася дуже зручною для наших цілей - досить довга і в міру товстенька. На додачу ще й кручена, ребриста. А я зараз покажу її тобі.

     І вона, зістрибнувши з мене, дуже скоро повернулася з прозорим предметом у руках. Перехопив його в неї, відчув на вагу. Дійсно, найнатуральніша іграшка у вигляді бурульки, ще й із наскрізною дірочкою для нитки на одному кінці. Покрутив так і сяк. Справді, доволі зручний реквізит для жіночих «ігор», однак, чимало цікавий, багатофункціональний.

      - Так, кумедненька дрібничка, нічого не скажеш!.. І чого тільки не використовують як підручні засоби заради задоволення!.. І як це у вас із Юлькою не дійшла справа до проникнення у твою «пусечку»?.. Адже на двох уже пристойний стаж?.. Вона-то, мабуть, по повній програмі цю штукенцію використовувала?.. У тебе ніколи не виникало спокуси й на собі її випробувати?

       - Ні-ні, що ти!.. Я як вогню її боялася, навіть підносити близько до своєї «Дівчинки» сама не наважувалася. Лише вона мене нею пестила по тілу, ну, і «Її» теж, тільки зовні, звісно. Юля знала, що робила. Я їй довіряла. А ще мені подобалося, коли Юляша мені її в попку заносила. Щоправда, це було вже моєю ініціативою. Так, це було теж надзвичайно приємно!.. Але у «вагінку»... - ні, я б ні за що не підпустила, не наважилася б. Але вона й сама остерігалася. Казала, ні до чого це мені. І правильно, що стереглася. Зате ж як у нас із тобою все славно вийшло!.. Я незбагненно щаслива, Славусенько!

        «У-у-у, ще й у попку - це вже цікавий і втішний факт. Не заважає взяти його ближче до уваги, собі на конкретну замітку», - подумки «запалився» я одкровенням Марішки.

        А вона, шахрайка, знову осідлала мої коліна, захоплено занурившись в мої губи. Уже зовсім знемагаючи, ледве відірвав її від засосного процесу. Ось яка ненаситна і пристрасна дівчинка!.. Мертвого розбудить, що ж про мене, надмірно живого, говорити!..

       Але мене ГЛИБШЕ хвилювала її історія. Як їй дався досить слизький перелом ситуації в бік натуральних стосунків?

        - Маріш, ну, а далі що, як до тебе припала думка все-таки «закрутити» стосунки, і саме настільки «гучні», з представником чоловічої половини, якщо тебе й так усе влаштовувало з Юлею? - зробив я натяк у свій бік.

        - Ні, Славушко, все не зовсім так. Але розрішилося дуже просто. Після понад року наших постільних стосунків із Юліанною, я, схоже, виросла з них. Мені стало не так цікаво, прісно, не настільки яскраво, як раніше, спочатку. Чогось не вистачало... Напевно, все ж таки це було не зовсім моє. Тим паче коли я вступила до медучилища, мене почали навперебій атакувати наші хлопці, та й не тільки наші. І мимоволі мене все частіше стали відвідувати «грішні» думки саме про близькі відносини саме з ними. Хоча спочатку, загравшись із Юлею, я довгий час залишалася абсолютно байдужою до їхніх натяків і «закидонів», за інерцією думала: ну навіщо мені вони, ці хлопці?!... Одні лише проблеми від них і неприємності. Адже в мене є моя ніжна і стерильна Юлечка...

       Але коли минулого разу з рейсу повернувся у відпустку Женя, чоловік Юліани, пробувши вдома довше ніж місяць, а це було наприкінці цього літа, я опинилася взагалі на «голодному пайку». Юляша-то щодня жила повноцінним інтимним життям, а я ніби як не при ділах опинилася, зайвою. Так, щось там собі ночами лоскотала іноді. І мене, зізнаюся, така «жаба» задавила... Тут мені й довелося звернути свій погляд на хлопців. Тим паче що вже дуже прискіпливо почали вони опікуватися мною. Ось тут я знову пішла на зближення з чоловічою статтю. Однак, щойно справа доходила до «серйозного», я опиралася їхнім грубим і нахабним діям. А вони були саме такими. Мій організм повставав проти прямого, безцеремонного насильства. Тому ні з ким із них я навіть і думки не допускала зближуватися по-справжньому. Та просто банально лякалася…

        А тут і Женю різко в рейс покликали, значно раніше терміну. І ми з Юлею знову повернулися до спільних «ігор». Але, що характерно, тепер уже вся їхня принадність для мене остаточно загубилася. Юляша, звісно, бісилася, ображалася на мене. Але що я могла вдіяти із собою? Ну не моє це! Пропав азарт, не заводило, як колись... Уже це стало мені стовідсотково зрозуміло. Бажалося більшого - більш насиченого, яскравого, багатогранного кохання – красивих, ніжних й романтичних натуральних відносин з чоловічою статтю.

       І я серйозно «застрайкувала». Хоча цивільні хлопці, що оточували, мені зовсім не подобалися. Зате почала постійно марити вами, курсантами мореходки. Ви - зовсім інші. Ви - кращі за них, симпатичніше виглядаєте, мужніші. Дивлячись на вас збоку, я захоплювалася вашим особливим зовнішнім виглядом, завжди милувалася незрівнянною формою, строгими манерами триматися. Та ви просто вселяли мені довіру, чого зовсім не вистачало хлопцям без форми.

        І ось я дізналася, до наших дівчат донеслися чутки, що в «централці» має відбутися відкриття танцювального сезону. Я і без того з Юлі всю душу витрусила невгамовними намірами познайомитися з кимось із курсантського середовища, а вже коли про танці дізналася, то й поготів виснажила її благаннями про похід у мореходку. Загалом, тиснула, тиснула на неї та, врешті-решт, дотиснула. Ну, а далі тобі й так усе відомо, і не гірше за мене. На моєму горизонті з'явився ти. Коли я тебе побачила, знаєш, Славусику, з найперших секунд незбагненним чином перейнялася до тебе божевільною довірою. Відразу сказала собі: «Це - він, мій головний чоловік!». І більше мені вже ніхто був не потрібен! Хоча це знову ж таки - повна заслуга Юліанни, що ми зараз поруч. Я їй так вдячна за все!.. І як же це чудесно, Славусенько, що на моєму шляху зустрівся саме ти!.. Я виявилася така щаслива з тобою!.. Не можу словами передати!..

       Вона навіть від хвилювання, що несподівано охопило її, зашморгала носом і пустила сльозу, уткнувшись мені в плече. Але дуже швидко опанувавши себе, знову влилася в мене губами.

        - Маріш, у мене до тебе залишилося ще одне слизьке питаннячко. Скажи, а тебе зовсім не коробить той факт, що до тебе, і зовсім недавно, я мав інтимний зв'язок із Юліанною? - обережно закинув я, відірвавшись від чергового раунду поцілунків.

       - Тю, ось ще, скажеш теж!.. З якого дива?.. Адже ми ж із нею - сестри, - і по-лисячому хитро посміхнувшись мені, продовжила. - Юля - старша за мене. А отже, і право «першої ночі» - за нею! Звісно, це - жарт! Але яке це має значення? Адже я знаю, що вона чистунка, і мені ніщо не загрожує з точки зору медицини. Тим більше що вона - заміжня, а отже, не конкурент мені зовсім. І потім... дуже велике значення для мене мала її всебічна думка про тебе і її повне схвалення твоєї кандидатури для такої важливої справи. Вона була в дикому захваті від твоїх пестощів. Вона назвала їх неземними, космічними. І я, дійсно, глибоко і повною мірою відчула їхній вплив на собі. Ти - неймовірний коханець! Мені здається, жодна дівчина не зуміла б відмовити тобі у своїй «першій ночі». У тебе купа цінних аргументів. А найголовніший - своїми вмілими діями та уважним і ласкавим ставленням ти народжуєш безмежну довіру до себе, якій неможливо опиратися. А ще я впевнена, якби сьогодні на твоєму місці був хтось інший, я б йому нізащо з такою легкістю не «розкрилася».

       «Нічого собі, «легкість»!.. А що ж тоді «не легкість»?! - тільки й встиг подумати я.

     Тим паче що моя чарівна дівчинка, несподівано наблизивши своє гарненьке личко впритул до мого вуха і ніжненько цілуючи десь поруч, прошепотіла мені.

      - Славусечку, любий, моя самотня і покинута «Дівчинка» дуже-дуже захотіла ще разок відчути ненаглядного «Лицаря» у своїх володіннях. Ти ж не посмієш відмовити «Їй» у подібній дрібниці, правда ж?!

       І вона, не чекаючи моєї відповіді, жваво приспустившись на підлогу і ставши на коліна, вправно відстебнула передній клапан моїх штанів, моторно вивівши звідти мого вже давно готового до високого стрибка «сфінкса», буквально пронизавши «Його» єство чародійними рухами своєї натхненної «аури».

       - Марішко, пустунка моя, ти ж зараз «Його» надовго «знерухомиш» своїми убивчими ласками! Як же тоді та в якій якості «Він» зможе прийти на побачення до своєї ненаглядної «Дівчинки», яка вже зачекалася!!...

       - Хіба я винна, що моя «Малятко» так полюбила твого «красунчика»?! - невинно відповіла моя любка.

    Хоч і з небажанням, мені довелося перервати чарівний процес. Поривчастим рухом підхопив свою крихітку, що розохотилася, на руки, і в одну мить ми опинилися знову в пам'ятному нам місці - на неосяжних просторах «гріховного» ліжка.

       Ми в шаленому темпі зривали з себе одяг, розкидаючи його по різних сторонах світу.

        - Сонце моє неземне, а дістань-но, люба, маленький скромний пакетик, той, що з чарівною «гумочкою» всередині! - попросив я, щойно ми пірнули на місце майбутньої сутички. - Я дуже хочу в «кінцевому підсумку» до останньої «краплі крові», до переможного «зітхання» залишатися наодинці з твоєю дивовижною і неповторною «Дівулькою»!

       Марі зорієнтувалася відразу, про що я попросив. Схвально кивнувши, не гаючи часу, виконала моє «заповітне» бажання і навіть, розпечатавши «підручний» засіб, спритно виконала потрібну маніпуляцію.

      «От цікаво, і де тільки навчилася так спритно і настільки чітко?!... Напевно корисний лікнеп від Юліанни», - ненароком подумалося мені... - Ну і, слава Богу!..

                  Продовження в Главі 6.3. Частина 11……….