П Р О Л О Г
Глава 1.1. Частина 1. Входження в «Тему»
Глава 1.1. Частина 2. Неждане Знайомство
Глава 1.1. Частина 3. Стратегічно Важливий Кава-Тайм
Глава 1.2. Частина 1. Незрівнянний Жорж
Глава 1.2. Частина 2. Усмішка Фортуни
Глава 1.2. Частина 3. Безвідрадний Дзвінок
Глава 1.3. Частина 1. Дебютна Адаптація
Глава 1.3. Частина 2. «Ненав’язлива» Вечеря
Глава 1.3. Частина 3. Ресторанна Рапсодія Кохання
Глава 1.3. Частина 4. Пригода під Завісу
Глава 1.4. Частина 1. Елементи Солодкого Життя
Глава 1.4. Частина 2. Ранок Нового Буття
Глава 1.4. Частина 3. Другий Іспит
Глава 1.5. Частина 1. Візит Батька
Глава 1.5. Частина 2. Прохід Поміж Крапель Дощу
Глава 1.5. Частина 3. Кафешні Одкровення
Глава 1.5. Частина 4. Кінець Солодкої Казки
Глава 2.1. Частина 1. Приборкання Норовливого
Глава 2.1. Частина 2. Знову Поруч
Глава 2.2. Частина 1. Нервове «Входження»
Глава 2.2. Частина 2. «Місце під Сонцем»
Глава 2.2. Частина 4. «Борг» Платежем не Красен
Глава 2.3. Частина 1. Святкове шикування
Глава 2.3. Частина 2. Формений Обмін
Глава 3.1. Частина 1. Стратегічна Задумка
Глава 3.1. Частина 2. Одкровення навчального процесу
Глава 3.1. Частина 3. Горезвісна «Воєнка»
Глава 3.2. Частина 1. Вдала Угода
Глава 3.2. Частина 2. «Гра» в Солдатики
Глава 3.2. Частина 3. Неперевершений Вареник
Глава 3.3. Частина 1. Пригода в Басейні
Глава 3.3. Частина 2. «Підступна» зустріч
Глава 3.4. Частина 1. Розповідь про Друга
Глава 3.4. Частина 2. Півгодини… - «Політ нормальний!»
Глава 3.5. Частина 1. "Місто" і "Село"
Глава 3.5. Частина 2. За Все Треба Платити
Глава 4.1. Частина 1. В очікуванні Головного Торжества
Глава 4.1. Частина 2. Варіації на Тему БАНЯ
Глава 4.2. Частина 1. Святковий Церемоніал
Глава 4.2. Частина 2. Перше Звільнення
Глава 4.3. Частина 1. Вхідна Проблематика
Глава 4.3. Частина 2. Анжеліка-«Клеопатра»
Глава 4.3. Частина 3. Анжеліка - Машина Кохання
Глава 4.3. Частина 4. Підсумки Інтимної Сесії
Глава 4.3. Частина 5. Курсантський «Банкет»
Глава 4.4. Частина 1. Операція "Проникнення"
Глава 4.4. Частина 2. Підступне Жіноче Верломство
 Глава 4.5. Частина 1. Знакова Пам'ятка
Глава 4.5. Частина 2. Генеральний Курс - на "Ромашку"
Глава 4.5. Частина 3. «Перший Млинець Комком»
Глава 5.1. Черговий Взвод і Хлібна Справа
Глава 5.1. Частина 2. Повернення «Блудної Овечки»
Глава 5.2. Частина 1. Чудо-Зустріч Після Скандалу
Глава 5.2. Частина 2. Час Дивуватися
Глава 5.3. Частина 1. В Кіно Ми не Попали...
Глава 5.3. Частина 2. Забійні "Одкровення" (телесні та психологічні)
Глава 5.3. Частина 3. Архіважлива Розмова
Глава 5.4. Частина 1. Курс - на Парад!
Глава 5.4. Частина 2. Гордість Херсона. Парад
Глава 5.4. Позапланова Поїздка Додому. Розстановка Істин
Глава 5.5. Частина 1. Розвінчання "Образу"
Глава 5.5. Частина 2. Справедлива Покара
Глава 5.5. Частина 3. Невідворотне Відторгнення
Глава 5.6. Частина 1. Неочікуване Зіткнення
Глава 5.6. Частина 2. Моторошна Сповідь
Глава 5.7. Частина 1. Стрибок із Крутого Піке
Глава 5.7. Частина 2. Мама Вероніка та Крихітка Варіка
Глава 5.7. Частина 3. Трансформація Думок і Почуттів
Глава 5.8. Частина 1. Остання Зустріч
Глава 5.8. Частина 2. Другий Бажаний Чоловік
Глава 5.8. Частина 3. Піднесення на П'єдестал
Глава 5.8. Частина 4. Дочка Варвара-Варіка
Глава 5.8. Частина 5. Вознесіння у Вічність
Глава 6.1. Частина 1. Загальні Варіації на Тему Танців
Глава 6.1. Частина 2. Переддвер’я до Заходу
Глава 6.1. Частина 3. Випадковий Контакт
Глава 6.1. Частина 4. Операція «Прорив»
Глава 6.1. Частина 5. Перші «Гучні Акорди»
Глава 6.1. Частина 6. «Ульотні» Па-Де-Де - I. Маріанна
Глава 6.1. Частина 7. «Ульотні» Па-Де-Де - II. Юліанна
Глава 6.1. Частина 8. Багатообіцяючий Фінал
Глава 6.2. Частина 1. Такі Логічні Думки!..
Глава 6.2. Частина 2. Ух-х, Ця Спокуслива Зустріч!..
Глава 6.2. Частина 3. Королівський Фуршет для Двох
Глава 6.2. Частина 4. Гра «Перша Любовна Спокуса»
Глава 6.2. Частина 5. Неминуче Падіння «Бастіону»
Глава 6.3. Частина 1. Форма одягу Номер «П'ять»
Глава 6.3. Частина 2. Шальна Шинельна Історія
Глава 6.3. Частина 3. Візит із Захмарною Інтригою
Глава 6.3. Частина 4. Підготовча Кампанія
Глава 6.3. Частина 5. За Законом Єдності та Боротьби...
Глава 6.3. Частина 6. «Основна Страва» з Дежавю
Глава 6.3. Частина 7. «Через Тернії - до Зірок»
Глава 6.3. Частина 8. Не Проста Інтимна «Казочка»
Глава 6.3. Частина 9. «Останній Дюйм»
Глава 6.3. Частина 10. Шокуючі Одкровення Маріанни
Глава 6.3.. Частина 11. Одне Кохання на Трьох
Глава 6.4. Частина 1. Маріанна - Вісниця Печалі
Глава 6.4. Частина 2. Солодкий «Дим на Воді»
Глава 7.1. Частина 1. «Ставка - Більше, ніж Життя»
Глава 7.1. Частина 2. Ненависний Іспит
Глава 7.1. Частина 3. Тривожна Ніч
Глава 7.2. Частина 1. Трепетна Зустріч
Глава 7.2. Частина 2. Сплетіння Душ і Тіл
Глава 7.3. Частина 1. Прогулянка з Присмаком Ностальгії
Глава 7.3. Частина 2. Переконливе Рандеву
Глава 7.3. Частина 3. Гіркота Вступу
Глава 7.4. Частина 1. Казкове Дефіле Принцеси
Глава 7.4. Частина 2. Привіт із Недалекого Минулого
Глава 7.4. Частина 3. Білий Мандрівник
Глава 7.4. Частина 4. Битва з «Вітряним Млином»
Глава 7.5. Частина 1. Не Фатальні Секрети
Глава 7.5. Частина 2. Неминуче Вербування
Глава 7.5. Частина 3. Крапки над «і»
Глава 7.5. Частина 4. Бризки Шампанського
Глава 3.3. Частина 1. Пригода в Басейні

 Мореас Фрост


                                Т Р І Л О Г І Я  «М О Р Е Х О Д К А»




                          Книга II. «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА»



                                                               «І вічний бій! Спокій нам тільки сниться!»

                                                                                  (А.Блок, «На полі Куликовому»)



                        Розділ ІІІ. КАРАНТИН (шалені перипетії дебюту)



    Небезпечна пригода на водній станції

у відкритому басейні та спокуса інтимом

Головного Героя його дівчиною Нікою



                                         Глава 3.3. ВОДНА СТАНЦІЯ


                                    Частина 1. Пригода в Басейні



    Несподівана пригода у відкритому басейні на

училищній водній станції, яка ледь не потягнула

на гучну надзвичайну подію



       Як я і передчував напередодні, наступний день виявився для мене важким і чутливо довгим. Запізнілий відбій через відпрацювання мікронаряду (ох, і широка ж ти і нескінченно довга, нічна ротна палуба!) і потворно ранній підйом у похід на прибирання (хай йому грець!) нашої штатної ділянки навчального корпусу, яка розрослася до неосяжності через паралельну роту, що виїхала до радгоспу, серйозно підірвали мою боєготовність і працездатність. Весь день ходив як привид, включно із заняттями, мріючи лише про одне - якимось дивом здрімнути, хоч десь голову прихилити.

       Дещо пригубила мою сонливість перша за розкладом навчальна «пара» - «фізо» (фізпідготовка), яка традиційно до найреальніших холодів відбувалася в нас на водній станції, куди нас вивозили на нашому училищному величезному моторному баркасі. Цей окремий департамент навчального закладу знаходився на протилежному березі Дніпра (точніше, це був острів), у досить солідному за масштабами мальовничому затоні (рукотворна бухта). Там тримали свої бази багато «шанованих контор» (наприклад, міліція, міськвиконком тощо) і різні спортивні товариства. Наш потужний і доволі швидкісний училищний баркас завжди чергував просто на Центральній набережній, навпроти спуску проспекту Ушакова, що практично поруч зі штатним причалом нашого барка «Товариш», легко і швидко доставляв нас на місце.

       Сама станція являла собою досить великий доглянутий оазис берегової зони, з кількома майданчиками для різних ігрових видів спорту, а також була базою для розвитку в училищі веслувальних спортивних справ (від шлюпкових і вітрильних - до байдарок і каное). Адміністративна частина розташовувалася на досить солідного розміру дебаркадері (величезний плавучий будинок) на вічному якорі. До нього примикала з усіх боків обгороджена широкими дерев'яними підмостками 50-метрова за довжиною і метрів двадцять завширшки ділянка води - імпровізований відкритий басейн.

       У принципі, загалом двадцяти хвилин нам вистачало, щоб дістатися туди від навчального корпусу, навіть посеред занять. Усе відбувалося без відчутних затримок. Тому чиста за часом академічна година перебування на свіжому повітрі вельми заохочувалася нами, була завжди доречною. Ми любили ці заняття. Щоправда, розклад нас не балував - уроки «фізо» були, на жаль, лише один раз на тиждень.

    Ось сьогодні ми і познайомилися впритул, як годиться, з водною інфраструктурою. І, що називається, повною мірою і в буквальному сенсі, а дехто, забігаючи наперед, сьорбнувши в самому прямому сенсі цієї самої водиці.

       Вересень у наших краях узагалі традиційно радував теплом. А оскільки дні стояли навіть надмірно спекотні, наші викладачі «фізо» залюбки використовували урочний час для занять на воді. Особливо з новобранцями - як правило, на перших знаняттях, доки погода балувала, робили наголос на пошук і добір талановитих плавців - найбільш здібних кандидатів із плавання для відстоювання надалі честі училища на різноманітних прийдешніх змаганнях. Верховодили нами двійка беззмінних корифеїв-викладачів водних справ училища. Один з них Чернявський - дуже відповідно своєму прізвищу чорнявий, кучерявий, з міцно розвиненою м'язистою статурою чоловік з явно вираженими семітськими рисами обличчя; був жорстким, вимогливим, але не жорстоким. Другий - під стать колезі, але зовнішньо більше схожий на гріка чи болгарина - Джиоєв - теж чорнявий, хоч невеликого зросту, але міцний, коренастий, мабуть, колишній атлет-важковик. Після обов'язкової програми запливів для зняття нормативів на кілька десятків хвилин, що залишалися, видавали нам м'ячі, і ми основною оравою ганяли у футбол, а решта грали у волейбол.

     Ось на пам'ятному нам першому занятті, це, я так вважаю, в історії училища було не тільки єдиним нашим винятком, трапився у нас зовсім не смішний випадок.



       Дебаркадер притискався впритул до берега не всією своєю довжиною, а з частиною корпусу і вигином берегової лінії утворював невелике озерце. Зрозуміло, глибина біля берега була невелика і наростала поступово. Туди заздалегідь роздягнену до трусів (плавки, зрозуміло, недозволена і нікчемна розкіш для курсанта, були в одиниць із нас) нашу братію і заштовхав Чернявський, щоб ми освоїлися, звикли до водички. Поки все відбувалося цілком природно і благополучно. Кожен вибирав для себе свою глибину. Побарахталися трішки, подуріли. У принципі, вода була тепла, та й сам день видався на славу, ніби як спокійний, хоч ще й був ранній свіжий ранок.

     Потім нас вишикували на помості вже біля самого басейну. Стояли, обдувані легким, але досить бадьорим вересневим вітерцем, рясно вкриваючись гусячою шкірою, в очікуванні подальших ЦУ викладача.

       - Хто не вміє плавати, вийти зі строю! - відразу проголосив турботливий фізрук.

      Зі строю нерішуче, але все ж обережно і з оглядкою, ніби соромлячись, вийшло кілька людей.

       - Повторюю ще раз, для особливо сором'язливих: хто не в змозі тримати своє тіло на воді, вийти зі строю! Запитую не з пустої цікавості. Глибина під нами - чотири метри. Підкреслюю, чотири повноцінних метри! - ще вимогливіше і наполегливіше пробасив Чернявський, оглядаючи стрій.

    Група неплавців збільшилася ще на одну персону. Решта непорушно стояли, тьохнувшись, чекаючи подальшого розвитку подій.

   - Неводоплавці - до дебаркадера, у ставок, кроком марш! Решті, водоплавним, оголошую завдання. Сьогодні, просто зараз - здача нормативів із плавання на дистанцію 100 метрів вільним стилем. У принципі, будь-яким вільним стилем. Ще зрозуміліше, будь-яким улюбленим стилем. Перша п'ятірка... - до тумбочок марш!

     Пролунав свисток, клацнув секундомір, і перші «ластівки» плюхнулися у воду.

     Чесно кажучи, такого строкатого різноманіття «стилів» і способів плавання мені давненько не доводилося спостерігати за своє нехай ще недовге життя. А таких захмарних «супер швидкостей»... - ну, просто таки стельово космічно позамежних - і поготів. Зовсім не думав, що можна настільки люто і несамовито гребти, буквально озвіріло молотити руками по воді, але фактично тупо стояти на місці, ну, майже на місці... Але, виявляється, і таке можливо. Комедія, та й годі! Просто так і хотілося зістрибнути слідом за ними у воду і підсобити їм, підпихнути трішечки або взяти на буксир. А дехто вже і з сил вибиватися почав, рухи стали дещо мляві, загальмовані, але ж так гребли несамовито спочатку... А попереду - ще дві третіх дистанції тільки першої 50-тиметрівки. Одним словом, не здача нормативів, а прикол суцільний. Мені, звісно, було дикувато дивитися на своїх настільки безпорадних у воді товаришів. Але це, звісно, залежно від того, з якого боку дивитися... Для багатьох, можна було сміливо стверджувати, навіть таке плавання - незмірно вселенський успіх, якщо враховувати, з якої місцевості приїхали доторкнутися до дніпровської води ці «умільці».

     Ось із другою п'ятіркою якраз і стався конфузик, якщо його можна так назвати!

    У воду з тумбочок сквозонуло п'ять осіб, а на поверхні після нашого нескладного підрахунку їх виявилося лише четверо. П'ятий - а це був Скулін Володька - так і не зумів вигребти наверх. І даремно, як виявилося, ми деякий час чекали цього самого моменту його появи на поверхні ...


*Скулін Володимир (кличка «Скула») - забрався до нас із невеликого містечка Нижньоудинськ Іркутської області. Середнього зросту, збитенької комплекції, з вилицюватим обличчям (яке явно личить його прізвищу), русуватий, з оригінальними вусиками «а ля фюрер», тобто Гітлер. Власне, вкрай схожий на нього, як обличчям (плюс усе ті ж вуса - коротенькою щіточкою під носом), так і, зокрема, зачіскою і постаттю. Я би навіть казав, йому якраз пряма дорога на зйомочний майданчик - саме Гітлера в кіно грати! Один до одного - схожість потрясаюча! Буквально двійник! З такою зовнішністю і гримуватися потреби не було б! Характер досить прямолінійний, нахрапистий, злегка наїзного плану хлопець (якщо, звісно, його «розпалити»), дещо потайки провокаційного складу. У школі займався в секції боксу, в середній ваговій категорії. Щоправда, так і не знайшов застосування своїм здібностям у нашому миролюбному колективі. Справедливості заради, треба сказати, не дуже-то і прагнув. У принципі, у спілкуванні з нами намагався проявляти спокій і врівноваженість, сам ні на кого не «стрибав», але й свого не поступався. Зате кедрові горіхи, які він хронічно отримував у посилках із батьківщини, всі ми добре запам'ятали. Не під подушкою на самоті їх «хрумкав». Був якраз одним із тих, кому, ну, хоч ріж його, не йшла на розум «морзянка». Може, щось відбив собі за часів своїх занять боксом?.. Отримав призначення в Далекосхідне морське пароплавство. Всю свою кар’єру на морфлоті пропрацював на посаді радіотехніка.*


       ... - Усі, хто в змозі пірнати, під воду марш! - прогорлав наш викладач, вчасно «втомлений» від очікування і збентежений подібним розвитком сценарію, першим кинувшись у безодню басейну.

      Я і ще кілька хлопців кинулися слідом за ним на підмогу. Спільними зусиллями горе-плавця з-під товщі води витягли і професійними діями самого Чернявського, слава Богу, доволі скоро «відкачавши», привели до належної тями.

      На цілком природне запитання, чому він не наслідував прикладу інших «відмовників», ґрунтовно прокашлявшись, Скула по-дитячому наївно відреагував.

       - Якось соромно... стало за себе... - Вирішив долю випробувати... Подумав, а раптом... вийде, і тоді попливу... як усі?..

      - Ось саме! Долю він випробовує!.. Герой, мати твою!.. От хоч убій мене, ніколи не зможу зрозуміти таку дурну логіку! І звідки тільки таких баранів до нас у заклад «прибиває»?!.... Дурень, ти ж міг за здорово живеш із життям попрощатися!... Ну, а про себе я вже промовчу. Мені ж ще до пенсії сурмити і сурмити!.. Через таких кретинів, як ти, свою сім'ю без годувальника залишати накажеш?!... Ти б краще в чомусь іншому свій героїзм показував!.. Та хіба ж з «відкритою» водою жартують?!...

       Після цього прецеденту Скула далі «жабника», що перед дебаркадером, не допускався. Але все ж незабаром триматися на плаву він таки навчився.

       ... Мені довелося робити заплив у третій п'ятірці. Разом зі мною вийшов на дистанцію і Вариша. Він теж непогано плавав. Зрозуміло, його захоплення веслувальним спортом зобов'язувало. Як же ж там можна на тій бадарці чи каное пливти зі страхом до води і без плавальницьких навичок обходитися?!... Але він не був для мене сильним конкурентом. Усе ж моя безперервна багаторічна морська плавпрактика давалася взнаки. Показавши дуже непоганий час, проте повністю знесилівши, з незвички «веслуючи» в прісній воді (а це, виявляється, не те саме, що в морі «веслувати» - солона вода сама тебе на поверхні підтримує - пливти значно легше), потрапив під жирну «галочку» до «фізрука». Однак надалі від «відбору» на загальноротних контрольних запливах я відмовився, щоб настільки завзято не пере-напружуватися, бо не дуже приваблювали мене ці змагальні мотиви. Та й не почитав я особливо водні види спорту, не «запалювали» вони мене ніколи. А ще дуже швидко виснажуюся, немає витривалості . Та й плавав я завжди не по теорії, а по-своєму і для себе, у своє задоволення, і коли мені цього хотілося. До того ж «мерзляк» я першостатейний. А загальноротний норматив довелося здавати в доволі вітряний і досить прохолодний день. Вода була далеко не кімнатної температури. Приємного було вкрай мало. Так до чого ж себе мучити, та й людей, які в мене повірять, підводити? Нехай плавають любителі цих справ, більш гідні й честолюбні... Навіть серйозні певні поблажки, що обіцяли всім спортсменам в училищі, не зуміли мене надихнути на спортивні подвиги жодним чином.



       Наші заняття з «фізо» на водній станції тривали до самої глибокої осені, майже до кінця жовтня. У воду, природно, нас уже не заганяли. Зате несамовито освоювали гребні варіації на ялах. Далі, коли настали холоди, ми ще, мабуть, з місяць займалися атлетичними справами на ближньому до нас невеличкому затишному стадіончику «Спартак», що знаходився поруч із кінотеатром «Ювілейний». З настанням суворих холодів фізкультурний рух із розкладу вилучався до початку теплих весняних днів. Як не дивно, в училищі не було свого спортзалу. Тому ми запасалися «зимовим жирком». Однак серйозно сумувати з цього приводу не доводилося. У цю пору року нас водили в стрілецький тир, що розташовувався в підземному приміщенні на тому ж стадіоні, що теж було по-своєму цікаво.




             Продовження в Главі 3.3. Частина 2……….

© Мореас Фрост,
книга «ДІТИ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА».
Глава 3.3. Частина 2. «Підступна» зустріч
Коментарі