Мореас Фрост

                              Т Р И Л О Г І Я   «М О Р Е Х О Д К А»

                          Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»

                                                       «Жереб кинуто! Перейти Рубікон!»

                                                                                        (Гай Юлій Цезар)

                   Розділ IV. ПОЧАТОК НОВОЇ ЕРИ (справжні курсанти)

    Безсумнівно, Анжеліка була досвідчена в інтимі дама,

однак і Головний Герой - давно не хлопчик у подібних

«солодких» справах. Вони зовсім непогано заспівали у

своєму єднанні. У Героя вийшла ще одна надзвичайно

своєрідна чергова любовна сторінка в пізнанні кохання

з солідного віку жінкою

                                      Розділ 4.3. КАФЕ «МОРЯК»

                        Частина 3. Анжеліка - Машина Кохання 

       Очима досвідченого поціновувача жіночої краси, задоволено пройшовся по ній уважним цікаво-оцінним поглядом.

       Так, і живіт її, і стегна, як, утім, і все інше, треба зазначити, виявилося на належній висоті. Навіть натяку на целюліт я, як не придивлявся, не знайшов на елегантному, пружному тілі Анжели. Мабуть, не її це супутник життя. Принаймні, поки що. Зате оцінив несподівані котячу гнучкість і дівочу стрункість її не зворушеної часом фігури. Але найбільше мене несподівано приємно вразив і водночас здивував вигляд її «сакрального місця». На ньому була присутня зовсім незначна кількість рослинності. Лише маленький острівець у верхній частині лобка. Це було так нехарактерно для нашого часу, але ж наскільки зворушливо пікантно! На мій здивований інтерес про це між справою вона відповіла просто. Виявляється, слідуючи віянням з-за кордону, вона давно робить «Там» стрижку і позбавляється зайвого. Загалом, такий мій сприятливий детальний огляд тільки додав жвавості моєму «грішному пілігриму». Ковзнув руками по грайливих вигинах її тіла, захоплюючи стегна... Відрадно, що з роками воно не втратило свого колишнього тургору і зовнішньої привабливості, а елемент її нетерплячої збудженості додавав йому ще гострішого присмаку бажаної сексапільності. Ще, як я вже згадував, мене не переставала дивувати міцність і пружність її далеко не маленьких по об’єму грудей. Вони не були стоячими, найімовірніше, через їхню форму. Хоча зовсім не скажеш, що вони були аж надто великими (але все-таки чималі, я б сказав, більш налиті, «стигліші», ніж у тих же Варіки і Ніки). Але й надмірно великими їх ніяк не назвав би. За всієї їхньої об'ємної солідності виглядали вони вельми акуратно і зворушливо округло, зовсім не обтяженими середнього розміру сосками. Утримувати ці щільні «кулі» в руках і, приминаючи, відчувати їхню пружну протидію, було надзвичайно захопливо приємно. І ці грудні маніпуляції між справою також чимало мене «заводили».

       «Так, дуже навіть приємна на вигляд і смачна жінка ця Анжела. Нічого не скажеш. Та просто красуня, чого вже там! На такому пристойному рівні і себе, і фігуру зберегти!.. Не розплистися безформним тістом... І груди - в цілковитому порядку, не висять зморщеними динями... І шкіра її шовковиста, приємна на дотик... Ну і все інше підкуповує... Не бачу вад, за великим рахунком. Найтонший жировий прошарок, якщо подекуди і присутній на тілі, то виглядає надзвичайно ненав'язливо і навіть пікантно. До того ж украй доглянута дама. Про її мигдаль в одному місці, вже мовчу... Ух-х-х, воістину, мигдальна жінка! Як дух захоплює!.. Бувають же, виявляється, такі дивовижно пахучі! От тільки голос би їй м'якший… Тоді б узагалі королева! Цікаво все ж таки, скільки їй років насправді?» - здивуванню і захопленню моєму не було кінця.

       ... Я приспустив руку до її промежини, акуратно проникнувши пальцями в «гарячі» надра її закличного лона. Там було не просто сиро, а вирувала смертельна повінь. З цікавим інтересом підніс пальці до носа, вдихнув «Її» аромат. І, треба сказати, з превеликою насолодою зробив це. Вона, нетерпляче переминаючись, спостерігала за моїми тривалими експериментами.

      «Обалдеть можна! Стовідсотковий мигдаль! Ніколи не підозрював, що жіночий секрет може мати і подібний відтінок запаху. Як це все-таки прикольно незвично! Ось це, напевно, і є в найчистішому вигляді її науральний феромон, що заклично тягне мене до неї! До того ж так рясно стікає!.. У-фф!» - явно захопився я і ще трохи подумав: «От цікаво, а який же він на смак?.. Може, спробувати випробувати?.. Ні, мабуть, занадто багато чого ви хочете відразу, В'ячеславе Павловичу! Гаразд, буде видно, ще не вечір...».

       Цей густо насичений запах, він ну просто «підривав» мене, ще більше підкинувши «сухих дров» у мою і без того розпалену «топку» пристрасного бажання.

     «Ух-х, люба Анжело, однак, наскільки ж ти безмежно приємна і незрівнянно бажана жінка! Дух-то як безнадійно захоплює!..» - я зайвий раз із задоволенням констатував втішний факт.

       - Іди ж, нарешті, до мене, мій сміливий воїн! Увійди в мене! Ну, що ти зволікаєш? Вздрюч мене, вздрюч гарненько, ґрунтовно!.. - наполегливо закликала Анжела, вже перебуваючи в пекучій знемозі, звиваючись усім своїм остаточно розімлілим від збудження тілом, притримуючи рукою мого розпаленого пульсівного «красеня» та нетерпляче тикаючись у нього своїм хутровим «звіриком-острівцем».

        Ось це вже прозвучало для мене вкрай несподівано і дещо дикувато. Але я вважав за розсудливість, промовчати з цього приводу.

      «Що поробиш? Кожен розбещений у свою міру... Доведеться приймати подібне, як неминучий додаток до мого задоволення. Мабуть, бувають і такі одкровення в цьому процесі...» - мудро подумав я, міркуючи, з якого ж боку краще і зручніше до неї підступитися.

     Так, за своїми міркуваннями я явно перегнув палицю, випробовуючи терпіння Анжели.

       А вона реально входила в гарячкову стадію свого збудження. Її груди від збитого дихання здіймалися частими хвилями, а в глибині її темних очей несамовито палахкотів пристрасний блиск. Анжеліка стояла переді мною в виснажливому нетерплячому очікуванні, з останніх сил чіпко затиснувши й утримуючи обома долонями роздуте «залізне дуло» мого «зведеного автомата» в напрямку себе, ніби перебуваючи в здивуванні: «І чому це «Він» усе ще не в мені?..».

        «Але з чого ж почати? Яким способом увійти в неї? Тим більше в умовах обмеженого простору?..» - мене цікавило вже тільки одне суто практичне питання.

      Першою думкою промайнуло, підняти її ногу і проникнути в «Неї» спереду, як я це частенько з успіхом втілював у життя, «перекидаючись» з Нікою. Але тут я згадав про вищий зріст Анжели і її довгі ноги, плюс до того високі підбори у туфель, і вчасно відкинув цей явно не підхожий варіант. Зрозумів, що не дотягнуся до її бажаного «оксамитового» місця. Не підстрибувати ж?.. Тоді залишалися ще дві позиції: зайти в неї ззаду або, присівши самому на тумбочку, примостити її у себе на колінах...

        Поки я просторікував сам із собою над однозначним вибором початкової позиції, Анжела, мабуть, втомившись від безплідного очікування і втративши жалюгідні залишки терпіння, різко повернулася до мене задом. Не випускаючи з руки мій «дорогоцінний предмет», а сама, обпершись на край тумбочки вільною рукою і ґрунтовно прогнувшись дугою донизу, водночас доволі широко розставивши ноги, жваво піднесла до «Нього» свій пишний зад, що зачекався. Потім безпомилково направила «Його» куди треба та одним невловним рухом пухкого місця спритно втягнула в себе цілком. «Він», по суті, легко і вільно провалившись, просто шмигнув у «Неї», як сполохана моторна миша в простору нору.

       - А-ах-х-х, - вирвався мимовільний стогін із вуст Анжели в цю «зоряну» для неї мить, а після кількох маневрових рухів своєю всюдисущою попою примовляючи. - Кайф!.. Боже... Боже... який кайф!..

        Тут уже Анжела дала собі волю. Вона, як заводна, нарешті дорвавшись до давно очікуваного, із вартим заздрості азартом крутила і вертіла своїм невгамовним апетитним заднім місцем у різних напрямках, всіляко підлаштовуючись під потрібний їй кут атаки, водночас то прогинаючи, то вигинаючи спину, виловлюючи свій бажаний кайф, ґрунтовно нанизуючись на мене. І, судячи з характерних стогонів, які вона хронічно випускала, дійсно, прекрасно справлялася з цим завданням. Час від часу вона повертала до мене голову із затуманеними, закоченими від насолоди очима і в поривах пристрасті поривалася зачепитися за мої стегна рукою, тим самим, напевно, бажаючи поділитися зі мною своїм щастям.

        - Так!.. Так!.. Так... мені!.. Так!.. Жуч... мене!.. Ось… так!.. Так!.. - раз у раз, примовляла вона, ні на мить не припиняючи свої імпульсивні стельові рухи.

      «Ого, як цікаво закручується сюжет! Такого яскравого «симфонічного» супроводу в мене ще не траплялося... Як це інтригує!..» - промайнуло ненароком, мене вже починала неабияк забавляти ця її «велемовність» у процесі...

       Я ж у цей час просто стояв, не позначаючи поки що жодних рухів, лише злегка вигнувшись, поклавши руки їй в улоговину у найпікантнішому місці гнучкого переходу спини в пухку частину її тіла, уважно прислухаючись до відчуттів і намагаючись виловити і свій кайф. Сказати, що я, перебуваючи в лоні Анжели, перебував у стані біснуватій ейфорії, означало б погрішити проти істини. Ні, природно, я її не міг зовсім не відчувати. Ось тільки відчуття ці були якимись не зовсім наповненими, дещо бляклими, боязкими, без гірчичного відтінку. А хотілося б щось яскравіше й рельєфніше відчути... Мій натхненний «старатель» як би не намагався роздутися вшир від супутнього благородного процесу і почуття усвідомлення володіння жінкою, яке народжувалося - від одержуваного зовсім неслабкого сексуального імпульсу - просто-таки безмежно губився в об'ємних засіках надмірно просторої «обителі» Анжели, в рясних хвилях її слизької мигдалевої субстанції. Загалом, штовхаючись у «Неї» своїм «тілом», «Він», можна сказати, недоодержував того бажаного тісного опору у вигляді жаданого всеохопного тертя.

        У якийсь момент Анжела, вкотре обернувшись до мене і навіть на кілька секунд зупинивши «забіг», кілька разів підштовхнула мене за стегно, до себе назустріч, ніби закликаючи нарешті «прокинутися» і хоч трошки порухатися.

        - Ну... дрюч же мене, мій командор!.. Дери, як останню сучку!.. - її дивний заклик, несподівано вульгарно пролунавши з незвички, звісно, різав мій ніжний слух; і з подібним, лайливим відтінком у таких близьких стосунках із дамською статтю мені тим паче не доводилося стикатися.

     «Нічого собі, ось же дивачка, ну і «номери» вона «відколює»!.. Ще й «командором» нагородила!..» - тут же промайнула думка, але водночас подумав, що не варто брати й ці мовні супроводи Анжели близько до серця. А вже жолобитися від них - остання справа. До того ж щось у цьому моменті присутнє... Хоча б та сама певна новизна.

        І, в принципі, правильно подумав.

     Але, з усім тим, її підштовхувальні дії і, м'яко кажучи, нестандартні заклики вплинули на мене позитивно. Навіть зайвий ерективний імпульс підскочив. Хоча, здавалося б, куди вже крутіше? І без того, «Його», бідолаху, реально непомірно розпирало. Я прихопив її трохи нижче талії (а там було, за що з успіхом і приємністю прикластися руками!) і до праведних потуг Анжели додав коливальних рухів зі свого боку, якомога глибше в «Неї» впроваджуючись. До речі, і краще міркувати стало. Тільки зараз мене резонно осяяло.

        - Анжело, зімкни ноги, будь ласка, - попросив я (вона з самого початку так і продовжувала стояти широко роззявленою; очевидно, її і за такої пози нічого не «бентежило» і було зовсім не погано).

      Зрозумів, що в такий простий спосіб елемент ущільнення тиску на мій «апарат» однозначно зросте, а отже, і чуттєве сприйняття посилиться.

       Анжела миттєво підкорилася, згрупувавшись як треба.

   Мої здорові припущення мали під собою реальне підґрунтя. І, що характерно і цінно, не тільки я, а і вона сама, нарешті, прихопила зоряний кайф.

   Тепер вона випромінювала незв'язні звуки і мукання упереміш із завиваннями і стогонами. Стало ясніше ясного, зараз вона ось-ось «припливе». Але переді мною, судячи з мого стану, до фінішу поки ще маячила деяка дистанція. Та й не хотілося, поклавши руку на серце, настільки блискавично закінчувати за таким не передбачувано цікавим сценарієм захопливу виставу, яка розвивається і яку ми так успішно розігруємо.

       І, дійсно, коли я додав у наше «багаття любові» деяку кількість «пального матеріалу» у вигляді любовного «шурхотіння» руками по її звивистому і зволожуваному від поту тілу, не забуваючи про пестування її напружено налитих персів, вона, видавши запекле волання, так і хочеться сказати звіряче, різко смикнувшись, обм'якла тілом. Ось тут-то я «Її», рідну, ґрунтовно якісно відчув. Вона зсередини пульсувала на «Ньому», як перестук дятла по дереву, то стискаючись, то розтискаючись. Ось це і є справжня насолода - всіма клітинами тіла відчувати, як твоя жінка досягає вершини ейфорії. Не приховую, завжди високо цінував подібні «стельові», захмарні ноти в сексуальних стосунках. Хоча, які там стосунки? Це ж була, можна сказати, ціла палітра сексуального життя з моїми Варікою і Нікою! Це така!.. І тут теж були присутні дуже схожі, паралельні мотиви! Я і сам, зізнаюся, мало не «витік» у цей незмінно дбайливо виплеканий, пещений і обожнюваний мною, трепетний і відповідальний момент. Але, як то кажуть, пронесло, Бог мене милував, не дав, подібно до Анжели, здійнятися в «астрал». Ну що, «засідання триває»?!...

      Моя Клеопатра, не рухаючись, лише знесилено припавши на ліктях до стільниці тумбочки, стояла в тій самій запаморочливо-пікантній позі, мабуть, до останнього чуттєвого прояву виловлюючи божественно приємну благодать від скаженої «припливної» хвилі, яка цілком огорнула весь її організм. А я, не тривожачи її умиротвореного спокою, спочатку міцно і з помітним задоволенням притримав Анжелу за скрипкові місця, а потім, владно прихопивши її за стегна, втиснувся в її піддатливе тіло, застигнувши на місці й утримуючи в благодатній, гарячій «судині» пристрасті свого стійкого доблесного «лицаря». «Він» так і не вгамував у собі почуття «битви», не переситився нею і не розтратив у запалі минулого «бою» своїх незвичайних сил!

    Однак наш спокій тривав недовго. Анжела несподіваним поривом вирвалася з мого чіпкого «полону» і, різко розвернувшись, обіймаючи руками, обвалила на мене каскад, мабуть, вдячних пестощів, виціловуючи на моєму обличчі все підряд. Потім, задерши на мені фланку разом із тільником, продовжила поширення своїх поцілункових вправ на решту ділянок мого оголеного тіла. Мені довелося допомогти їй довершити до кінця зняття з мене одягу, що заважав їй.

        Вона, зрозуміло, відчувала по міцності мого «знаряддя», що головне для неї тільки починається. Ось «Він», весь у неї на очах: так багатозначно розгойдується перед її поглядом, нервово тремтячи, і болісно солодко тикається в її спекотне тіло, яке не встигло охолонути! Так, зараз вона знову сповна буде володіти «Ним», користуватися до самого не хочу. Ось тільки дух переведе злегка...

        - Який же ти смачнючий, мій герой!.. Так і хочеться тебе всього з'їсти... - встигла прокоментувати Анжела в перервах між поцілунками.

       Тут же вона, ймовірно, у пориві подальшого прояву пристрасті почала імпульсивно стягувати з мене й решту одягу. Так безславно впали додолу штани (вона розстебнула їх зовсім, і вони під своєю вагою просто звалилися з мене до підлоги), і остаточно зірвала донизу мої труси. Тепер ми обидва практично опинилися абсолютно оголені.

      І знову її обличчя заклично потягнулося до «Нього». Вона не могла споглядати спокійно, їй нестримно хотілося діяти. Напевно, якби була її воля, вона і справді з'їла б «Його». Мені довелося буквально силоміць відривати її губи від мого скаженого «гренадера», що вже зовсім збожеволів від бажання «повноводного розгулу», яке потворно пробивало бажання.

     Саме час було приступати до чергового акту нашого захватного «водевілю». Треба було «кувати залізо, поки воно гаряче». У нас у запасі був ще один безпрограшний варіант.

     Коли я присів на тумбочку, Анжелу зовсім не треба було запрошувати чи щось пояснювати їй. Вона з моторністю агресивного горностая моментально осідлала мої коліна, розташувавшись до мене спиною, в один момент запустивши мого «бійця» в себе. Її стрункі, довгі, а точніше б сказати, модельні ноги, до того ж вдягнені в туфлі на високих шпильках, стали нам вдало надійними помічниками.

       Опинившись на мені, а я, відповідно, - в ній, зовсім не повітряна Анжела відверто придавила мене своєю вагою, хоча й трималася руками за краї тумбочки. Спершу вона пововтузилася в різні боки своїм міцним задом, ніби остаточно закріплюючись на мені. Я навіть злегка «загубився» у відчуттях. Зате, коли, набираючи ритм, вона почала енергійно скакати на мені у своєму прагненні наблизитися до «нірвани», різко підводячи й одразу ж приспускаючи своє грішне тіло, азартно, до межі нанизуючись на мене, я знову «пожвавився, підбадьорившись духом». У мене складалося враження, що я своїм «пропелером» дістаю їй до самої печінки. Принаймні, мені так здавалося, тому що я при цьому в щось усередині неї часом відчутно впирався. Мене ще сильніше це «заводило», і Анжелу, мабуть, теж, бо дуже скоро я це відчув на собі - моя Клеопатра помітно рясно, просто неймовірно спливала соками. Я сидів весь мокрий від «мигдалю», що виходив з неї назовні, і цей нюанс також «гіпнотично» впливав на моє єство. Мене навіть «підривало» спробувати «Її», посмакувати її мигдальним продуктом. Ну, і, звісно, мої невтомні руки... Вони аж ніяк не нудьгували. Вони, як заводні, невтомно гуляли всіма доступними частинами її ґрунтовно змоклого оголеного тіла, приділяючи особливу увагу шалено стрибучим у такт її хвильовим переміщенням пустункам-персам. Мене вони просто дико «хвилювали». У завершальній фазі її божевільного танцю, я, вчепившись у цей її дорогоцінний «вантаж» мертвою хваткою, зовсім не випускав з рук до переможного кінця. У міру наростання її чуттєвих відчуттів і підходу чергової «припливної» хвилі, Анжела знову вибухнула довготривалим словесним супроводом з її багатого мовленнєвого інтимного репертуару, причому в його ще більш витончено «вишуканому» вигляді.

      - Так!.. Клас!.. Так!.. Так!.. Довби!.. мене... Смаж!.. Смаж!.. Давай!.. Ще!.. Ще!.. Дери!.. сучку... драну... Так!.. Так!.. Ще!.. Ще!..

       Так-так, напевно, вкрай цікаво було б послухати нас з боку кому-небудь!.. Але я вже звик до неї, до її специфічної манери самовираження в інтимі. Я взагалі до всього швидко адаптувався. Адже кожен має право мати свої «прибомбаси». Ба більше, мені це її «хобі», ця її характерна особливість дуже швидко припала до душі. Що говорити, збуджувала мене ще сильніше. Відчуваючи, що вона ось-ось зануриться в тенета оргазму, я подумав було і сам про нього... Але... все-таки вперто зважився затриматися.

       Нарешті Анжеліка стрепенулася, «зігравши на горні», тобто закричала, як і минулого разу, остаточно затихнувши. Перебуваючи в знесиллі і опинившись не в змозі підтримувати себе руками на тумбочці, вона, відпустивши їх, просто впала тілом мені на коліна. Сил утримувати її у мене все одно не діставало б. Її руки в безсиллі, немов батоги, впавши, звісилися до підлоги. У такому положенні вона перебувала на мені, приходячи до тями, напевно, кілька хвилин. Лише стогнала ледь чутно і напружено дихала. Що найцікавіше, власне, десь стільки ж за часом тривав і її дикий танець на мені.

     Вона напрочуд швидко «вивуджувала» свої оргазми, і чим далі, тим швидше. Весь цей час мій бравий «капітан», так поки що і не дочекавшись «відмаху» на свій завершальний «салют» і, як і раніше, перебуваючи в привітній «акваторії» Анжели, зрозуміло, спіймавши чергову порцію настільки милих його душі чарівних поштовхів, волав, ні, просто-таки «бушував у справедливому гніві», вимагаючи негайної сатисфакції.

       Забігаючи наперед, скажу, «Він» її дочекався.

      «Воскресла» Анжела, з явним задоволенням виляючи задом, притираючи задом мій «забійний інструмент», ще з хвилинку на мені посиділа, явно смакуючи «Його» всередині себе. Їй, безумовно, дико подобалися ці відчуття моєї присутності в "Її покоях", бо ні з того ні з сього навіть злегка реготнула, раптово розвеселившись.

       «Ось дивачка! Цікаво, що за веселощі її відвідали?» - подумалося мені, однак запитувати не наважився.

       Раптом моя пустотлива вершниця, не кажучи ні слова і не випускаючи мого «орла» зі своєї «спекотної клітки», хвацько задерши ноги догори, наче природжена гімнастка, жваво крутонулася навколо себе, перекинувши одну ногу через мою голову. Тепер Анжела сиділа на моїх колінах, повернувшись до мене передом, а я опинився між її ніг. Потім вона обвила руки навколо моєї шиї, зручніше примостившись - присівши навпочіпки, поставила ступні по краях стільниці тумбочки. Свої долоні я підклав під її м'яке місце. Тепер просто переді мною колихалися її пишні перси. Не став від них відмовлятися, із захватом занурившись у їхній ареал, по черзі відловлюючи губами набряклі соски. Фактично я вже був на межі почуттів, що називається, на межі терпіння. До того ж її жваві перестроювання і маніпуляції зовсім не пройшли для мене даром. Як і раніше, залишаючись в грайливому настрої - час від часу хіхікаючи, цілком можливо, через моє лоскотання її грудей, вона раптом несподівано з місця в кар'єр зірвалася в новий скажений танець. Її запопадливі білясті булочки-груди, що вирвалися з-під мого «нагляду» на свободу, шалено скакали вгору-вниз, підганяючись різкими рухами тіла в тому ж дусі, виконували СВІЙ дикий танець перед моїми очима. Мені навіть подумалося, що вони не витримають і відірвуться від неї. Вони безсоромно бичували моє обличчя своїми обважнілими від позамежного збудження твердими сосками. Анжела то припадала повністю до мене, тоді вона люто впивалася в мої губи, то віддалялася на довжину рук, не припиняючи з силою нанизуватися на мене. Цього разу, увійшовши у свій раж, вона, мабуть, уже була не в змозі що-небудь озвучувати виразно. З неї упереміш почали виходити незрозумілі уривки слів, що плуталися в невиразному бурмотінні, перемежовуючись завиваннями і стогонами. Загалом, цілковитий неадекват на тлі захмарної ейфорії, що владно охопила весь її тремтливий організм.

       Однак у якийсь момент під час процесу в неї ще вистачило сил зробити невелике перестроювання в нашому тандемі. Не перериваючи руху, вона по черзі опустила коліна на тумбочку (ймовірно, так їй стало легше скакати фізично). І ця перестановка, мабуть, одразу ж принесла їй бажаний результат, судячи з посилення гучності звуків, які з неї лунали, але зовсім не потішили мене (дещо ослабло таке необхідне мені тертя всередині «Неї»). Це її анітрохи не бентежило, та й знати про це їй не було потреби - була зайнята винятково поглинанням своїх відчуттів, що наростали подібно лавині. Тим часом мій незаслужено скривджений «гренадер», який, як і раніше, нестримно рвався в бій, бездарно хлюпав у бездонній прірві її «печери», що стала надмірно просторою для нього.

       «Ну і яка, спитати б, мені користь від потоків «мигдалевого нектару», що витікають з її надр на мене!... І ось, здається, припливли! Прямо якийсь односторонній рух виходить!.. Ну де та кульмінація?!...» - задавався я сумом.

       Хоч мене і радувала «гра» з її рухомими «предметами» жіночої гордості і сприятливі відчуття під час пестощів її «здобного» пружного заднього місця, але ці процедури лише тримали мене в стабільному «звірячому» тонусі, і не більше, ні на крок не наближаючи до пікової хвилі.

      Після свого перегрупування Анжела дуже швидко і, як завжди, бурхливо «припливла» з вірним своїй традиції звуковим оформленням (добре, що нас не міг ніхто чути в такому галасливому закладі!), ледь не придушивши мене у своїх палких обіймах. Нарешті вона покірно затихла на мені. Ось тут-то мене не на жарт і сколихнули її натхненні «поштовхи» по моєму бідолашному «апарату», одномоментно привівши до тями.

       «Ні, люба, так не піде! Не той випадок! І нічого тут мигдаль никати!» - розсудив я.

       І, немов ошпарений, піднявши з себе Анжелу, підхопився на ноги і, різко розвернувши її задом, без жодних церемоній азартно встромив свого «гангстера» в її слизьке «шоколадне» місце. Моя Клеопатра, ще до пуття не встигнувши відійти від пристрасного «вихору», який пронісся над нею, від несподіванки, що трапилася, навіть злегка підсіла в колінах, ойкнув. Але вчасно встигла судомно зачепитися руками за краї тумбочки. За її поверненим до мене поглядом я легко прочитав у її очах непідробне здивування («ти навіть і в цьому товк розумієш?!») і, разом із тим, захопленість. Мабуть, подібна акція абсолютно не планувалася нею. А вийшла як ще одне додаткове приємне одкровення, свого роду бонус.

     Вона, звісно ж, чудово чула, що я так і залишився без задоволення остаточним фіналом нашого рандеву.

       Тут вже Анжела могла спокійнісінько розставляти ноги хоч на всю їхню широчінь. Мене в цьому своєрідному, давно мені знайомому і, я б сказав, неабияк шанованому мною варіанті інтиму вже ніщо не могло збентежити і відвести в сторону. Щільність моїх проникнень в її специфічну «нірку» була забезпечена на найвищому рівні - гранично гострому. І вже тут-то я, що називається, відвів душу. Та й Анжела з радістю підхопила напрям моєї цілеспрямованості, з насолодою подаючись назустріч моїм розміреним чуттєвим рухам. Мабуть, і в її практиці цей вид задоволення вважався не менш шанованим.

       Проникнувши в настільки всеохопне середовище, з перших же секунд я спіймав усе те, що так давно і настійно марилося мені, чого відчутно не вистачало до цього і до чого прагнув. «Там» було настільки ж незмінно слизько і тепло. До того ж надійно тісно. А що ж іще мені було потрібно? Я негайно вийшов на «заповітну точку», зі звичками розлюченого хижака жадібно вчепившись руками в дорогоцінне пухке місце Анжели. Втім, і вона від мене не відставала в цьому питанні. Її розбурхане численними «приливами» тіло майже миттєво відгукувалося на найменші приємні нюанси. А тут... настільки чутливий і проникливий контакт! Пропорційно зріс і градус її балакучого улюлюкання. І ми, нарешті, дружно піднеслися в обопільний фінальний запаморочливий оргазм!..

       «Завіса приспустилася».

                 Продовження в Главі 4. Частина 4…………